ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2009 р. Справа № 2а-1008/09/2370
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Лічевецького І.О.,
при секретарі - Солоха О.В., Бондар Т.П.
за участю представників: позивача - ОСОБА_1. (керівник), ОСОБА_2. за довіреністю; відповідача - ОСОБА_3. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Лисянське ремонтно-транспортне підприємство» до Державної податкової інспекції у Лисянському районі про скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
ВАТ «Лисянське РТП» звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000271501/0 від 23 січня 2009 р., № 0000281501/0 від 23 січня 2009 р. та № 0000291501/0 від 23 січня 2009 р.
Позивач стверджував, що спірними податковими повідомленнями-рішеннями відповідач визначив зобов'язання щодо сплати штрафу за затримку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів. Далі позивач стверджував, що зазначені рішення прийняті позивачем з порушенням строків, встановлених Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»,
На підставі наведених обставин позивач просив задовольнити його вимоги та скасувати зазначені податкові повідомлення-рішення.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали.
Відповідач позов не визнав.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відкрите акціонерне товариство «Лисянське ремонтно-транспортне підприємство» зареєстроване Лисянською районною державною адміністрацією Черкаської області 12 серпня 1996 р.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року № 1251-XII податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів віднесений до загальнодержавних податків і зборів.
Податок з власників деяких наземних і водних транспортних засобів, самохідних машин і механізмів як джерело фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймищах встановлений Законом України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11 грудня 1991 року № 1963-XII (надалі за текстом - «Закон № 1963-XII»).
Відповідно до статті першої Закону № 1963-XII платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.
Ставки податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів визначені в статті 3 Закону № 1963-XII та встановлені в залежності від типу транспортного засобу та об'єму циліндрів двигуна.
Згідно статті 5 Закону № 1963-XII податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується юридичними особами - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.
Відповідно до статті 6 Закону № 1963-XII податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року. Обчислення податку з власників наземних транспортних засобів провадиться виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів, а податку з власників водних транспортних засобів - виходячи з довжини транспортного засобу за ставками, зазначеними у статті 3 цього Закону. Юридичні особи на основі бухгалтерського звіту (балансу) у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають відповідному органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою, затвердженою центральним податковим органом України.
Судом встановлено, що на виконання зазначеного положення Закону № 1963-XII позивачем подавались розрахунки суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2002 р., 2003 р., 2004 р. та 2005 р.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509-XII органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.
20 січня 2009 відповідачем проведено перевірку щодо сплати позивачем узгоджених сум податкового зобов'язання протягом граничних строків сплат за період з 02.12.2002 р. по 15.04.2005 р.
За результатам перевірки складено акт № 26/15-113, яким встановлено несвоєчасну сплату ВАТ «Лисянське РТП» узгодженої суми податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів.
З додатка до цього акта вбачається, що в порушення строків сплати податку останній платіж був здійснений позивачем 14 квітня 2005 р.
Законом який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III (надалі за текстом - «Закон № 2181-III»).
Стаття перша Закону № 2181-III визначає податковий борг (недоїмку) як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеню, нараховану на суму такого податкового зобов'язання.
Статтею 17 Закону № 2181-III визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
За таких обставин ДПІ у Лисянському районі прийнято податкові повідомлення-рішення якими визначено позивачу зобов'язання щодо сплати штрафу: за рішенням № 0000271501/0 від 23 січня 2009 р. - в сумі 2 639, 11 грн.; за рішенням № 0000281501/0 від 23 січня 2009 р. - в сумі 4 809, 83 грн.; за рішенням № 0000291501/0 від 23 січня 2009 р. - в сумі 4 896, 94 грн.
Вирішуючи даний спір суд враховує положення пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону № 2181-III, згідно якого за винятком випадків, визначених пп. 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до пп. 15.1.2 вказаного Закону податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1 цього пункту, у разі коли: податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано; судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.
Оскільки суду не надано доказів про існування обставин, зазначених у пп. 15.1.2 п. 15.1 ст. 15 Закону № 2181-III, податковий орган протягом зазначеного строку не визначив суму податкових зобов'язань, а нарахування штрафних санкцій мало місце за період з грудня 2002 р. по квітень 2005 р., тобто за межами строку давності, то позивач як платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання.
За таких обставин, суд знаходить вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України,
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000271501/0 від 23 січня 2009 р., № 0000281501/0 від 23 січня 2009 р., № 0000291501/0 від 23 січня 2009 р.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена в повному обсязі 10 квітня 2009 р.
Суддя І.О.Лічевецький