ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2009 р. Справа № 2-а-3250/08
18 год. 00 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Лічевецького І.О.,
суддів - Гараня С.М., Мишенка В.В.,
при секретарі - Солоха О.В.
за участю: прокурора - Павленка О.А.; представників: позивача - ОСОБА_1., ОСОБА_2. за довіреністю; представника відповідача (Черкаська митниця) - ОСОБА_3.за довіреністю; відповідача (Державне казначейство України) - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон-Гласс» до Черкаської митниці, Державного казначейства України про скасування вантажної митної декларації, прийняття нової вантажної митної декларації та зобов'язання відшкодувати кошти,
ВСТАНОВИВ :
ТОВ «Оріон-Гласс» звернулось до суду з адміністративним позовом до Черкаської митниці про скасування вантажної митної декларації, прийняття нової вантажної митної декларації та зобов'язання відшкодувати кошти.
Позивач стверджував, що 16 травня 2007 р. він уклав контракт з компанією «Shanghai Yaohua Pilkington Glass Co.Ltd» за умовами якого отримував скло. При розмитненні чергової партії товару, його митна вартість була зазначена за ціною угоди, що складала 1,35 доларів США за 1 кв.м. скла. Далі позивач стверджував, що відповідач безпідставно не врахував умови контракту та самостійно визначив митну вартість товару.
На підставі наведених обставин позивач просив скасувати вантажну митну декларацію та довідку про визначення митної вартості товарів, прийняти нову вантажну-митну декларацію, якою визначити митну вартість товару виходячи з умов контракту, а також зобов'язати Черкаську митницю відшкодувати ТОВ «Оріон-Гасс» безпідставно донараховану митну вартість в сумі 58 498, 38 грн. та збитки в загальному розмірі 5 705,42 грн.
Представник позивача звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог. Згідно цієї заяви представник просив визнати протиправними та скасувати картку відмови Черкаської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та довідку про визначення митної вартості товарів, а також стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Оріон-Гласс» зайве сплачені платежі з урахуванням індексів інфляції, а саме: ввізне мито в сумі 19478,60 грн. та податок на додану вартість в сумі 42852,93 грн.
Відповідач позов не визнав та вважав, що він задоволенню не підлягає.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.
16 травня 2007 р. між ТОВ «Оріон-Гласс» та компанією «Shanghai Yaohua Pilkington Glass Co.Ltd» укладено контракт № CN44/16052007 за умовами якого позивач зобов'язався придбати скло, виготовлене флоат-методом. Асортимент, кількість та ціна обумовлювались в інвойсах на кожну окрему партію товару.
Відповідно до інвойсу від 19 червня 2008 р. № К-080610 позивач придбав 29 400 кв.м. прозорого скла товщиною 3,00 мм за ціною 1,35 долара США за 1 кв.м.
02 вересня 2008 р. позивач, з метою митного оформлення товару, подав до Черкаської митниці декларацію митної вартості № 902000007/8/703496 в якій, в графі 23 - заявлена митна вартість, зазначив митну вартість товару за ціною контракту: в іноземній валюті - 50 521,44 доларів США; в гривнях - 244 877,43 грн.
Згідно частин першої та другої статті 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
З урахуванням вимог зазначеної статті Митного кодексу України відповідач витребував від ТОВ «Оріон-Гласс»: калькуляцію фірми-виробника; інформацію зовнішньоторгівельних та біржових організацій про вартість товарів або сировини; каталоги, специфікації, прейскуранти фірми - виробника товару; інші документи за бажанням декларанта.
Згідно напису, вчиненого уповноваженою особою відповідача на декларації митної вартості, вищезазначені документи Черкаській митниці надані не були.
За таких обставин, відповідач видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 902000007/2008/000104 від 03.09.2008 р. та довідку про визначення митної вартості товарів № 902000007/8/703496 від 03.09.2008 р.
За даними довідки митна вартість товару була визначена відповідачем в розмірі 88 200,00 доларів США.
04 вересня 2008 р. позивачем подано до Черкаської митниці декларацію митної вартості - 2, згідно якої ТОВ «Оріон-Гласс» визначило митну вартість товару із застосуванням методу 2 (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) в іноземній валюті - 88 200,00 доларів США; в гривнях - 427 831, 74 грн.
З наданої суду копії вантажної митної декларації № 902000007/8/703538 від 04.09.2008 р. вбачається, що митне оформлення товару позивача було здійснене за ціною 427 831, 74 грн.
Вирішуючи даний спір суд, перш за все, звертає увагу, що подана представником позивача заява про уточнення позовних вимог за своїм змістом є заявою про зміну адміністративного позову.
Далі суд зазначає, що відповідно до статті 56 КАС України представники беруть участь в адміністративному процесі на основі договору або закону. Законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом.
Згідно статті 58 КАС України повноваження представників, які беруть участь в адміністративному процесі на основі договору, на здійснення представництва в суді повинні бути підтверджені довіреністю чи усною заявою довірителя із занесенням її до журналу судового засідання.
Відповідно до статті 59 КАС України представник, який бере участь в адміністративному процесі на основі договору, має право повністю або частково відмовитися від адміністративного позову, визнати адміністративний позов, змінити адміністративний позов, досягнути примирення, передати повноваження представника іншій особі (передоручення), оскаржити судове рішення, якщо право на вчинення кожної із цих дій спеціально обумовлене у виданій йому довіреності.
З наданої представником позивача довіреності вбачається, що йому за цією довіреністю надано право: підписувати та подавати позови чи заяви до загальних, господарських та адміністративних судів, знайомитись з матеріалами справ, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в судових засіданнях, у тому числі в судах апеляційної та касаційної інстанцій, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення суду, наводити свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти доводів і клопотань інших учасників судового процесу, подавати апеляційні та касаційні скарги, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України та Кодексом адміністративного судочинства України.
З урахуванням викладеного суд вважає, що справа має бути вирішена в межах первісного позову, поданого позивачем, оскільки довіреністю представнику не надано повноважень змінювати адміністративний позов.
Відповідно до пункту 2 Положення про вантажну митну декларацію затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 р. № 574 вантажна митна декларація - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів. Пункт 11 цього Положення визначає, що вантажна митна декларація заповнюється на товари, які переміщуються через митний кордон України юридичними і фізичними особами (підприємцями) і митна вартість яких перевищує суму, еквівалентну 100 євро, крім підакцизних товарів, які декларуються незалежно від їх вартості.
Це положення узгоджується зі статтею 262 Митного Кодексу України, згідно якій митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Відповідно до частини другої статті другої Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Пункт шостий частини першої статті 3 КАС України містить положення, згідно з яким адміністративний позов це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Пункт перший частини першої статті 17 КАС України передбачає, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що вантажна митна декларація не є ні нормативно-правовим актом, ні правовим актом індивідуальної дії, а тому не може бути скасована в судовому порядку, оскільки була заповнена та видана самим позивачем.
Далі суд зазначає, що відповідно до статті 260 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.
За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині визначення митної вартості товару судом, оскільки це є виключним правом декларанта.
Що стосується оскарження позивачем довідки про визначення митної вартості товарів, то суд звертає увагу, що під дією суб'єкта владних повноважень, яка може бути оскаржена до суду, розуміється лише така дія, яка породжує права чи обов'язки для позивача.
Суд зазначав, що відповідно до положень Митного кодексу України (в редакції чинній на час на час виникнення спірних правовідносин, розгляду та вирішення справи) митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом.
Право митного органу визначити митну вартість товару самостійно передбачено лише у випадку переміщення товарів через митний кордон України громадянами (стаття 249 МК України).
Згідно статті 265 Митного кодексу України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування методів, визначених у частині першій статті 266 Митного кодексу України. Виходячи із зазначеної норми, методами визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України є: метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); метод оцінки за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); метод оцінки за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); метод оцінки на основі віднімання вартості (метод 4); метод оцінки на основі додавання вартості (метод 5); резервний метод (метод 6).
Таким чином, суд приходить до висновку, що довідка відповідача про визначення митної вартості товарів не породжує обов'язків для позивача, оскільки носить лише інформаційний характер і не позбавляє його права самостійно визначити митну вартість товару, застосовуючи один із згаданих методів.
За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині вимоги позивача щодо скасування довідки про визначення митної вартості товарів.
Згідно з положеннями ч.2 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Приймаючи до уваги, що позивачем не заявлено вимогу про вирішення публічно-правового спору, суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача митної вартості та збитків.
Враховуючи все вищенаведене суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон-Гласс» до Черкаської митниці, Державного казначейства України про скасування вантажної митної декларації, прийняття нової вантажної митної декларації та зобов'язання відшкодувати кошти відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена в повному обсязі 25 лютого 2009 р.
Головуючий
Судді