ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

12 січня 2009 року                                                                                            Справа № 2-а-3205/08

   м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді  Лічевецького І.О.,

при секретарі - Солоха О.В.

за участю : прокурора - Соколишиної Л.Б.; представника позивача - ОСОБА_1. за довіреністю; відповідача -  ОСОБА_2., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом прокурора Тальнівського району Черкаської області в інтересах держави в особі Тальнівського районного центру зайнятості до  ОСОБА_2 про стягнення коштів, виплачених в якості допомоги по безробіттю,

ВСТАНОВИВ:

    Прокурор Тальнівського району Черкаської області звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах Тальнівського районного центру зайнятості до ОСОБА_2. про стягнення коштів, отриманих у вигляді допомоги по безробіттю.

    Позивач стверджував, що ОСОБА_2. в 2006-2007 р.р. отримувала допомогу по безробіттю без законних підстав, оскільки в цей період була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності.  

    На підставі наведених обставин позивач просив задовольнити його вимоги, та стягнути з відповідача 3472,82 грн.

    В судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали.

Відповідач, заперечуючи проти позову, пояснила, що під час перебування на обліку в центрі зайнятості вона підприємницькою діяльністю не займалась.

    Заслухавши думку прокурора, пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного:

Відповідно до статті 46 Конституції України (№25к/96-ВР) громадяни мають право на соціальний захист, одним з аспектів якого є право на забезпечення їх у разі безробіття з незалежних від них обставин.

05 квітня 2006  р. ОСОБА_2. звернулась до Тальнівського районного центру зайнятості з проханням надати їй статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, зазначивши при цьому, що на час подачі заяви вона не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності.

Як вбачається з копії персональної картки особи, яка звернулась до центру зайнятості         № 236205606032900007 та наказу № НТ060405 від 05.04.2006 р., в цей же день відповідачу був наданий статус безробітного, визначені умови і тривалість виплати допомоги по безробіттю та розмір цієї допомоги відповідно до статей 22, 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від  2 березня 2000 року N 1533-III (надалі за текстом - «Закон N 1533-III»).

Відповідач була знята з обліку в Чорнобаївському районному центрі зайнятості 10 квітня 2008 р.

З відомостей виплат за видами забезпечення № 92(84), № 119(92), № 142(102), № 165(109), № 175 (118), № 204 (148), № 238 (183), № 248 (186), № 273 (196), № 309 (229), № 338(251), № 359 (272), № 75 (54), № 121(72), № 151 (86) вбачається, що за період перебування відповідача на обліку в якості безробітної нею було отримано 3 472,82 грн. в якості допомоги по безробіттю.

Вирішуючи даний спір, суд приймає до уваги, що відповідач з 17 січня 2000 р. зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності

Відповідно до статей 1 та 2 Закону N 803-XII до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві. Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Таким чином, безсумнівним є те, що відповідач, на момент звернення до центру зайнятості, була зайнятою особою, не мала права на реєстрацію в якості безробітної та на отримання відповідної матеріальної допомоги.

Що стосується твердження відповідача про те, що під час перебування на обліку в центрі зайнятості вона не займалась підприємницькою діяльністю і не отримувала доходу, то суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність такої діяльності у будь-якому разі не виключає порушення Закону N 803-XII.

Відповідно до статті 36 Закону № 1533-III сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

З огляду на викладене, суд знаходить вимоги позивача обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем - суб'єктом владних повноважень, з відповідача не стягуються.

    Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України,

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1  ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Тальнівського районного центру зайнятості (вул. Майданецька, 13/1, м. Тальне, Черкаська область, ідентифікаційний код 28809147, поточний рахунок № 37173971900373 в ГУДКУ у Черкаській області, МФО 854018) 3 472 (три тисячі чотириста сімдесят дві) грн. 82 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена в повному обсязі 16 січня 2009 р.

Суддя                                                                                         І.О.Лічевецький