ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2009 р. Справа № 2-а-3203/08
12 год. 55 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Лічевецького І.О.,
при секретарі - Солоха О.В.
за участю: позивача - ОСОБА_1. (прокурор м. Черкаси); представника відповідача - ОСОБА_2. за довіреністю; третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: - ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5. та їх представника - адвоката ОСОБА_6; представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_7., за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом прокурора м. Черкаси до виконавчого комітету Черкаської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ :
Прокурор м. Черкаси звернувся до суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Черкаської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення.
Позивач стверджував, що рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 15 липня 2008 р. затверджено рішення зборів уповноважених членів житлово-будівельного кооперативу № 120 від 10 червня 2008 р. про виключення з кооперативного обліку ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5. Далі позивач зазначав, що такі дії відповідача є втручанням органу місцевого самоврядування у діяльність кооперативної організації, що прямо заборонено Законом України «Про кооперацію». За таких обставин, позивач вніс протест на зазначене рішення, який був залишений Черкаською міською радою без розгляду.
На підставі наведених обставин позивач просив задовольнити його вимоги, визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради № 990 від 15.07.2008 р. «Про затвердження зборів уповноважених членів житлово-будівельного кооперативу».
Позивач, в судовому засіданні, позов підтримав в повному обсязі.
Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти позову представник відповідача зазначив, що, на його думку, спірне рішення прийнято в межах повноважень наданих виконавчому комітету Житловим кодексом Української РСР та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Насамкінець, відповідач стверджував, що позивач пропустив строки звернення до адміністративного суду.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, на стороні позивача ( ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5 ) вважали позов таким, що підлягає задоволенню. В обґрунтування своєї позиції послались на рішення місцевого загального суду яким визнано неправомірним їх виключення з членів кооперативу.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача проти позову заперечив.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Рішенням зборів уповноважених членів житлово-будівельного кооперативу № 120 (протокол № 03 від 10 червня 2008 р.) з кооперативного обліку виключено ОСОБА_3, ОСОБА_4. та ОСОБА_5.
15 липня 2008 р. виконавчим комітетом Черкаської міської ради прийнято рішення № 990 «Про затвердження рішення зборів уповноважених членів житлово-будівельного кооперативу» яким затверджено зазначене рішення уповноважених членів ЖБК № 120.
Вбачаючи в таких діях відповідача порушення чинного законодавства, 11 вересня 2008 р. до Черкаської міської ради прокурор м. Черкаси вніс протест, яким поставив вимогу скасувати спірне рішення виконавчого комітету.
Протест прокурора розглянутий 11 грудня 2008 р. на двадцять другому пленарному засіданні Черкаської міської ради, проте рішення з цього питання прийнято не було.
Вирішуючи даний спір суд перш за все зауважує, що в будь-якому випадку, не є предметом розгляду в суді питання щодо правомірності виключення громадян з кооперативного обліку.
Далі суд бере до уваги, що класифікацією організаційно-правових форм господарювання Державного класифікатора України, затвердженою наказом Держспоживстандарту України «Про затвердження національних стандартів України, державних класифікаторів України, національних змін до міждержавних стандартів, внесення зміни до наказу Держспоживстандарту України від 31 березня 2004 р. № 59 та скасування нормативних документів» від 28 травня 2004 року № 97 передбачено такі групи об'єктів класифікації, як кооперативи.
Суд зазначає, що кооперативи - це родове поняття, що містить ознаки, притаманні усім передбаченим чинним законодавством України видам кооперативів.
Кооперативи самостійно визначають основні види та напрями своєї господарської діяльності. Вони можуть створюватися і діяти у галузі промисловості, будівництва, на транспорті, в торгівлі й громадському харчуванні, побутовому обслуговуванні, медицині та інших галузях господарської діяльності.
Відповідно до статті 94 Господарського кодексу України кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом.
Спеціальним Законом який визначає правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні є Закон України «Про кооперацію» від 10 липня 2003 року № 1087-IV (надалі за текстом - «Закон № 1087-IV»).
Згідно із статтею 6 Закону № 1087-IV кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.
Суд не бачить причин, щоб ставити під сумнів твердження позивача, що статтею 37 Закону № 1087-IV заборонено втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування у фінансово-господарську та іншу діяльність кооперативних організацій, крім випадків, прямо передбачених законом.
Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до статті 137 Житлового кодексу Української РСР житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства Української РСР. Примірний статут житлово-будівельного кооперативу затверджується Радою Міністрів Української РСР.
Оскільки житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих рад і їх діяльність пов'язана з використанням житлового фонду, то цілком природно що органи місцевого самоврядування повинні здійснювати контроль за їх діяльністю.
Така позиція суду ґрунтується на положеннях статті 15 Житлового кодексу Української РСР якою визначена компетенція виконавчих комітетів районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів у галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду. Зокрема, виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів у межах і в порядку, встановлених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР, на території району, міста, району в місті здійснюють державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду та облік громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу, затверджують списки осіб, які вступають до житлово-будівельного кооперативу, і рішення загальних зборів членів житлово-будівельного кооперативу про прийом до членів кооперативу та про надання квартири.
Відповідно до статті 138 Житлового кодексу Української РСР виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів здійснюють контроль за діяльністю житлово-будівельних кооперативів, за експлуатацією та ремонтом належних їм будинків. Виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів вправі скасувати рішення загальних зборів чи правління кооперативу, якщо воно суперечить законодавству.
Зазначені положення Житлового кодексу Української РСР узгоджуються і з вимогами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР. Згідно статті 30 цього Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить реєстрація житлово-будівельних і гаражних кооперативів; прийняття рішень про організацію стоянок автомобільного транспорту, здійснення контролю за їх діяльністю відповідно до закону.
З огляду на викладене, суд вважає, що затвердження виконавчим комітетом рішення про виключення з кооперативного обліку є однією з форм контролю за діяльністю житлово-будівельних кооперативів в галузі житлово-комунального господарства і не може розцінюватись як втручання у фінансово-господарську чи іншу діяльність кооперативних організацій.
Окремо суд зазначає, що відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно статті 21 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду.
Приймаючи до уваги, що протест прокурора розглядався 11 грудня 2008 р., а позовна заява подана до суду 25 грудня 2008 р., суд не знаходить підстав для застосування положень Кодексу адміністративного судочинства України що регулюють питання, пов'язані з пропуском строку звернення до суду.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову прокурора м. Черкаси до виконавчого комітету Черкаської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена в повному обсязі 23 лютого 2009 р.
Суддя І.О.Лічевецький