Справа № 463/3226/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Леньо С.І.

Провадження № 22-ц/811/3055/22 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри

при секретарі: О.О. Гай

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 03 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_5 (правонаступник ОСОБА_6 ) до ОСОБА_7 , треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , правонаступником яких є ОСОБА_8 , Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Береська Наталія Ярославівна про визнання недійсними договорів дарування, скасування рішення та запису про державну реєстрацію права власності, визнання недійсним та скасування державного акту, скасування державної реєстрації, визнання права власності на майно, -

в с т а н о в и в:

11 липня 2016 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 , у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила визнати недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений 07 червня 2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Береською Н. Я. та зареєстрований за № 37; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 4610160300:07:006:0148, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 07 червня 2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Береською Н. Я. та зареєстрований за № 33; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_7 , прийняте 13 червня 2008 року на підставі договору дарування житлового будинку АДРЕСА_1 , укладеного 07 червня 2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Береською Н. Я. та зареєстрованого за № 33, та скасувати запис про державну реєстрацію права власності № 1729 у Книзі № 14 від 13 червня 2008 року на житловий будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 23250497; визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності серії ЯД № 499751 від 04 липня 2008 року на земельну ділянку з кадастровим номером 4610160300:07:006:0148, площею 0,0435 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виданий ОСОБА_7 на підставі договору дарування земельної ділянки серії ВКО № 056509 від 07 червня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 33 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 01:08:438:00167км01-9; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4610160300:07:006:0148, площею 0,0435 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_7 , яка проведена на підставі договору дарування земельної ділянки серії ВКО № 056509 від 07 червня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 33; визнати за ОСОБА_6 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4610160300:07:006:0148 та на житловий будинок, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтовувала тим, що вона з 1990 року є особою з інвалідністю ІІ групи, у 2008 році неодноразово перебувала на стаціонарному лікуванні у Львівському обласному госпіталі інвалідів війни та репресованих ім. Ю. Липи з діагнозом хронічний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба ІІ ступеня, хронічний пієлонефрит загострений. Також вона знаходилася на стаціонарному лікуванні у Львівському міському центрі «Мікрохірургія ока» з діагнозом незріла катаракта лівого ока, початкова катаракта і гіпертрофія правового ока. З 05 лютого 2008 року вона знаходилася на обліку та лікуванні в Львівському обласному клінічному психоневрологічному диспансері з діагнозом органічний маячний розлад. Вона ( ОСОБА_6 ) була власником земельної ділянки з кадастровим номером 4610160300:07:006:0148 та житлового будинку, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , та постійно проживала за цією адресою до лютого 2015 року. Після ампутації лівої ноги вона переїхала проживати до своєї доньки, яка доглядала за нею. У травні 2016 року, коли вона вирішила повернутися до свого будинку за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 (син позивача) відмовився повернути їй ключі від будинку та повідомив, що є власником зазначеного будинку та земельної ділянки на підставі оспорюваних нею договорів дарування від 07 червня 2008 року. Про існування зазначених договорів вона не пам`ятає, що пояснюється її тяжким станом здоров`я на момент їх укладення, а також наявністю психічних захворювань. У зв`язку з тим, що оспорювані договори позбавили її єдиного місця проживання та були укладені нею в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, просила визнати такі недійсними.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 02 листопада 2016 року задоволено заяву ОСОБА_1 та залучено останнього до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 26 вересня 2018 року залучено ОСОБА_5 як правонаступника позивача ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оскаржуваним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 03 листопада 2021 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений 07 червня 2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Береською Н. Я. та зареєстрований за № 37.

Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 4610160300:07:006:0148, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 07 червня 2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Береською Н. Я. та зареєстрований за № 33.

Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_7 , прийняте 13 червня 2008 року на підставі договору дарування житлового будинку, укладеного 07 червня 2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Береською Н. Я. і зареєстрованого за № 37 та скасовано запис про державну реєстрацію права власності № 1729 у Книзі № 14 від 13 червня 2008 року на житловий будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 23250497.

Визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності серії ЯД № 499751 від 04 липня 2008 року на земельну ділянку з кадастровим номером 4610160300:07:006:0148, площею 0,0435 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , виданий ОСОБА_7 на підставі договору дарування земельної ділянки серії ВКО № 056509 від 07 червня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 33, та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 01:08:438:00167км01-9.

Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4610160300:07:006:0148, площею 0,0435 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_7 , яка проведена на підставі договору дарування земельної ділянки серії ВКО № 056509від 07 червня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 33.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_7 в дохід держави 2 480,40 грн судового збору.

Постановою Львівського апеляційного суду від 20 червня 2022 року рішення Личаківського районного суду міста Львова від 03 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Личаківського районного суду міста Львова від 12 липня 2016 року.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 3 720,60 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 3 720,60 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року постанову Львівського апеляційного суду від 20 червня 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому апеляційному розгляді справи колегією суддів усунуто зазначені у постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року недоліки, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 , та замінено ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на їх правонаступника - ОСОБА_8 .

Рішення суду оскаржили представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 .

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зазначив, щооскаржуване рішення суду є незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Вважає, що вирішуючи даний спір по суті, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги доводи представника ОСОБА_1 про те, що звернення позивача з позовом до відповідача про визнання договорів дарування від 07 червня 2008 року, укладених між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , спрямоване на ухилення відповідача від виконання взятих на себе зобов`язань за договором іпотеки від 05.03.2009 року, згідно якого спірний будинок та земельна ділянка були передані в іпотеку з метою забезпечення вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за договором позики від 05.03.2009 року.При цьому, судом не було залучено до участі у справі в якості третьої особи іншого іпотекодержателя, - ОСОБА_3 , права якого порушені оскаржуваним рішенням.Просив рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 зазначив, щооскаржуване рішення суду є незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Оскільки ОСОБА_3 є іпотекодержателем нерухомого майна, яке є предметом договорів дарування, що оспорюються, вважає протиправним незалучення останнього до участі у даній справі. Вважає, що поданий ОСОБА_6 позов до ОСОБА_7 спрямований на ухилення відповідача від виконання взятих ним зобов`язань за договором іпотеки від 05.03.2009 року, згідно якого спірний будинок та земельна ділянка були передані в іпотеку з метою забезпечення вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за договором позики від 05.03.2009 року, укладеного з ОСОБА_7 . Просив рішення скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подану ним скаргу підтримав з підстав, наведених у ній, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник ОСОБА_5 - ОСОБА_9 проти скарг заперечив, просив скарги залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних мотивів.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, відповідно до яких: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до положень ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5 та 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 225 ЦК України передбачено, що правочин, який дієздатна особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року, правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 105 ЦПК зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним з цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 89 ЦПК.

Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів і йому слід надавати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Підставою для визнання правочину недійсним за вказаної підстави може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року у справі № 183/6027/14.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 на праві приватної власності належав житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка з кадастровим № 4610160300:07:006:0148 за адресою АДРЕСА_1 .

07 червня 2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено договір дарування будинку та договір дарування земельної ділянки, згідно яких ОСОБА_6 подарувала, а ОСОБА_7 прийняв у дар житловий будинок АДРЕСА_2 , а також земельну ділянку з кадастровим номером 4610160300:07:006:0148, площею 0,0435 га за адресою АДРЕСА_1 . Договори дарування посвідчені приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Береською Н. Я. та зареєстровані за № 37, № 33, відповідно (а. с. 8, 9, т. 1).

На підставі договору дарування будинку від 07 червня 2008 року ОСОБА_7 зареєстрував право власності на будинок АДРЕСА_1 , про що був зроблений запис № 1729 у Книзі № 14 від 13 червня 2008 року, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 20, т. 1) та копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а. с. 38, т. 1).

На підставі договору дарування земельної ділянки від 07 червня 2008 року ОСОБА_7 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 499751 (а. с. 39, т. 1), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

05 березня 2009 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (позикодавці) та ОСОБА_10 (позичальник) було укладено договір позики, згідно якого

ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_10 34 700,00 доларів США, що по курсу НБУ на день посвідчення договору становило 267 190,00 грн, ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_10 71 500,00 доларів США, що по курсу НБУ на день посвідчення договору становило 550 550 грн (разом - 106 200,00 доларів США), а ОСОБА_10 прийняв грошові кошти строком до 05.09.2009 року, який продовжено додатковим договором №1 від 16.09.2009 року до 05.03.2010 року (а. с. 49-50, т. 1).

05 березня 2009 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого іпотекодержателі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 набули право у випадку невиконання позичальником ОСОБА_10 своїх зобов`язань за договором позики від 05 березня 2009 року звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та земельну ділянку з кадастровим номером 4610160300:07:006:0148, площею 0,0435 га за вказаною адресою, власником яких є іпотекодавець ОСОБА_7 (а. с. 43-48, т. 1).

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсними договорів дарування від 07 червня 2008 року, укладених між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , позивач посилалася на те, що під час укладення оспорюваних нею договорів вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Згідно довідки Львівського обласного клінічного психоневрологічного диспансеру № 1609д від 21.06.2010 року, ОСОБА_6 , починаючи з 05 лютого 2008 року, періодично знаходилася на амбулаторному лікуванні у психоневрологічному диспансері з діагнозом органічний маячний розлад (а.с. 12, т. 1).

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 14.03.2017 року у справі було призначено судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання: чи страждала ОСОБА_6 психічними захворюваннями станом на момент укладення оспорюваних договорів дарування, а саме 06-07 червня 2008 року? Чи усвідомлювала ОСОБА_6 значення своїх дій та могла керувати ними під час підписання оспорюваних договорів дарування 06-07 червня 2008 року? Чи вплинули призначені у зв`язку із наявними психічними захворюваннями психотропні препарати на психічний стан ОСОБА_6 , зокрема, на пам`ять, увагу, зосередженість у період 06-07 червня 2008 року?

Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 08/К від 19.08.2017 року, на час проведення експертизи ОСОБА_6 стійким хронічним психічним розладом не страждає. У зв`язку з суперечливими даними відповісти на питання у якому психічному стані перебувала ОСОБА_11 у період укладення нею правочину у період 6-7 червня 2008 року та чи могла вона у цей час усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними не надається можливим (а.с. 121-124, т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла, що стверджується свідоцтвом про смерті серії НОМЕР_1 (а.с.138, т.1).

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 12.12.2019 у справі призначено комплексну психолого-психіатричну посмертну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання: чи страждала ОСОБА_6 психічними захворюваннями станом на момент укладення оспорюваних договорів дарування, а саме 06-07 червня 2008 року? Чи усвідомлювала ОСОБА_6 значення своїх дій та чи могла керувати ними під час підписання оспорюваних договорів дарування, а саме 06-07 червня 2008 року? Чи була схильна ОСОБА_6 до методів психологічного впливу (навіювання, психічного насильства, шантажу, введення в оману тощо), станом на 06-07 червня 2008 року? Чи властиві були ОСОБА_6 певні особливості інтелектуальної, емоційної чи вольової сфери, які могли вплинути на прийняття рішення про укладення нею оспорюваних договорів 06-07 червня 2008 року? Які фактори психологічного чи психіатричного характеру могли вплинути на підписання ОСОБА_6 оспорюваних договорів 06-07 червня 2008 року?

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 31/К від 02 грудня 2020 року, ОСОБА_6 на момент укладення договорів дарування 06-07 червня 2008 року страждала тяжким психічним захворюванням у формі органічного маячного (шизофреноподібного) розладу, не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а. с. 61-66, т. 2).

Судом з показів свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 встановлено, що психічний стан ОСОБА_6 погіршився з 2008 року після смерті її чоловіка, вона була неспокійною, розгубленою. ОСОБА_6 скаржилася на те, що за нею слідкують невідомі особи, які переставляють предмети в кімнаті та намагаюся викрасти її цінні речі. Вона могла не впізнавати знайомих їй людей та не пускати їх у будинок.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_5 (правонаступник ОСОБА_6 ), суд першої інстанції виходив з того, що за результатами експертного дослідження встановлена психічна неспроможність ОСОБА_6 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними внаслідок наявності у неї тяжкого психічного захворювання у формі органічного маячного (шизофреноподібного) розладу, що відповідно до положень статті 225 ЦК України є підставою для визнання укладених нею правочинів недійсними. Крім того, ОСОБА_6 на час укладання оспорюваних договорів дарування було понад 81 рік, вона мала ряд тяжких захворювань, була особою з інвалідністю ІІ групи, а майно, передане за договорами дарування, було її єдиним житлом.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується повністю, оскільки такий відповідає зібраним у справі доказам, якими безспірно встановлено, що в момент укладення спірних договорів дарування єдиного належного позивачу на праві власності житла - будинку АДРЕСА_1 , така не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.

Доводи скарг третіх осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо пред`явлення ОСОБА_6 позову до ОСОБА_7 з метою уникнення відповідача від виконання ним зобов`язання за договором іпотеки від 05 березня 2009 року не беруться колегією суддів до уваги, оскільки такі не підтверджені доказами, які б свідчили про ініціювання ОСОБА_6 спору не для захисту її цивільних прав та інтересів, а з метою невиконання відповідних обов`язків перед кредиторами, що узгоджується з правововим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06.10.2021 року у справі № 591/3523/20, згідно якого приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили.

При цьому, колегія суддів враховує, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 27 травня 2021 року у справі № 463/3892/17 у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_10 , ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за договором позики та звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

Зазначене рішення суду ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_3 не оскаржувалося та набрало законної сили 26 серпня 2021 року.

Інші доводи апеляційних скарг правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарг та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Личаківського районного суду міста Львова від 03 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 22 вересня 2023 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: Я.А. Левик

М.М. Шандра