ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________________

У Х В А Л А

18 вересня 2023 р. м. Вінниця Справа № 902/171/23

Суддя Господарського суду Вінницької області Міліціанов Р.В., розглянувши матеріали справи

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", вул. Богдана Хмельницького, буд. 43, с. Крупець, Шепетівський (Славутський) район, Хмельницька область, 30068, код - 34863309

до: Фермерського господарства "ЛЕМЕШІВКА-АГРО", вул. Академічна, буд. 16, с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, 21000, код - 38309199

про банкрутство

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Господарського суду Вінницької області (суддя Міліціанов Р.В.) перебуває справа № 902/171/23 за заявою ТОВ "Суффле Агро Україна" до ФГ "ЛЕМЕШІВКА-АГРО" про банкрутство.

Ухвалою суду від 16.06.2023 року відкрито провадження у справі про банкрутство Фермерського господарства "ЛЕМЕШІВКА-АГРО", введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Плесюка О.С., призначено попереднє засідання на 05.09.2023 року.

22.06.2023 року здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника - Фермерського господарства "ЛЕМЕШІВКА-АГРО" на офіційному веб-порталі судової влади України та надано строк кредиторам для пред`явлення до суду заяв з грошовими вимогам до боржника 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

19.07.2023 року до суду від ТОВ "Суффле Агро Україна" надійшла заява б/н від 13.07.2023 року про визнання додаткових грошових вимог до боржника в розмірі 11 867 562,97 грн.

Ухвалою суду від 31.07.2023 року прийнято заяву ТОВ "Суффле Агро Україна" (б/н від 13.07.2023 року) про визнання додаткових грошових вимог до боржника у справі № 902/171/23 новим складом суду до свого провадження, а також призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.08.2023 року.

15.08.2023 року на електронну адресу суду від арбітражного керуючого Плесюка О.С. надійшло повідомлення (№ 02-08/395 від 14.08.2023 року) про розгляд кредиторських вимог, за змістом якого останній зазначає, що кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" є документально підтвердженими та підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів: 1 черга - 5 368,00 грн; 4 черга - 5 610 731,62 грн - з правом вирішального голосу; 6 251 463,35 грн.

15.08.2023 року від представника боржника надійшли заперечення щодо заявлених вимог кредитора (вих. № 16/150823 від 15.08.2023 року).

За результатом проведеного судового засідання 14.09.2023 року та налізу наданих сторонами розрахунків і пояснень, суд дійшов висновку про відкладення розгляду заяви ТОВ "Суффле Агро Україна" б/н від 13.07.2023 року.

Ухвалою суду від 14.09.2023 року відкладено розгляд заяви ТОВ "Суффле Агро Україна" про визнання додаткових грошових вимог до боржника у справі № 902/171/23 на 18.09.2023 року.

Також, даною ухвалою забезпечено участь арбітражного керуючого Плесюка Олексія Степановича; представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" А. Стеценко; представника Фермерського господарства "Лемешівка-агро" адвоката Аваєвої Наталії Валеріївни у судовому засіданні по справі № 902/171/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

18.09.2023 року до суду від представника кредитора надійшли додаткові письмові пояснення (б/н від 18.09.2023 року) (вх.канц. № 01-34/8639/23).

В судовому засіданні 18.09.2023 року прийняли участь арбітражний керуючий Плесюк О.С., кредитор. Представник боржника правом участі в судовому засідання не скористалась, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Представником боржника подано клопотання про відкладення судового засідання внаслідок хвороби (від 18.09.2023 року вх. №01-34/8647/23).

При розгляді даного клопотання суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 8 ст. 38 КУзПБ, в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство зазначається, зокрема, про: дату попереднього засідання суду, яке має відбутися не пізніше 70 календарних днів, а в разі великої кількості кредиторів - не пізніше трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду.

Згідно з ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч. 1 ст. 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

Отже, граничним терміном розгляду вимог конкурсних кредиторів є 18.09.2023 року, з урахуванням дати відкриття провадження у справі про банкрутство 16.06.2023 року.

Розгляд кредиторської заяви триває з 15.08.2023 року, представнику боржника забезпечено участь у попередніх судових засіданнях та можливість висловлення заперечень відносно поданої заяви.

Крім того, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&ес рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати заяву про визнання додаткових конкурсних вимог за відсутності представника боржника.

У судовому засіданні розглянуто заяву ТОВ "Суффле Агро Україна" (б/н від 13.07.2023 року) про визнання додаткових грошових вимог до боржника в розмірі 11 867 562,97 грн.

Грошові вимоги кредитора обґрунтовані укладенням між Товариством з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (Продавець) та Фермерським господарством "Лемешівка - Агро" (Покупець) Договору поставки № 1300035703 від 29.10.2020 року .

Кредитор стверджує, що на підставі договору поставки ТОВ "Суффле Агро Україна" здійснило поставку сільськогосподарських товарів на користь ФГ "Лемешівка - Агро" на загальну суму 30 266 879,70 грн.

Однак, боржником проведено частковий розрахунок,

Кредитором зменшено розмір наявної основної заборгованості за Договором поставки на суму основного боргу за Аграрною розпискою, який складає 3 781 500,00 грн (визнаних судом кредиторською заборгованістю) та 1 000 000,00 гри. (оплати вчиненої на погашення Аграрної розписки).

Таким чином, непогашена заборгованість боржника становить 354 714,74 грн.

На підтвердження додаткових грошових вимог кредитором неодноразово надавались розрахунки суми основного боргу та штрафних санкцій (вх. №01-34/8237/23 від 05.09.2023 року та вх. №01-34/8639/23 від 18.09.2023 року).

У запереченнях на заяву про визнання додаткових кредиторських вимог (вх. №01-34/7522/23 від 15.08.2023 року) боржник просить суд відмовити у додаткових вимогах ТОВ "Суффле Агро Україна" до Фермерського господарства "Лемешівка-Агро" повністю, зазначаючи про наступне.

Боржником було 29.06.2022 року видано на користь ТОВ "Суффле Агро Україна" фінансову аграрну розписку (засвідчена копія наявна в матеріалах справи), яка посвідчена приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Посвятенком Ю.Д. та зареєстрована у реєстрі за № 751.

В забезпечення виконання зобов`язання за Розпискою Боржник передав в заставу майбутній врожай Зерна, що вирощується на наступних земельних ділянках, місцезнаходження яких за даними ДЗК: Вінницька область, Калинівський район, с/рада Лемешівська (надалі - "Майбутній врожай") (перелік земельних ділянок вказаний у цій аграрній розписці).

Станом на 29.06.2022 року загальна заборгованість Боржника перед Кредитором за Договором становила 17 182 788,89 грн.

Оскільки положеннями розділу 1 Договору передбачено, що зобов`язання за Договором забезпечуються фінансовими аграрними розписками, Боржником на пропозицію Кредитора за наданими останнім проектами фінансових аграрних розписок 29.06.2023 року були надані 4 фінансові аграрні розписки, засвідчені копії яких додаються, на загальну суму 16 575 062,00 грн.

28.10.2022 року Боржником сплачено 879 969,99 грн, а отже зобов`язання по сплаті цієї заборгованості перед Кредитором Боржником було виконано.

Фактично, Кредитором було правомірно зазначено, що з моменту посвідчення фінансових аграрних розписок для уникнення подвійної відповідальності мало б відбутись зменшення заборгованості Боржника перед Кредитором за Договором за загальну суму виданих аграрних розписок, то відбулось часткове припинення зобов`язань Боржника за Договором в зв`язку за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

Таким чином, у Кредитора після сплати йому Боржником 607 726,89 грн. не було правових підстав на інші суми за Договором.

В подальшому, Боржником за період з 01.11.2022 року по 13.03.2023 року були проведені розрахунки з Кредитором на суму 11 155 204,27 грн за рахунок реалізації сільськогосподарської продукції, зазначеної у вищевказаних фінансових аграрних розписках, при цьому одна фінансова аграрна розписка на суму 6 837 000 грн була повернута Кредитором Боржнику з відміткою "Виконано", ще по одній фінансовій аграрній розписці на суму 1 782 162 грн.

Кредитору було поставлено сільськогосподарську продукцію (соняшник), яка була передана в заставу у якості забезпечення зобов`язань по ній, але кошти за неї від Кредитора станом на 14.08.2023р. не поступили, а сама фінансова аграрна розписка не повернута.

Крім того, за фінансовою розпискою на суму 3 174 400 грн, було проведено часткову оплату на суму 1 244 931,87 грн, а по самій розписці вчинено виконавчий напис на суму 3 174 400 грн та передано на примусове виконання.

Боржником також надано власний розрахунок суми основного боргу та штрафних санкцій, з метою спростування вимог заяви кредитора (вх. №01-34/8410/23 від 11.08.2023 року).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 цього ж кодексу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Згідно ч.ч. 1, 6 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Судом оцінено надані сторонами докази на підтвердження розміру грошових вимог, а також заперечення боржника відносно їх спростування.

29.10.2020 року між ТОВ "Суффле Агро Україна" (Продавець) та ФГ "Лемешівка-Агро" (Покупець) укладено Договір поставки № 1300035703 (т. 1, а.с. 118-127).

Відповідно п. 1.1 Договір направлений на забезпечення Продавцем Покупця посівним матеріалом, засобами захисту рослин, добривами для сільськогосподарського сезону 2021 року.

У відповідності до умов, зазначених у даному Договорі, Продавець зобов`язується поставляти, а Покупець приймати та оплачувати вартість наступних сільськогосподарських товарів (Товари): насіння: ячменю, кукурудзи, ріпаку, соняшника, пшениці, сої, гороху, сорго, люцерни та жита; засоби захисту рослин; мінеральні добрива; добрива для позакореневого підживлення (п. 1.1.1 Договору).

Оформлення забезпечення згідно даного пункту здійснюється за рахунок Покупця (якщо Сторони окремо не погодять іншого) та можливе як до, так і в процесі поставки Продавцем Товарів, однак, у разі недосягнення згоди щодо забезпечення у спосіб, прийнятний для Продавця, він матиме право в будь-який момент призупинити чи припинити свої зобов`язання з подальшої поставки за даним Договором на цілковито власний розсуд без будь яких штрафних санкцій чи зобов`язання відшкодування збитків, оскільки таке припинення не вважатиметься порушенням умов Договору.

Оформлення забезпечення "у спосіб прийнятний для Продавця" для даного Договору означатиме, що вирішення питання щодо достатності забезпечення здійснюється Продавцем одноособово, спори сторін щодо цього не допускаються. Дане положення, однак, не виключає право Покупця у разі надання забезпечення отримати від Продавця (у разі, коли він визнає це за можливе) гарантійний лист щодо достатності забезпечення, після того як Продавець на матиме права призупиняти чи зупиняти поставки з підстав недостатності забезпечення (п. 1.1.3 Договору).

У випадку, коли поставка товару відбулася до надання Покупцем забезпечення, передбаченого п. 1.1.3. Договору, Покупець зобов`язаний надати таке забезпечення протягом 5 робочих днів з моменту звернення до нього Продавця (якщо інше не погоджено Сторонами додатково). Таке звернення може бути надане електронною поштою. У разі невиконання даної вимоги, строк оплати поставленого товару вважатиметься таким, що настав, на шостий робочий день після отримання звернення (п. 1.1.4 Договору).

Поставка здійснюється шляхом самовивозу Покупцем Товару власним автомобільним транспортом та за власний рахунок з одного чи кількох із наступних складів Продавця:

• ТОВ "Суффле Агро Україна". 30000, Хмельницька обл., м. Славута, вул. Я. Мудрого, 7.

• ТОВ "Суффле Агро Україна". 11762, Житомирська обл., Новоград-Волинський р-н, с. Ярунь. вул. Юрківська, буд. 14-Т

• ПрАТ "Жашківський елеватор". 19200, Черкаська область, м. Жашків, вулиця Вокзальна, 1.

• ПрАТ "Городоцький Елеватор Суффле". 32002, Хмельницька обл., м. Городок, вул. Зелена, 1.

• ТОВ "Каролінський елеватор". 22850, Вінницька обл., Немирівський р-н, с. Кароліна, вул. Привокзальна, 7.

• інші склади за погодженням Сторін.

Адреси конкретних складів Продавця вказуються в Специфікаціях (п. 3.1 Договору).

Право власності на товар переходить до Покупця в момент відвантаження, якщо інше не погоджено сторонами додатково (п. 3.1.1. Договору).

Специфікації можуть містити інші умови поставки, як із посиланням на Інкотермс, так і без нього. При посиланні на базис поставки "ЕХW", мова йтиме про Інкотермс 2010 (п. 3.1.2 Договору).

Згідно п. 3.5 Договору під час поставки Продавець зобов`язаний передати Покупцю всю документацію на товар згідно з законодавством. Покупець повинен повідомити про відсутність усіх необхідних товаросупровідних документів завчасно, до прийняття поставки. Претензії про відсутність документів після поставки не беруться до уваги. При поставці Продавцем надаються наступні документи: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна. Рахунок-фактура надається при передоплаті, якщо інше не зазначено в Договорі. Свідоцтво на насіння/сертифікат якості надається на вимогу Покупця.

Рахунок-фактура є дійсним для оплати протягом 3 (трьох) робочих днів з дати його виставлення Продавцем. У випадку, якщо Продавець не отримав від Покупця передплату протягом 3 (трьох) робочих днів з дати виставлення рахунку-фактури, Покупець зобов`язаний звернутися до Продавця за новим рахунком-фактурою (п. 3.5.1 Договору).

Відповідно п. 4.1 Договору номенклатура товару, його кількість та ціна зазначаються у Специфікаціях до даного Договору. При оплаті товару Покупець обов`язково повинен вказати номер та дату рахунку чи видаткової накладної, в іншому разі Продавець залишає за собою право зарахувати кошти на закриття будь-якої існуючої заборгованості Покупця.

Ціна встановлюється із ПДВ, якщо тільки це не суперечить законодавству (п. 4.2 Договору).

Якщо інші умови оплати не будуть погоджені сторонами, Покупець зобов`язується оплатити вартість товару не пізніше 31 жовтня 2021 року. Якщо в додатках до договору буде вказана дата оплати із зазначенням лише дати та місяця, вважатиметься, що мова йде про 2021 рік. Дане положення не застосовується, якщо в специфікаціях або інвойсах зазначена умова "підлягає оплаті негайно" або "підлягає оплаті протягом _ днів", або інше аналогічне формулювання.

У зв`язку із відсутністю у бланках Специфікацій на поставку товару (що формуються Продавцем виключно з системі SАР) зазначення року біля дати оплати Товару, вважатиметься, що для визначення дати оплати Товарів, що поставляються на умовах товарного кредиту на підставі Специфікацій, застосовуватиметься відповідна дата 2021 року (п. 4.3 Договору).

У разі поставки товару Продавцем без отримання погодженої попередньої оплати від Покупця, кінцевою датою розрахунків (в т.ч. для цілей обчислення штрафних санкцій) Сторони домовилися рахувати день підписання видаткової накладної (п. 4.4 Договору).

Сторони домовляються, що в разі, коли ціна товару визначається в іноземній валюті, ціна Товару в гривні буде визначатися відповідно до курсу валюти на МВБ (Комерційний Курс) на кінець банківського дня/закритгя торгів: показник "ПРОДАЖ" згідно з даними сайту https://minfin.com.ua/currency/mb/ на дату, що передує:

- даті виставлення рахунку фактури, при попередній оплаті, АБО

- даті виставлення рахунку фактури, при частковій оплаті, АБО

- даті складання видаткової накладної, при оплаті після поставки.

Якщо інші умови оплати не будуть погоджені cторонами в додатку до договору, відповідно до статті 533 Цивільного кодексу України оплаті Покупцям підлягатиме гривневий еквівалент вартості товару, вираженої в іноземній валюті, встановлений згідно Комерційного Курсу або в рахунку-фактурі, або у видатковій накладній, як зазначено вище. При цьому, сторони погоджуються, що зазначення ціни виключно у валюті не буде розцінюватися ними як порушення чинного законодавства, оскільки вони чітко та однозначне усвідомлюють механізм обчислення гривневого еквіваленту ціни відповідне до даного пункту Договору (п. 4.5.1 Договору).

При повному фактичному закритті заборгованості Покупцем Продавець матиме право на власний розсуд застосувати середньоарифметичний Комерційний. Курс якщо розрахунки здійснювалися Покупцем кількома банківськими переказами/фактами зарахування.

Незакрита заборгованість може бути перерахована за Комерційним Курсом станом на момент вимоги/позову чи фактичної оплати (п. 4.5.2.1 Договору).

Договір діє з моменту підписання до 31.12.2021 року, а в частині невиконаних зобов`язань - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 9.6 Договору).

Між сторонами були підписані Додатки до договору поставки від 29.01.2020 року № 1300035703 (т. 1, а.с. 128-130)

30.10.2020 року між сторонами підписано Додаток № 2 до Договору поставки № 1300035703 від 29.10.2020 року.

Так, згідно п. 1 Додатку № 2 від 30.10.2020 року до договору поставки від 29.10.2020 року № 1300035703, сторони погодили продовження строку дії Договору на 2021 рік (до 31/12/2021 включно, а в частині невиконаних зобов`язань-до повного їх виконання).

У зв`язку із відсутністю у бланках Специфікацій на поставку Товару (що формуються Продавцем виключно в системі SАР) зазначення року біля дати оплати Товару, вважатиметься, що для визначення дати оплати Товарів на підставі Специфікацій, укладених після даного Додатку, застосовуватиметься відповідна дата 2021 року (п. 2 Додатку).

27.10.2021 року між сторонами підписано Додаток № 5 до Договору поставки № 1300035703 від 29.10.2020 року.

Відповідно до Додатку № 5 від 27.10.2021 року до договору поставки від 29.10.2020 року № 1300035703, сторони погодили продовження строку дії Договору на 2022 рік (до 31.12.2022 року включно, а в частині невиконаних зобов`язань - до повного їх виконання). Незалежно від інших умов Договору чи Специфікацій, відстрочення платежу по Договору не повинно перевищувати строк 270 календарних днів з моменту поставки. Умови оплати за специфікаціями, що встановлюють більші строки поставки, повинні вважатися Сторонами помилковими, натомість строки оплати вважатимуться такими, що настали, на 270-й календарний день, починаючи від дня поставки (включно).

На підставі договору поставки ТОВ "Суффле Агро Україна" здійснило поставку сільськогосподарських товарів на користь ФГ "Лемешівка - Агро" на загальну суму 30 266 879,70 грн.

Обставини поставки товару підтверджуються наступними доказами:

- специфікаціями № 2500758016 від 25.10.2021 року; № 2000758019 від 25.10.2021 року; № 2500758781 від 27.10.2021 року; № 2500762471 від 15.11.2021 року; № 2500762541 від 15.11.2021 року; № 2500764113 від 22.11.2021 року; № 2500793215 від 24.03.2022 року №2500797137 від 12.04.2022 року; № 2500797143 від 12.04.2022 року; № 2500814283 від 15.06.2022 року (копії долучено за заяви про визнання додаткових грошових вимог);

- видатковими накладними: від 29.10.2020 року № 5190050488; від 30.10.2020 року № 5190050485, № 5190050486, № 5190050540; від 09.12.2020 року № 5190051385; від 29.12.2020 року № 5190051763; від 30.12.2020 року № 5190051951; від 12.01.2021 року № 5190052292; від 25.02.2021 року № 5190052908; від 09.04.2021 року № 5190055785, № 5190055786, № 5190055788; від 16.04.2021 року № 5190056385, № 5190056387, № 5190056392, № 5190056386, № 5190056390; від 18.05.2021 року № 5190059310; від 31.08.2021 року № 5190062628; від 14.09.2021 року № 5190063112, № 5190063114; від 21.09.2021 року № 5190063464; від 29.09.2021 року № 5190063501; від 26.10.2021 року № 5190063964, № 5190063966, № 5190063986, № 5190064041, № 5190064045; від 04.11.2021 року № 5190064496, № 5190064620; від 10.11.2021 року № 5190064500; від 11.11.2021 року № 5190064521; від 16.11.2021 року № 5190064619, № 5190064779; від 17.11.2021 року № 5190064780; від 22.11.2021 року № 5190064782; від 23.11.2021 року № 5190064783; від 24.11.2021 року № 5190064784; від 03.12.2021 року № 5190064968; від 13.12.2021 року № 5190065234; від 28.03.2022 року № 5190066387; від 29.04.2022 року № 5190067046, № 5190067047; від 17.05.2022 року № 5190067558; від 15.06.2022 року № 5190068438 (т. 1 а.с. 131-179);

- розрахунками коригування № 5190051930 від 30.12.2020 року; № 5190056929 від 22.04.2021 року; № 5190056927 від 22.04.2021 року (копії долучено за заяви про визнання додаткових грошових вимог);

- виписками з рахунку Кредитора за період 01.10.2020 по 31.12.2022 року (копії долучено за заяви про визнання додаткових грошових вимог).

Зменшення заборгованості здійснено на підставі підписаних сторонами розрахунків коригування вартості внаслідок повернення товару на загальну суму 3 920 659,47 грн, а саме : №5190051930 від 30.12.2020 року на суму 207 427,43 грн до видаткової накладної №5190050488; (№5190056927 від 22.04.2021 року на суму 2 641 546,79 грн до видаткової накладної №5190050540; (№5190056929 від 22.04.2021 року на суму 1 071 685,25 грн до видаткової накладної №5190051763 (копії долучено за заяви про визнання додаткових грошових вимог).

Боржник частково погашав заборгованість грошовими коштами, що підтверджується випискою із банківського рахунку Кредитора, у жовтні 2021 року Боржником сплачено на погашення заборгованості 7 894 971,53 грн, зокрема № 1051 від 20.10.2021 року на суму 1 700 000,00 грн, № 1054 від 21.10.2021 року на суму 5 000 000,00 грн, № 1058 від 26.10.2021 року на суму 900 000,00 грн, № 1060 від 28.10.2021 року на суму 294 971,53 грн.

Оплата, здійснена 28.10.2021 року була проведена на суму 295 001,53 грн, що, помилково, на 30 грн. більше за суму існуючої на той час заборгованості за Договором поставки, тож, в рахунок оплати боргу було враховано 294 971,53 грн.

Однорідні грошові зобов`язання між сторонами погашались шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, таким чином заборгованість ФГ "Лемешівка - Агро" було зменшено на суму 13 315 033,96 грн.

Зокрема, шляхом підписання Актів зарахування №1000008640 від 29.04.2022 року; № 1000009442 від 17.05.2022 року; № 1000009727 від 15.06.2022 року; № 1000003068 від 26.11.2022 року; № 1000004491 від 01.02.2023 року на загальну суму 11 479 070,38 грн (копії долучено за заяви про визнання додаткових грошових вимог).

Зарахування зустрічних однорідних вимог Кредитором також здійснено в односторонньому порядку, що підтверджується Заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 03.05.2023 року на суму 1 835 963,58 грн (копія долучена за заяви про визнання додаткових грошових вимог).

Так, заборгованість ФГ "Лемешівка - Агро" перед ТОВ "Суффле Агро Україна" зі сплати основного боргу за договором поставки № 1300035703 від 29.10.2020 року, за видатковими накладними № 5190064521 від 11.11.2021 року, № 5190064620 від 04.11.2021 року, № 5190064779 від 16.11.2021 року, № 5190064780 від 17.11.2021 року, № 5190064782 від 22.11.2021 року в розмірі 1 765 403,09 грн вважається погашеною (припиненою) (п. 4.2 Заяви).

Заборгованість ФГ "Лемешівка - Агро" перед ТОВ "Суффле Агро Україна" зі сплати основного боргу за договором поставки № 1300035703 від 29.10.2020 року, за видатковою накладною № 5190064783 від 23.11.2021 року в розмірі 513 039,91 грн вважається погашеною частково на суму 70 560,49 грн та складає після зарахування 442 479,42 грн (п. 4.3 Заяви).

Таким чином, загальна сума заборгованості Боржника перед Кредитором за Договором поставки складає 5 136 214,74 грн (30 266 879,70 - 3 920 659,47 - 7 894 971,53 - 13 315 033,96).

Окрім того, 29.06.2022 року ФГ "Лемешівка-Агро" (Боржник) було видано на користь ТОВ "Суффле Агро Україна" фінансову аграрну розписку (засвідчена копія наявна в матеріалах справи), яка посвідчена приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Посвятенком Ю.Д. та зареєстрована у реєстрі за № 751 (у Реєстрі аграрних розписок - за № 8484) (т. 1, а.с.12-20).

За умовами пунктів 1, 2 згаданої вище фінансової аграрної розписки, остання встановлює безумовне грошове зобов`язання Боржника сплатити Кредитору у строк до 20 липня 2022 року (включно) грошову суму у розмірі 4 781 500 грн 00 коп.

Кредитором зменшено розмір наявної основної заборгованості за Договором поставки на суму основного боргу за Аграрною розпискою від 29.06.2022 року, який складає 3 781 500,00 грн (визнаних судом кредиторською заборгованістю) та 1 000 000,00 гри. (оплата на погашення Аграрної розписки).

Таким чином, непогашена заборгованість ФГ "Лемешівка - Агро" становить 354 714,74 грн. (5 136 214,74 грн - 3 781 500,00 грн -1 000 000,00 грн).

Суд виходить з того, що боржником не спростовано наявність основної суми заборгованості, заперечення проти визнання додаткових грошових вимог зведено до наявності фінансових аграрних розписок, а також помилкового розрахунку мір відповідальності, враховуючи внутршньобухгалтерський облік фінансових аграрних розписок.

Однак, згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.07.2022 року у справі 902/698/21, аграрна розписка є специфічним видом правочину, який має спеціальне законодавче врегулювання - Закон України "Про аграрні розписки".

Аграрна розписка є окремим правочином, товаророзпорядчим документом, який встановлює безумовне зобов`язання боржника сплатити грошову суму, забезпечене заставою майбутнього врожаю.

Аграрна розписка може містити, крім іншого, відповідальність за її невиконання та інші положення, що не суперечать законодавству. Аграрна розписка виконується незалежно від виконання договору поставки (чи іншого), на підставі якого у кредитора виникає зустрічне зобов`язання, вона може бути відступлена іншому кредитору.

Зазначена правова позиція викладена у Постанові касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 924/233/21.

Висновки судів, що Аграрна розписка не є окремим правочином, а видавалась на вимогу позивача у якості забезпечення за Договором поставки і є складовою Договору поставки, зроблені з неправильним застосуванням норм статей 1, 5 Закону України "Про аграрні розписки" і не відповідають вищенаведеним висновкам Верховного Суду щодо застосування цих норм права.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.06.2022 року у справі № 910/430/21, видана позивачем аграрна розписка та договір поставки є за своєю правовою природою двома окремими правочинами, а тому внесення певних змін до договору поставки не впливає на юридичну силу самої аграрної розписки та зобов`язання позивача щодо виконання такої аграрної розписки на умовах, які в ній визначені, до внесення змін до такої аграрної розписки.

Отже, наведені висновки Верховного Суду свідчать, що аграрна розписка є окремим самостійним правочином.

Судом враховано наявність окремої заборгованості боржника за фінансовою аграрною розпискою від 29.06.2022 року в сумі 3 781 500,00 грн.

При визначенні суми додаткових грошових вимог кредитором зменшено розмір заборгованості на суму визнаних вимог на стадії відкриття провадження у справі.

Тому, боржником не доведено порушення його інтересів при визначенні суми основного боргу.

Також, матеріали справи не містять доказів погашення заборгованості за фінансовою аграрною розпискою від 29.06.2022 року в сумі 3 781 500,00 грн.

Виходячи з викладеного, суд вважає правомірною вимогу кредитора про визнання додаткових грошових вимог в сумі 354 714,74 грн основного боргу за Договором поставки №1300035703 від 29.10.2020 року.

Суд також відхиляє заперечення боржника відносно статусу додаткових вимог кредитора, як забезпечених, оскільки у державному реєстрі обтяжень наявні відомості щодо фінансової аграрної розписки.

Оцінки даним обставинам надано судом на стадії відкриття провадження у справі про банкрутство.

Зокрема, у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство, ініціюючий кредитор заявив про відмову від забезпечення за вимогами згідно фінансової аграрної розписки.

Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 45 КУзПБ, забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

Суд зауважує, що положеннями КУзПБ не встановлено особливих вимог щодо форми відповідної заяви, строків її подачі, необхідності вчинення підготовчих дій до її подачі шляхом внесення відомостей до державних реєстрів щодо припинення забезпечувальних обтяжень, тощо.

Тому, суд виходить з того, що врахування відмови забезпеченого кредитора від забезпечення своїх вимог носить для суду безумовний та імперативний характер, волевиявлення щодо відмови від забезпечення може бути вчинено на будь якій стадії провадження у справі про банкрутство.

Як наслідок, при відкритті провадження у справі про банкрутство судом визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" в сумі 3 781 500,00 грн - основного боргу (четверта черга), які не є забезпеченими заставою майна боржника.

Невчинення кредитором дій стосовно припинення обтяжень майнових активів боржника. з урахуванням прийнятої судом заяви про відмову від забезпечення, може бути предметом окремого судового розгляду, оскільки господарський суд за заявою розпорядника майна скасовує арешти майна боржника чи інші обмеження щодо розпорядження його майном у разі, якщо такі арешти чи обмеження перешкоджають господарській діяльності боржника та відновленню його платоспроможності (ч. 6 ст. 44 КУзПБ).

Крім суми основного боргу, у зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 1 184 271,80 грн інфляційних втрат та 4 071 745,08 грн - 48 % річних.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Відповідно п. 7.1 Договору в разі несвоєчасної оплати вартості товарів Покупцем відповідно до договору Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення оплати, без врахування положення п. 6 статті 232 Господарського Кодексу України, а також проценти на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України в розмірі 4 % на місяць (48 % річних - для обчислення за неповний місяць) від простроченої суми.

Відносно правомірності визначення кредитором періодів прострочення основного зобов`язання та нарахування відсотків річних, суд виходив з наступного.

Відповідно п. 4.1 Договору, якщо інші умови оплати не будуть погоджені сторонами, Покупець зобов`язується оплатити вартість товару не пізніше 31 жовтня 2021 року. Якщо в додатках до договору буде вказана дата оплати із зазначенням лише дати та місяця, вважатиметься, що мова йде про 2021 рік. Дане положення не застосовується, якщо в специфікаціях або інвойсах зазначена умова "підлягає оплаті негайно" або "підлягає оплаті протягом _ днів", або інше аналогічне формулювання.

У зв`язку із відсутністю у бланках Специфікацій на поставку товару (що формуються Продавцем виключно з системі SАР) зазначення року біля дати оплати Товару, вважатиметься, що для визначення дати оплати Товарів, що поставляються на умовах товарного кредиту на підставі Специфікацій, застосовуватиметься відповідна дата 2021 року (п. 4.3 Договору).

Згідно наданих сторонами доказів строки оплати поставленого товару узгоджено сторонами у обопільно підписаних специфікаціях (т. 1 а.с. 208-222, т. 2 а.с. 34-45, які також долучено до заяви про визнання додаткових грошових вимог).

Згідно п. 4.3.1 Договору у разі забезпечення зобов`язань Покупця із оплати аграрною розпискою незалежно від умов специфікацій/додатків до Договору, вважатиметься, що датою оплати товару за даним Договором у розмірі, зазначеному в аграрній розписці, є дата сплати, зазначена в такій аграрній розписці.

Якщо сума аграрної розписки буде меншою, аніж загальна вартість поставки (та, відповідно, зобов`язань Покупця із оплати) за даним Договором, то заборгованість погашається у хронологічному порядку, тобто за аграрною розпискою погашається заборгованість із більш ранніми строками оплати.

Дана правило може застосовуватися до необмеженої кількості аграрних розписок.

З метою застосування штрафних санкцій за даним Договором до Покупця застосовуватимуться початково погоджені строки оплати, зазначені у специфікаціях/додатках до Договору або 31 жовтня 2021 року (відповідно до правил, визначених у п. 4.3.).

З аналізу вказаного пункту договору суд доходить висновку, що видача боржником фінансових аграрних розписок змінює строки виконання грошових зобов`язань, порівняно зі строками, визначеними у специфікаціях або положеннях Договору.

При цьому, суд вважає, що положення договору про можливість нарахування штрафних санкцій за попереднього погодженими строками у специфікаціях суперечить нормам законодавства, оскільки штрафні санкції є акцесорним зобов`язанням.

Їх застосування можливе виключно у випадку прострочення виконання основного зобов`язання.

Початок обчислення штрафних санкцій раніше за момент прострочення, в тому числі узгоджений шляхом видачі фінансових аграрних розписок не відповідає вимогам ст. ст. 546-550 ЦК України.

Також останнє речення п. 4.3.1. Договору стосується нарахування виключно штрафних санкцій, а не відсотків річних.

На основі викладеного вище, суд вважає помилковими первісні розрахунку відсотків річних, інфляційних втрат, пені та штрафу, які проведені без урахування п. 4.3.1. Договору та строків розрахунку, котрі узгоджені сторонами у фінансових аграрних розписках.

З аналогічних підстав суд відхиляє розрахунок, наданих боржником, який крім того не містять посилань строки оплати, визначені специфікаціями, а також обчислений на основі окремих поставок, без урахування усього періоду дії договору поставки.

Визначена боржником сума основного боргу станом на 31.10.2022 року (16 421 543,37 грн) не співпадає з наведеними вище розрахунками, не відображає коригування вартості 07.06.2022 року.

Також, боржник помилково зменшує суму основного зобов`язання за договором поставки на суму виданих фінансових аграрних розписок, оскільки такі правила погашення боргу за договором поставки не узгоджено сторонами.

Положення п. 4.3.1. Договору лише передбачають зміну строків розрахунків, а не повного погашення боргу за договором поставки.

Видача фінансової аграрної розписки, яка містить окремі види відповідальності за прострочення, не обмежує нарахування відповідальності також і за основним договором до моменту оплати за відповідної аграрною розпискою.

ФГ "Лемешівка - Агро" (Боржник) на користь ТОВ "Суффле Агро Україна" (Кредитор) видано чотири фінансові розписки, які посвідчені приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Посвятенком ІО.Д. за № 751 зокрема:

- фінансова аграрна розписка від 29.06.2022 року, яка встановлює безумовне грошове зобов`язання Боржника сплатити Кредитору у строк до 20 липня 2022 року (включно) грошову суму у розмірі 4 781 500,00 грн (т. 1 а.с 12-20);

- фінансова аграрна розписка від 29.06.2022 року, яка встановлює безумовне грошове зобов`язання Боржника сплатити Кредитору у строк до 20 липня 2022 року (включно) грошову суму у розмірі 6 837 000,00 грн;

- фінансова аграрна розписка від 29.06.2022 року, яка встановлює безумовне грошове зобов`язання Боржника сплатити Кредитору у строк до 02 серпня 2022 року (включно) грошову суму у розмірі 1 782 162,00 грн;

- фінансова аграрна розписка від 29.06.2022 року, яка встановлює безумовне грошове зобов`язання Боржника сплатити Кредитору у строк до 20 вересня 2022 року (включно) грошову суму у розмірі 3 174 400,00 грн (копії долучені боржником до заперечень щодо заявлених вимог кредитора від 15.08.2023 року вх. №01-34/7522/23).

З урахуванням наведеного вище, у боржника виникла заборгованість в сумі 9 818,321,49 грн станом на 20.07.2022 року, за видатковим накладними № 5190067046 від 29.04.2022 року, № 5190067047 від 29.04.2022 року, № 5190067558 від 17.05.2022 року, № 5190068438 від 15.06.2022 року, № 5190063964 від 26.10.2021 року, № 5190063966 від від 26.10.2021 року, № 5190063986 від від 26.10.2021 року, № 5190064041 від від 26.10.2021 року, № 5190064045 від від 26.10.2021 року, № 5190064968 від 03.12.2021 року, № 5190065234 від 13.12.2021 року, № 5190064496 від 04.11.2021 року та частково за видатковою накладною № 5190064500 від 10.11.2021 року, оскільки проведено зарахування по Актам № 1000008640, № 1000009442, № 1000009727 на суму 1 800 178,51 грн (тому 11 618 500,00 грн (загальна сума по накладним) - 1 800 178,51 грн (зарахування) = 9 818 321,49 грн).

Період прострочення, з урахуванням видачі фінансових аграрних розписок, на суму 9 818,321,49 грн: з 21.07.2022 по 02.08.2022 рр.

Прострочена сума станом на 02.08.2022 року становила 11 600 483,49 грн, оскільки додатково виникла заборгованість за видатковими накладними № 5190064500 від 10.11.2021 року, № 5190064780 від 17.11.2021 року (частково) та повністю за видатковими накладними № 5190064619 від 16.11.2021 року, № 5190064521 від 11.11.2021 року, № 5190064620 від 04.11.2021 року, № 5190064779 від 16.11.2021 року на загальну суму 1 782 162,00 грн.

Тому, 9 818 321,49 грн + 1 782 162,00 грн = 11 600 483,49 грн, період прострочення, з урахуванням видачі фінансових аграрних розписок, з 03.08.2022 по 20.09.2022 рр.

Прострочена сума станом на 20.09.2022 року становила 14 774 883,49 грн, оскільки додатково виникла за видатковими накладними № 5190064780 від 17.11.2021 року, № 5190066387 від 28.03.2022 року (частково) та повністю за видатковими накладними № 5190064782 від 22.11.2022 року, № 5190064783 від 23.11.2022 року, № 5190064784 від 24.11.2022 року, на загальну суму 3 174 400,00 грн.

Тому, 11 600 483,49 грн + 3 174 400,00 грн = 14 774 883,49 грн, період прострочення, з урахуванням видачі фінансових аграрних розписок, з 21.09.2022 по 31.10.2022 рр.

Прострочена сума станом на 31.10.2022 року становила 16 651 070,19 грн, оскільки додатково виникла за видатковою накладною № 5190066387 від 28.03.2022 року та повністю за видатковою накладною № 5190068136 від 07.06.2022 року (з урахуванням коригування вартості).

Тому, 14 774 883,49 грн + 1 876 186,70 грн = 16 651 070,19 грн, заборгованість, котра не була забезпечена фінансовими аграрними розписками, отже період прострочення: 01.11.2022 по 25.11.2022 рр.

Заборгованість станом на 26.11.2023 року складала 8 217 110,19 грн, з урахуванням часткового погашення внаслідок підписання Акту зарахування № 1000003068 від 26.11.2022 року на суму 8 433 960,00 грн.

Тому, 16 651 070,19 грн - 8 433 960,00 грн = 8 217 110,19 грн, період прострочення: 26.11.2022 по 31.01.2023 рр.

Заборгованість станом на 01.02.2023 року складала 6 972 178,32 грн внаслідок часткового погашення шляхом підписання Акту зарахування № 1000004491 від 01.02.2023 року на суму 1 244 931,87 грн.

Тому, 8 217 110,19 грн - 1 244 931,87 грн = 6 972 178,32 грн, період прострочення: 01.02.2023 по 02.05.2023 рр.

Заборгованість станом на 03.05.2023 року становила 5 136 214,74 грн внаслідок зарахування в односторонньому порядку за Заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 03.05.2023 року на суму 1 835 963,58 грн

Тому, 6 972 178,32 грн - 1 835 963,58 грн = 5 136 214,74 грн, період прострочення: 03.05.2023 по 15.06.2023 рр. (дата ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство).

Отже, правомірним є нарахування штрафних санкцій та мір цивільної відповідальності відповідно до детального розрахунку ТОВ «Суффле Агро Україна» від 18.09.2023 року (вх. №01-34/8639/23), який складено з урахуванням положень п. 4.3.1. Договору та виданих боржником фінансових аграрних розписок.

Водночас, розрахунок від 18.09.2023 року містить більший розмір інфляційних втрат, пені, штрафу та відсотків річних порівняно із сумою заявлених до визнання додаткових грошових вимог згідно заяви від 19.07.2023 року (вх. №01-34/798/23).

Процесуальний закон не передбачає можливості збільшення розміру вимог конкурсного кредитора у процесі розгляду поданої заяви.

В силу ч.1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Тобто, суд не може виходити за межі вимог, первісно визначених кредитором у заяві про визнання додаткових конкурсних вимог.

Тому, суд вважає правомірним нарахування 4 115 003,06 грн 48% річних, однак можливою до визнання є сума 4 071 745,08 грн (у межах вимог кредиторської заяви).

Щодо нарахованих інфляційних втрат в сумі 1 184 271,80 грн суд зазначає, що в разі, коли ціна товару визначається в іноземній валюті, ціна Товару в гривні буде визначатися відповідно до курсу валюти на МВБ (Комерційний Курс) на кінець банківського дня/закритгя торгів: показник "ПРОДАЖ" згідно з даними сайту https://minfin.com.ua/currency/mb/ на дату, що передує:

- даті виставлення рахунку фактури, при попередній оплаті, АБО

- даті виставлення рахунку фактури, при частковій оплаті, АБО

- даті складання видаткової накладної, при оплаті після поставки.

Якщо інші умови оплати не будуть погоджені cторонами в додатку до договору, відповідно до статті 533 Цивільного кодексу України оплаті Покупцям підлягатиме гривневий еквівалент вартості товару, вираженої в іноземній валюті, встановлений згідно Комерційного Курсу або в рахунку-фактурі, або у видатковій накладній, як зазначено вище. При цьому, сторони погоджуються, що зазначення ціни виключно у валюті не буде розцінюватися ними як порушення чинного законодавства, оскільки вони чітко та однозначне усвідомлюють механізм обчислення гривневого еквіваленту ціни відповідне до даного пункту Договору (п. 4.5.1 Договору).

У випадку: зростання на 5% та більше Комерційного Курсу гривні до долару США (у разі зазначення ціни в еквіваленті до доларів 4.5.2.1. США) чи ЄВРО (у разі зазначення ціни в українській гривні чи в еквіваленті до ЄВРО) станом на переддень підписання видаткової накладної до Комерційного Курсу гривні до долару США/ЄВРО на переддень фактичного закриття заборгованості Покупцем (п. 4.5.2.1 Договору), чи прострочення оплати заборгованості Покупцем, - Продавець залишає за собою право здійснити перерахунок ціни/вартості поставленого Товару відповідно до фактичного Комерційного Курсу (за правилами пункту (п. 4.5.2.2 Договору) в розрізі валют), що діяв на переддень фактичного закриття заборгованості Покупцем. Під фактичним закриттям заборгованості Сторони вважатимуть:

- або оплату вартості Товару, коли датою закриття заборгованості є дата банківського переказу (зарахування коштів на банківський рахунок Продавця);

- або зарахування зустрічних однорідних вимог, коли датою закриття заборгованості є дата видаткової накладної на поставку продукції Покупцем Продавцю, вимоги з оплати за яку зараховуються Сторонами із зобов`язаннями Покупця за даним Договором.

Отже, нарахування курсової різниці не має автоматичного характеру, залижить від наявності еквіваленту у видаткових накладних чи специфікаціях.

Однак, досліджені судом видаткові накладні та специфікації не містять застережень щодо перерахунку вартості поставленого товару на курс іноземної валюти.

ТОВ «Суффле Агро Україна» не скористалось правом право здійснити перерахунок ціни/вартості поставленого Товару відповідно до фактичного Комерційного Курсу, за правилами пункту п. 4.5.2.2 Договору.

Тому, суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування ст. 533 ЦК України.

Відтак, кредитором правомірно нараховано інфляційні втрати за період з 21.07.2022 по 15.06.2023 рр. в сумі 1 154 139,07 грн, що відповідає розрахунку від 18.09.2023 року, який є меншим від розміру інфляційних втрат згідно заяви кредитора у розмірі 1 184 271,80 грн.

Тому, суд відмовляє у задоволенні заяви в частиін визнання 30 132,73 грн інфляційних втрат.

Також, судом розглянуто вимоги щодо визнання 4 241 401,13 грн пені та 2 010 062,22 грн штрафу.

У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 4 ст. 231 ГК України, розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до за змістом п. 7.1 Договору в разі несвоєчасної оплати вартості товарів Покупцем відповідно до договору Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення оплати, без врахування положення п. 6 статті 232 Господарського Кодексу України, а також проценти на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України в розмірі 4 % на місяць (48 % річних - для обчислення за неповний місяць) від простроченої суми.

Суд відхиляє заперечення відповідача про порушення термінів нарахування пені з посланням на положення ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки сторонами в укладеному договорі продовжено строки нарахування штрафних санкцій.

Також, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (п. 7 Прикінцевих та перехідних положень ГК України).

Карантин введено в Україні з 12.03.2020 року та припинено з 01.07.2023 року, що підтверджується відповідними постановами Кабінету Міністрів України.

За наведених вище мотивів стосовно вірних періодів нарахування штрафних санкцій, суд вважає правильно обчисленою суму пені - 4 286 461,52 грн (згідно розрахунку від 18.09.2023 року вх. №01-34/8639/23), однак можливою до визнання у межах первісно заявлених додаткових грошових вимог 4 241 401,13 грн.

Щодо вимог про визнання штрафу в сумі 2 010 062,22 грн, нарахованого у вересні 2022 року за порушення грошових зобов`язань обсягом 13 400 414,79 грн, суд зауважує наступне.

Покупець додатково сплачує штраф у розмірі 15 (п`ятнадцять) % від суми прострочення за кожен 1 (один) повний місяць прострочення (п. 7.2 Договору).

При дослідженні розміру та термінів заборгованості, судом визначено правомірним розрахунок кредитора від 18.09.2023 року (вх. №01-34/8639/23), який містить нарахування штрафу за жовтень 2022 року в сумі 2 216 232,52 грн, за прострочення оплати суми основного боргу у розмірі 14 744 883,49 грн.

Однак, визнання таких вимог виходить за межі підстав та предмету заяви про визнання додаткових конкурсних вимог, яка містить нарахування штрафу за інший період та на іншу суму основного боргу, тому суперечить приписам ч. 1 ст. 14 ГПК України.

Суд позбавлений можливості самостійно змінити період нарахування штрафу (протягом іншого, ніж вересень місяця 2022 року), а також визначити суму основного зобов'язання, за прострочення якого кредитор бажає нарахувати штраф.

Нарахування штрафу за вересень 2022 року здійснено з недотриманням вимог п. 4.3.1. Договору та строків погашення основного зобов`язання за виданими боржником фінансовими аграрними розписками, тому є необґрунтованим.

Отже, суд відмовляє у задоволенні заяви в частині вимог про визнання 2 010 062,22 грн штрафу, нарахованого за вересень 2022 року.

При вирішенні питання щодо остаточної суми визнання грошових вимог в частині 48% річних та пені, з урахуванням заяви про зменшення нарахованих санкцій відповідача, суд враховує наступне.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549 - 552 ЦК України.

Так, статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Верховний Суд у постанові від 06.06.2023 у справі №911/682/21 відзначив, що поряд із засадою цивільного законодавства свобода договору (пункт 3), частина перша статті 3 ЦК України також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19).

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною ж третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що законодавець надав суду можливість зменшувати штрафні санкції, який, у свою чергу, має керуватися при вирішенні такого питання не лише принципом свободи договору, який полягає у можливості узгодити сторонами правочину різноманітні штрафні санкції, так і принципом справедливості, добросовісності та розумності.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 ГПК України). Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.07.2021 у справі №916/878/20.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується судом згідно із статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (правові висновки Верховного Суду у постановах від 05.03.2019 у справі №923/536/18, від 10.04.2019 у справі №905/1005/18, від 06.09.2019 у справі №914/2252/18, від 30.09.2019 у справі №905/1742/18, від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Дослідивши матеріали даної справи, суд враховує:

- погашення суми основного боргу (30 266 879,70 грн) на рівні більше 83%;

- термін прострочення, який перевищує 1 рік та є тривалим;

- надмірний загальний розмір штрафних санкцій та відсотків річних, які перевищують суму основного боргу (з урахуванням визнаних вимог ініціюючого кредитора при відкриття провадження у справі).

Таким чином, суд вважає, що наведене вище у своїй сукупності є винятковими обставинами, які є підставою для застосування положення ст. 551 ЦК України, ст. 233 ЦК України та зменшення 48 % річних та пені з урахуванням зазначених висновків Великої Палати Верховного Суду.

Суд доходить висновку, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, про наявність достатніх правових підстав для зменшення пені на 50 % та відсотків річних на 25%, що за переконанням суду у достатній мірі компенсуватиме майнові втрати позивача від знецінення грошових коштів, понесених втрат щодо несвоєчасного отримання розрахунку, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу також і інтересів відповідача.

Відносно різного відсоткового відношення зменшення відсотків річних та пені, судом враховано, що розмір визнаних відсотків річних додатково впливає на розмір вимог 4 черги реєстру вимог кредиторів, кількість голосів кредитора та обсяг його прав вирішального голосу протягом усього провадження у справі про банкрутство, а також суми, яка може бути задоволена боржником на стадії розпорядження майном боржника.

Тобто, зменшення відсотків річних у значному розмірі негативно вплине на процесуальний статус ініціюючого кредитора при прийняття рішень протягом провадження у справі про банкрутство.

З приводу можливості вирішення питання про зменшення відсотків річних та штрафних санкцій у межах справи про банкрутство при розгляді заяв з конкурсними вимогами до боржника, суд зазначає наступне.

В силу ч. 1 ст. 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

На підставі ч. 2 ст. 7 КУзПБ, заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, при розгляді заяв у межах справи про банкрутство суд уповноважений застосовувати процесуальні інструменти, які притаманні для справ позовного провадження.

На можливості такого підходу звернув також увагу Верховний суд при винесенні Постанови від 09.09.2021 року у справі № 916/4644/15, якою підтверджено можливість застосування позовної давності при розгляді заяв з кредиторськими вимогами до боржника.

Тобто, незважаючи на правову природу позовної давності, сплив якої є підставою для відмови у задоволенні позову (ч. 4 ст. 267 ЦК України), визнано можливість її застосування у межах справи про банкрутство.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 236 ГПК України).

З урахуванням правових висновків Верховного Суду, зважаючи на визначення розміру остаточного розміру конкурсних кредиторських вимог, які підлягатимуть задоволенню на користь кредитора за рахунок коштів та майна боржника, суд вважає за можливе при розгляді заяв з кредиторськими вимогами у межах справи про банкрутство застосування положень ст. 551 ЦК України, ст. 233 ЦК України, а також правових висновків Верховного Суду, котрі визначають критерії зменшення відсотків річних та штрафних санкцій.

Підсумовуючи суд доходить висновку, про часткове задоволенні заяви та визнання додаткових конкурсних грошових вимог у розмірі 3 053 808,81 грн - 48% річних (4 черга реєстру вимог кредиторів) та 2 120 700,57 грн - пені (6 черга).

Водночас, суд відмовляє у задоволенні заяви в частині визнання 1 017 936,27 грн - 48% річних та 2 120 700,56 грн - пені.

Відповідно до ст. 64 КУзПБ визначено черговість погашення вимог кредиторів за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника.

Судом враховано, що формулювання статті 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК і статті 230 Господарського кодексу України.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (Постанови КГС ВС від 10.04.2018 у справі № 910/16945/14, від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 30.01.2019 року у справі № 922/175/18).

Тому, суми відсотків річних та інфляційних втрат підлягають віднесенню разом із сумою основного боргу до четвертої черги реєстру вимог кредиторів.

Також, визнанню підлягають вимоги зі сплати судового збору, сплаченого за подання заяви про визнання додаткових грошових вимог, пропорційно суми обґрунтованих кредиторських вимог (ст. 129 ГПК України) в розмірі 4 444,75 грн, які відшкодовуються у першу чергу (п. 1 ч. 1 ст. 64 КУзПБ).

Зменшення штрафних санкцій та відсотків річних не впливає на розподіл судових витрат.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 923,25 грн слід залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (пропорційно безпідставно нарахованим сумам інфляційних втрат та штрафу).

Керуючись ст. 2, 45, 47, 48, 64 Кодексу України з процедур банкрутства; ст.ст. 3, 11, 18, 42, 196, 232, 234, ч. 1 ст. 235, 236, 255, 256, 236, 326 ГПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (б/н від 13.07.2023 року) про визнання додаткових грошових вимог до боржника задовольнити частково.

2. Визнати додаткові конкурсні грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (вул. Богдана Хмельницького, буд. 43, с. Крупець, Шепетівський (Славутський) район, Хмельницька область, 30068, код - 34863309) до боржника Фермерського господарства "ЛЕМЕШІВКА-АГРО" (вул. Академічна, буд. 16, с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, 21000, код - 38309199) у розмірі: 4 562 662,62 грн (354 714,74 грн основного боргу за Договором поставки №1300035703 від 29.10.2020 року; 1 154 139,07 грн - інфляційних втрат, 3 053 808,81 грн - 48% річних) - вимоги не забезпечені заставою (четверта черга задоволення з правом вирішального голосу), 2 120 700,57 грн - пені (шоста черга задоволення) та 4 444,75 грн - судового збору (перша черга задоволення).

3. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (б/н від 13.07.2023 року) в частині визнання грошових вимог до боржника в сумі 30 132,73 грн - інфляційних втрат, 1 017 936,27 грн - 48% річних, 2 010 062,22 грн - штрафу, 2 120 700,56 грн - пені.

4. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 923,25 грн - залишити за кредитором.

5. Арбітражному керуючому (розпоряднику майна) Плесюку О.С. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі № 902/171/23.

6. Копію ухвали суду надіслати згідно переліку рекомендованим листом та на електронну адресу: арбітражному керуючому Плесюку О.С. - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ФГ "ЛЕМЕШІВКА-АГРО" - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; представнику боржника адвокату Аваєвій Н.О. - ІНФОРМАЦІЯ_3; ТОВ "Суффле Агро Україна" - 3279918509@mail.gov.ua; alla.stetsenko@optima-lf.com.

Ухвала набирає законної сили в момент її проголошення - 18.09.2023 року,

Учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити ухвалу суду протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення (ухвали) шляхом подачі апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст ухвали складено 25.09.2023 року.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - ТОВ "Суффле Агро Україна" (вул. Богдана Хмельницького, буд. 43, с. Крупець, Шепетівський (Славутський) район, Хмельницька область, 30068)

3 - Фермерському господарству "ЛЕМЕШІВКА-АГРО" (вул. Академічна, буд. 16, с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, 21000)