ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2009 р. Справа № 2а-530/09/2370
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Лічевецького І.О.,
суддів: Гараня С.М., Мишенка В.В.
при секретарі - Бондар Т.П.
за участю представників: позивача - ОСОБА_1. за довіреністю; відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом малого приватного підприємства «Вегас» до Державної податкової інспекції у Чигиринському районі про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,
ВСТАНОВИВ :
МПП «Вегас» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Чигиринському районі про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Позивач стверджував, що 23 вересня 2008 р. посадовими особами органу державної податкової служби була проведена перевірка зала гральних автоматів, розташованого по вул. К. Маркса, 38, в м. Кіровоград, в якому здійснює підприємницьку діяльність МПП «Вегас». За результатами перевірки складено акт № 0113/11/28/23/НОМЕР_1 від 23.09.2008 р. в якому зазначено, що 17 гральних автоматів не обладнані фіскальною пам'яттю. На підставі зазначеного акта, 12 листопада 2008 р. відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5 780 грн., за порушення пунктів 1, 2, 3 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Позивач зазначав, що чинне законодавство не зобов'язує його обладнувати кожний гральний автомат фіскальними пристроями. Враховуючи, що в залі гральних автоматів використовується реєстратор розрахункових операцій, через який здійснюється купівля-продаж кредитів на всі автомати, позивач вважав, що він виконав вимоги Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Насамкінець, позивач стверджував, що Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій не містить моделей фіскальних блоків для гральних автоматів. Позивач також звертав увагу, що перевірка була проведена з порушенням чинного законодавства, оскільки платнику податків не був вручений наказ про її проведення. За таких обставин, позивач вважав, що спірне рішення підлягає скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач позов не визнав.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Мале приватне підприємство «Вегас» зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності 19 жовтня 1998 р. (ідентифікаційний код НОМЕР_1).
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 60 позивач обрав видом діяльності організацію азартних ігор.
23 вересня 2008 р. посадовцями державної податкової служби було здійснено перевірку залу гральних автоматів, що розташований по вул. К. Маркса, 38, в м. Кіровоград, та належить позивачеві. За результатами перевірки складено акт № 0113/11/28/23/НОМЕР_1 від 23.09.2008 р.
За даними зазначеного акта перевірки в залі знаходилось 17 гральних автоматів, які не переведені у фіскальний режим роботи.
Спеціальним законом який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг є Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (надалі за текстом - «Закон № 265/95-ВР»).
Стаття друга Закону № 265/95-ВР визначає розрахункову операцію як приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видачу готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.
Відповідальність за порушення вимог Закону № 265/95-ВР встановлена статтею 17 цього Закону. Зокрема, гідно пункту другому зазначеної статті до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій.
Виходячи із зазначених норм Закону № 265/95-ВР та на підставі даних акта перевірки № 0113/11/28/23/НОМЕР_1 від 23.09.2008 р., відповідачем 12 листопада 2008 р. прийнято рішення № 0003582303 про застосування до МПП «Вегас» штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5 780 грн.
Оцінюючи обґрунтованість доводів позивача суд враховує, що класифікатор видів економічної діяльності, затверджений наказом Держстандарту від 22.10.96 р. № 441, відносить азартні ігри та ігри на гроші до підкласу 92.71.0. Цей підклас належить до секції «О» (колективні, громадські та особисті послуги).
У преамбулі Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23 березня 1996 року № 98/96-ВР зазначено, що цей Закон визначає порядок патентування торговельної діяльності за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток, діяльності у сфері торгівлі іноземною валютою, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, що провадиться суб'єктами підприємницької діяльності.
Таким чином, безсумнівним є те, що гральний бізнес належить до сфери послуг і на нього розповсюджується дією Закон № 265/95-ВР.
Стаття друга Закону № 265/95-ВР визначає реєстратор розрахункових операцій як пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.
Статтею 11 Закону № 265/95-ВР встановлено, що терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, Державної податкової адміністрації України та Національного банку України.
Такі терміни визначені постановою Кабінету Міністрів України «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій» від 7 лютого 2001 р. № 121. Зокрема, відповідно до пункту шостого Додатка до цієї постанови, переведення суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують гральні автомати, на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій мало бути здійснене до 31 грудня 2006 р.
Позивач не заперечував проти зазначеного обов'язку і пояснив, що в залі ігрових автоматів використовується реєстратор розрахункових операцій модифікація якого включена до Єдиного державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій. Цей факт підтверджується і даними акта перевірки від 23.09.2008 р.
Позивач наголосив, що гральний автомат не може в повній мірі виконувати функції реєстратора, зокрема роздруковувати розрахункові документи.
З огляду на викладене, суд вважає, що основним питанням яке йому належить вирішити у цій справі, є питання чи можна вважати гральний автомат автоматом з продажу послуг і тоді, відповідно до статті другої Закону № 265/95-ВР, в ньому мають бути реалізовані фіскальні функції, чи ці послуги надаються гральним залом в цілому, і при цьому достатньо використання одного реєстратора, що реєструє операції з продажу послуг на всіх автоматах розміщених в залі.
Вирішуючи це питання суд бере до уваги, що підпунктом 1.2. пункту 1 Ліцензійних умов провадження організації діяльності з проведення азартних ігор, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України від 18 квітня 2006 р. № 40/374, визначено, що:
- азартна гра це гра, участь у якій дає змогу отримати приз (виграш), результат якої визначається діями (подіями), цілком або частково залежними від випадковості, і умовою участі в якій є внесення гравцем ставки;
- гральний автомат це механічне, електричне, електронне обладнання або пристрій, що використовується для проведення азартних ігор, результат яких визначається без участі працівника ліцензіата програмою роботи цього обладнання (пристрою) з використанням генератора випадкових чисел, який міститься всередині корпусу такого обладнання (пристрою), і сума виграшу нараховується обладнанням (пристроєм) автоматично;
- гра на гральних автоматах це азартна гра, в якій гральним автоматом обліковується внесення ставки, визначається розмір призу (виграшу);
- зал гральних автоматів це нежитлове приміщення, крім пересувної малої архітектурної форми, закрите від огляду ззовні, у якому для проведення азартних ігор використовуються тільки гральні автомати.
Враховуючи викладене та з точки зору здорового розсуду, суд приходить до висновку, що оскільки внесення ставки обліковується автоматом і ним же визначається розмір виграшу, то дана послуга надається саме гральним автоматом, а не залом гральних автоматів, як нежитловим приміщенням.
Далі суд зазначає, що відповідно до статті другої Закону № 265/95-ВР фіскальні функції це здатність реєстраторів розрахункових операцій забезпечувати одноразове занесення, довготермінове зберігання у фіскальній пам'яті, багаторазове зчитування і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, виконаних в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), або про обсяг операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.
Таким чином, на думку суду, вимога про обладнання грального автомата фіскальною пам'яттю не зобов'язує позивача здійснювати його переобладнання в контрольно-касовий апарат. Функцію з роздрукування розрахункових документів цілком здатен виконувати реєстратор розрахункових операцій що використовується позивачем. Разом з тим, виходячи із сутності Закону № 265/95-ВР, можливість визначити в будь який момент яку саме кількість та на яку суму було надано послуг кожною окремою одиницею обладнання, що використовується для проведення азартних ігор є обов'язковою умовою використання грального автомата.
Такий висновок суду ґрунтується і на положеннях постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування» від 18 лютого 2002 р. № 199, відповідно до пункту першого якої вимоги щодо реалізації фіскальних функцій автоматами з продажу товарів (послуг), іншими реєстраторами, які не передбачають друкування розрахункових і звітних документів, а також додаткові вимоги щодо реалізації фіскальних функцій спеціалізованими реєстраторами для конкретних сфер застосування (у разі необхідності) встановлюються Державною комісією з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом.
Додатком 4 до протокольного рішення Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом від 27 червня 2002 р. № 13 встановлені вимоги щодо реалізації фіскальних функцій гральними автоматами. Зокрема, пунктом першим визначено, що дія цих вимог поширюється на гральні автомати в частині виконання ними фіскальних функцій і обліку кількості жетонів або їх замінників - кредитів, які використовуються у грі на цьому автоматі.
Суд не може не погодитись з твердженням позивача стосовно того, що застосовуванню підлягають лише ті реєстратори розрахункових операцій, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій.
У зв'язку з цим суд звертає увагу, що починаючи з 01 липня 2008 р. Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій в розділі 3 містить модель реєстратора під назвою «Фіскал» сфера застосування якого - казино, зали гральних автоматів, фіскалізація гральних автоматів, торгівля та послуги гральних закладів.
Оцінюючи обґрунтованість доводів позивача щодо незаконності дій посадовців податкової служби, оскільки був відсутній наказ на проведення перевірки, суд враховує, що частиною 1 статті 11-1 Закону № 509-XII встановлено, що плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків і зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.
Суд також бере до уваги, що Закон № 265/95-ВР є спеціальним законом, який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій. Відповідно до пункту 3 розділу II Прикінцеві Положення до приведення чинного законодавства у відповідність з цим Законом чинні закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Суд зазначає, що згідно статті 15 цього Закону контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших його вимог здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України. При цьому Законом № 265/95-ВР не встановлена періодичність проведення таких перевірок.
Згідно наданої відповідачем копії плану перевірок щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у сфері готівкового обігу, затвердженого головою ДПА у Кіровоградській області, здійснення перевірки залу гральних автоматів позивача було заплановано на вересень 2008 р.
Таким чином, суд приходить до висновку, що стаття 11-1 Закону № 509-XII визначає підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок стосовно своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а в даному випадку, відповідно до затвердженого плану та згідно Закону № 265/95-ВР, податковим органом була проведена перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності.
З наданої на вимогу суду копії направлення на перевірку вбачається, що перед проведенням перевірки працівники податкової служби ознайомили з направленнями співробітника позивача та вручили йому один примірник направлення.
Суд також враховує, що вимога щодо необхідності вручення платнику податків копії наказу керівника податкового органу про проведення перевірки, в якому зазначаються підстави її проведення, дата початку та дата закінчення стосується лише випадків проведення позапланової виїзної перевірки.
З урахуванням викладеного, суд знаходить зазначені доводи позивача такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Враховуючи наведене, у світлі своєї власної оцінки обставин справи суд поділяє висновки та мотивування відповідача і констатує наявність порушення в діяльності позивача вимог Закону № 265/95-ВР, а тому не знаходить підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена в повному обсязі 24 квітня 2009 р.
Головуючий
Судді