ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2009 р.                                                                                     Справа № 2а-433/09/2370                                                            

12 год. 45 хв.                                                                                                                       м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Лічевецького І.О.,

при секретарі - Солоха О.В.

за участю представників: позивача - ОСОБА_1. за довіреністю; відповідача - ОСОБА_2., ОСОБА_3. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом  Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Багатир» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів,

ВСТАНОВИВ:

    Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до СТОВ «Багатир» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

    Позивач стверджував, що відповідач, в порушення вимог чинного законодавства, не створював в 2006 робочі місця для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу.

    На підставі наведених обставин позивач просив задовольнити його вимоги та стягнути з відповідача 26 396 грн. адміністративно-господарських санкцій та 6 758, 4 грн. пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.

    Представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти позову заперечив та пояснив, що ним були вжиті всі можливі заходи для працевлаштування інвалідів. Представники відповідача наголосили, що підприємство подавало звіти до служби зайнятості. Враховуючи, що жодної пропозиції про працевлаштування інваліда не надійшло ні від центру зайнятості, ні безпосередньо від громадян, відповідач з об'єктивних причин не міг працевлаштувати осіб, яким встановлена група інвалідності. Насамкінець відповідач стверджував, що позивачем пропущені строки звернення до суду.  

    Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 N 875-XII (надалі за текстом - «Закон N 875-XII») .

    Частиною другою статті 18 Закону N 875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи до уваги, що відповідач використовує працю найманих працівників, на нього розповсюджуються вимоги зазначеної статті Закону N 875-XII.

Згідно Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 р. «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»,  відповідач зобов'язаний щороку до 1 березня подавати відділенню Фонду інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів.

Як вбачається з поданого СТОВ «Багатир» звіту, середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача в 2006 р. складала 172 особи.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону N 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому, частиною другою статті 19 Закону N 875-XII зобов'язано підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, самостійно розраховувати кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та забезпечувати працевлаштування інвалідів.

Таким чином, враховуючи чисельність штатних працівників СТОВ «Багатир», відповідач зобов'язаний був створити в 2006 р. сім робочих місць для працевлаштування інвалідів.

В порушення вимог зазначеної статті Закону N 875-XII відповідач, протягом спірного періоду, забезпечив працевлаштування трьох інвалідів.

Суд погоджується з твердженнями відповідача, що законодавство України обов'язок з працевлаштування інвалідів покладає на орган державної влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів. Однак, суд зазначає, що цьому мають передувати певні дії підприємств, установ і організацій зі створення робочих місць для інвалідів та з відповідного інформування зазначених органів з метою працевлаштування інвалідів.

Приймаючи до уваги, що відповідачем в 2006 р. не були вчинені такі дії та не створені робочі місця для працевлаштування ще чотирьох працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена група інвалідності, згідно частини першої статті 20 Закону N 875-XII відповідач зобов'язаний сплатити відділенню Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Строк сплати адміністративно-господарських санкцій визначений до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. (Пункт другий Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затверджений Постановою кабінету міністрів України № 70 від 31.01.2007 р. «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

За порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій частиною другою статті 20 Закону N 875-XII передбачено нарахування пені в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно даним зазначеного вище звіту відповідача про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2006 р. середньорічна заробітна плата штатного працівника в 2006 р. у відповідача складала 6 599 грн.

Таким чином, з урахуванням викладених вище норм Закону N 875-XII відповідач зобов'язаний був до 15 квітня 2007 р. сплатити до Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2006 р. в сумі 26 396 грн. (6 599 грн. х 4).

Досліджуючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд зазначає,  що відповідно до статей 5, 20 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 р. № 803-XII (надалі за текстом - Закон 803-XII) держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо працевлаштування працездатним громадянам у працездатному віці, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці.   Підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності, їх службові особи зобов'язані сприяти проведенню державної політики зайнятості.

Зокрема, частиною четвертою статті 20 Закону № 803-XII  встановлено обов'язок підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності реєструватися у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, та щомісяця подавати цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідачем не заперечувалось, що він виконував покладені на нього обов'язки щодо інформування служби зайнятості про наявність вакансій, призначених для працевлаштування інвалідів, та подавав службі зайнятості зазначені дані лише в липні, вересні та грудні 2006 р.

За таких обставин, суд вважає що відповідач не вжив необхідних заходів по створенню робочих місць для інвалідів та відповідному інформуванню з метою працевлаштування інвалідів, а тому знаходить вимоги позивача обґрунтованими.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 100 КАС України визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Вище судом встановлено, що відповідач зобов'язаний був сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів до 15 квітня 2007 р.

Таким чином, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України річний термін сплинув 16 квітня 2008 р. Приймаючи до уваги, що позивач звернувся до суду з позовом 15 січня 2009 р., а також враховуючи, що відповідач наполягає на застосуванні положень КАС України, які регулюють строки звернення до суду, суд вважає, що позов не може бути задоволений.

При цьому суд наголошує, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є єдиною підставою для відмови у задоволенні цього позову.  

    Керуючись ст.ст. 86, 94, 99, 100, 159, 162 КАС України,

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Багатир» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена в повному обсязі 16 березня 2009 р.

Суддя                                                                                           І.О.Лічевецький