УХВАЛА

19 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/4632/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників

відповідача: Лисенко В.О.,

представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023

та рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2023

у справі № 910/4632/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Публічне акціонерне товариство "МТБ Банк"

про припинення дій, що порушують право,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про припинення дій, що порушують права позивача шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" відкликати вимогу до Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" про виплату коштів за банківською гарантією №0GO222138/К від 25.02.2022.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач звернувся до банка-гаранта з вимогою сплатити суму за банківською гарантією у розмірі 29 271 900,00 грн без достатньої правової підстави, в порушення умов укладеного між сторонами Рамкового контракту та всупереч приписам ст. 563 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 (суддя Приходько І.В.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 (колегія суддів у складі: Тищенко А.І. - головуючий, Михальська Ю.Б., Скрипка І.М.), позовні вимоги задоволено, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" припинити дії, що порушують права Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги", а саме: зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" відкликати вимогу до Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" про виплату коштів за банківською гарантією №0GO222138/К від 25.02.2022.

Судами обох інстанцій встановлено, що 20.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (продавець) укладено Рамковий договір купівлі-продажу природного газу № 2рд-БГр-ДЕП (далі - Рамковий договір), який регулює відносини сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу за угодою, що надалі іменується - «Індивідуальний договір». Форма Індивідуального договору наведена у Додатку 1 (п. 1.1.).

Умовами Індивідуального договору визначається договірна ціна, договірна вартість, обсяг період поставки, порядок оплата, пункт поставки та інші умови (пункт 1.3. Рамкового договору).

Згідно з п. 1.4. Рамкового договору продавець зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти природний газ в обсягах, строки та у порядку, що визначені відповідним Індивідуальним договором та Рамковим договором.

Відповідно до пунктів 4.1., 4.2., 4.4. Рамкового договору загальна вартість цього договору не може перевищувати 276 766 000,00 грн. Продаж природного газу здійснюється за договірною ціною, що встановлюється між продавцем та покупцем на умовах Індивідуального договору. Покупець має здійснити оплату за природний газ на умовах, що передбачені Індивідуальним договором.

Крім того, 20.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (продавець) був укладений Індивідуальний договір №БГр-21/22-ДЕП до Рамкового договору (далі - Індивідуальний договір), пункту 1 якого визначено загальний період поставки з 01.11.2021 по 30.04.2022 (включно).

Пунктом 3 Індивідуального договору визначено плановий договірний обсяг природного газу за загальний період поставки, що складає 37300,000 тис. куб.м. та визначений окремо у кожному місяці в період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року.

Згідно з пунктом 10 Індивідуального договору договірна ціна природного газу, який буде придбаний покупцем на умовах цього договору, за загальний період поставки становитиме 7420,00 грн. з ПДВ за 1000 куб.м.

Оплата договірної вартості за відповідний період здійснюється покупцем виключно грошовими коштами на банківський рахунок продавця протягом 45 календарних днів починаючи з дня, наступного за днем закінчення відповідного періоду поставки (пункт 12. Індивідуального договору).

Відповідно до пунктів 14 та 14.1. Індивідуального договору покупець зобов`язується надати продавцю не пізніше ніж за 2 банківські дня до початку періоду поставки: жовтень 2021 року, листопад 2021 року, грудень 2021 року, січень 2022 року, лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, один з видів забезпечення виконання своїх платіжних зобов`язань за Індивідуальним договором, зокрема, у вигляді безвідкличної безумовної банківської гарантії у сумі, що становить 100% договірної вартості газу за відповідний період поставки, визначеної сторонами у додатковій угоді до Індивідуального договору, укладеної відповідно до пунктів 7 та 16 Індивідуального договорі, та закінчення строку такої банківської гарантії не раніше ніж через 31 день після закінчення терміну оплати, визначеного у пункті 12 цього Індивідуального договору.

У подальшому, 16.02.2022 між сторонами була укладена додаткова угода №03-БГр-ДЕП до Індивідуального договору, у пункті 3 якої сторони погодили, що договірна вартість за період «Березень 2022» складає 40810000,00 грн з ПДВ.

На виконання умов Індивідуального договору Публічним акціонерним товариством "МТБ БАНК" (банк-гарант) було надано банківську гарантію №0GO222138/К від 25.02.2022 (далі - банківська гарантія) у розмірі 100% договірної вартості газу за відповідний період поставки «Березень 2022 року» зі строком дії до 17.06.2022 включно.

Відповідно до умов банківської гарантії ця гарантія забезпечує виконання принципалом (позивачем) платіжних зобов`язань за Договором. Банк-гарант надає бенефіціару (відповідач) гарантію та приймає на себе безумовне та безвідкличне зобов`язання сплатити бенефіціару суму, яка не перевищує 40810000,00 грн з ПДВ протягом 5 банківських днів з дати одержання письмової вимоги бенефіціара про сплату коштів за гарантією, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших вимог.

Крім того, 31.03.2022 позивач та відповідач уклали додаткову угоду № 1 до додаткової угоди №03-БГр-ДЕП до Індивідуального договору.

Так, у додатковій угоді № 1 сторони погодили викласти пункт 1 додаткової угоди №03-БГр-ДЕП у наступній редакції: « 1. Обсяг природного газу, який буде прийнятий покупцем від продавця у період поставки «Березень 2022 року» складає 3945,000 тис. куб. м.».

Також додатковою угодою № 1 пункт 3 додаткової угоди №03-БГр-ДЕП сторони погодили викласти у наступній редакції: « 3. Сторони домовились на виконання пункту 8 Індивідуального договору, що договірна вартість за період поставки «Березень 2022 року» складає 29271900,00 грн».

У подальшому, листом від 20.05.2022 № 125/14-1750 відповідач звернувся до банка-гаранта з вимогою платежу за банківською гарантією, в якій зазначив про невиконання покупцем зобов`язань за Індивідуальним договором і додатковою угодою №03-БГр-ДЕП від 16.02.2022, зокрема, нездійсненні оплати вартості газу у сумі 29271900,00 грн. Грошові кошти у розмірі 29271900,00 грн. відповідач вимагав перерахувати на вказані ним платіжні реквізити бенефіціара.

Звертаючись до суду з позовною заявою позивач наголошував на тому, що дії відповідача щодо звернення до третьої особи з вимогою про сплату коштів згідно з банківською гарантією порушують майнові права ТОВ "Донецькі Енергетичні Послуги", оскільки строк виконання грошового зобов`язання позивача за період поставки «Березень 2022» на суму 29 271 900,00 грн не настав через автоматичне відкладення цього строку відповідно до часу, протягом якого діють форс-мажорні обставини.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановив факт необґрунтованого та передчасного звернення відповідача до банку з вимогою про виплату грошових коштів за зобов`язання, строк виконання якого не настав, оскільки був відкладений внаслідок дії форс-мажорних обставин. Такі обставини підтверджуються листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1., що оприлюднений на офіційному веб-сайті за посиланням: https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf, яким підтверджено військову агресію Російської Федерації проти України з 24.02.2022, яка є надзвичайною, невідворотною та об`єктивною обставиною для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Вказаний лист Торгово-промислової палати України суди визнали як належний, допустимий та достовірний доказ засвідчення форс-мажорних обставин, які потенційно здатні суттєво вплинути на належне виконання обов`язків суб`єктами господарської діяльності, у яких виникають зобов`язання за укладеними до настання форс-мажорних обставин договорами (з посиланням на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 26.01.2023 у справі № 160/5130/21).

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми ст.ст. 14 та 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», розділу 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5), без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21.

Скаржником умотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, про що зазначено вище.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.07.2023 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 19.09.2023 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 21.08.2023.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 21.08.2023 від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Переглянувши постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)

При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Як вбачається з текстів оскаржених судових рішень, спірним питанням у даному випадку є прийняття листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1., що оприлюднений на офіційному веб-сайті за посиланням: https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf, як доказу неможливості виконання зобов`язання за договором та наявністю причинно-наслідкового зв`язку між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання конкретного обов`язку за договором.

Так у постанові Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17 вказано, що статтею 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Зазначеною нормою також визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати.

У постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 918/289/19 вказано, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України, тому суди попередніх інстанцій дійшли підставного висновку про те, що надані Відповідачем докази не є свідченням існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які звільняють сторін від відповідальності за невиконання умов договору купівлі-продажу, а саме стягнення неустойки.

За змістом постанови Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Таким чином, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21.

Водночас колегія суддів зазначає, що вказані висновки Верховного Суду в частині визначення сертифікату ТПП як належного доказу неможливості виконання зобов`язання зроблені до 24.02.2022, тобто до введення воєнного стану в Україні.

Так особливістю розглядуваної правової ситуації є те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі, Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №250/2022 продовжено строк воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

За змістом статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Зокрема, листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1., що оприлюднений на офіційному веб-сайті за посиланням: https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf, підтверджено військову агресію Російської Федерації проти України з 24 лютого 2022 року, яка є надзвичайною, невідворотною та об`єктивною обставиною для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Судами обох інстанцій встановлено, що п. 7.1. Рамкового договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за Договором, якщо таке невиконання є наслідком дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під обставинами непереборної сили сторони розуміють обставини, що мають надзвичайний та невідворотний характер, які виникли після укладання Договору та виключають або частково унеможливлюють належне виконання цього Договору. Настання таких обставин не залежить від волі та бажання сторін. Пунктом 7.2. Рамкового договору сторони окремо погодили, що до обставин непереборної сили відносять, зокрема, війни або військові дії.

Відтак, правовідносини у розглядуваній справі та справах № 915/531/17, № 918/289/19, № 913/785/17, № 904/3886/21 та № 922/2394/21 не є подібними.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Суд нагадує, що вирази "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним.

Крім того, суттєвим є той факт, що застосовне національне право відповідає поняттю "законність", визначеному Конвенцією, яка вимагає, щоб усе право - писане чи неписане - було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, у разі потреби - з належною консультацією, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити така дія (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21.10.2010 у справі "Diya 97 v. Ukraine").

Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п. 31).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (правова позиція, викладена в ухвалі ОП КГС від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 287, 296 ГПК України, Суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 у справі № 910/4632/22 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.