Справа №753/22097/19 Головуючий в суді І інстанції Комаревцева Л. В.

Провадження № 22-ц/824/12423/2023 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Гуля В.В.,

за участі секретаря Медведчук Д.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та встановлення способів участі у вихованні дітей,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом, який обґрунтовувала тим, що з 2014 року з відповідачем та дітьми переїхала до м. Києва та набули статусу переселенців. У 2016 році придбали квартиру АДРЕСА_1 .

У 2016 році відповідач познайомився з іншою жінкою, звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, в якому вказав про те, що діти залишаються проживати з матір`ю.

Зазначала, що вона залишилась проживати з дітьми в квартирі по АДРЕСА_2 , а з відповідачем було укладено Договір про сплату аліментів на утримання дітей.

24 квітня 2017 року ОСОБА_2 самовільно відібрав 5-річного сина ОСОБА_4 , а згодом і 13-річного сина ОСОБА_4 . Відповідач ізолював дітей від спілкування з матір`ю, змінив навчальні заклади.

Вказано, що рішенням суду у справі №753/9826/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей та визначення способу участі у їх вихованні, місце проживання дітей було визначено з батьком, та останній зобов`язався укласти договір про визначення способів участі матері у вихованні синів та спілкуванні з ними. Разом з тим вказана вимога була скасована в апеляційному порядку, у зв`язку з чим позивач немає можливості спілкуватись з дітьми, розшукуючи їх по навчальних закладах.

На підставі вищевикладеного, ОСОБА_3 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просила суд:

зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод у вихованні та спілкуванні з синами ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

встановити порядок участі матері ОСОБА_3 у вихованні і спілкуванні з синами у вигляді систематичних побачень та перебування дітей з матір`ю за наступним графіком:

кожного парного року з 01 січня до 15 січня, з 01 лютого до 15 лютого, з 01 березня до 15 березня, 01 квітня до 15 квітня, з 01 травня до 15 травня, з 01 червня до 15 червня, з 01 липня до 15 липня, з 01 серпня до 15 серпня, з 01 вересня до 15 вересня, з 01 жовтня до 15 жовтня, з 01 листопада до 15 листопада, з 01 грудня до 15 грудня (без присутності батька);

кожного непарного року з 16 січня до 31 січня, з 16 лютого до 28 лютого, з 16 березня до 31 березня, 16 квітня до 30 квітня, з 16 травня до 31 травня, з 16 червня до 30 червня, з 16 липня до 31 липня, з 16 серпня до 31 серпня, з 16 вересня до 30 вересня, з 16 жовтня до 31 жовтня, з 16 листопада до 30 листопада, з 16 грудня до 31 грудня (без присутності батька).

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_3 перешкоди у вихованні та спілкуванні з синами ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановлено ОСОБА_3 перехідний період протягом трьох місяців участі у вихованні неповнолітнього ОСОБА_1 .

Відповідно до цього графіку впродовж перших трьох місяців від дня набрання рішенням законної сили зустрічі матері ОСОБА_3 з сином ОСОБА_1 встановлено за наступним графіком: кожної першої та третьої суботи місяця з 12-00 години до 13-00 години та кожної другої та четвертої неділі місяця з 12 00 години до 13-00 години.

Після закінчення тримісячного перехідного періоду встановити зустрічі матері ОСОБА_3 з сином ОСОБА_1 за наступним графіком: кожної першої та третьої суботи місяця з 10-00 години до 19-00 години без присутності батька, з можливістю відвідування дитиною місця проживання матері та кожної другою та четвертої неділі місяця з 10-00 години до 19-00 години без присутності батька, з можливістю відвідування дитиною місця проживання матері.

Встановлено ОСОБА_3 зустріч з сином ОСОБА_1 в канікулярний період у наступному порядку: щорічно протягом перших трьох днів підряд в період весняних, осінніх та зимових шкільних канікул без участі батька, за участю матері, з можливістю відвідування дитиною місця проживання матері та спільного відпочинку з нею; в період літніх канікул з 15 червня по 31 липня за участю матері, без участі батька; щорічно 16 січня з 15 год 00 хв. до 21 год 00 хв. без присутності батька, за участю матері, з нагоди дня народження ОСОБА_4 ; щорічно 28 жовтня з 15 год 00 хв. до 21 год 00 хв. без присутності батька, за участю матері з нагоди дня народження ОСОБА_3 ; щорічно 04 серпня з 15 год 00 хв. до 21 год 00 хв. без присутності батька, за участю матері з нагоди дня народження дідуся ОСОБА_7 ; у святкові та вихідні дні щорічно з 15 год 00 хв. до 21 год 00 хв. без присутності батька, за участю матері.

Зобов`язано ОСОБА_2 надавати дитину ОСОБА_1 - ОСОБА_3 у встановлені дні та години і не пізніше, ніж за два дні до зустрічей з дитиною, повідомляти про наявність об`єктивних причин, які перешкоджають дотриманню встановленого судом графіку.

Зобов`язано ОСОБА_2 повідомляти ОСОБА_3 засоби зв`язку дітей, стан їх здоров`я.

Зобов`язано ОСОБА_3 дотримуватись режиму харчування, розвитку та відпочинку дітей, не допускати протиправних дій та негативних розмов стосовно батька дітей - ОСОБА_2 .

Зобов`язано ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_3 брати участь у вихованні дітей та спілкуванні з ними, не допускати протиправних дій та негативних розмов стосовно матері - ОСОБА_3 .

Визначено ОСОБА_3 спілкування з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за бажанням дитини без присутності батька.

У задоволенні інший позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині, яка стосується неповнолітнього сина ОСОБА_1 , адвокат Незвіський Д.Я., який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить його в цій частині скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні цих вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом усіх обставин справи.

Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що неповнолітній ОСОБА_8 вже не проживає, ані з батьком, ані з матір`ю, а отже ОСОБА_2 , з яким дитина вже не проживає, не може бути належним відповідачем у спорі про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні неповнолітньої дитини.

Також вказує, що суд першої інстанції в порушення вимог ч. 3 ст. 47 ЦПК України, не залучив неповнолітнього ОСОБА_1 до участі у справі як третю особу на стороні відповідача або позивача, що є самостійною та обов`язковою підставою для скасування такого судового рішення та ухвалення нового судового рішення.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, адвокат Незвіський Д.Я., який діє в інтересах ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом усіх обставин справи.

Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що звертаючись до суду з позовом та в ході розгляду справи, стороною позивача не надано суду жодного доказу про те, що відповідачем чиняться перешкоди у спілкуванні з дітьми та участі у їх вихованні.

Вказує також на порушення процесуального законодавства судом першої інстанції.

Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області, оскільки на думку суду, він суперечить інтересам матері дітей, яка була позбавлена права на висловлення своєї думки щодо участі в житті дітей.

Вважає, що суд першої інстанції, всупереч ч. 2 ст. 155 СК України, поставив інтереси матері вище інтересів дітей.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити мотивувальну частину рішення, замість «Після закінчення трьохмісячного перехідного періоду встановити зустрічі матері ОСОБА_3 з сином ОСОБА_1 за наступним графіком: кожної першої та третьої суботи місяця з 10-00 години до 19-00 години без присутності батька, з можливістю відвідування дитиною місця проживання матері та кожної другою та четвертої неділі місяця з 10-00 години до 19-00 години без присутності батька, з можливістю відвідування дитиною місця проживання матері» вказати «Після закінчення трьохмісячного перехідного періоду встановити зустрічі матері ОСОБА_3 з сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за наступним графіком: з 10-00 години кожної першої та третьої суботи до 19-00 години кожної першої та третьої неділі місяця без присутності батька, з можливістю перебування дитини у місці проживання матері».

Просить також змінити резолютивну частину рішення Дарницького районного суду міста Києві від 01.12.2021 замість «Після закінчення трьохмісячного перехідного періоду встановити зустрічі матері ОСОБА_3 з сином ОСОБА_1 за наступним графіком: кожної першої та третьої суботи місяця з 10-00 години до 19-00 години без присутності батька, з можливістю відвідування дитиною місця проживання матері та кожної другою та четвертої неділі місяця з 10-00 години до 19-00 години без присутності батька, з можливістю відвідування дитиною місця проживання матері» вказати «Після закінчення трьохмісячного перехідного періоду встановити зустрічі матері ОСОБА_3 з сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за наступним графіком: з 10-00 години кожної першої та третьої суботи місяця до 19-00 години кожної першої та третьої неділі місяця без присутності батька, з можливістю перебування дитини у місці проживання матері». В іншій частині резолютивну частину рішення просить залишити без змін.

Справа переглядалася судами неодноразово.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року апеляційну скаргу адвоката Незвіського Д. Я. в інтересах ОСОБА_1 задоволено, а апеляційні скарги адвоката Незвіського Д. Я. в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року в частині вирішення вимог про усунення перешкод ОСОБА_3 у спілкуванні з сином ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановлення способів участі у його вихованні скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у позові.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року в частині встановлення ОСОБА_3 способів участі у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в канікулярний період: щорічно протягом перших трьох днів підряд в період весняних, осінніх та зимових шкільних канікул без участі батька, за участю матері, з можливістю відвідування дитиною місця проживання матері та спільного відпочинку з нею; в період літніх канікул з 15 червня до 31 липня за участю матері, без участі батька; щорічно 16 січня з 15 год 00 хв. до 21 год 00 хв. без присутності батька, за участю матері, з нагоди дня народження ОСОБА_4 ; щорічно 28 жовтня з 15 год 00 хв. до 21 год 00 хв. без присутності батька, за участю матері з нагоди дня народження ОСОБА_3 ; щорічно 04 серпня з 15 год 00 хв. до 21 год 00 хв. без присутності батька, за участю матері з нагоди дня народження дідуся ОСОБА_7 ; у святкові та вихідні дні щорічно з 15 год 00 хв. до 21 год 00 хв без присутності батька, за участю матері, - скасовано.

Ухвалено у справі в цій частині нове судове рішення, яким визначено спосіб участі матері ОСОБА_3 у вихованні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у канікулярний період, святкові, вихідні дні та з нагоди дня народження сина ОСОБА_4 та матері за бажанням дитини.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року, яким зобов`язано ОСОБА_2 надавати дитину ОСОБА_1 - ОСОБА_3 у встановлені дні та години і не пізніше, ніж за два дні до зустрічей з дитиною, повідомляти про наявність об`єктивних причин, які перешкоджають дотриманню встановленого судом графіку; зобов`язано ОСОБА_2 повідомляти ОСОБА_3 засоби зв`язку дітей, стан їх здоров`я; зобов`язано ОСОБА_3 дотримуватись режиму харчування, розвитку та відпочинку дітей, не допускати протиправних дій та негативних розмов стосовно батька дітей - ОСОБА_2 ; зобов`язано ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_3 брати участь у вихованні дітей та спілкуванні з ними, не допускати протиправних дій та негативних розмов стосовно матері - ОСОБА_3 скасовано.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 28 червня 2023 року постанову Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року в частині встановлення порядку участі матері у вихованні і спілкуванні з сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вигляді систематичних побачень та перебування дітей з матір`ю за графіком, у канікулярний період, святкові дні та з нагоди дня народження сина ОСОБА_4 та матері скасовано та передано справу у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині встановлення порядку участі матері у вихованні і спілкуванні з сином, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити з наступних підстав.

Визначаючи спосіб участі матері у вихованні сина ОСОБА_4 , суд першої інстанції виходив з того, що зустрічі дітей з матір`ю є епізодичними, контакт між ними майже повністю втрачений і позивач має певні перестороги щодо перебування синів під тиском батька, а тому на даному етапі тривале спілкування матері з дітьми в приміщенні батька може не лише негативно вплинути на їх емоційний стан, а й завдати шкоди психічному здоров`ю дітей, тому, за таких обставин суд вбачав підстави для встановлення іншого, відмінного від заявленого позивачем, графіку його спілкування з синами.

Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 13 вересня 2003 року, який рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14 грудня 2016 року розірвано.

Від шлюбу мають дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

згідно із свідоцтвом про народження, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Донецьк, про що здійснено актовий запис № 20.

Відповідно із свідоцтва про народження, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Донецьк, про що 20 січня 2012 року здійснено відповідний актовий запис № 57.

Згідно із довідкою від 06 листопада 2017 року № 0000393151, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 взято на облік внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно із довідкою від 06 листопада 2017 року № 0000393142, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , взято облік внутрішньо переміщеної особи, за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до довідки від 06 листопада 2017 року № 0000393164 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 взято на облік внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно із договором про сплату аліментів на дітей та їх утримання від 26 жовтня 2016 року, укладеним між ОСОБА_2 , батьком та ОСОБА_3 , матір`ю, з другої сторони, сторони домовились про утримання дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_1 .

Згідно із Протоколу психоконсультаційного дослідження - ТОВ «Дитячий медичний центр «Добробут» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проведеного 21 вересня 2016 року лікарем ОСОБА_10 в присутності матері з метою визначення стану дитини в період після розлучення батьків, ОСОБА_4 на момент дослідження знає про конфлікти батьків, але хоче щоб все «швидше закінчилось». Каже, що «стомився від того, що вони весь час сваряться». Характер відносин з матір`ю довірливий, спілкування у присутності психолога відбувається на спокійному психо-емоційному рівні. Зоною конфлікту з мамою є виконання домашніх завдань і підтримка рівня шкільних знань на достатньому рівні, що є основною вимогою мами до дитини. Дитина визнає, що батько в питаннях навчання менш вимогливий і що з ним він має більше часу для ігор на комп`ютері. В процесі психологічної гри легко розповідав про свої емоції, вступав в дискусію з мамою про те, що вважає для себе хорошим, а що поганим. Має свою думку і відстоює її. ОСОБА_11 виявляє свої емоції і почуття. Може бути нестриманим. Прив`язаний до обох батьків, але відчуває злість на обох батьків за рішення не проживати разом.

Згідно із Протоколу психоконсультаційного дослідження - ТОВ «Дитячий медичний центр «Добробут» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проведеного 30 листопада 2016 року лікарем ОСОБА_10 в присутності матері, з метою визначення стану дитини після розлучення батьків на момент дослідження на малюнку ОСОБА_4 зобразив всю сім`ю: матір, батька, себе та брата ОСОБА_4 . Дитина не усвідомлювала, що батьки розлучились, казав, що батько пішов, але скоро повернеться, розповідав про сім`ю так ніби всі проживають разом. Дитина прив`язана до матері. Відносини з матір`ю довірливі. Батько виступає як авторитет, якого треба слухати. Фантазує про те, що батько пішов, тому що він себе погано поводив. В процесі проведення методики ОСОБА_12 вказує своє місце завжди поряд з матір`ю. В розмові згадує про бабусю, тітку, сумує за дідусем, виявляє тривожність і страх, коли говорить про батька.

Згідно із листом Міського центру дитини від 24 червня 2019 року ОСОБА_3 повідомлено про те, що її звернення від 12 червня 2019 року щодо визначення психоемоційного стану дітей у зв`язку з розглядом цивільної справи про відібрання дітей та повернення їх матері не є можливим.

Відповідно до листа від 07 листопада 2019 року Департаментом освіти і науки у відповідь на адвокатський запит ОСОБА_13 повідомлено про те, що облік учнів та вихованців здійснюється у закладах освіти.

Відповідач згідно із листом Служби у справах дітей та сім' Золочівської сільської ради від 22 червня 2021 року №13-14/20 ОСОБА_2 разом з дітьми проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 17 жовтня 2018 року визначено місце проживання сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_2 за місцем фактичного проживання батька до досягнення сином десятирічного віку.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Золочівської сільської ради затвердженого рішенням виконавчого комітету Золочівської сільської ради від 30 серпня 2021року № 181 встановлено матері - ОСОБА_3 порядок участі у вихованні неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 наступним чином: перша та третя субота кожного місяця з 10:00 до 18:00 (в присутності батька) за бажанням дитини; спілкування та спільний відпочинок, святкові дні, дні народження хлопців за бажанням дітей.

Зазначене рішення орган опіки та піклування обґрунтовував інформацією, отриманою за наслідками бесіди, проведеної працівниками служби у справах дітей та сім`ї з дітьми, які під час спілкування повідомили, що не мають бажання спілкуватися з матір`ю через її неадекватну поведінку, у них хороші стосунки з батьком, довірливі стосунки з теперішньою його дружиною. Зі слів дітей взаємини з матір`ю у них конфліктні, напружені та найважливішою найбільш значимою людиною для них є батько, до якого звертаються за порадою, допомогою та підтримкою.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (пункти 1,3 статті 9 Конвенції).

Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

У статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).

За частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм національного законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.

Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 189/68/20 (провадження № 61-16244св21).

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося ЄСПЛ, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини ( рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року).

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Тлумачення статті 159 СК України свідчить, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частина друга статті 159 СК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 753/15487/18 (провадження № 61-18994св19) вказано, що «відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Суд першої інстанції, встановивши, що між сторонами склались стосунки, які позбавляють позивача можливості регулярно спілкуватися з дітьми, відповідач чинить перешкоди у спілкуванні батька з дітьми, які проживають з матір`ю, дійшов правильного висновку про доцільність спілкування батька з дітьми без присутності матері».

На підставі викладеного, перевіривши наявні у матеріалах справи докази в межах доводів апеляційних скарг щодо встановлення участі матері у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_4 , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував, що встановлення зустрічі матері ОСОБА_3 з сином ОСОБА_4 після закінчення трьохмісячного перехідного періоду за графіком, який просить позивач, буде найбільш зручним і конфортним для відвідування дитиною місця проживання матері та зручнішим для спілкування і для відновлення повноцінного зв`язку між матір`ю та дитиною.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 не має жодних поведінкових, побутових особливостей та звичок, які б могли слугувати перешкодою її позитивному батьківському впливу на нормальний розвиток її дитини, також не встановлено жодних обставин, які слугували б перешкодою для зустрічей сина із матір`ю з можливістю його ночівлі у помешканні, в якому вона проживає.

Крім цього, колегія суддів вважає, що позивач є психічно здоровою особою, підтримує сімейні зв`язки зі своєю родиною, любить своїх синів і бажає приймати участь у їх вихованні, доказів застосування позивачкою щодо дітей фізичних покарань, наявності у неї шкідливих звичок, які б перешкоджали нормальному вихованню синів, суду не надано.

Незважаючи на неприязні відносини між сторонами, які призвели до певного відчуження і зниження емоційного зв`язку дітей з матір`ю, регулярне спілкування синів з матір`ю не лише не перешкоджатиме їх нормальному розвитку і вихованню, а і буде сприяти цьому, оскільки дітям потрібна любов, турбота та увага обох батьків, а роль матері у вихованні синів є надзвичайно важливою.

Колегія суддів вважає, що при такому щотижневому графіку зустрічей, як визначено судом першої інстанції, сторони не матимуть повних два вихідних дні на тиждень, які кожен з батьків міг би провести із сином ОСОБА_4 , а оскільки відповідач із сином ОСОБА_4 проживає за межами міста Києва, тому з відведеного на зустрічі з сином часу позивачка щоразу витрачатиме 1 годину на проїзд з ОСОБА_4 до міста Києва і 1 годину на повернення ОСОБА_4 у село Гнідин по закінченню зустрічі.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення апеляційних скарг ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 , а тому рішення суду першої інстанції необхідно змінити, шляхом встановлення участі матері у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_4 після закінчення трьохмісячного перехідного періоду за наступним графіком: кожної першої та третьої суботи місяця з 10-00 години до 19-00 години без присутності батька, з можливістю відвідування дитиною місця проживання матері та кожної другої та четвертої неділі місяця з 10-00 години до 19-00 години без присутності батька, з можливістю відвідування дитиною місця проживання матері. У решті рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 376 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 грудня 2021 року в частині встановлення способів участі матері ОСОБА_3 у вихованні і спілкуванні з сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 змінити та встановити після закінчення трьохмісячного перехідного періоду зустрічі матері ОСОБА_3 з сином ОСОБА_1 за наступним графіком: кожної першої та третьої суботи місяця з 10-00 години до 19-00 години без присутності батька, з можливістю відвідування дитиною місця проживання матері та кожної другої та четвертої неділі місяця з 10-00 години до 19-00 години без присутності батька, з можливістю відвідування дитиною місця проживання матері.

В іншій частині оскаржуване рішення - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Судді: