ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2023 р. Справа№ 910/5821/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Яковлєва М.Л.

Тищенко А.І.

без виклику сторін

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2023

у справі № 910/5821/23 (суддя - Алєєва І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віва-Трейд"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 41 488,67 грн.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Віва-Трейд" 10 836,49 грн 3 % річних, 28 970,47 грн інфляційних втрат та 2 575, 20 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ДП "НАЕК "Енергоатом" від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, а у випадку, якщо апеляційний суд дійде висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є обґрунтованими, то в такому разі просить задовольнити клопотання про зменшення розміру даних компенсаційних нарахувань.

Підставою скасування оскаржуваного рішення скаржник зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про виникнення у нього зобов`язання з оплати 3 % річних та інфляційних втрат, а також судом не було досліджено та надано належної правової оцінки клопотанню відповідача про зменшення розміру вказаних нарахувань.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко А.І., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою до надходження матеріалів справи.

24.07.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

08.08.2023 до суду надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.

Перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що між ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" ДП "НАЕК "Енергоатом" (далі - замовник) та ТОВ "Віва-Трейд" (далі - постачальник) укладено договір поставки № 53-122-01-20-09276 від 27.02.2020 (далі - договір поставки), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність замовника певну продукцію, а замовник в свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1 (додаток № 1 до договору).

У відповідності з п. 1.2 договору, предметом поставки по даному договору є рукавички трикотажні, які передбачені специфікацією № 1 до даного договору.

Загальна сума договору складає 485 564,70 грн (пункт 2.2 договору).

Пунктами 6.1, 8.1 договору передбачено, що оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником на умовах реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю". Приймання продукції за кількістю та якістю (вхідний контроль) здійснюється відповідно до вимог Стандарту ДП "НАЕК "Енергоатом": "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС" СОУ НАЕК 038:2017, при наявності товарно-супровідних документів передбачених пунктом 8.2. даного договору.

У пункті 8.4. вказано, що датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною № 3516 від 14.04.2020 на суму 485 564,70 грн.

Як вбачається з ярлика на придатну продукцію № 1-1-6 від 04.05.2020, його оформлено 04.05.2020.

Матеріали справи містять платіжні інструкції: № 9495 від 23.10.2020 р. на суму 50 000,00 грн, № 6725 від 13.08.2020 на суму 2 848,98 грн, № 6728 від 13.08.2020 на суму 1 878,00 грн, № 6726 від 13.08.2020 на суму 1 585,20 грн, № 1955 від 19.02.2021 на суму 100 000,00 грн, № 2535 від 10.03.2021 на суму 50 000,00 грн, № 3171 від 26.03.2021 на суму 50 000,00 грн, № 4012 від 14.04.2021 на суму 50 000,00 грн, № 5057 від 13.05.2021 на суму 179 252,52 грн

Позовні вимоги обґрунтовані простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання за договором поставки.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Нормами статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, постачальником поставлено покупцю товар, вартість якого покупець зобов`язаний був здійснити, у відповідності до умов договору, не пізніше 18.06.2020 (включно). Проте, відповідач допустив прострочення строку оплати.

Перевіривши здійснені розрахунки, апеляційний господарський суд встановив, що нараховані позивачем 28 970,47 грн інфляційних втрат 10 836,49 грн. 3 % річних за загальний період прострочення з 19.06.2020 р. по 12.05.2021 р., є такими, що ґрунтуються на нормах законодавства України, тож позов в цій частині правомірно задоволено судом першої інстанції.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру компенсаційних нарахувань, колегія суддів зазначає, що заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України на які посилається заявник.

Відхиляючи посилання апелянта щодо висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18, суд апеляційної інстанції вказує, що у наведеній справі здійснено зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме: з огляду на встановлення в укладеному між сторонами договорі процентної ставки річних на рівні 40 % та 96 % і її явної невідповідності принципу справедливості, тоді як у даній справі відсотки річних розраховані за встановленою у статті 625 ЦК України ставкою у розмірі 3 %, яка не змінювалась сторонами у договорі, а отже не вбачається порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу відсотків річних. Окрім того, у справі № 902/417/18 про зменшення інфляційних втрат взагалі не зазначається.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про часткове задоволення позову.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 у справі № 910/5821/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 у справі № 910/5821/23 - залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція".

Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді М.Л. Яковлєв

А.І. Тищенко