Справа № 761/9352/15-ц

Провадження №2/761/4688/2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14 вересня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Рибака М.А.,

при секретарі Толкач О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Політехнік-2» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2015 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернулась до Шевченківського районного суду міста Києва із позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Політехнік-2» (далі по тексту - відповідач, ЖБК) про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації та витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.09.2010 року ОСОБА_1 було обрано на посаду голови правління ЖБК «Політехнік-2» та звільнено з посади у жовтні 2012 року. При цьому, з позивачем не було проведено розрахунку при звільненні та не сплачено заробітну плату за жовтень 2012 року, в зв'язку із чим, відповідач зобов'язаний сплатити на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 1063,75 грн., 289,14 грн. компенсації з індексації заборгованості по заробітній платі та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні. Окрім того, позивач просила стягнути на її користь 2000,00 грн. витрат на правову допомогу.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд про їх задоволення.

Представник відповідача позов не визнав та просив суд відмовити в його задоволенні з підстав, зазначених в письмових запереченнях по справі. В судовому засіданні зазначив, що позов є безпідставним та необґрунтованим, оскільки в період з вересня 2010 року по липень 2013 року позивач рахувалась головою правління кооперативу, сама несла відповідальність за нарахування та виплату заробітної плати. Окрім того, позивач не підтвердила, що вона дійсно була звільнена в жовтні 2012 року, а не в інший день, місяць або рік. А також не підтвердила коли саме її було призначено на посаду та в якому конкретно розмірі їй виплачувалась та нараховувалась заробітна плата. Також зазначав, що за фактом втрати документів кооперативу, відносно позивача порушено кримінальну справу, а тому вина ЖБК у невиплаті заробітної плати відсутня.

Окрім того, представник відповідача надав заяву про застосування строків позовної давності, вважаючи, що для звернення до суду із вказаним позовом ст. 233 КЗпП України встановлений тримісячний термін.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 83 КЗпП у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частинами 1, 2 ст. 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як зазначала позивач з вересня 2010 року по жовтень 2012 року вона працювала на посаді голови правління ЖБК «Політехнік-2», проте вона не надає наказу (рішення загальних зборів тощо) про призначення та звільнення її з посади, копії трудової книжки або інших документів на підтвердження вказаної обставини.

У відповідності до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 09.07.2013 року керівником ЖБК «Політехнік-2» є ОСОБА_2.

В обґрунтування нарахування заробітної плати позивачем додано довідку форми ОК-5 Пенсійного фонду про індивідуальні відомості про застраховану особу, згідно з якою заробіток для нарахування пенсії складає з січня по жовтень 2012 року в розмірі 1200,00 грн. щомісячно (а.с. 16).

Окрім того, за клопотанням представника позивача судом забезпечено докази шляхом витребування у Київської міської філії Радянського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» виписки з банківських рахунків ЖБК «Політехнік-2» з вересня по листопад 2012 року та у ДПІ у Шевченківському районі міста Києва інформації про накладені штрафні санкції за невиплату заробітної плати та єдиного соціального внеску ЖБК «Політехнік-2».

Згідно із інформацією ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 13.07.2015 року № 8536/9 на ЖБК «Політехнік-2» відсутня заборгованість із виплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску (а.с. 64).

Із наданої ПАТ «Укрсоцбанк» інформації по рахунку ЖБК «Політехнік-2» вбачається виплата заробітної плати в сумі 2076,84 грн. через операційну касу Радянського ТВБВ № 030 на дату 13.09.2012 року (а.с. 69) та сплата 27.09.2012 року утримань з заробітної плати за вересень 2012 року (а.с. 74).

Проте, вказана виписка не містить доказів виплати або нарахування заробітної плати саме ОСОБА_1

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Разом з тим, відповідач, посилаючись на відсутність своєї вини у невиплаті заробітної плати позивачу посилався на те, що в спірний період саме позивач була головою правління кооперативу та несла відповідальність за своєчасне нарахування та виплату заробітної плати працівникам.

В обґрунтування своїх доводів, відповідач надав суду копії документів, що надавались позивачем в процесі розгляду цивільної справи № 2610/25311/2012 Шевченківським районним судом, з яких вбачається, що ОСОБА_1 своїм підписом як голови правління та печаткою кооперативу, засвідчувала документи, датовані травнем-червнем 2013 року, а саме задовго після свого начебто звільнення з посади у жовтні 2012 року.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що позивач не надала суду беззаперечних доказів на підтвердження факту перебування її на посаді голови правління кооперативу в період з вересня 2010 року по жовтень 2012 року, невиплати їй заробітної плати за жовтень 2012 року, а також вини відповідача у невиплаті нарахованої позивачу заробітної плати за жовтень 2012 року.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно із статтями 10, 60 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав для його задоволення, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову в частині стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не доведені позивачем, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Оскільки в частині позовних вимог щодо стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати судом відмовлено, суд вважає, що і у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача стягнення компенсації, індексації заборгованості заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні також слід відмовити.

Стосовно заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності відповідно до вимог ст. 233 КЗпП України судом зазначається наступне.

Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 (Справа № 1-5/2012) в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 (Справа № 1-13/2013) в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Таким чином, у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, а для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Керуючись ст.ст. 40, 47, 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Політехнік-2» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через Шевченківський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ М.А. РИБАК