ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82
_________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"02" березня 2007 р. Справа №15/4-НА
за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 м. Шепетівка
до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції м. Шепетівка
про визнання протиправним та скасування рішення Шепетівської ОДПІ НОМЕР_1 від 26.12.2005р. про застосування фінансових санкцій
Суддя Муха М.Є.
Секретар судового засідання Капустян А.В.
Представники сторін:
від позивача ОСОБА_2 -за довіреністю від 28.11.2005р.
від відповідача Савчук Ю.М. -за довіреністю №8065/10/10 від 20.10.2006р.
Тарашевська С.С. -за довіреністю №2282/10/10 від 28.02.2007р. (в судовому засіданні 28.02.2007р.
У судовому засіданні згідно ч.3 ст. 160 КАСУ проголошено вступну і резолютивну частини постанови.
Постанова приймається 02.03.2007року, оскільки в судовому засіданні 28.02.2007р. оголошувалась перерва.
Позивач у позовній заяві, уточненні до позовної заяви та його представник в судовому засіданні наполягають на задоволенні позовних вимог. Просять суд визнати протиправним та скасувати рішення Шепетівської ОДПІ НОМЕР_1 від 26.12.2005р. про застосування фінансових санкцій, посилаючись на те, що останнє прийнято з порушенням вимог чинного законодавства. Наголошує на тому, що рішення про застосування фінансових санкцій винесено на підставі Акта перевірки НОМЕР_2 від 15.12.2005 року, однак дана перевірка була проведена без відповідних на то підстав, з грубим порушенням порядку проведення перевірок та Закону України „Про державну податкову службу”. Звертає увагу суду на те, що відповідно до статті 15 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України. Зокрема у ст.11-1 Закону №509 чітко встановлені підстави та порядок проведення планових та позапланових перевірок органами державної податкової служби. Згідно абз. 7 ст.11-1 Закону № 509 дана перевірка в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 265/95-ВР вважається позаплановою, і для її проведення необхідна одна із підстав зазначених у цій статті, та належним чином оформлене рішення керівника податкового органу. Підстав для проведення позапланової перевірки зазначених у ст.11-1 Закону України №509 не було, належним чином оформлене рішення керівника податкового органу про проведення перевірки із зазначенням підстав її проведення не виносилось.
Відповідач у запереченні на позов та його представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує. Посилається на те, що оспорюване рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства. В підтвердження своїх доводів зазначив, що стаття 4 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” №509 від 04.12.1990р. із змінами та доповненнями, визначає, що органи податкової служби відносяться до органів виконавчої влади. Пунктом 4 статті 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” №509 від 04.12.1990р. із змінами та доповненнями, передбачена функція державних податкових інспекцій щодо здійснення у межах своїх повноважень контролю за додержанням установленого порядку розрахунків із споживачами з використанням електронних контрольно-касових апаратів, товарно-касових книг, лімітів готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари, роботи і послуги, а також за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій, патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення деяких видів підприємницької діяльності. Абз.1 п.2 ч.і ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” №509 від 04.12.1990р. із змінами та доповненнями, передбачені права державних податкових інспекцій щодо здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги). У своїй позовній заяві позивач зазначає, що було порушено порядок проведення перевірки, а саме, як в частині планової так і позапланової перевірки. Однак, ст.1 Указу Президента України „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” від 23 липня 1998 року №817/98, визначено, що планові та позапланові виїзні перевірки здійснюються для перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності. Враховуючи те, що фінансово-господарська діяльність позивача не перевірялась, то порядок проведення планових та позапланових перевірок не розповсюджується. Наголошує, що в даному випадку працівниками податкової служби було здійснено контрольну перевірку, на предмет, дотримання ПП ОСОБА_1 вимог Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. Поряд з цим, абз.3 ст.22 Порядку заняття торговельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету міністрів України 08.02.1995 року №108, із змінами та доповненнями, (далі - Порядок) визначає, що касир або інший працівник, який одержує гроші за товар, під час розрахунку з покупцем повинен чітко назвати суму, одержану від покупця, і покласти одержані від нього гроші окремо на видному місці, оформити розрахунковий документ установленої форми на повну суму покупки, назвати покупцеві належну йому суму здачі і видати її разом з розрахунковим документом. Стаття 54 Порядку визначає, що контрольна перевірка дотримання цього Порядку і правил проводиться службовою особою відповідного органу з пред'явленням службового посвідчення та в присутності особи, що здійснює продаж товарів, і у разі можливості - представника суб'єкта господарської діяльності, що перевіряється. Результати контрольної перевірки оформляються актом, один примірник якого залишається у суб'єкта господарської діяльності. З врахуванням викладеного просить суд у позові відмовити
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне
15.12.2005р. працівниками Шепетівської ОДПІ проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності господарської одиниці магазину „Подолянка”, що розташований за адресою м. Шепетівка, вул. Проспект Миру, 46 та належить суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 (код НОМЕР_3). За результатами перевірки складено акт НОМЕР_2.
В матеріалах справи наявні направлення на перевірку НОМЕР_4 від 14.12.2005р. та направлення на перевірку НОМЕР_5 від 12.12.2005р., відповідно до яких старшому ДПРІ ДПА у Хмельницькій області Тарашевській С.С. та ГДПРІ ДПА у Хмельницькій області Павловій Л.Е.-доручається провести перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу господарської одиниці -магазину „Подолянка”, що знаходиться в м. Шепетівка та належить ПП ОСОБА_1 (код НОМЕР_3). Направлення дійсне по 26.12.2005р. та 27.12.2005р. Також в матеріалах справи наявний план проведення перевірок торгових об'єктів Шепетівської ОДПІ на грудень 2005року, затверджений начальником Шепетівської ОДПІ Гудзиком Ю.А.
У акті перевірки зазначено, що перевірку здійснили ГДРПІ Павлова Л.Е. згідно посвідчення НОМЕР_5 від 12.12.2005р. та СДПРІ Тарашевська С.С. згідно посвідчення НОМЕР_4 від 14.12.2005р. Перевірка здійснена на підставі ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” та Законів України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, „Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами”, „Про підприємництво”, Указів Президента України та інших нормативно-правових актів, які регулюють готівковий обіг в Україні. Перевірка проведена в присутності приватного підприємця ОСОБА_1
В ході перевірки встановлено порушення п.1, 2, 11, 13 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, зокрема встановлено факт реалізації товару на суму 53грн. 60коп. без застосування РРО, розрахункова операція не проведена через РРО, розрахунковий документ встановленої форми не видано. У акті також зафіксовано, що не використовується режим попереднього програмування товару по назві, ціні та найменуванню та встановлено невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній в денному звіті на суму 77грн. 20коп.
В письмовому поясненні до акту перевірки, підписаного, як зазначено, приватним підприємцем ОСОБА_1, пояснюється, що під час проведення перевірки магазину в касі знаходилась готівка в сумі 98грн. Розбіжність в касі 77грн. 20коп. утворилась у зв'язку з тим, що підприємець не встигла вибити чек. Режим попереднього кодування товару по найменуванню та ціні не використовує в зв'язку з тим, що технологічні можливості апарату не дозволяють кодувати весь наявний товар.
На підставі акту перевірки НОМЕР_2 Шепетівською ОДПІ прийнято рішення НОМЕР_1 від 26.12.2005р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Даним рішенням застосовано до ПП ОСОБА_1. фінансові санкції в розмірі 739грн.
Вважаючи, що проведена перевірка суперечить вимогам Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, не погоджуючись з складеним податковим органом актом перевірки, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати прийняте на його підставі рішення НОМЕР_1 від 26.12.2005р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені представниками сторін пояснення та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне.
Відповідно до ч.1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
В акті перевірки позивача НОМЕР_2 від 15.12.2005р., відповідачем в ході перевірки встановлено факт реалізації товару на суму 53грн. 60коп. без застосування РРО, розрахункова операція не проведена через РРО, розрахунковий документ встановленої форми не видано. У акті також зафіксовано, що не використовується режим попереднього програмування товару по назві, ціні та найменуванню та встановлено невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній в денному звіті на суму 77грн. 20коп.
Підставою для здійснення перевірки в акті серед іншого зазначено ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” та Закон України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Судом враховується, що згідно ст.15 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Відповідно до ст.16 даного Закону, планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5-9 статті 9 цього Закону. Така перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку. Будь-яке податкове або адміністративне нарахування, здійснене з порушенням цього правила, вважається незаконним та не підлягає виконанню. Позапланова перевірка, що провадиться уповноваженими контролюючими органами стосовно осіб, визначених у частині другій цієї статті, може здійснюватися виключно на підставі постанови слідчого, органу дізнання або відповідно до рішення суду.
Правове регулювання здійснення перевірок органами державної податкової служби регулюється Законом України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990. Зокрема, згідно ст. 11-1 цього Закону плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік. Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами. Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.
Позаплановими перевірками згідно тієї ж ст. 11-1 Закону вважаються перевірки, що проводяться за наявності випадків, передбачених цією статтею Закону, а також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, а в інших випадках - за рішенням суду.
Згідно наданого відповідачем плану проведення перевірок торгових об'єктів Шепетівською ОДПІ на грудень 2005р. проведена перевірка позивача визначена як планова.
Натомість правових підстав для визнання даної перевірки такою, що проведена у відповідності до вимог ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, зважаючи на відсутність письмового повідомлення позивача не пізніше ніж за 10 днів, суд не вбачає.
При цьому судом також враховується, що законодавець визначив перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” як позапланові, що проводяться за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
Враховуючи викладене, проведення відповідачем планової перевірки у позивача не відповідає зазначеному також.
Приписами ст. 11-2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” визначено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:
- направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку.
- копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Відповідачем під час проведення перевірки і у судовому засіданні не надано наказу керівника на проведення перевірки.
Оглядом наданих відповідачем направлень на проведення перевірки судом встановлено, що в останніх всупереч норми ст. 11-2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” не зазначено виду перевірки (планова або позапланова, дату початку та закінчення перевірки).
Враховуючи викладене та зважаючи на те, що відповідачем не дотримана передбачена чинним законодавством України процедура проведення планових та позапланових перевірок господарської діяльності позивача, а також те, що не надано документів, передбачених ст. 11-2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, суд приходить до висновку про неможливість базування оспорюваного рішення на неправомірно проведеній перевірці.
При цьому суд зважає на вимоги п.п.1, 4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом яких, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
В акті перевірки відповідачем зазначено про те, що перевірка 15.12.2005р. здійснена в присутності приватного підприємця ОСОБА_1.
З наявних в матеріалах справи доказів, а саме письмового пояснення приватного підприємця ОСОБА_3 вбачається, що графа „Зауваження до перевірки” в акті перевірки приватного підприємця ОСОБА_1 заповнена його рукою. При цьому підпис приватного підприємця ОСОБА_1, який засвідчує факт ознайомлення з актом перевірки та отримання одного примірника останнього належить також приватному підприємцю ОСОБА_3.
Письмове пояснення до акта перевірки, відібране як зазначено в останньому у приватного підприємця ОСОБА_1, написано також рукою приватного підприємця ОСОБА_3 та підписано ним.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Шепетівської ОДПІ НОМЕР_1 від 26.12.2005р. про застосування фінансових санкцій такими, що підлягають задоволенню.
Доводи відповідача судом до уваги не приймаються з підстав викладених вище. При цьому суд зважає на приписи ст.71 КАС України, в силу якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи задоволення позову згідно ч. 3 ст. 94 КАСУ судові витрати, здійснені позивачем (державне мито в сумі 3,40грн.), присуджуються йому. При цьому згідно ч. 1 ст. 94 цього Кодексу документально підтверджені судові витрати присуджуються з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104, 105, 158-163, 167, 254-259, п.п.3, 6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Шепетівка до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції м. Шепетівка про визнання протиправним та скасування рішення Шепетівської ОДПІ НОМЕР_1 від 26.12.2005р. про застосування фінансових санкцій задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Шепетівської ОДПІ НОМЕР_1 від 26.12.2005р. про застосування фінансових санкцій.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3) 3грн. 40коп. (три гривні 40коп.) витрат по оплаті державного мита.
Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя М.Є. Муха
Постанова складена у повному обсязі і підписана 07.03.2007р.
Віддруковано 3 примірники:
1 -до справи;
2 -позивачу;
3 -відповідачу.