ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 646/6477/21 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження апел.суду №11-кп/818/1420/23 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ч. 1 ст. 121 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

захисника - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Харкова матеріали за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2023 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12021221140000560 від 02.03.2023 за частиною 1 статті 121 КК України, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2023 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою до 27.10.2023 включно, без визначення розміру застави.

Не погодившись з вказаною ухвалою, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2023 року, оскаржувану ухвалу скасувати, ухвалити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора, застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту або інший запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

В обґрунтування доводів клопотання про поновлення строку, захисник посилається на те, що суд першої інстанції умисно вживав дій щодо обмеження ОСОБА_7 в праві на захист шляхом не здійснення виклику захисника в судове засідання та відмови в здійсненні судового розгляду в режимі відеоконференції за участі захисника ОСОБА_6 у зв`язку з чим, він не мав можливості приймати участь в судовому засіданні з об`єктивних причин, що не залежали від його волі. Про наявність оскаржуваної ухвали, він дізнався лише 06.09.2023, а отже строк на апеляційне оскарження ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28.08.2023 пропущений з поважних причин, які не залежали від його волі, а відтак останній підлягає поновленню.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, захисник вказує на те, що суд першої інстанції не врахував наявність у обвинуваченого малолітньої дитини, яка потребує негайного догляду з боку свого батька, оскільки мати та бабуся, які займались її вихованням померли, а на даний час дитина перебуває на вихованні у свого літнього дідуся спільно із трьома іншими братами та сестрами від попередніх шлюбів матері. Враховуючи вік та стан здоров`я дідуся, останній сам потребує стороннього догляду та жодним чином не може належним чином забезпечити дітей, які перебувають на його догляді.

Захисник звертає увагу, що пунктом 4 частини 1 статті 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі міцність соціальних зв 'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців.

Апелянт зазначає, що продовження строку тримання під вартою, відносно ОСОБА_7 , негативно впливає на доньку останнього, яка тривалий час знаходиться в пригніченому психічному стані, викликаному смертю найближчих для неї осіб, матері та бабусі.

Також захисник звертає увагу, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що обвинувачений ОСОБА_7 примирився із потерпілим, що свідчить про його щире каяття і при визначені судом розміру завданих збитків потерпілому ОСОБА_8 , обвинувачений готовий повністю їх відшкодувати.

Апелянт вказує, що ОСОБА_7 , активно бере участь в усіх судових засіданнях, жодним чином не перешкоджає судовому розгляду, а навпаки активно сприяє розкриттю вчиненого ним кримінального правопорушення. Протиправне діяння ОСОБА_7 вчинено під впливом сильного душевного хвилювання, внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, викликаними постійними сварками з дружиною, внаслідок обмеження обвинуваченого в можливості бачитись зі своєю єдиною донькою та брати активну участь у її виховані.

Захисник вважає, що судом першої інстанції при продовженні строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не враховано обставини, які є обов`язковими, а відтак ухвалене рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Апеляційна скарга захисника не містить клопотання про особисту участь обвинуваченого ОСОБА_7 при розгляді апеляційної скарги.

Прокурор будучи належним чином повідомленими про дату та час судового засідання, до суду апеляційної інстанції не прибув, причини неприбуття не повідомив.

Відповідно до статтей 405, 422-1 КПК України неявка прокурора не є перешкодою для апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення захисника, який підтримав клопотання про поновлення строку та апеляційну скаргу, просив їх задовольнити, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для поновлення захиснику строку на апеляційне оскарження ухвали, та залишення його апеляційної скарги без задоволення, з огляду на наступне.

Згідно пункту 1-1 частини 2 статті 395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Відповідно до частини 1 статті 117 КПК України пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого суді, суду.

Зі змісту вказаної норми процесуального закону випливає, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише в тому випадку, якщо судом буде визначено поважність причини пропуску цього строку. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.

Враховуючи, що доводи клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 про поновлення строку на апеляційне оскарження та поважність причин пропуску ним строку не спростовуються наданими матеріалами, клопотання підлягає задоволенню.

Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.

Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими статтею 177 цього Кодексу.

Згідно із статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції врахував тяжкість скоєного кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який міцних соціальних зав`язків та стабільного заробітку не має, дійшов висновку, що ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України не зменшилися і продовжують існувати, та вважав недоцільним змінювати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м`який, оскільки інші запобіжні заходи не здатні забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Відповідно до положень пункту 1 частини 4 статті 183 КПК України судом першої інстанції не визначено розміру застави, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.

З таким висновком суду погоджується й суд апеляційної інстанції, вважає його обґрунтованим та вмотивованим, вважає мотиви прийнятого рішення такими, що відповідають вимогам статей 193-194, 196, 199 КПК України, пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1,3,5 частини 1 статті 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду, або ж створять загрозу суспільству.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, або вчинити інше кримінальне правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення кримінального правопорушення, може вдатися до відповідних дій.

Враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину проти життя та здоров`я особи, на думку суду апеляційної інстанції у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, або вчинити інше кримінальне правопорушення, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також до неналежного дотримання обвинуваченим його процесуальних прав та обов`язків.

Суд апеляційної інстанції також бере до уваги, що відповідно до наявних в матеріалах провадження відомостей, обвинувачений ОСОБА_7 міцних соціальних зав`язків не має, ніде не працює, що додатково свідчить про існування ризику переховування обвинуваченого від суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що на час проведення апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали, ризики, передбачені пунктами 1,3,5 частини 1 статті 177 КПК України, що існували на час застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не втратили свою актуальність, а суспільний інтерес, внаслідок висунутого йому обвинувачення, об`єктивно переважає принцип поваги до особистої свободи.

Поміж з цим, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції у даному кримінальному провадженні, відповідно до положень пункту 1 частини 4 статті 183 КПК України обґрунтовано не визначив розмір застави, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи із застосуванням насильства, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого, висновки суду щодо не визначення розміру застави є цілком законними та обґрунтованими.

З огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні в матеріалах провадження відомості та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою не зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.

Щодо посилання захисника в апеляційній скарзі на наявність у обвинуваченого малолітньої доньки, суд апеляційної інстанції приймає їх до уваги, проте зазначені обставини не зменшують існування ризиків, оскільки ці обставини існували і на час вчинення кримінального правопорушеня, у якому він обвинувачується, а тому вони не утворюють жодних моральних запобіжників, які унеможливлюють вчинення дій обвинуваченим, пов`язаних з вищенаведеними ризиками при обранні ним певної моделі поведінки, а відтак не здатні перешкодити вчиненню дій, передбачених пунктами 1, 3, 5 частиною 1 статті 177 КК України

У зв`язку із наведеним, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, а застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, не зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.

Керуючись статтями 177, 178, 404, 405, пунктом 1 частини 1 статті 407, 418, 419, 422-1 КПК України, -

п о с т а н о в и л а:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2023 - задовольнити.

Поновити захиснику строк на апеляційне оскарження ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2023.

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Ухвалу Червнозаводського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2023 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до статті 424 КПК України.

Головуючий:

Судді: