Справа № 357/3346/23

Провадження № 2-др/357/90/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

22 вересня 2023 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді – Бондаренко О. В., при секретарі – Кононюку П.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» до ОСОБА_1 , державного реєстратора  Фурсівскої сільської ради Білоцерківського району Київської області Майорко Тетяни Олександрівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000», про поновлення запису про інше речове право та визнання договору оренди недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

28.03.2023 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію іншого речового права за договором оренди земельної ділянки від 19.10.2015, кадастровий номер 3220489500:01:023:0014, укладеним Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» та ОСОБА_1 , визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 12.01.2023, кадастровий номер 3220489500:01:023:0014, укладеним ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000», право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.01.2023 з номером запису про інше речове право 48980267.

24.04.2023, після виконання вимог ч.6 ст. 187 ЦПК України,  судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

24.05.2023 судом постановлено ухвалу, про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача, про закриття провадження у справі.

25.05.2023 судом постановлено ухвалу, про відмову у задоволенні клопотання відповідача щодо скасування заходів забезпечення позову.

16.06.2023 та 19.06.2023 на адресу суду надійшла копія ухвали Київського апеляційного суду про витребування цивільної справи №357/3346/23, у зв`язку надходженням апеляційної скарги на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.05.2023.

20.06.2023 судом зупинено провадження у справі зупинити до перегляду в апеляційному порядку справи №357/3346/23 Київським апеляційним судом.

03.07.2023 ухвалою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.05.2023, визнано неподаною та повернуто скаржнику.

25.07.2023 судом поновлено провадження у справі та призначено засідання на 06.09.2023.

06.09.2023 ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» до ОСОБА_1 , державного реєстратора  Фурсівскої сільської ради Білоцерківського району Київської області Майорко Тетяни Олександрівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000», про поновлення запису про інше речове право та визнання договору оренди недійсним, залишено без розгляду.

08.09.2023 представник відповідача, адвокат Марценюк Леся Анатоліївна, шляхом направлення через систему «Електронний суд», подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просила вирішити питання щодо розподілу судових витрат та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 20 000,00 грн, мотивуючи тим, що 06.09.2023 ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області задоволено заяву позивача та залишено позов без розгляду. Однак, при цьому суд не вирішив питання про стягнення витрат на правничу допомогу відповідача ОСОБА_1 . Відповідно до ст. 258 ЦПК України, судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази. Тобто, ухвала суду від 06.09.2023 по справі є судовим рішенням, яким завершено розгляд справи. Таким чином, суд завершив розгляд справи ухвалою від 06.09.2023 про залишення позову без розгляду і обов`язок суду вирішити питання про судові витрати, понесені ОСОБА_1 . 21.04.2023 між адвокатом Марценюк Л.А. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги. 02.05.2023 між адвокатом та клієнтом складено Акт виконаних робіт (наданих послуг) № 1 відповідно до якого за надання послуг Клієнт сплачує адвокату винагороду у розмірі 15 000,00 грн, з яких 10 000, 00 грн. гонорар адвоката за надані послуги, а 5 000,00 грн. – гонорар успіху, у відповідності до п. 4.2. Договору. 23.05.2023 між адвокатом та клієнтом складено Акт виконаних робіт (наданих послуг) № 2 відповідно до якого за надання послуг в суді апеляційної інстанції клієнт сплачує адвокату винагороду у розмірі 5 000,00 грн. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 було зроблено заяву, що докази витрат на правничу допомогу, які вона сплатила та має сплатити у зв`язку з розглядом справи в апеляційній інстанції будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду на підставі ч. 8 ст. 141 ЦПК України.. Під час розгляду справи позивачем не було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, що виключає можливість суду на зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Дії позивача свідчать про зловживання процесуальними правами. Так, звернення з позовом безумовно є суб`єктивним правом сторони. Однак, потрібно враховувати і принцип заборони суперечливої поведінки. Так, позивач звернувся до суду з позовом, подав заяву про забезпечення позову, в якій просив суд: 1) заборонити вчиняти реєстраційні дії відносно спірної земельної ділянки; 2) заборонити ОСОБА_1 та ТОВ «Агротрейд-2000» користуватися спірною земельною ділянкою. Суд першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права вирішив питання забезпечення позову та частково задовольнив заяву про забезпечення позову, задовольнивши вимогу щодо заборони вчинення реєстраційних дій і відмовив у другій вимозі, вказавши що це є втручанням у господарську діяльність ТОВ «Агротрейд-2000», а також те, що забезпечення позову не повинно вирішувати справу по суті. Не погоджуючись з таким рішенням позивач подав апеляційну скаргу на ухвалу суду. Суд апеляційної інстанції закрив апеляційне провадження, а в аналогічних справах відмовив в задоволенні апеляційних скарг та залишив ухвалу без змін. Після того, як позивач зрозумів позицію апеляційного суду, він подав заяви про залишення позовів без розгляду. Тобто, фактично подання позову позивач використовував виключно для того, щоб перешкоджати ОСОБА_1 та ТОВ «Агротрейд-2000»користуватися спірною земельною ділянкою. Також позивач подавав до суду клопотання про витребування доказів, заяву про зміну предмету позову. Тобто, розуміючи безпідставність та необґрунтованість свого позову, неможливості у судовий спосіб перешкоджати використання відповідачами ОСОБА_1 та ТОВ «Агротрейд-2000»спірної земельної ділянки, позивач і подав заяву про залишення позову без розгляду. Тобто, дії позивача свідчать про наявність суперечливої поведінки, де з одного боку він вчиняв процесуальні дії, подавав процесуальні документи, однак, зрозумівши безпідставність таких дій, подав заяву про залишення позову без розгляду. Таким чином, вважаємо, що вчинення суперечливих дій та подання заяви про залишення позову без розгляду є необґрунтованими діями позивача, більше того, зловживаннями процесуальними правами. Внаслідок процесуальних дій позивача ОСОБА_1   понесла судові витрати як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції, а тому відповідно до основних принципів процесуального права, має правомірні очікування щодо їх компенсації внаслідок дій позивача, які фактично є відмовою від позову, внаслідок його необґрунтованості та безпідставності. Суперечлива поведінка позивача є достатнім підтвердженням необґрунтованих дій в розумінні ч. 5 ст. 142 ЦПК України і така норма має застосовуватися, а не мати просто формальний характер. Таким чином, просить суд врахувати суперечливу поведінку позивача, визнати такі дії необґрунтованими, та вирішити питання про компенсацію судових витрат ОСОБА_1 ..

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України  у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.  Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, матеріали додані до заяви, дійшов до наступних висновків.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги на рахунок держави.

Відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Так, ст. 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, а залишення позову без розгляду на підставі п. 3 ч.1 ст.257 ЦПК України - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення.

Крім того, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантоване статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Таким чином, за змістом ч. 5 ст. 142 ЦПК України стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно було довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Отже, нормою ч. 5 ст. 142 ЦПК України, на яку відповідач посилається як на підставу стягнення судових витрат з позивача, передбачено право відповідача заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21.

Така ж позиція висловлена у п. 38 постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», а саме, що в разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Тобто, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява була залишена без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача.

З системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 26 вересня 2018 року по справі №148/312/16-ц, у постанові від 12 листопада 2020 року у справі № 359/9512/17, у постанові від 14.01.2021 року у справі № 521/3011/18.

Згідно ч.4 ст. 263 ЦПУ України  при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З викладеного вбачається, що стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

І заяви про ухвалення додаткового рішення у справі вбачається, що представник відповідача, адвокат Марценюк Л.А., посилається на те, що необґрунтованість дій позивача ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» полягає у пред`явленні безпідставного та необґрунтованого позову.

Разом з тим, стороною відповідача в заяві про компенсацію витрат не зазначено та не доведено, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив заздалегідь необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Крім того, матеріали справи не містять доказів та постановлених судом ухвал в порядку Глави 9 «Заходи процесуального примусу» щодо зловживання позивачем чи її представником процесуальними правами, чи неправильних дій позивача при звернення до суду з вказаним позовом.

Тому, вирішуючи вимоги відповідача ОСОБА_1 , про компенсацію здійснених нею витрат на правничу допомогу, суд виходить з того, що відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем ОСОБА_1 витрати на правову допомогу.

Враховуючи вищезазначене, суд не вбачає підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» на користь ОСОБА_1 понесених нею витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн., тому відмовляє в задоволені заяви про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат понесених відповідачем.

Керуючись  ст. 137, 142, 246, 270, 257, 258, 260, 353, 354, 355  ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» до ОСОБА_1 , державного реєстратора  Фурсівскої сільської ради Білоцерківського району Київської області Майорко Тетяни Олександрівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000», про поновлення запису про інше речове право та визнання договору оренди недійсним, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала складена 22.09.2023.

Суддя О. В. Бондаренко