ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2023 р. м. Ужгород Справа № 910/4718/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

Розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», м. Київ

до відповідача Фізичної особи - підприємця Дзоф Віри Іванівни , с. Руські Комарівці Ужгородського району Закарпатської області

про стягнення коштів

секретар судового засідання Нагібіна І.В.

учасники справи не викликались

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Дзоф Віри Іванівни про стягнення заборгованості за кредитним договором від 20.08.2021 у розмірі 72 798,26 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.03.2023 позовну заяву ТОВ "Бізнес Позика" передано за підсудністю до Господарського суду Закарпатської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи №910/4718/23 між суддями призначено суддю Пригузу П.Д. для розгляду поданої позовної заяви.

Ухвалою суду від 16.05.2023 прийнято позовну заяву до провадження; визнано справу малозначною і постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 26.06.2023 витребувано у АТ "Приватбанк" документ з інформацією про:

1) підтвердження чи спростування, що держателем карти № НОМЕР_1 , виданої АТ КБ "ПРИВАТБАНК" є Дзоф Віра Іванівна ;

2) Прізвище, ім`я, по - батькові отримувача грошових коштів, перерахованих на карту № НОМЕР_1 , видану АТ КБ "ПРИВАТБАНК", на яку 20.08.2021 "БІЗПОЗИКА" були перераховані грошові кошти в сумі 32 000.00 грн.;

3) виписку про рух коштів на карті № НОМЕР_1 , виданої АТ "ПРИВАТБАНК", за період з 20.08.2021 по 27.08.2021 року.

Вказана ухвала виконана банківською установою та надано суду супровідним листом №20.1.0.0.0/7-230706/44163 від 10.07.2023 банківську виписку по розрахунковому рахунку відповідача за період з 20.08.2021 по 27.08.2021 .

Водночас, розпорядженням керівника апарату суду від 19.07.2023 року № 02-02/149/23 у зв`язку з відрахуванням судді ОСОБА_2 зі штату суду (закінчення строку відрядження), призначено повторний автоматизований розподіл даної справи.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/4718/23 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2023.

Згідно з ухвалою суду від 21.07.2023 справу №910/4718/23 прийнято до провадження новим складом суду та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Водночас, судом встановлено, що 29 травня 2023 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 29.05.2023 за змістом якого позовні вимоги Фізичною особою - підприємцем Дзоф Вірою Іванівною заперечуються.

В той же час, в порушення приписів ч.ч. 5, 6 ст. 165, ч. 1 ст. 178 ГПК України до відзиву на позов від 29.05.2023 відповідачем не подано доказів надіслання його копії на адресу позивача, у зв`язку з чим, за результатами розгляду клопотання позивача від 03.07.2023 про залишення відзиву на позов без розгляду, суд відповідно до ухвали від 06.07.2023 зобов`язав відповідача надіслати протягом 5-ти днів з моменту отримання даної ухвали на адресу позивача, відзив до позовної заяви разом з додатками і надати підтвердження суду про направлення таких документів позивачу.

Означена ухвала надіслана судом за зазначеною відповідачем у відзиві на позов електронною адресою ФОП Дзоф В.І. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), водночас залишилася невиконаною відповідачем на час прийняття рішення у даній справі.

За змістом ч.ч. 5, 6 ст. 165 ГПК України копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються, зокрема, документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 ГПК України Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити, зокрема, інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (ч. 4 ст. 170 ГПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач мав достатньо часу та можливості виконати вимоги процесуального закону щодо обов`язкового надіслання позивачу копії відзиву на позовну заяву з додатками, як і невиконаною підприємцем залишилася ухвала Господарського суду Закарпатської області від 06.07.2023 з даного приводу.

В той же час, ненадіслання копії заяви по суті справи іншому учаснику справи порушує принципи змагальності та диспозитивності господарського судочинства, рівності сторін перед законом і судом та є прямим порушенням вимог ч.ч. 5, 6 ст. 165, ч. 1 ст. 170 ГПК України, що має наслідком повернення такого відзиву на позов без розгляду.

В той же час, повернення паперового варіанту відзиву відповідачу не здійснюється у зв`язку з його реєстрацією канцелярією Господарського суду та долученням до матеріалів справи №910/4718/23.

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України суд констатує, що у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе за Договором про надання кредиту №261937-КС-003 від 20.08.2021 року зобов`язань по поверненню отриманого кредиту у визначений договором строк, сплати відсотків за користування кредитом, внаслідок чого в нього утворилася заборгованості в розмірі 31 653,96 грн за кредитом та 41 144,30 грн по сплаті відсотків за користування кредитом.

Заперечення (відзив) відповідача.

Відзив на позов, який би відповідав вимогам ст. 165 ГПК України відповідачем не подано, а відзив від 29.05.2023 згідно з наведеними вище обгрунтуваннями повернуто без розгляду відповідно до ч. 4 ст. 170 ГПК України та, відповідно, при прийнятті рішення такий відзив до уваги не береться.

Відповідь на відзив.

Позивачем на спростування аргументів відповідача, які викладені у відзиві від 29.05.2023 подано суду додаткові пояснення від 11.07.2023 та відповідь на відзив від 12.07.2023, які у зв`язку з поверненням без розгляду віддзиву на позов до уваги судом не беруться.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

20 серпня 2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика", як Кредитодавцем та Фізичною особою-підприємцем Дзоф Вірою Іванівною , як Позичальником укладено договір №261937-КС-003 про надання кредиту (електронна форма) (надалі - Договір), за умовами п. 1. якого, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 32 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - Кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.

Окрім того, за п. 1 Договору визначено строк кредиту - 24 тижня; процентна ставка: в день 1,08136416, фіксована; комісія за надання кредиту - 4800,00 грн; термін дії Договору до 04.02.2022; орієнтовна загальна вартість кредиту - 80 040,00 грн.

Ціль (мета) надання кредиту - для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей кредит не є споживчим кредитом.

Пунктом 2 договору сторони передбачили, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - проценти за користування кредитом), нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахування дня видачі кредиту та дня повернення його згідно графіку.

Графік погашення кредиту визначений сторонами в п. 3 договору шляхом сплати ануїтетного платежу щодватижні в сумі 6670,00 грн.

На виконання умов кредитного договору Кредитодавцем надано Позичальнику грошові кошти в сумі 32 000,00 грн, які на підставі платіжної інструкції №30971 від 20.08.2021 перераховано на розрахунковий рахунок Позичальника НОМЕР_2 в АТ КБ «Приватбанк».

Надання Кредитодавцем грошових коштів Позичальнику за Договором додатково підтверджується банківською випискою по рахунку Дзоф В.І. за період з 20.08.2021 по 27.08.2021, наданою банківською установою відповідно до листа №20.1.0.0.0/7-230706/44163 від 10.07.2023 та самим змістом означеного листа.

Матеріали справи, а саме інформаційні довідки технологічного оператора платіжних послуг «Platon» - ТОВ «Платежі Онлайн» №165/03 від 17.03.2023, №166/03 від 17.03.2023, №167/03 від 17.03.2023, №168/03 від 17.03.2023, №169/03 від 17.03.2023, розрахунок заборгованості станом на 27.03.2023 свідчать, що відповідачем як Позичальником неналежним чином виконувалися зобов`язання по повернення кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом та комісії в строк, що зазначений в п. 3 Договору, здійснивши повернення кредиту на суму 346,04 грн, сплату відсотків за користування кредитом в сумі 16 807,71 грн та 4800,00 грн комісії, у зв`язку з чим станом на 27.03.2023 допущено заборгованість по Договору, яка за позицією позивача становить 307 352,46 грн, з яких:

- 31 653,96 грн - прострочена заборгованість за кредитом;

- 41 144,30 грн - заборгованості по процентам за користування кредитом.

Несплата відповідачем означеної заборгованості стала підставою для звернення позивачем за захистом свого порушеного права до Господарського суду.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд зазначає, що за приписами статті 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Також, приписами ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що й отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір №261937-КС-003 містить відмітку про підписання його одноразовим ідентифікатором: "Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-0151 20.08.2021 11:33:13", який згідно з наданою позивачем візуальною формою послідовності дій Клієнта свідчить про акцептування відповідачем умов оферти (пропозиції) щодо укладення між сторонами кредитного договору в електронній формі.

Укладення кредитного договору в електронній формі та його підписання одноразовим ідентифікатором не заперечується й відповідачем у справі.

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (стаття 345 Господарського кодексу України).

Судом встановлено, що кредитні кошти відповідно до п. 1 Договору надавалися Позичальнику в цілях здійснення нею підприємницької діяльності, у зв`язку з чим суд констатує, що Договір №261937-КС-003 про надання кредиту від 20.08.2021 не є в розумінні п.п. 1-1, 11 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договором споживчого кредитування, про що також зазначено й в п. 1 Договору, а відтак, до правовідносин між сторонами не підлягають застосуванню положення Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування».

Водночас, за змістом п.п. 5, 8 Договору Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщений на сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань, погоджується неухильно їх дотримуватися та підтверджує, що до укладення Договору він отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачено законодавством України, зокрема, передбачену ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2 статті 1054 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Матеріали справи, а саме: платіжна інструкція №30971 від 20.08.2021, банківська виписка по рахунку відповідача за період з 20.08.2021 по 27.08.2021, лист АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-230706/44163 від 10.07.2023, інформаційні довідки технологічного оператора платіжних послуг «Platon» - ТОВ «Платежі Онлайн» №165/03 від 17.03.2023, №166/03 від 17.03.2023, №167/03 від 17.03.2023, №168/03 від 17.03.2023, №169/03 від 17.03.2023, розрахунок заборгованості станом на 27.03.2023 свідчать, що Позивачем, як Кредитодавцем належним чином виконано взяті на себе зобов`язання за Договором щодо надання Позичальнику строкового кредиту в розмірі 32 000,00 грн, в той же час Відповідачем порушено умови Договору щодо своєчасного (в строк, що зазначений в п.3 Договору) погашення заборгованості за отриманим кредитом, сплатою відсотків за користування кредитом, у зв`язку з чим станом на 27.03.2023 року (дата оформлення позовної заяви) заборгованість Позичальника перед Кредитодавцем по тілу кредиту становить 31 653,96 грн, що не спростовано відповідачем у встановленому законом порядку належними та допустимими доказами.

І оскільки факт порушення відповідачем зазначених договірних зобов`язань встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, Договір №261937-КС-003 про надання кредиту від 20.08.2021 у судовому порядку недійсним або неукладеним не визнано, отже, його умови є обов`язковими до виконання сторонами, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» про примусове стягнення з Фізичної особи - підприємця Дзоф Віри Іванівни 31 653,96 грн заборгованості по кредиту підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені та підтверджені належними та допустимими доказами

Щодо вимог про стягнення процентів та комісії.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

При цьому, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін, як і положення Кредитного договору, які передбачають зобов`язання Позичальника сплачувати відсотки за користування кредитом, комісію за обслуговування кредиту (п.п. 1., 3. Договору) можуть бути застосовані лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Таким чином, право Кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, як і обов`язок Позичальника оплачувати комісію за управління кредитом припиняються після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Матеріали справи свідчать, що кредитний договір між позивачем та відповідачем укладено 20.08.2021, терміном кредитування до 04.02.2022, а відтак, правомірним суд вважає нарахування відповідачу відсотків за користування кредитом по 04.02.2022.

З урахуванням викладеного, з огляду на ту обставину, що відсотки за користування кредитом в сумі 41 144,30 грн нараховано Кредитодавцем за період з 20.08.2021 по 04.02.2022 (відповідно до розрахунку заборгованості станом на 27.03.2023), тобто в межах строку кредитування, виходячи з визначених у п. 1 Договору ставок, а відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення судом.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до задоволення судом.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 126, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Дзоф Віри Іванівни ( ІНФОРМАЦІЯ_2 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) 31 653,96 грн (тридцять одну тисячу шістсот п`ятдесят три гривні 96 копійок) заборгованості по кредиту, 41 144,30 грн (сорок одну тисячу сто сорок чотири гривні 30 копійок) процентів за користування кредитом та 2147,20 грн (дві тисячі сто сорок сім гривень 20 копійок) в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 22 вересня 2023 року.

Суддя Лучко Р.М.