20.09.23

22-ц/812/828/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 489/103/23

Провадження № 22-ц/812/828/23

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 року Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах :

головуючого – Темнікової В.І.,

суддів – Крамаренко Т.В., Тищук Н.О.,

із секретарем судового засідання – Богуславською О.М.,

за участю представника відповідача - Зотікова С. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 червня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Рум`янцевої Н.О., в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

В січні 2023 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання банківських послуг у розмірі 19587,80 грн та понесені судові витрати на оплату судового збору.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що "Monobank" - це мобільний банк в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Умови і правила обслуговування в AT «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank (Universal Bank) опубліковані на офіційному сайті Банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.

11 грудня 2018 року відповідачка ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 11.12.2018 року.

Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі - Договір). Підписавши Анкету-заяву, відповідачка підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов`язується виконувати його умови.

На підставі укладеного Договору відповідачка отримала кредит у розмірі 5000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .

AT "УНІВЕРСАЛ БАНК" свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Проте відповідачка не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору (не сплатила щомісячні мінімальні платежі), що має відображення у Розрахунку заборгованості за Договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 105 ЦК України, ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором не виконала, внаслідок чого станом на 15.09.2022 утворилася заборгованість в сумі 19587,80 грн, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом.

Посилаючись на викладене, банк просив вказану суму заборгованості стягнути з відповідачки на свою користь.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 червня 2023 року позов АТ «Універсал Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 11 грудня 2018 року у розмірі 19587 грн 80 коп., а також судовий збір у розмірі 2481 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що в жовтні 2017 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» запустило новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.

Особливістю даного проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.

Умови обслуговування рахунків фізичної особи в Акціонерному товаристві «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.

Згідно із п. 1 Розділу 1 «Терміни та визначення» Умов, мобільний додаток - сервіс Банку, що дозволяє надавати Клієнтові банківські послуги через смартфон за допомогою мобільного додатку.

Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 Розділу І Умов, Банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням Платіжної картки та/або мобільного додатка, випускає та надає клієнту у користування Платіжну картку, а також забезпечує здійснення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням Платіжної картки та/або мобільного додатка, згідно умов Договору в тому числі, платіжної системи MasterCard, та відповідно до вимог чинного законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів Національного Банку України.

11 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 11.12.2018, в якій зазначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідачка підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають Договір та зобов`язується виконувати його умови.

Крім того, ОСОБА_1 в анкеті-заяві зазначила, що просить вважати наведений зразок її власноручного підпису або його аналоги (у тому числі її електронний/електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті їй в банку. Вона засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її даних згідно з договором. Також визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях. Підтвердила, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися нею та/або банком з використанням електронного цифрового підпису (п. 6). Усе листування щодо цього договору просила здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору (п. 11).

На підставі укладеного договору відповідачка отримала кредит в розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка.

Згідно з п.п. 2.2 п. 2 Розділу 1 Умов, статті 628 ЦК України, договір, що укладається між банком та клієнтом є змішаним договором, в якому містяться елементи різних договорів, в тому числі, але не виключно: договору банківського рахунку, договору про споживчий кредит.

Між сторонами відповідно до п.п. 4.3, 4.8.1 п. 4 розділу 1 Умов погоджено, що операції, здійснені з використанням коду доступу до додатка, визнаються вчиненими клієнтом і оскарженню не підлягають, за винятком випадків, прямо передбачених законодавством України. Клієнт може скористатися послугами банку через мобільний додаток та інші канали обслуговування в Інтернет для отримання інформації та здійснення операцій.

Для надання послуг банк видає клієнту картку (платіжну картку). Підписанням анкети-заяви клієнт і банк уклали договір про надання банківських послуг «Мonobank». Дата укладення договору дата підписання клієнтом анкети-заяви та отримання картки. Платіжна карта передається клієнту не активованою, активується банком при додаванні інформації з картки на мобільний додаток з авторизацією за номером телефону. З метою ідентифікації клієнта при проведенні операцій з використанням картки при активації картки встановлюється ПІН-код (п.п. 3.1, 3.4, 3.5 Умов).

На суму наданого кредиту банк нараховує відсотки. Відсотки нараховуються за кожен календарний день використання кредитного ліміту, з розрахунку 365/366 календарних днів у році, за процентними ставками, зазначеними у тарифах (п.п. 5.9).

Клієнт зобов`язаний щомісяця сплачувати щомісячний мінімальний платіж в розмірі та в термін, що зазначені в мобільному додатку. При несплаті щомісячного мінімального платежу клієнт повинен сплатити штраф за несплату щомісячного мінімального платежу згідно з Тарифами. Банк розглядає будь-який надісланий платіж клієнта як визнання клієнтом даного штрафу в розмірі платежу, що надійшов, але не більше суми штрафу, визначеного тарифами (п.п. 5.11).

Згідно з Тарифами банку, пільговий період за карткою встановлюється до 62 днів (діє з моменту виникнення заборгованості до кінця календарного місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, при умові її погашення в повному обсязі); пільгова відсоткова ставка 0,00001% річних; розмір обов`язкового щомісячного платежу за користування кредитними коштами 4% від заборгованості (не менше 100 грн, але не більше залишку заборгованості); базова відсоткова ставка 3,1% на місяць (нараховується на максимальну заборгованість на день, за умови непогашення заборгованості в повному обсязі в пільговий період, за кожен день з моменту виникнення заборгованості; збільшена відсоткова ставка на місяць за карткою на суму загальної заборгованості 6,2% на місяць (нараховується у випадку наявності простроченої заборгованості).

У разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитом, клієнт сплачує банку відсотки в подвійному розмірі від зазначених у тарифах, що діють на дату нарахування. Відсотки нараховуються від суми загальної заборгованості за кожен день прострочення замість базової процентної ставки, зазначеної в Тарифах (п.п. 5.15, 5.19 Умов).

Відповідно до п.п. 5.16 Умов і правил у разі порушення терміну сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів вся заборгованість за кредитом вважається простроченою (істотне порушення клієнтом зобов`язань). На залишок простроченої заборгованості банк нараховує, а клієнт сплачує штраф у розмірі згідно з Тарифами, але не більше 50% від суми одержаного клієнтом кредиту. При цьому діє відсоткова ставка за користування кредитом у розмірі 0,00001 % річних.

У випадку настання істотного порушення клієнтом зобов`язань банк не пізніше наступного робочого дня у Мобільному додатку не пізніше 3 робочих днів за допомогою менеджерів та СМС направляє клієнту повідомлення про відповідне порушення із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. (п.п. 5.17 Умов).

У разі, якщо клієнт погасить заборгованість зі сплати обов`язкового платежу, яка виникла до настання істотного порушення клієнтом зобов`язань, та сплатить штраф і щомісячний мінімальний платіж у строк до 120 календарних днів (з моменту порушення терміну сплати щомісячного мінімального платежу), вимога банку, зазначена у повідомленні, втрачає чинність, а попередньо узгоджені умови кредитування (у тому числі щодо сплати щомісячних мінімальних платежів та відсотків за користування кредитом) поновлюються. Банк на власний розсуд має право збільшити строк, зазначений в абз. 1 цього пункту, але не більше ніж до 210 календарних днів (з моменту порушення терміну сплати щомісячного мінімального платежу) (п.п. 5.18 Умов).

У випадку, якщо істотне порушення клієнтом зобов`язань не буде усунуто протягом строку, зазначеного у п.п. 5.18, кредит стає у формі «на вимогу», а банк не пізніше наступного робочого дня за допомогою мобільного додатку направляє клієнту вимогу про повне повернення всієї суми заборгованості за кредитом (з урахуванням відсотків) та нарахованих штрафних санкцій. Несвоєчасне виконання клієнтом вимоги про повне повернення всієї суми заборгованості за кредитом свідчить про несанкціоноване користування чужими коштами, що тягне за собою відповідальність за порушення грошового зобов`язання, передбачену цим договором. При цьому нарахування процентів за користування кредитом припиняється (п.п. 5.19).

Відповідно до п.п. 5.23 п. 5 Розділу ІІ Умов у разі, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для внесення щомісячного платежу, банк має право самостійно збільшити кредитний ліміт на суму заборгованості клієнта за договором та направити відповідні грошові кошти на здійснення щомісячного мінімального платежу, погашення відсотків за користування кредитним лімітом та неустойки за прострочені платежі згідно Тарифів.

Проаналізувавши зазначені обставини суд дійшов висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.

Відповідно до розрахунку позивача, через неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань станом на 15.09.2022 утворилася заборгованість в сумі 19587,80 грн., яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).

Проаналізувавши ст.205, 207, 626, 628, 638, 526, 1054, 633, 1049, ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України суд першої інстанції встановив, що між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами відповідачка ознайомилася та погодилася.

В той же час, обґрунтовуючи право вимоги, у тому числі її розмір і порядок нарахування, позивач крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 11.12.2018, посилається на Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів та Тарифи за карткою Monobank, які розміщені на сайті: https://www.monobank.ua/terms, як невід`ємні частини договору.

Однак, матеріали справи не містять підтвердження, що саме з цим Витягом з Умов та Тарифами ознайомилась відповідачка та погодилась з ними, підписуючи Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 11.12.2018, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили вказані умови.

Крім того, роздруківка умов та Правил надання банківських послуг із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено також у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження N 6-16цс15).

Суд зазначив, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витягом з Умов та Тарифів не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору.

Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів та Витяг з Тарифів, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідачки, тому суд вважав, що їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 11.12.2018 шляхом підписання анкети-заяви.

Крім того, за положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважав, що АТ «Універсал Банк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з боржниці суми загального залишку заборгованості за наданим кредитом в розмірі 19587,80 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 через свого представника звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов АТ «Універсал Банк» задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_1 2478,22 грн заборгованості, а в іншій частині відмовити.

В апеляційній скарзі, представник зазначає, що 11 грудня 2018 року ОСОБА_1 підписала з банком анкету-заявку до договору про надання банківських послуг, в якій просила відкрити поточний рахунок на своє ім`я гривні та встановити кредитний ліміт в розмірі 5 000 грн. При цьому, сторонами не узгоджувався ні строк повернення кредитних коштів, ні розмір відсотків за користування ними, а також не узгоджувалась відповідальність за невиконання, неналежне виконання позичальником зобов`язань (штраф, пеня тощо).

Заявка-анкета від 11.12.2018 року не містить умов щодо розміру відсоткової ставки за користування кредитом, строку повернення кредиту, обов`язку сплатити штраф, пеню, інші платежі. Інші документи, надані банком при зверненні до суду - паспорт споживчого кредиту, роздрукування Умов і правил обслуговування в AT «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів Monobank і тарифів банку не підписані та не погоджені відповідачкою.

Відповідачка фактично користувалась рахунком в AT «Універсал Банк» в період з 11.12.2018 року по 30.12.2021 року, витратила за вказаний період кредитні кошти в загальній сумі 52 869,40 грн і внесла на рахунок кошти загалом в сумі 50 391,18 грн, що підтверджується розрахунком вимог банку та випискою по картці станом на 17.03.2023 року (суми витрат і поповнення карти визначені складанням сум у колонці виписки «сума в валюті картки (UAH)»). Аналогічні дані щодо суми використаних кредитних коштів і тих коштів, що надійшли на картковий рахунок відповідачки, містить виписка по картці від 31.03.2023 року, яку банк надав до відповіді на відзив.

Таким чином, фактична основна заборгованість за кредитом, що утворилась в період з 11.12.2018 по 15.09.2022, складає 2 478,22 грн. (52 869,40 - 50 391,18).

Відповідачка визнала позов частково в сумі 2 478,22 грн, зазначивши у відзиві що, згідно наданого позивачем «Розрахунку заборгованості», що також підтверджується наданою відповідачем до відзиву випискою про рух коштів від 17.03.2023 року, банк щомісяця нараховував відсотки на залишок поточної заборгованості, які відповідач не погоджувала при укладенні договору, і щоразу збільшував сум боргу за «тілом» кредиту (колонка «залишок поточної заборгованості за кредитом (тілом кредиту)») на суму відсотків (колонки «Нараховано відсотків на залишок поточної заборгованості за кредитом», та «Сплачено відсотків»), хоча ніяких відсотків вона не сплачувала, а тільки здійснювала поповнення карткового рахунку, та на її рахунок надходили кошти від інших осіб. Останній раз на її карту надійшли кошти 30.12.2021 року в сумі 1 300 грн, але й після цього, до 01.09.2022 року, банк продовжував здійснювати «списання відсотків», щоразу збільшуючи суму боргу за «тілом» кредиту на суму відсотків (які відповідачка не була зобов`язана сплачувати), що чітко видно у виписках по картці від 17 і 31 березня 2023 року.

Згідно наданого банком Розрахунку, частину коштів, які відповідачка сплатила на погашення кредиту в період з 11.12.2018 по 30.12.2021, в загальній сумі 13 300,18 грн, банк зарахував на погашення процентів, решту процентів, нарахованих за періоди з січня по серпень 2022 року в розмірі 3 781,41 грн - спрямував на збільшення суми «тіла кредиту». Загалом банк в період з 11.12.2018 по 15.09.2022 року неправомірно нарахував відповідачці проценти в сумі 17 081,59 грн (13 300,18 + 3 781,41).

Також банком здійснювалось нарахування пені двічі по 50 грн., яку відповідачка не була зобов`язана сплачувати, на суму якої також збільшувалась заборгованість за «тілом» кредиту, при цьому позивачем не було надано суду першої інстанції будь-яких розрахунків пені, що позбавило відповідача і суд перевірити яким чином вона була нарахована.

Таким чином апелянт вважає, що банк, визначивши предмет позову як стягнення заборгованості за «тілом кредиту» у розмірі 19 587,80 грн, фактично включив до цієї суми проценти і пеню, сума «тіла кредиту» неодноразово збільшувалась банком на суми, які відповідачка не була зобов`язана сплачувати (відсотки та пеню), що призвело до безпідставного збільшення «Залишку простроченої заборгованості за «тілом кредиту».

Також на думку апелянта, суд першої інстанції, задовольняючи позов, зробив доволі суперечливі висновки, а саме з одного боку суд правильно визначив, що банком не доведено приєднання відповідачки до Умов і правил обслуговування в AT «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів Monobank, роздрукування яких не може бути доказом узгодження відповідачем саме цих умов кредитування, у зв`язку з чим до відносин сторін не може бути застосована ст. 634 ЦК України. Однак при цьому суд посилається на положення п. 2.2 п. 2, п.п. 4.3, 4.8.1 п. 4 Розділу 1, п.п. 3.1, 3.4, 3.5, 5.9., 5.11., 5.15 - 5.19., 5.23 п. 5 Розділу II даних Умов та правил, тобто фактично застосовує їх.

Вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи позов у повному обсязі, не надав правової оцінки доводам відповідачки щодо неправомірного збільшення заборгованості за «тілом кредиту» за рахунок відсотків, пені, поклавши в основу свого рішення тільки «Розрахунок заборгованості...», наданий банком, проти якого відповідачка обґрунтовано і категорично заперечувала.

Також апелянт вказує, що суд першої інстанції не надав правової оцінки і доводам позивача у відповіді на відзив та доводам відповідачки в запереченні.

Так, банк у відповіді на відзив зазначив нові обставини, на які не посилався в позовній заяві, а саме, що 14.10.2019 року відповідачці оформлено послугу «розстрочка» із встановленням кредитного ліміту від 1 000,00 до 15 200 грн., під 0,00001 % річних, зі сплатою щомісячно по 1 169,23 грн та комісії 288,80 грн за надання кредиту (загалом 1 458,03 грн., «Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки», що додана де відповіді на відзив), та що 25.10.2019 року відповідачу оформлено послугу «Покупка частинами» на суму 2 597,00 грн.

На вказані доводи відповідачка надала заперечення, зазначивши що не подавала банку «заяви клієнта» від 14.10.2019 року, 25.10.2019, а також що ні у розрахунку позовних вимог, ні у виписках за картковим рахунком не зазначено щомісячне списання 1 169,23 грн на погашення кредиту та 288,80 грн комісії. Відповідачка в запереченні підтвердила тільки списання з її рахунку коштів у сумі 2 597,00 грн. (тричі по 865,67 грн. 25.10.2019, 25.11.2019 і 25.12.2019) у зв`язку з придбанням товару в розстрочку в магазин: « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), зазначивши, що під час придбання товару в розстрочку вона не узгоджувала ніякі умови кредитування, крім визначення щомісячного платежу 865,67 грн.

Вважає, що суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду у справах № 342/180/17, № 697/302/20, на які відповідачка посилалась у відзиві, чим порушив вимоги ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Всупереч п. 3 ч. 4 ст. 465 ЦПК судом не вмотивовано розмір стягнутої суми, а задоволення позову в повному обсязі не узгоджується з висновком суду щодо незастосування Умов і правил, тарифів, роздрукування яких надано банком.

В судовому засіданні представник відповідачки підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, надавши пояснення аналогічні змісту апеляційної скарги.

Інші учасники процесу до судового засідання н6е з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( ст.263 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин ( ст. 264 ЦПК України).

Перевіряючи правильність висновків суду щодо вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, апеляційний суд виходить з наступного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню до виконання як договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частини першої статті 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 207 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору).

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина першій статті 634 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що

«у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, кредитор має право вимагати виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що:

«в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Встановивши, що анкета-заява від 18 березня 2011 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту. Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19)».

У справі, що переглядається;

в анкеті-заяві від 11 грудня 2018 року ОСОБА_1 просила відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт згідно додатку до анкети-заяви, проте строки здійснення періодичних платежів в анкеті-заяві не встановлені, процентна ставка не зазначена, крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення комісії та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру (а. с. 12);

вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, установлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, банк не пред`явив.

Встановивши, що анкета-заява від 11 грудня 2018 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, а Умови і правила обслуговування в AT «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів Monobank і тарифи банку не підписані та не погоджені відповідачкою, суд повинен був констатувати про відсутність підстав для покладення на відповідачку обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками пеню, комісію і штрафів за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту.

Надані банком суду заяви клієнта від 14.10.2019р та від 25.10.2029р. також не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, які застосовані позивачем при розрахунку заборгованості, пені, комісію і штрафів за несвоєчасну сплату кредиту.

Згідно виписки про рух коштів, банк щомісяця нараховував відсотки на залишок поточної заборгованості і щоразу збільшував сум боргу за «тілом» кредиту на суму відсотків. Відповідачка заперечує факт сплати відсотків, стверджуючи, що здійснювала тільки поповнення карткового рахунку, та на її рахунок надходили кошти від інших осіб. Останній раз на її карту надійшли кошти 30.12.2021 року в сумі 1 300 грн, але й після цього, до 01.09.2022 року, банк продовжував здійснювати «списання відсотків», щоразу збільшуючи суму боргу за «тілом» кредиту на суму відсотків, які відповідачка не була зобов`язана сплачувати.

Згідно наданого банком Розрахунку, частину коштів, які відповідачка сплатила на погашення кредиту в період з 11.12.2018 по 30.12.2021, в загальній сумі 13 300,18 грн, банк зарахував на погашення процентів, решту процентів, нарахованих за періоди з січня по серпень 2022 року в розмірі 3 781,41 грн - спрямував на збільшення суми «тіла кредиту». Загалом банк в період з 11.12.2018 по 15.09.2022 року неправомірно нарахував відповідачці проценти в сумі 17 081,59 грн (13 300,18 + 3 781,41). Також банком здійснювалось нарахування пені двічі по 50 грн., яку відповідачка не була зобов`язана сплачувати, на суму якої також збільшувалась заборгованість за «тілом» кредиту, при цьому позивачем не було надано суду першої інстанції будь-яких розрахунків пені.

Таким чином банк, визначивши предмет позову як стягнення заборгованості за «тілом кредиту» у розмірі 19 587,80 грн, фактично включив до цієї суми проценти і пеню, сума «тіла кредиту» неодноразово збільшувалась банком на суми, які відповідачка не була зобов`язана сплачувати (відсотки та пеню), що призвело до безпідставного збільшення «Залишку простроченої заборгованості за «тілом кредиту».

В запереченні відповідачка підтвердила тільки списання з її рахунку коштів у сумі 2 597,00 грн. (тричі по 865,67 грн. 25.10.2019, 25.11.2019 і 25.12.2019) у зв`язку з придбанням товару в розстрочку в магазин: «Алло»), зазначивши, що під час придбання товару в розстрочку вона не узгоджувала ніякі умови кредитування, крім визначення щомісячного платежу 865,67 грн.

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції мав визнати неправомірним та безпідставним списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення за відсотками пеню, та зарахувати ці кошти на погашення тіла кредиту, зменшивши суму заборгованості за тілом кредиту (19587.80 грн) за рахунок протиправно списаних банком зазначених складових заборгованостей, чого судом зроблено не було.

Згідно виписки по картці станом на 17.03.2023 року, яка є належним та допустимим доказом у справі, (визначаючи суми витрат і поповнення карти складанням сум у колонці виписки «сума в валюті картки (UAH)»), відповідачка фактично користувалась рахунком в AT «Універсал Банк» в період з 11.12.2018 року по 30.12.2021 року, витратила за вказаний період кредитні кошти в загальній сумі 52 869,40 грн, і внесла на рахунок кошти загалом в сумі 50 391,18 грн.

Таким чином, фактична основна заборгованість за кредитом, що утворилась в період з 11.12.2018 по 15.09.2022, складає 2 478,22 грн. (52 869,40 - 50 391,18).

Суд правильно встановивши, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті, помилково дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки суми загального залишку заборгованості за наданим кредитом в розмірі саме 19587,80 грн.

Зазначене свідчить, що оскаржене рішення суду першої інстанції частково ухвалене без додержання норм матеріального права.

Відповідно до частини четвертої статті 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Тому рішення суду підлягає зміні як в частині суми, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача з 19587,80грн. до 2478,22грн., так і в частині мотивів часткового задоволення вимог позивача.

При прийнятті рішення у справі колегія суддів враховує правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 697/302/20.

Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За подачу позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2481 грн. Оскільки позовні вимоги задовольняються частково у розмірі 13% від пред`явленої первісної суми, то з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати на сплату судового збору за подачу позову у розмірі 323 грн. (2481х13%=323). З урахуванням викладеного рішення суду підлягає зміні також в частині суми, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача в рахунок компенсації сплаченого судового збору з 2481грн. до 323грн.

Крім того, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 07 липня 2023 р. було відстрочено сплату судового збору за подачу апеляційної скарги відповідачці з урахуванням дати звернення до суду, коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору за подання апеляційної скарги в електронній формі та пропорційності оспорюваної нею суми позовних вимог у розмірі 1681,60грн. Оскільки її апеляційна скарга в частині визначення суми, яка підлягає стягненню з неї задоволена, то судовий збір, сплату якого апеляційним судом було відстрочено до ухвалення судового рішення у справі, підлягає стягненню з позивача на користь держави.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А:

        Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 червня 2023 року  змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови та зменшивши суму, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» з 19587 грн. 80 коп. до 2478 грн. 22 коп., а також суму судового збору з 2481 грн. до 323 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь держави судовий збір у розмірі 1681грн.60 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання її повного тексту в порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді

Повний текст постанови складено 21 вересня 2023 року