Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №317/4054/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Мінгазов Р.В.

Провадження № 22-ц/778/5293/15 Суддя-доповідач: Спас О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Спас О.В.,

суддів: Бабак А.М.,

Полякова О.З.,

при секретарі Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕННОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВИЙ ДІМ «МИР»

на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 09 липня 2015 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «МетаБанк» до ОСОБА_3, ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕННОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВИЙ ДІМ «МИР», Публічного акціонерного товариства «Вільнянський маслозавод» про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за зустрічним позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕННОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВИЙ ДІМ «МИР» до Публічного акціонерного товариства «МетаБанк», Публічного акціонерного товариства «Вільнянський маслозавод», ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2014 року ПАТ «МетаБанк» звернулось до суду з позовом, який було уточнено в ході розгляду справи до ОСОБА_3, ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «МИР» (ТОВ «ТД «МИР»), ПАТ «Вільнянський маслозавод», про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові зазначало, що відповідно до кредитного договору № 57-11/0045-К від 20.12.2011 p. ПАТ «Вільнянський маслозавод» отримав від банка кредит на суму 3 750 000,00 грн. з кінцевим строком повернення до 18.12.2014 року. Поручителями за даним договором виступили: ОСОБА_3 за договором поруки № 57-11/0045-К/П-2 від 20.12.2011 p., ТОВ «Торговий Дім Мир» за договором поруки № 57-11/0045-К/П-1 від 20.12.2011 р. ПАТ «Вільнянський маслозавод» умови кредитного договору належним чином не виконані, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість, яка станом на 11.08.2014 р. складає 850 816,23 грн., та є основною сумою заборгованості за кредитом. Тому, банк змушений був звернутися з позовом до суду для стягнення в солідарному порядку заборгованості з відповідача ПАТ «Вільнянський маслозавод», як позичальника, та з ОСОБА_3 і ТОВ «Торговий Дім «МИР» як поручителів, що передбачено умовами кредитного договору та договорів поруки.

В ході судового розгляду, представник позивача звернулася до суду з заявою про залишення позову в частині стягнення заборгованості з ПАТ «Вільнянський маслозавод» без розгляду.

У лютому 2015 року ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «МИР» звернулося до суду зустірчним позовом до ПАТ «МетаБанк», ПАТ «Вільнянський маслозавод», ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору, у зв'язку з тим, що кредитний договір з боку ПАТ «Вільнянський маслозавод» було укладено неналежною особою. А саме, в особі голови правління, який діє на підставі Статуту підприємства, однак за відсутності рішення уповноваженого органу управління товариства або наглядової ради, або загальних зборів товариства, оскільки сума кредиту перевищувала 10% вартості активів товариства (п. 1, 3, 7 розділу 6 Статуту ПАТ «Вільнянський маслозавод»). Крім того вважає, що укладення спірного кредитного договору є наслідком домовленості ПАТ «МетаБанк» з ПАТ «Вільнянський маслозавод» з метою заволодіння майном ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «МИР», а тому не породжує юридичних наслідків.

У зв'язку з чим просило суд визнати недійсним кредитний договір № 57-11/0045-К від 20.12.2011 р. укладений між ПАТ «МетаБанк» та ВАТ «Вільнянський маслозавод» зі змінами та доповненнями внесеними згідно додаткових угод №1 від 29.02.2012p.;№2 від 30.03.2012 p.; № 3 від 17.04.2012 p.; №4 від 28.04.2012p.; №5 від 26.06.2012р.; №6 від 26.06.2012p.; №7 від 12.07.2012р.; № 8 від20.09.2012p.;№9від29.11.2012p.;№10від 05.12.2012р.; № 11 від 28.12.2012 p.; № 12від27.02.2013p.;№13від28.03.2013p.;№14 від 29.05.2013 p.; №15від25.06.2013p.;№16від29,08.2013p.;№17від26.09.2013р.,№18від31.12.2013p.;№19від28.01.2014p.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 09 липня 2015 року позовні вимоги ПАТ «МетаБанк» в частині позовних вимог до ПАТ «Вільнянський маслозавод», про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду. Позовні вимоги ПАТ «МетаБанк» до ОСОБА_3, ТОВ «Торговий Дім «МИР», про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «МИР» на користь ПАТ «МетаБанк» суму заборгованості за кредитним договором № 57-11/0045-К від 20.12.2011 року в сумі 850 816,23 грн. Стягнуто на користь ПАТ «МетаБанк» частково з ОСОБА_3 та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «МИР» суму сплаченого судового збору в розмірі 1827,00 грн. з кожного.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «МИР» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ПАТ «Метабанк» в частині вимог до ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «МИР». Судові витрати покласти на позивача.

ПАТ «МетаБанк» та представником відповідача ОСОБА_3 подані заперечення на апеляційну скаргу, в яких спростовуються доводи апелянта та йдеться про відмову у задоволення апеляційної скарги і залишенні без змін оскарженого рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта Ковтун Н.М., представника ПАТ «МетаБанк» Горбунової О.І., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

На підставі п.п.2,3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що між ПАТ «МетаБанк» та ВАТ «Вільнянський маслозавод», яке є правонаступником ПАТ «Вільнянський маслозавод», укладено кредитний договір № 57-11/0045-К від 20.12.2011 p., згідно якого, відповідач ВАТ «Вільнянський маслозавод» отримав від банка кредит на суму 3 750 000,00 грн. на строк до 18.12.2014 р. (зміни внесені відповідно до додаткової угоди № 4 від 28.04.2012 року).

ПАТ «Вільнянський маслозавод», як позичальник, своїх зобов'язання за договором належним чином не виконав, не сплачував своєчасно щомісячні платежі, у зв'язку з чим, станом на 11.08.2014 року виникла заборгованість за основним боргом у розмірі 850 816,23 грн.

20.12.2011 року між ПАТ «МетаБанк» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 57-11/0045-К/П-2, між ПАТ «МетаБанк» та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «МИР» укладений договір поруки № 57-11/0045-К/П-1, відповідно до яких кожен з поручителів зобов'язався відповідати за зобов'язанням відповідача ПАТ «Вільнянський маслозавод» за вказаним кредитним договором.

Позовні вимоги ПАТ «МетаБанк» в частині стягнення заборгованості з кредитора ПАТ «Вільнянський маслозавод» залишені без розгляду на підставі заяви його представника.

В судовому рішенні зазначено, що ПАТ «МетаБанк» в особі свого представника Горбунової О.Г. як кредитор, наполягав в судовому засіданні на солідарному стягненні заборгованості з поручителів ОСОБА_3 та ТОВ «ТД «МИР».

В частині вирішення спору щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором з боржника, про відмову у задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 212 - 215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку.

Рішення суду в цій частині відповідає ст.ст. 526, 543, 553-555, 625, 629, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, з системного аналізу яких вбачається, що зобов'язання за договором, у тому числі за договором кредиту, за яким кредитодавець надає кошти, а позичальник зобов'язується їх повернути за сплатою процентів, є обов'язковими для виконання сторонами, має виконуватися належним чином, у тому числі солідарними боржниками за договором поруки в разі настання у сторін договорів відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Доводи апеляційної скарги щодо неналежного виклику представника ТОВ «ТД «МИР» у судове засідання 09.07.2015р. не мають свого підтвердження. У матеріалах справи містить телефонограма від 01.07.2015р. щодо призначення судового засіданні у цій справі на 12-00год. 09.07.2015р., яка передана секретарем судового засіданні та прийнята Ковтун Н.М, яка є представником ТОВ «ТД «МИР» і брала участь у розгляді справи у суді першої інстанції та у апеляційному суді.

Вказане відповідає вимогам ч.6 ст.74 ЦПК України, за якою особи, які беруть участь у справі можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при відправленні до апеляційного суду матеріалів справи за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на ухвалу про відкриття провадження не мають відношення до предмету апеляційного перегляду - рішення суду першої інстанції по суті справи, а тому не в змозі спростувати його висновків.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з тих підстав, що на час розгляду справи господарським судом порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ «Вільнянський маслозавод» не мають свого підтвердження.

Позовні вимоги відносно ПАТ «Вільнянський маслозавод» судом першої інстанції не розглянуті, оскільки позивач подав заяву про залишення цих позовних вимог без розгляду, з чим погодився суд першої інстанції і заяву задовольнив.

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не мав компетенції щодо розгляду справи за позовними вимогами юридичної особи до юридичної особи не мають свого підтвердження, оскільки зі справи видно, що позовні вимоги пред'явлені ПАТ «МетаБанк» до ОСОБА_3, ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «МИР» (ТОВ «ТД «МИР») про стягнення з поручителів заборгованості за кредитним договором з позичальником ПАТ «Вільнянський маслозавод».

Положення ст.15 ЦПК України, вказаний суб'єктний склад осіб, які беруть участь у справі та правовідносини, що випливають з грошового зобов'язання, зокрема за договорами поруки, утому числі з фізичною особою (відповідачем), дають підстави для висновку про компетенцію суду загальної юрисдикції щодо розгляду цієї справи.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності права вимоги у позивача до ТОВ «ТД «МИР», оскільки недобросовісні дії кредитора потягли невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором, а тому обставина невиконання зобов'язання основним боржником вважається такою, що не настала, спростовуються, виходячи з наступного.

Свої доводи в цій частині апелянт обґрунтовує тим, що позивач уклав кредитний договір з ПАТ «Вільнянський маслозавод», який мав незадовільний фінансовий стан, збільшив суму кредитування, незважаючи на порушення позичальником графіку погашення кредиту, продовжив кредитні відносини з правонаступником позичальника, який створений тими ж особами.

Вказані обставини апелянт, заперечуючи проти позовних вимог, не підтверджує доказами, що суперечить вимогам ст.10, ст.60 ЦПК України, за якими відповідач повинен на засадах змагальності доводити свої заперечення переконливими, належними та припустимими доказами. Фактично апелянт вимагає від суду зробити припущення за наведеними ним доводами, що прямо заборонено ч. 4 ст. 60 ЦПК України, яка визначає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у банку права вимагати від ТОВ «ТД «МИР» зобов'язань за договором поруки не мають підстав.

Згідно п.1 договору поруки ПАТ «МетаБанк» та ТОВ «ТД «МИР» № 57-11/0045-К/П-1 поручитель зобов'язався погасити борг ВАТ «Вільнянський маслозавод» за кредитним договором №57-11/0045-К від 20.12.2011р. у разі невиконання останнім зобов'язань, виходячи з умов кредитного договору та у відповідності до п.2 цього договору поручитель зобов'язаний самостійно слідкувати за виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором.

У відповідності до п.2.2.1 кредитного договору банк має право достроково стягнути суму платежів за кредитним договором у випадках порушення позичальником його умов.

Відповідно до викладеного поручитель несе обов'язок за вимогою банку про дострокове виконання зобов'язань, оскільки позичальник припустився порушення виконання зобов'язань за кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги про припинення договору поруки у відповідності до ч.1 ст.559 ЦК України спростовані під час розгляду справи.

Відповідно ч. 1 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Передбачені законом наслідки настають у разі відсутності згоди поручителя.

Укладеним ПАТ «МетаБанк» та ТОВ «ТД «МИР» вказаним договором поруки встановлено: поручитель згоден із зміною умов кредитного договору, пов'язаних із зміною строку погашення кредиту, відсотків і комісій, та залишається зобов'язаним за договором поруки у разі внесення банком і позичальником змін до кредитного договору (п.3).

Апеляційний суд відхиляє ці доводи апеляційної скарги, виходячи із закріпленого ст.627 ЦК України принципу свободи договору: сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Умова договору поруки про згоду поручителя на зміну умов кредитного договору, спростовує доводи апелянта щодо відсутності такої згоди поручителя.

З цих же підстав апеляційний суд відхиляє доводи апелянта щодо незгоди зі змінами умов кредитного договору додатковими угодами до нього.

Умова п.3 договору поруки ПАТ «МетаБанк» та ТОВ «ТД «МИР» щодо згоди зі зміною умов кредитного договору береться до уваги апеляційним судом у відповідності до ст.204 ЦК України, якою закріплений принцип презумпції правомірності правочину. А саме, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставності відмови рішення суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог ТОВ «ТД «МИР» про визнання недійсним кредитного договору не мають свого підтвердження.

Апелянт зазначає, що рішення суду в цій частині не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України і підлягає скасуванню. Проте, апелянт не наводить обставин на підтвердження своїх позовних вимог та доводів апеляційної скарги в частині відмови в задоволенні зустрічного позову. Його доводи суперечать вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України, які зобов'язують позивача на засадах змагальності доводити свої вимоги переконливими, належними та припустимими доказами. Фактично апелянт вимагає від суду зробити припущення щодо наявності підстав для визнання кредитного договору недійсним, що не відповідає ч. 4 ст. 60 ЦПК України, яка вказує, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального права при вирішенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителів солідарно знайшли своє підтвердження.

ОСОБА_3 за п.3 договору поруки № 57-11/0045-К/П-2 від 20.12.2011 p., ТОВ «Торговий Дім Мир» за п. 2 договору поруки № 57-11/0045-К/П-1 від 20.12.2011 р. поручилися за наступне: у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором по погашенню кредиту, сплаті відсотків і комісій, сум неустойки і нанесених збитків та інших платежів за кредитним договором, поручитель, як солідарний боржник банку, зобов'язується погасити банку заборгованість позичальника за кредитним договором протягом двох робочих днів з дня, наступного за днем порушення позичальником строку погашення заборгованості за кредитним договором.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є різні самостійні договори поруки, за якими кожен із поручителів поручився відповідати перед кредитором разом із позичальником як солідарні боржники. Спільної поруки поручителів договорами поруки у цій справі не встановлено.

У такому випадку кожен з поручителів за вказаними договорами поруки відповідає солідарно з боржником, а не з іншим поручителем за іншим договором поруки.

У цій частині рішення суду першої інстанції підлягає зміні зі стягненням суми заборгованості за кредитним договором з кожного поручителя окремо.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд вбачає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, ухвалив рішення, яке не у повному обсязі відповідає нормам матеріального і процесуального права, а тому наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового рішення в справі, яким рішення у вказаній частині підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕННОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВИЙ ДІМ «МИР» задовольнити частково.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 09 липня 2015 року у цій справі змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «МетаБанк» заборгованість за кредитним договором №57-11/0045-К від 20.12.2011р. в сумі 850816,23грн. (вісімсот п'ятдесят тисяч вісімсот шістнадцять гривень 23 копійки).

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕННОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВИЙ ДІМ «МИР» на користь Публічного акціонерного товариства «МетаБанк» заборгованість за кредитним договором №57-11/0045-К від 20.12.2011р. в сумі 850816,23грн. (вісімсот п'ятдесят тисяч вісімсот шістнадцять гривень 23 копійки).

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: