Справа № 373/1562/21

Провадження № 6/373/15/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2023 року м. Переяслав

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

під головуванням судді Лебедя В.В.,

за участю секретаря судових засідань Киришун Ю.В.,

представника позивача-адвоката Мацкевича Д.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань мирову угоду в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло клопотання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького О.Л. про затвердження мирової угоди ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на стадії примусового виконання судового рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24.12.2021 у справі № 373/1562/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Клопотання подане у зв`язку з тим, що рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24.12.2021 задоволено позов, стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики грошових коштів від 01.08.2019 у сумі 30 000 доларів США, понесені судові витрати в розмірі 8012,43 грн, з метою виконання якого сторони з метою врегулювання спору досягнули мирової угоди в ході примусового виконання рішення суду.

Ухвалою від 25.05.2023 клопотання прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 29.05.2023.

29.05.2023 в судовому засіданні оголошено перерву до 14.06.2023.

14.06.2023 розгляд справи знято з розгляду на 27.06.2023 у зв`язку з перебуванням головуючого в нарадчій кімнаті за результатами розгляду іншої справи.

27.06.2023 в судовому засіданні оголошено перерву до 26.07.2023, 30.08.2023.

Заінтересована особа ОСОБА_1 (стягувач), його представник-адвокат Мацкевич Д.А., заінтересована особа ОСОБА_2 в судовому засіданні просили затвердити мирову угоду, підписану між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , оскільки дана угода укладена добровільно з метою врегулювання спору, не стсосується прав та інтересів третіх осіб.

Від заявника приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького О.Л. надійшла заява про розгляд справи у його відсутність.

В мировій угоді сторони домовились з метою врегулювання спору у цивільній справі № 373/1562/21 - погашення визнаної рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24.12.2021 заборгованості відповідача ОСОБА_2 перед позивачем ОСОБА_1 у сумі 30 000 доларів США та 8012,43 гривень судових витрат, укласти мирову угоду шляхом передачі позивачу у власність нерухомого майна відповідача.

Відповідно до п. 5 мирової угоди відповідач гарантує, що нерухоме майно, яке відчужується за цією мировою угодою, нікому іншому не продане, не подароване, під забороню відчуження не перебуває, відсутні обмеження щодо використання вказаного нерухомого майна за цільовим призначенням, майно не є предметом будь-яких спорів і не є внеском до статутного фонду юридичної особи, прав щодо нього у третіх осіб як в межах, так і за межами України немає.

Таким чином, зі змісту мирової угоди вбачається, що її предметом є відчуження ОСОБА_2 та набуття такого нерухомого майна ОСОБА_1 у свою власність.

Предмет мирової угоди не співвідноситься з предметом позову, а сторони фактично просять узаконити перехід права власності на майно від однієї особи до іншої.

Суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору.

Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини одночасно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін. Умови мирової угоди повинні стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до предмету спору.

Таким чином, вказана вище мирова угода не стосується прав та обов`язків сторін, що випливають із самого предмета позову, умови мирової угоди не пов`язані зі спірними правовідносинами.

Набуття права власності, перехід права власності та відчуження нерухомого майна визначається цивільним законом, звернення стягнення на нерухоме майно при відсутності коштів у боржника на погашення боргу здійснюється з додержанням порядку, визначеного статтями 52, 58, 62, 63 Закону України “Про виконавче провадження”.

Відповідно до копії паспорта громадянина України, що міститься в додатках до клопотання приватного виконавця Сіропіл Н.О. є заміжньою, про що міститься відповідний запис в розділі сімейного стану (а/с 96, на зворотній стороні).

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до частини першої статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Стаття 57 СК України дає визначення майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Норми СК України у статтях 57, 60 встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя з приводу належного їм майно, згідно з якими:

1) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної власності;

2) майно, набуте кожним із подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

Також, СК України містить винятки із загального правила. Зокрема, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею/ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу відповідно до ч. 1 ст. 68 СК України.

Частиною п`ятою ст. 207 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Виходячи зі змісту ст. 207 ЦПК України обов`язковою умовою затвердження судом мирової угоди є її відповідність вимогам закону і відсутність порушення прав чи законних інтересів третіх осіб. Йдеться про дотримання як вимог, передбачених процесуальних законодавством, так і вимог, які випливають з цивільного законодавства.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, наведених в ухвалі від 01.08.2018 у справі №760/15287/15-ц та у постанові від 30.05.2018 у справі №759/4103/16-ц, суд відмовляє у затвердженні мирової угоди, якщо її умови стосуються прав та обов`язків сторін, які не входять до предмету позову, а також, якщо умови мирової угоди суперечать закону.

Матеріали виконавчого провадження, копії яких долучені до клопотання приватного виконавця із мирової угодою, не містять перевірки того, що предмет мирової угоди належить до особистої приватної власності ОСОБА_2 та не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 09.05.2023 (інформаційна довідка № 331614011) єдиним власником вказано ОСОБА_2 , з якої також вбачається факт наявності шлюбу щонайменш з 30.11.2006 (а/с 94).

Крім цього, слід зазначити, що в даному випадку право власності на нерухоме майно, його частку, що належить ОСОБА_2 , може бути переоформлене на ОСОБА_1 на підставі цивільно-правової угоди, оформленої нотаріально за згодою іншого члена подружжя або без такої у випадку належності такого права до особистої приватної власності ОСОБА_2 , із перереєстрацією в органах державної реєстрації речових прав, що відповідно не потребуватиме додаткового врегулювання судовим рішенням.

Суд вважає, що сторони шляхом укладення мирової угоди здійснюватимуть відчуження та набуття права на нерухоме майно на підставі рішення суду, проте такий порядок укладення угод щодо відчуження та набуття у власність майна суперечитиме закону.

Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 207 ЦПК України, суд дійшов до висновку, що затверджена між сторонами виконавчого провадження на стадії примусового виконання рішення суду мирова угода суперечить закону та стосується прав та/або інтересів одного із членів подружжя ОСОБА_3 , а тому мирова угода затвердженню не підлягає.

Керуючись статтями 260-261 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в затвердженні мирової угоди від 08.05.2023 між стягувачем ОСОБА_1 та боржником ОСОБА_2 , поданої в межах виконавчого провадження № 71767565.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

СУДДЯ:                                                                                        В.В. ЛЕБІДЬ