ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2023 р.                                                                    Справа №907/645/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий – суддя                                                            О.В. Зварич

судді                                                                      В.М. Гриців

 І.Б. Малех,

секретар судового засідання Р.А. Пишна,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз збут" б/н від 13.04.2023 року (вх. № 01-05/1208/23 від 18.04.2023 року); Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" за №125/08-3770 від 28.04.2023 року (вх.  № 01-05/1430/23 від 03.05.2023 року)

на рішення господарського суду Закарпатської області від 24.03.2023 року (суддя П.Д.  Пригуза; повний текст рішення складено 10.04.2023 року)

у справі № 907/645/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (надалі ТзОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг»)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз збут" (надалі ТзОВ  "Закарпатгаз збут")

про стягнення 1  004  968 130,93 грн.,

за участю:

від позивача (в режимі відеоконференції): Піун С.П. – адвокат (довіреність №30 від 27.07.2022 року);

від відповідача: Станько М.М. – адвокат (довіреність № Др-16-1222 від 30.12.2022 року),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та відзиву на позовну заяву

12.09.2022 року ТзОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» звернулось до господарського суду Закарпатської області з позовом до ТзОВ "Закарпатгаз збут" про стягнення 1004968130,93  грн., з яких: 695865925,57 грн. основний борг, 58747521,92 грн. пеня, 6655025,14 грн. 3% річних, 31962482,65 грн. інфляційні втрати, 211737175,65 грн. штраф.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежно виконав свої зобов`язання, чим порушив вимоги рамкового та індивідуального договорів купівлі-продажу природного газу. У зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язань з оплати вартості природного газу позивач нарахував 3% річних, інфляційні втрати, пеню та штраф.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 02.3.1-02/5117/22) заперечив проти задоволення позову. Зазначає, що спірний основний борг виник під час воєнного стану і підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування". За твердженням відповідача, позивач звернувся з даним позовом передчасно. Зокрема, ТПП України в листі від 28.02.2022 засвідчила форс-мажорні обставини, які стали наслідком військової агресії рф проти України, для СПД та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим у встановлений термін з 24.02.2022 року. Звертає увагу, що листом від 25.02.2022 року повідомив позивачу про настання форс-мажорних обставин. Зауважує, що переданий позивачем природний газ не був приведений до стандартних умов, в результаті чого відповідач фактично отримав меншу кількість природного газу, ніж зазначено в комерційних актах приймання-передачі.

В письмових поясненнях (вх. № 02.3.1-02/6199/22) відповідач зазначає, що на нього покладається несправедливий обов`язок щодо оплати позивачу неотриманих обсягів природного газу, які помилково визначені (завищені) у Актах приймання-передачі природного газу до індивідуального договору. Побутові споживачі фактично отримали менший об`єм газу, тому оплачувати різницю між відкоригованим АТ "Закарпатгаз" і тим, що був виставлений у період з жовтня 2021 по квітень 2022, не зобов`язані.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 24.03.2023 року у справі №907/645/22 (з врахуванням ухвали про виправлення описки від 21.04.2023 року) частково задоволено позов ТзОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг». Стягнуто з ТзОВ  "Закарпатгаз збут" на користь ТзОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» 764483433,36 грн., у тому числі: основний борг у сумі 695865925,57 грн.; пеню у сумі 20000000,00 грн.; три проценти річних у сумі 6655025,14 грн.; інфляційні втрати у сумі 31962482,65 грн.; штраф у сумі 10000000,00 грн. Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог. Судові витрати покладено на відповідача та стягнуто з ТзОВ "Закарпатгаз збут" на користь ТзОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» 868350,00  грн.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що Комерційними актами приймання-передачі природного газу, підписаними та пропечатаними уповноваженими представниками обох сторін, підтверджується передача позивачем відповідачу природного газу власного видобутку на загальну суму 2176420302,00 грн. На дату подання позовної заяви основний борг відповідача перед позивачем, з урахуванням проведення часткових розрахунків між сторонами, за поставлений природний газ за період жовтень 2021 - квітень 2022 складає 695865925,57 грн. Здійснивши арифметичний перерахунок заявлених сум штрафу, пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що такі розрахунки проведені вірно та відповідають умовам чинного законодавства. Суд зауважив, що загальна сума штрафних санкцій у цій справі є надмірною (пеня 58747521,92 грн. та штраф 211737175,65 грн). Крім того, позивач також заявив до стягнення 6655025,14 грн. 3% річних та 31962482,65 грн. інфляційних втрат). Відтак, суд дійшов до висновку, що накладення і стягнення з відповідача в повному розмірі штрафних санкцій у вигляді пені в сумі 58747521,92 грн. та 211737175,65 грн. штрафу вірогідно є обтяжливим для нього. Позивач не довів, що внаслідок порушення відповідачем строків виконання зобов`язання останньому завдано збитків або, що розмір завданих йому збитків перевищує розмір нарахованих штрафних санкцій. Окрім того, суд врахував той факт, що відповідач частково погасив заборгованість перед позивачем, сплативши 1480554376,43  грн., проте позивач певний час (строк) не звертався для захисту свого порушеного права. На підставі викладеного, враховуючи економічні і правові інтереси сторін у швидкому виконанні рішення і збереженні платоспроможності сторін як гарантії виконання судового рішення, суд дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру належної до сплати пені (з 58747521,92 грн. до 20000000,00 грн.) та штрафу (з 211737175,65 грн. до 10000000.00 грн.), що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання штрафу ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які подала апеляційні скарги

Позивач подав апеляційну скаргу на рішення господарського суду Закарпатської області від 24.03.2023 року у справі №907/645/22. Просить скасувати зазначене рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 38747521,92 грн. пені та 201737175,65 грн. штрафу, прийняти в цій частині нове рішення, яким у повному обсязі задоволити позовні вимоги ТзОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг». Стверджує, що оскаржене рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню. Звертає увагу на те, що відповідач, будучи ознайомленим з умовами договору, мав усвідомлювати, що за неналежне виконання договірних зобов`язань на нього буде покладена відповідальність, передбачена п. 6.3 рамкового договору. Водночас, суд, скориставшись правом, наданим ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, зменшив суму штрафних санкцій, які підлягають стягненню, а саме, суму пені на 66% та суму штрафу на 95%. Однак скаржник не погоджується з даним висновком суду. Стверджує, що суд не врахував інтереси обох сторін у даній справі, а також те, що несвоєчасність оплати контрагентів перешкоджає виконанню покладених на Товариство державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу. Крім того, матеріали справи не містять доказів про неплатоспроможність відповідача, погіршення його фінансового стану та господарської діяльності. Також, суд не врахував того, що неналежне планування своєї діяльності відповідачем не повинно порушувати права та інтереси господарюючих суб`єктів, які належним чином виконали свої обов`язки. Ризики від власної діяльності відповідач не може покладати на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості. На переконання скаржника, суд неспівмірно зменшив заявлені до стягнення штрафні санкції, чим порушив принципи та підходи Верховного Суду у застосуванні ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України. Висновки суду грунтуються на припущеннях, а не доказах.

Відповідач в своїй апеляційній скарзі не погоджується з рішенням господарського суду Закарпатської області від 24.03.2023 року у справі №907/645/22 та вважає його безпідставним, невмотивованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Стверджує, що суд першої інстанції поверхнево дослідив обставини справи та не з`ясував ряд обставин, які мають значення для розгляду даної справи. Звертає увагу на те, що оскарженим рішенням суду стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за природний газ, який фактично не був поставлений відповідачу, а також нараховані штрафні санкції. Суд не надав оцінку доводам відповідача про коригування обсягів природного газу, здійснені оператором ГРМ. Покликається на те, що оскільки природний газ за Індивідуальним договором придбавався у позивача виключно для постачання побутовим споживачам, то обсяг газу, який відповідач отримав від позивача за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року повинен відповідати обсягу газу, який було спожито побутовими споживачами за цей період. Зазначає, що у зв`язку з проведеним АТ «Закарпатгаз» коригуванням обсягів спожитого населенням природного газу – ТзОВ «Закарпатгаз Збут» здійснило постачання природного газу побутовим споживачам в період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року в обсягах, менших від тих, які зазначені в актах приймання-передачі природного газу до Індивідуального договору, укладеного з позивачем. Відповідно, в актах приймання-передачі природного газу до Індивідуального договору зазначено неправильні обсяги природного газу, передані за договором, а також визначено невірну суму заборгованості перед позивачем. Іншими словами, операції, зафіксовані в комерційних актах приймання-передачі природного газу до Індивідуального договору є безтоварними в частині відкоригованих АТ «Закарпатгаз» в сторону зменшення обсягів спожитого населенням природного газу, тому Товариство не несе обов`язку з їх оплати. Покликається на те, що недостовірний облік спожитого природного газу безпідставно збільшує грошове зобов`язання Товариства перед позивачем. Крім того, частина заборгованості, заявлена позивачем в розмірі 378  965  463,12 грн. підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі Закону № 1639-ІХ, що узгоджується з приписами ст.ст. 7, 12 ГК України. Тому, наявні правові підстави для закриття провадження у справі відповідно до п.2 ч. 1 ст. 231 ГПК України в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 378  965  463,12 грн. Разом з тим стверджує, що позивач звернувся до суду з даним позовом передчасно. Про настання у Товариства обставин непереборної сили, а саме війни та військових дій позивач був повідомлений листом від 25.02.2022 року вих.  №88701-Сл-2456-0222. Просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 24.03.2023 року у справі №907/645/22, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.   

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу ТзОВ  "Закарпатгаз збут" не погоджується з доводами скаржника. Зазначає, що можливе застосування ст. 4 Закону № 1639-ІХ не є підставою для висновку щодо передчасності звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача основного боргу, пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат. Також зауважує, що відповідач не надав суду сертифікат ТПП про форс-мажорні обставини, а тому твердження про настання таких обставин в господарській діяльності відповідача та, як наслідок, його звільнення від виконання зобов`язання у строк, встановлений Індивідуальним договором, є безпідставним. Заперечує проти аргументів відповідача про оспорюваність обсягів споживання, що визначені в комерційних актах приймання-передачі природного газу до Рамкового договору та Індивідуального договору в період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року та наголошує, що жодних претензій щодо кількості або якості переданого природного газу відповідач не заявляв. Звертає увагу на те, що на взаємовідносини сторін, які виникли на підставі Рамкового договору, не поширюють свою дію норми Кодексу ГРМ та Методики № 116, на які безпідставно покликається відповідач. Зазначає, що рішенням господарського суду Закарпатської області від 10.04.2023 року у справі № 907/821/22 відмовлено в задоволені позову ТзОВ «Закарпатгаз Збут» до АТ «Закарпатгаз» та ТзОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» про визнання незаконними дій та зобов`язання виконати дії. Вказаним рішенням суду спростовуються твердження відповідача про те, що комерційні акти приймання-передачі природного газу до Індивідуального договору до Рамкового договору купівлі продажу природного газу є безтоварними. Просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ТзОВ  "Закарпатгаз збут" на рішенням господарського суду Закарпатської області від 24.03.2023 року у справі №907/645/22.  

Відповідач не надавав письмового відзиву на апеляційну скаргу ТзОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» на рішенням господарського суду Закарпатської області від 24.03.2023 року у справі №907/645/22.

Розгляд клопотань

Відповідач в клопотанні (вх. № 01-04/6034/23 від 07.09.2023 року) просить долучити до матеріалів справи докази здійснення АТ «Закарпатгаз» коригувань фактично поставленого газу побутовим споживачам, а саме – відповідь АТ «Закарпатгаз» вих.  №880-Лв-6130-092 від 01.09.2023 з додатком – Інформацією про розмір (обсяг) всіх відображених Оператором ГРМ АТ «Закарпатгаз» від`ємних значень (коригованих в сторону зменшення) об`ємів природного газу по побутовим споживачам Закарпатської області в період з 1 травня 2022 року по 31 липня 2023 року включно.

Колегія суддів, порадившись, прийшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного клопотання з наступних підстав.

Згідно з частинами 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. (ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Приписи частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи".

Отже, при поданні учасником справи, зокрема, відповідачем доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи (у даному випадку - відповідач) повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Відповідно до частини 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

На думку колегії суддів, доводи відповідача про неможливість надати зазначений лист-відповідь АТ «Закарпатгаз» суду першої інстанції, оскільки він складений 01.09.2023, є необґрунтованими, так як провадження у даній справі було відкрито судом першої інстанції 13.09.2022 року, оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято 24.03.2023 року, у зв`язку з чим відповідач мав достатньо часу (більше 6 місяців), щоб отримати та подати до суду відповідний доказ раніше, тобто під час розгляду справи судом першої інстанції.  

З огляду на наведене, суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання відповідача про приєднання зазначеного доказу на стадії апеляційного провадження у справі.

Як наслідок, суд відмовив у задоволенні похідного клопотання відповідача (вх.  №01-04/4292/23 від 26.06.2023 року) про витребування в АТ «Закарпатгаз» інформації про період здійснення коригувань об`ємів природного газу по кожному ЕІС-коду споживача (всього 39321), що зазначені у наданій АТ «Закарпатгаз» Інформації про розмір (обсяг) всіх відображених Оператором ГРМ АТ «Закарпатгаз» від`ємних значень (коригованих в сторону зменшення) об`ємів природного газу по побутовим споживачам Закарпатської області в період з 1 травня 2022 року по 31 липня 2023 року включно.

Відповідач подав клопотання (вх. № 01-05/2022/23 від 23.06.2023 року) про призначення у справі №907/645/22 судової (комплексної) експертизи, проведення якої доручити Хмельницькому відділенню Киівського НДІСЕ. На вирішення експерту(ам) поставити наступні питання: В яких обсягах АТ «Закарпатгаз» здійснило коригування об`ємів природного газу побутовим споживачам ТОВ «Закарпатгаз Збут», розподіленого в період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року включно, помісячно? Який обсяг переданого ТОВ «Закарпатгаз Збут» природного газу згідно Рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-ЗПГЗ від 30.09.2021, Індивідуального договору №БГр-21/22-ЗПГЗ від 30.09.2021 підлягає перерахунку відповідно до здійснених АТ  «Закарпатгаз» коригувань, помісяно?

Порадившись, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення поданого клопотання, враховуючи таке.

Згідно із частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.  

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Проте, зі змісту заявленого клопотання вбачається, що питання, поставлені заявником на вирішення експертизи, не стосуються обставин, які входять до предмета доказування у даному спорі.

З наведених підстав суд апеляційної інстанції ухвалив відмовити у задоволенні клопотання про призначення у справі №907/645/22 судової (комплексної) експертизи.

26.06.2023 року відповідач подав клопотання (вх. № 01-05/2035/23 від 26.06.2023 року) про зупинення провадження у справі № 907/645/22 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 260/3847/23 за позовом ТзОВ «Закарпатгаз Збут» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, що знаходиться в провадженні Закарпатського окружного адміністративного суду.

Колегія суддів дослідила зміст клопотання і прийшла до висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі № 907/645/22, беручи до уваги наступне.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

У своєму клопотанні відповідач не навів жодних конкретних обставин, за яких апеляційні скарги у справі № 907/645/22 не можуть бути розглянуті до вирішення іншої справи № 260/3847/23.

В даній справі суд не позбавлений можливості з`ясувати всі обставини, що мають значення для розгляду апеляційних скарг ТзОВ "Закарпатгаз збут", ТзОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" на рішення господарського суду Закарпатської області від 24.03.2023 року.

Зупинення провадження у справі за відсутності належних підстав для цього мало б наслідком невиправдане затягування судового процесу та порушення вимог щодо розумної тривалості розгляду апеляційної скарги.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла до висновку про те, що правові підстави для зупинення провадження у справі № 907/645/22 на стадії апеляційного провадження відсутні.

При розгляді клопотання відповідача (вх. № 01-05/2036/23 від 26.06.2023 року) про залучення до участі у справі № 907/645/22 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача  – Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз», суд виходить з таких мотивів.

Відповідно до частини 1 статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі (ч. 3 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України).

Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі.

У вирішенні цього питання суд має з`ясовувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

Відповідач у своєму клопотанні не обґрунтував, яким чином рішення з даного господарського спору може вплинути на права та обов`язки ТзОВ «Оператор газотранспортної системи України», АТ «Закарпатгаз» по відношенню до сторін в даному спорі. Відтак, з огляду на приписи статті 50 Господарського процесуального кодексу України суд ухвалив: відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залучення зазначених Товариств до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Суд не розглядав подане відповідачем клопотання (вх. № 01-05/2038/23 від 26.06.2023 року) про зупинення провадження у справі № 907/645/22 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/6829/23, що знаходиться в провадженні господарського суду міста Києва, з тих підстав, що присутній в судовому засіданні представник відповідача Станько  М.М., який діє на підставі довіреності № Др-16-1222 від 30.12.2022 року, заявив про відмову від вказаного клопотання.

В судовому засіданні представники скаржників підтримали вимоги своїх апеляційних скарг з наведених у них підстав.

Представник позивача просив скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 24.03.2023 року у справі №907/645/22 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 38747521,92 грн. пені та 201737175,65 грн. штрафу, прийняти в цій частині нове рішення, яким у повному обсязі задоволити позовні вимоги ТзОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг».

Представник відповідача просив скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 24.03.2023 року у справі №907/645/22, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Обставини справи

Як видно із наявних у справі копій документів, 30.09.2021 між ТзОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» (продавець) та ТзОВ «Закарпатгаз Збут» (покупець) укладено рамковий договір купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ЗПГЗ, який регулює відносини сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу за угодою, що надалі іменується "Індивідуальний договір" (а.с. 26-30, т. 1).

Згідно з п. 1.2 рамкового договору, індивідуальний договір повинен бути укладений, з урахуванням умов цього договору, у письмовій формі та підписаний уповноваженими представниками сторін, і складає невід`ємну частину цього договору.

Відповідно до п. 1.3 рамкового договору, умовами індивідуального договору визначається договірна ціна, договірна вартість, договірний обсяг, періоди поставки, порядок оплати, пункт поставки та інші умови, визначені згідно з цим договором. У разі якщо інше не передбачено умовами індивідуального договору, то застосовуються положення цього рамкового договору.

Продавець зобов`язується передати у власність покупцю природний газ в обсягах і строки, що погоджені сторонами у відповідному індивідуальному договорі, а покупець зобов`язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу газу у розмірі, строки та у порядку, що визначені відповідним індивідуальним договором та цим рамковим договором (п. 1.4 рамкового договору).

У відповідності до п. 2.1 рамкового договору загальна кількість природного газу, що передається продавцем покупцю на виконання цього договору, дорівнює обсягу природного газу, що передається відповідно до індивідуального договору за цим договором, та визначається на підставі комерційних актів.

Згідно з п.п. 3.3, 3.4 рамкового договору передача та приймання природного газу здійснюється на ВТТ шляхом надання сторонами оператору ГТС торгових сповіщень на відчуження/набуття природного газу в Інформаційній платформі Оператора ГТС, відповідно до вимог Кодексу ГТС. У торгових сповіщеннях, зокрема, зазначається обсяг природного газу, що передається/приймається сторонами відповідно до індивідуального договору та портфоліо балансування для постачання природного газу побутовим споживачам, що передбачено Кодексом ГТС. Право власності на природний газ переходить від продавця до покупця у ВТТ. Після переходу права власності на природний газ покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов`язану із правом власності на природний газ.

В пункті 3.8 рамкового договору передбачено, що фактичний обсяг переданого продавцем та прийнятого покупцем газу на ВТТ за період поставки згідно з індивідуальним договором дорівнює сумі усіх обсягів, зазначених у торгових сповіщеннях сторін, на підставі яких Оператором ГТС погоджено передачу природного газу протягом такого періоду поставки.

За змістом п. 3.9 рамкового договору, після закінчення періоду поставки, у якому була здійснена передача газу, але не пізніше 8-го числа місяця, наступного за періодом поставки, якщо інше не передбачено індивідуальним договором, продавець складає, підписує, скріплює своєю печаткою комерційний акт та направляє на підпис покупцю його скановану копію на електронну адресу покупця, вказану у розділі 11 цього договору. Комерційний акт вважається отриманим покупцем в день направлення його продавцем на електронну адресу покупця, також продавець надсилає на підпис покупцю оригінали комерційного акту у двох примірниках, підписані та скріплені печаткою продавця на поштову адресу покупця, вказану у розділі 11 цього договору.

Сторони погодили, що скан-копії підписаних сторонами комерційних актів, що надіслані електронною поштою, на адреси, визначені у розділі 11 договору, мають повну юридичну силу нарівні з оригіналами до моменту фактичного обміну оригіналами, можуть бути подані в якості належних доказів і не можуть заперечуватись стороною, від імені якої вони були відправлені.

Після надання торгового сповіщення продавець не несе відповідальність за подальше використання природного газу покупцем (п. 3.12 рамкового договору).

Відповідно до п. 4.1 рамкового договору загальна вартість цього договору не може перевищувати 2  202  256  000,00 грн., включаючи ПДВ.

В пунктах 4.2, 4.3 рамкового договору передбачено, що продаж природного газу здійснюється за договірною ціною, що встановлюється між продавцем та покупцем на умовах індивідуального договору. Договірна вартість розраховується і підлягає сплаті в українських гривнях у безготівковій формі на рахунок продавця. Договірна вартість кожного договірного обсягу газу визначається на умовах індивідуального договору та округлюється до 2-х знаків після коми.

У відповідності до п. 4.4 рамкового договору покупець має здійснити оплату за природний газ на умовах, передбачених індивідуальним договором.

Згідно з п.п. 5.1.1 п. 5.1 рамкового договору покупець має право на отримання газу в обсягах, визначених індивідуальним договором, за умови належного виконання своїх зобов`язань, у тому числі здійснення повного розрахунку, надання забезпечення в порядку, передбаченому договором та індивідуальним договором.

Покупець зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату газу, надання забезпечення згідно з умовами договору та індивідуального договору (п.п. 5.2.2 п. 5.2 рамкового договору).

За змістом п.п. 5.3.1 п. 5.3 рамкового договору продавець має право отримувати від покупця своєчасну оплату за природний газ відповідно до умов договору та індивідуального договору.

В пункті 6.1 рамкового договору зазначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України, договором та індивідуальним договором.

Відповідно до п. 6.3 рамкового договору за порушення покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених договором та/або індивідуальним договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, покупець зобов`язаний сплати на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5 робочих днів, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% від суми простроченого платежу.

Згідно з п. 6.5 рамкового договору продавець не відповідає за будь-які перебої у транспортуванні або зберіганні газу, які стосуються функціонування, обслуговування та/або розвитку ГТС, а також за будь-яке погіршення якості газу, що сталося з вини Оператора ГТС.

Сторона не несе відповідальності за невиконання зобов`язань за цим договором/індивідуальним договором у частині передачі/приймання газу, що сталося через введення оператором ГТС будь-яких заходів з метою забезпечення безпеки постачання природного газу, у тому числі на міждержавних з`єднаннях, та не з вини самої сторони. Про такі обставини сторона має повідомити іншу сторону протягом 1-го робочого дня, з дня, коли стороні стало відомо про такі обставини (п. 6.6 рамкового договору).

У відповідності до п. 6.8 рамкового договору нарахування та стягнення штрафних санкцій та збитків є правом, а не обов`язком сторін.

В розділі 7 рамкового договору сторони передбачили умови настання форс-мажорних обставин.

Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором, якщо таке невиконання є наслідком дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під обставинами непереборної сили сторони розуміють обставини, що мають надзвичайний та невідворотний характер, які виникли після укладення договору та виключають або частково унеможливлюють належне виконання договору. Настання таких обставин не залежить від волі та бажання сторін (п. 7.1 рамкового договору).

В пункті 7.2 рамкового договору передбачено, що до обставин непереборної сили сторони відносять, зокрема суспільні явища (війни або військові дії).

Відповідно до п. 7.3 рамкового договору сторона, яка опинилась під впливом дії обставин непереборної сили, зобов`язана негайно (без затримки, в максимально коротший термін) як тільки стане відомо про можливість їх настання, настання чи припинення повідомити про це іншу сторону будь-якими припустимими засобами з наступним протягом 3 робочих днів письмовим повідомленням.

Достатнім доказом дії обставин непереборної сили є документ, виданий Торгово-промисловою палатою або іншим органом, уповноваженим чинним законодавством України на засвідчення обставин непереборної сили. Надання вказаного доказу іншій стороні повинно бути здійснено в розумні строки, що необхідні для його отримання від уповноваженого органу, але не пізніше 14 днів з дати виникнення таких обставин (п. 7.4 рамкового договору).

У відповідності до п. 7.5 рамкового договору, строк виконання зобов`язань автоматично відкладається відповідно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини.

Згідно з п. 9.1 рамкового договору, цей договір набуває чинності з дати підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності)  та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до їх повного та належного здійснення, а в частині передачі газу покупцю по 30.04.2022 року (включно).

30.09.2021 року між ТзОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» (продавець) та ТзОВ «Закарпатгаз Збут» (покупець) укладено індивідуальний договір №БГр-21/22-ЗПГЗ до рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд-БГр-ЗПГЗ від 30.09.2021 року (а.с. 37-38, т. 1).

Згідно з п. 1 індивідуального договору загальний період поставки з 01.10.2021 по 30.04.2022 (включно).

В пункті 2 індивідуального договору сторони узгодили, що договірний обсяг природного газу за загальний період поставки, що передається на умовах індивідуального договору, складається з суми усіх договірних обсягів за кожний період поставки, які формуються на підставі додаткових угод, укладених відповідно до п. 7 цього індивідуального договору та заявок покупця на обсяг природного газу.

Відповідно до п. 3 індивідуального договору плановий договірний обсяг природного газу за загальний період поставки складає 296800,000 тис.куб.м.

Договірна вартість газу за період поставки розраховується як добуток договірного обсягу відповідно до укладеної сторонами додаткової угоди та наданої покупцем заявки та договірної ціни, визначеної в п. 10 індивідуального договору (п. 8 індивідуального договору).

Згідно з п. 10 індивідуального договору договірна ціна природного газу, який буде придбаний покупцем на умовах цього індивідуального договору, за загальний період поставки буде становити 7420,00 грн. з ПДВ за 1000 куб.м.

Відповідно до п. 12 індивідуального договору оплата договірної вартості за відповідний період поставки здійснюється покупцем виключно грошовими коштами на банківський рахунок продавця протягом 45 календарних днів починаючи з дня, наступного за днем закінчення відповідного періоду поставки.

В пункті 14 індивідуального договору передбачено, що покупець зобов`язується надати продавцю не пізніше ніж за 2 банківські дні до початку періоду поставки, зокрема, наступний вид забезпечення виконання своїх платіжних зобов`язань за індивідуальним договором: укласти договір або додаткову угоду до договору банківського рахунку щодо здійснення договірного списання з рахунку покупця, на який надходять кошти від побутових споживачів (п.п. 14.2 п. 14 індивідуального договору).

У відповідності до п. 19 індивідуального договору, пункт поставки - віртуальна торгова точка (ВТГ).

Згідно з п.п. 1.4 п.1 Основних умов договору про договірне списання (додаток 3 до індивідуального договору) у 4 чергу списуються грошові кошти за розрахунковими документами покупця, що передбачають виконання його договірних зобов`язань перед Оператором ГТС, які виникають у зв`язку з цим договором (а.с. 41, т. 1).

30.09.2021 року сторони підписали додаткову угоду №10-БГр-ЗПГЗ до індивідуального договору (з врахуванням додаткової угоди № 1 від 29.10.2021 року) та встановили, що обсяг природного газу, який буде прийнятий покупцем від продавця у періоді поставки "жовтень 2021" складає 26 958,100 тис.куб.м. Договірна вартість за період поставки "жовтень 2021" складає 200 029  102,00 грн. з ПДВ (а.с.42-43, т.1).

Відповідно до укладеної між сторонами додаткової угоди №11-БГр-ЗПГЗ від 22.10.2021 року до індивідуального договору (з врахуванням додаткової угоди № 1 від 30.11.2021 року) обсяг природного газу, який буде прийнятий покупцем від продавця у періоді поставки "листопад 2021" складає 40  490,000 тис.куб.м. Договірна вартість за період поставки "листопад 2021" складає 300435800,00 грн. з ПДВ (а.с.44-45, т.1).

22.11.2021 року сторони підписали додаткову угоду №12-БГр-ЗПГЗ до індивідуального договору (з врахуванням додаткової угоди № 1 від 31.12.2021 року) та встановили, що обсяг природного газу, який буде прийнятий покупцем від продавця у періоді поставки "грудень 2021" складає 59170,000 тис.куб.м. Договірна вартість за період поставки "грудень 2021" складає 439041400,00 грн. з ПДВ (а.с.46-47, т.1).

Відповідно до укладеної між сторонами додаткової угоди №01-БГр-ЗПГЗ від 21.12.2021 року до індивідуального договору (з врахуванням додаткової угоди № 1 від 31.01.2022 року) обсяг природного газу, який буде прийнятий покупцем від продавця у періоді поставки "січень 2022" складає 58970,000 тис.куб.м. Договірна вартість за період поставки "січень 2022" складає 437557400,00 грн. з ПДВ (а.с.48-49, т.1).

21.01.2022 року сторони підписали додаткову угоду №02-БГр-ЗПГЗ до індивідуального договору (з врахуванням додаткової угоди № 1 від 28.22.2022 року) та встановили, що обсяг природного газу, який буде прийнятий покупцем від продавця у періоді поставки "лютий 2022" складає 43680,000 тис.куб.м. Договірна вартість за період поставки "лютий 2022" складає 324105600,00 грн. з ПДВ (а.с.50-51, т.1).

Відповідно до укладеної між сторонами додаткової угоди №03-БГр-ЗПГЗ від 22.02.2022 року до індивідуального договору (з врахуванням додаткової угоди № 2 від 31.03.2022 року) обсяг природного газу, який буде прийнятий покупцем від продавця у періоді поставки "березень 2022" складає 38730,000 тис.куб.м. Договірна вартість за період поставки "березень 2022" складає 287376600,00 грн. з ПДВ (а.с.52-54, т.1).

22.03.2022 року сторони підписали додаткову угоду №04-БГр-ЗПГЗ до індивідуального договору (з врахуванням додаткової угоди № 2 від 30.04.2022 року) та встановили, що обсяг природного газу, який буде прийнятий покупцем від продавця у періоді поставки "квітень 2022" складає 25320,000 тис.куб.м. Договірна вартість за період поставки "квітень 2022" складає 187874400,00 грн. з ПДВ (а.с.55-57, т.1).

На виконання умов індивідуального договору №БГр-21/22-ЗПГЗ від 30.09.2021 року позивач в період з жовтня 2021 по квітень 2022 року передав відповідачу природний газ на загальну суму 2176420302,00 грн., що підтверджується Комерційними актами приймання-передачі природного газу № 1_10-БГр-ЗПГЗ від 31.10.2021 року, № 1_11-БГр-ЗПГЗ від 30.11.2021 року, № 1_12-БГр-ЗПГЗ від 31.12.2021 року, № 1_01-БГр-ЗПГЗ від 31.01.2022 року, № 1_02-БГр-ЗПГЗ від 28.02.2022 року, № 1_03-БГр-ЗПГЗ від 31.03.2022 року, № 1_04-БГр-ЗПГЗ від 30.04.2022 року. Вказані комерційні акти приймання-передачі природного газу підписані представниками сторін без зауважень, підписи яких скріплені печатками сторін договору (а. с.58-64, т.1).

В порушення своїх договірних зобов`язань по оплаті природного газу, відповідач в період з 30.09.2021 року по 30.06.2022 року сплатив на користь позивача 1480554376,43 грн., що підтверджується зокрема довідкою АТ "Державний ощадний банк України" №16/2-09/1375 від 11.07.2022 року і розрахунком неустойки, 3% річних та інфляційних нарахувань ТзОВ «Закарпатгаз Збут» за індивідуальним договором №БГр-21/22-ЗПГЗ від 30.09.2021 року, відповідно до якого основний борг відповідача перед позивачем складає 695865925,57 грн. (а.с. 19-23, 65-81, т.1).

28.02.2022 Торгова-промислова палата України своїм листом №2024/02.0-7.1  засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану. Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для СПД та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно якого стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (а.с. 120, т. 1).

В листі № 88701-Сл-2456-0222 від 25.02.2022 відповідач повідомив позивачу та АТ  "Ощадбанк" про призупинення договірного списання та відстрочення оплати (а.с. 121-123, т.1).

Підставою звернення позивача до місцевого господарського суду з даним позовом слугувало неналежне виконання відповідачем свої зобов`язань по оплаті природного газу, поставленого в період з жовтня 2021 по квітень 2022 року.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язань з оплати природного газу позивач на підставі пункту 6.3 рамкового договору нарахував пеню в сумі 58747521,92 грн., штраф в сумі 211737175,65 грн та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України – 6655025,14 грн 3% річних і 31962482,65 грн. інфляційних втрат.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційних скарг

В силу положень частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 638 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В силу частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частин 1, 2 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

До правовідносин у сфері купівлі-продажу та постачання природного газу застосовуються, зокрема, положення Закону України «Про ринок природного газу».

Частинами 1, 2 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) унормовано, що  постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.  Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, унормовано, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України, статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході розгляду справи суд встановив, що на підставі рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд-БГр-ЗПГЗ від 30.09.2021 року та індивідуального договору №БГр-21/22-ЗПГЗ від 30.09.2021 року відповідач в період з жовтня 2021 по квітень 2022 року без жодних зауважень прийняв від позивача природний газ вартістю 2176420302,00 грн., про що сторони склали вказані вище комерційні акти приймання-передачі природного газу.

Відповідач частково оплатив вартість отриманого природного газу, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем в сумі 695865925,57 грн., що підтверджується довідкою АТ "Державний ощадний банк України" №16/2-09/1375 від 11.07.2022 року про надходження коштів на рахунки позивача від ТОВ «Закарпатгаззбут».

Враховуючи вищенаведені норми права, фактичні обставини даної справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 695865925,57  грн. основного боргу.

Посилання скаржника ТзОВ «Закарпатгаззбут» на форс-мажорні обставини у даному спорі суд апеляційної інстанції вважає необгрунтованими, з огляду на таке.

Підстави  звільнення  від відповідальності  за порушення зобов`язання визначені  статтею 617 ЦК України: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від  відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з положеннями  статті 218 ГК України  у разі якщо інше не передбачено законом або договором,  суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе  господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин  не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку  саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи  при виконання нею конкретних договірних зобов`язань.  І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Відповідач у даній справі не довів належними доказами відсутність можливості здійснювати господарську діяльність в період дії    форс-мажорних обставин, на які він покликається, та здійснювати фактичне споживання послуг у спірних правовідносинах.

Навпаки, матеріалами справи підтверджено, що спірні відносини охоплюють період з жовтня 2021 (тобто до військової агресії рф проти України) по квітень 2022 року. На виконання умов індивідуального договору №БГр-21/22-ЗПГЗ від 30.09.2021 року позивач у вказаному періоді передав відповідачу природний газ на загальну суму 2176420302,00 грн., що підтверджується вищеописаними Комерційними актами приймання-передачі природного газу, які підписані представниками сторін без зауважень та скріплені печатками сторін договору. Відповідач частково оплатив вартість отриманого природного газу, що дає підстави для висновку про те, що він здійснював господарську діяльність та не був позбавлений можливості виконати свої договірні зобов`язання.

За доводами відповідача, обов`язок щодо оплати позивачу неотриманих обсягів природного газу, які помилково визначені (завищені) у Актах приймання-передачі природного газу до індивідуального договору є несправедливим щодо нього, оскільки побутові споживачі фактично отримали менший об`єм газу, тому оплачувати різницю між відкоригованим АТ "Закарпатгаз" і тим, що був виставлений у період з жовтня 2021 по квітень 2022, він не зобов`язаний.

Проте, колегія суддів вважає помилковими доводи відповідача про оспорюваність обсягів споживання, які визначені в комерційних актах приймання-передачі природного газу до Рамкового договору та Індивідуального договору в період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року, оскільки при підписанні актів ним не було заявлено жодних претензій щодо кількості переданого природного газу.

Відповідно до п.п. 3.3., 3.4. укладеного між позивачем та відповідачем Рамкового договору право власності на природний газ переходить від продавця до покупця у ВТТ (віртуальній торговій точці) та після переходу права власності Покупець несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Враховуючи те, що відповідач вчасно не оплатив вартість отриманого природного газу, позивач нарахував 6655025,14 грн 3% річних та 31962482,65 грн. інфляційних втрат за період з 16.12.2021 року по 30.06.2022 року.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних, суд першої інстанції встановив, що такі є обґрунтованими та арифметично вірними та правомірно задоволив ці позовні вимоги, стягнувши з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 6655025,14 грн та 31962482,65 грн. інфляційних втрат.

При розгляді апеляційних скарг в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 58747521,92 грн. за період з 16.12.2021 року по 30.06.2022 року та штрафу в сумі 211737175,65 грн. колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини першої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.3 рамкового договору за порушення покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених договором та/або індивідуальним договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, покупець зобов`язаний сплати на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5 робочих днів, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% від суми простроченого платежу.

Суд першої інстанції перевірив наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій та визнав дані вимоги такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, місцевий господарський суд скористався повноваженнями, наданими ст.233 ГК України та ст. 551 ЦК України, і зменшив розмір пені та штрафу, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за неналежне виконання умов договору, стягнувши відповідно 20000000,00 грн. пені та штраф в сумі 10000000,00 грн.

Перевіряючи законність і обгрунтованість оскарженого рішення місцевого господарського суду в зазначеній частині, колегія суддів вважає необхідним врахувати таке.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом зазначеної норми, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

В силу положень частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тобто, частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України передбачено умови як підстави для зменшення пені і ця норма не передбачає вимог щодо обов`язкової їх наявності у поєднанні, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них, зокрема наявність інших обставин, які мають істотне значення.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої статті 550 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 та послідовно у низці постанов Верховного Суду.

Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства(в) мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити з того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Суд відзначає, що цивільне законодавство поряд із засадою свободи договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України) також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України).

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19).

Відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

У даній справі суд першої інстанції встановив, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума штрафних санкцій є надмірною. При цьому, позивач реалізував право на стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, які у значній мірі компенсують позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов спірного договору.

Позивач не довів, що внаслідок порушення відповідачем строків виконання зобов`язання йому завдано збитків або, що розмір завданих збитків перевищує розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій.

Окрім того, суд врахував той факт, що відповідач частково погасив свою заборгованість перед позивачем та сплатив 1 480 554  376,43 грн., а позивач певний час (строк) не звертався до суду за захистом свого порушеного права.

З огляду на викладене, можна дійти висновку про те, що застосування судом першої інстанції у даній справі норм права (зокрема, статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України) є правомірним.

За наслідками апеляційного перегляду оскарженого судового рішення судова колегія констатує, що доводи апелянтів не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційних скарг. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в рішенні господарського суду Закарпатської області від 24.03.2023 року у справі №907/645/22.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційні скарги – без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 197, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз збут" б/н від 13.04.2023 року (вх. № 01-05/1208/23 від 18.04.2023 року); Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" за №125/08-3770 від 28.04.2023 року (вх. № 01-05/1430/23 від 03.05.2023 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Закарпатської області від 24.03.2023 року у справі №907/645/22  – без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційних скарг покласти на скаржників.

Справу повернути в господарський суд Закарпатської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя                                                                                 О.В. Зварич

Суддя                                                                                                    В.М. Гриців

        Суддя                                                                                                    І.Б. Малех