Ухвала

20 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 712/4126/22

провадження № 61-11308св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 лютого 2023 року в складі судді: Романенко В. А., додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 квітня 2023 року в складі судді: Романенко В. А. та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 червня 2023 року в складі колегії суддів: Гончар Н. І., Новікова О. М., Фетісової Т. Л.,

Історія справи

Короткий зміст позову

10 червня 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про поділ в натурі житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, припинення частки у спільній власності.

Позов мотивований тим, що житловий будинок з будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить сторонам на праві спільної часткової власності.

Відповідно до договорів дарування частин житлового будинку від 12 березня 2020 року 20 травня 2020 року, 15 червня 2020 року позивач прийняв у власність 12/25 частки вказаного житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель і споруд.

Відповідач ОСОБА_2 на підставі договору дарування частки у праві власності на житловий будинок є власником частини вказаного житлового будинку з частиною надвірних будівель і споруд у розмірі 13/25 часток. Фактично, кожен із співвласників користується окремою часткою домоволодіння. Позивач вказував, що виникла необхідність у поділі в натурі нерухомого майна, оскільки у досудовому порядку сторони не можуть врегулювати даний спір.

ОСОБА_1 просив:

поділити в натурі між сторонами житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, виділити ОСОБА_1 та визнати за ним право власності на житловий будинок літ. «А-1», літ. «А-l», в частині приміщень коридор № 1-1 (заг. площа 8,0 кв. м), кухня № 1- 2 (заг. площа 6,1 кв. м), житлова кімната № 1- 3 (заг. площа 10,3 кв. м), житлова кімната № 1-4 (заг. площа 17,1 кв. м) загальна площа яких становить 41,5 кв. м, житлова площа 27,4 кв. м, та господарські будівлі та споруди: сарай літ. «Б», сарай літ. «б», вбиральня літ. «В», погрібу п/д, огорожу № 1, огорожу № 4, водоколонку № 3, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 ; залишити за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок літ. А-1», літ. «А-l», прибудови а, в частині приміщень: тамбур № 2-1 (заг. площа 1,3 кв. м), кухня № 2-2 (заг.площа 7,4 кв. м), житлова кімната №2- З (заг. площа 13,8 кв. м), коридор № 2-4 (заг. площа 4,0 кв. м), житлова кімната № 2-5 (заг. площа 6,6 кв. м), житлова кімната № 2-6 (заг. площа 19,4 кв. м), загальна площа яких становить 52,5 кв. м житлова площа 39,8 кв. м та господарські будівлі та споруди: гараж літ. «Г», вбиральня літ. «Д», огорожа № 2, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 ;

стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію різниці вартості часток в розмірі 21496 грн;

у зв`язку з проведеним поділом припинити право спільної часткової власності між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи (у тому числі надання адвокатом правої допомоги) стягнути з відповідача.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 червня 2023 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 червня 2023 року відкрито провадження в справі.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Поділено в натурі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 .

Виділено та визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок «А-1» з прибудовою «А-1», а саме приміщення: 1-1 коридор, 1-2 кухня, 1-3 житлова кімната, 1-4 житлова кімната; надвірні споруди - сараї «Б» та «б», вбиральня «В», огорожа № 1, 4, водоколонка № 3. Загальна площа приміщень - 41,5 м2, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 .

Виділено та визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок «А-1» з прибудовою «А-1», а саме приміщення: 2-1 тамбур, 2-2 кухня, 2-3 житлова кімната, 2-4 коридор, 2-5 житлова кімната, 2-6 житлова кімната; надвірні споруди - прибудова «а», гараж «Г», вбиральня «Д», огорожа № 2. Загальна площа приміщень - 52,5 м2, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за відхилення від ідеальної частки в сумі 21 496,00 грн, матеріальні витрати по переобладнанню житлового будинку у розмірі 6 916,00 грн, а всього 28 412,00 грн.

Припинено право спільної часткової власності між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 12 405 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

відповідач не скористався своїм правом на подання зустрічного позову, проведення земельно-технічної, будівельно-технічної експертиз.

відповідно до висновку експерта за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи від 23 червня 2022 року № 07-22, виконане судовим експертом Калашніков О. М. , ринкова вартість будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (з врахуванням вартості земельної компоненти) в цінах станом на час проведення експертизи становить 3 844 279 грн. Враховуючи фактичні об`ємно-планувальні та конструктивні рішення будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 станом на час проведення експертизи, функціональне призначення приміщень та будівель, фактичне користування будинком та господарськими спорудами, правовстановлюючі документи на земельну ділянку, а також загальний технічний стан будівель та споруд, поділ будинковолодіння з метою влаштування двох ізольованих квартир, забезпечених окремими виходами на прилеглу земельну ділянку у відповідності до фактичних часток співвласників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - можливий. З врахуванням фактичного користування, що склалося між співвласниками, а також з врахуванням правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на розгляд суду пропонується один варіант поділу будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до часток співвласників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам у їх сукупності, беручи до уваги докази, що містяться в матеріалах справи, та той факт, що між співвласників будинку фактично поділено домоволодіння, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню відповідно до висновку експерта за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи від 23 червня 2022 року № 07-22 та висновку експерта за результатами проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 12 грудня 2022 року № 07-22-01, а саме поділити в натурі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 ;

відповідно до статті 141 ЦПК України до стягнення з ОСОБА_2 на користь держави підлягає судовий збір у розмірі 12 405 грн, тому що позивач звільнений від сплати судового збору, оскільки є особою з інвалідністю 2 групи;

пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачає, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання судових витрат, суд враховує, що відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України представником позивача зроблена заява щодо подання доказів розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Додатковим рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 квітня 2023 року задоволено заяву ОСОБА_1 , підписану представником Прядкою В. М. , та ухвалено додаткове рішення у справі.

Стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 100 грн, понесені судові витрати на проведення експертизи у розмірі 24 162,56 грн, а всього 36 262,56 грн.

Клопотання ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору залишено без задоволення. Залишено без розгляду заяву ОСОБА_2 про поновлення строку на подання доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу. Відмовлено у прийнятті додаткового рішення за заявою ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, припинення частки у спільній власності.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

відповідач щодо витрат на проведення судової експертизи зазначав, що Верховний Суд неодноразово виснував (справа № 524/710/21 від 20 липня 2022 року, справа № 824/647/19-а від 16 грудня 2020 року), що для відшкодування витрат, пов`язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі. Враховуюче те, що замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулося за ініціативою позивача до його звернення до суду з позовом, то підстав для відшкодування витрат на складення такого експертного висновку відсутні;

судом установлено, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, припинення частки у спільній власності, задоволено Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 12405 грн;

24 червня 2020 року між ОСОБА_1 та адвокатом Прядкою В. М. укладено Договір № 43/20 про надання послуг, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надавати замовнику юридичні послуги та захист інтересів останнього щодо представництва інтересів замовника, зокрема в судах першої інстанції та апеляційної інстанції. 24 червня 2020 року між укладено Угоду про вартість послуг за надання правової (професійної правничої) допомоги (додаток до Договору про надання послуг № 43/20 від 24 червня 2020 року), відповідно до умов якої робота (послуги) Виконавця з надання правової (професійної правничої) допомоги ОСОБА_1 оплачується Замовником в наступному розмірі: формування правової позиції, надання консультацій - від 600 грн до 1000 грн; аналіз документів, ознайомлення з матеріалами справ, представництво інтересів перед будь-якими особами, інша погодинна робота - від 800 грн до 1200 грн; судові засідання: відбулось - 1000 грн; не відбулось - 600 грн; за межами м. Черкаси - 2500 грн та окремо компенсація транспортних витрат; складання документів, в тому числі процесуальних - від 200 грн до 3000 грн;

відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг з надання професійної (правничої) допомоги ОСОБА_1 справі № 712/4126/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, припинення частки у спільній власності, на підставі Договору про надання послуг № 43/20 від 24 червня 2020 року у період з 10.06.2022 року по 27.02.2023 року Виконавець надав Замовнику послуги з надання професійної (правничої) допомоги у справі № 712/4126/22: 10 червня 2022 року - аналіз наявних документів, надання консультації, формування правової позиції 1 800 грн; 10 червня 2022 року - написання позовної заяви для її подачі до суду Замовником 3 000 грн; 24 червня 2022 року - написання заяви про усунення недоліків 300 грн; 2022-2023 - участь адвоката у 5-ти судових засіданнях 5000 грн; 27 лютого 2023 року - написання промови у судових дебатах 2 000 грн. Всього: 12100 грн. Зауваження в якості, кількості та терміну надання послуг у Замовника відсутні; Замовником в повному обсязі оплачено роботу Виконавця (гонорар) у сумі 12100 грн;

детальним описом робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання професійної правничої допомоги у справі № 712/4126/22 про поділ в натурі житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, припинення частки у спільній власності, на підставі Договору про надання послуг № 43/20 від 24 червня 2020 року Виконавець надав Замовнику послуги з надання професійної (правничої) допомоги у справі № 712/4126/22, а саме: 10 червня 2022 року - аналіз наявних документів, надання консультації, формування правової позиції 1 800 грн; 10 червня 2022 року - написання позовної заяви для її подачі до суду Замовником 3 000 грн; 24 червня 2022 року - написання заяви про усунення недоліків 300 грн; 2022-2023 - участь адвоката у 5-ти судових засіданнях 5 000 грн; 27 лютого 2023 року - написання промови у судових дебатах 2 000 грн. Загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 12 100 грн. Згідно копії квитанції № 10 від 03 березня 2023 року ОСОБА_1 сплачені кошти на користь адвоката Прядки В. М. у розмірі 12 100 грн у справі 712/4126/22;

законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа. Верховний Суд неодноразово викладав позицію про те, що можуть бути відшкодовані судові витрати на професійну правову допомогу після розгляду справи судом та подання відповідних доказів у строки, встановлені процесуальним законодавством. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися;

ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про зменшення судових витрат, посилаючись на те, що позивач та його представник зловживали процесуальними правами, навмисно подавали декілька позовів до ОСОБА_2 та не додавали документ про сплату судового збору, і як виявилося в подальшому позивач взагалі звільнений від сплати судового збору, про що очевидно було відомо і позивачеві та його представнику. Метою подання таких позовів очевидно була маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями. Разом з тим фінансове становище відповідача не дозволяє йому здійснити оплату витрат на правову допомогу заявлену позивачем, що підтверджується довідкою про доходи. Однак суд не бере до уваги вказане посилання ОСОБА_2 виходячи з наступного. Частиною 3 ст. 136 ЦПК України визначено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи або звільнити від їх сплати. Згідно статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. На тій же підставі суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. До клопотання про зменшення судових витрат ОСОБА_2 додано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утримання податків станом на 17.03.2023 року, відповідно до яких за період з 1 кварталу 2022 року по 4 квартал 2022 року інформація про доходи відсутня, однак вказані документи не є такими, що підтверджують об`єктивно його майновий стан та не доказують, що його майновий стан на даний час у повному обсязі чи частково перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. За таких обставин, суд позбавлений можливості оцінити майновий стан ОСОБА_2 , а тому не вбачає підстав для звільнення ОСОБА_2 від сплати судового збору, оскільки звільнення від сплати судового збору допускається лише у виключних випадках. При цьому, суд бере до уваги, що звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду. ОСОБА_2 не звертався до суду з клопотаннями про відстрочення, розстрочення сплати судового збору;

у поданій ОСОБА_2 заяві про стягнення судових витрат не наведено належних обґрунтувань щодо зловживання позивачем процесуальними правими, а саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтованість його дій. Враховуючи вищевикладене, доводи ОСОБА_2 не можуть бути підставою для звільнення його від сплати судового збору та зменшення судових витрат, оскільки справляння судового збору переслідує законну мету. Таким чином, оскільки відсутні встановлені законом підстави для звільнення ОСОБА_2 від сплати судового збору, тому в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та в клопотанні про зменшення судових витрат слід відмовити. Враховуючи вищевикладене, з огляду на обставини справи, доводи заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_2 на корись ОСОБА_1 витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 12100 грн.

рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, припинення частки у спільній власності, задоволено. За заявою позивача ОСОБА_1 , судовим експертом Калашніковим О. М., наданий висновок експерта за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи 23 червня 2022 року № 07-22, за проведення якої позивачем були сплачені кошти у розмірі 21 142,24 грн. За надання судовим експертом Калашніковим О. М., висновку експерта за результатами проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 12 грудня 2022 року № 07-22-01, позивачем сплачені кошти у розмірі 3 020,32 грн. На підтвердження сплати судових витрат за проведення судових експертиз ОСОБА_1 надано рахунок № 7 від 27 травня 2022 року на суму 21 142,24 грн та платіжну інструкцію № 12798366 від 09 грудня 2022 року на суму 3 020,32 грн.

за змістом частини першої та пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно пункту 2 частини третьої статті 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, крім іншого, витрати пов`язані із проведенням експертизи. Частиною 6 статті 139 ЦПК України визначено, що розмір витрат на проведення експертизи встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів;

як встановлено з матеріалів справи, під час розгляду справи позивачем ОСОБА_1 , наданий висновок експерта Калашнікова О.М., за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи 23 червня 2022 року № 07-22 та висновок експерта за результатами проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 12 грудня 2022 року № 07-22-01, за проведення яких позивачем були сплачені кошти у розмірі 24 162,56 грн. Наведені докази свідчать про те, що вказані витрати понесені саме позивачем ОСОБА_1 , однак питання щодо розподілу цих витрат у рішенні від 27 березня 2023 року судом не були вирішені, тому у відповідності до положень статей 133, 141 ЦПК України, - судові витрати підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 ;

суд не взяв до уваги посилання ОСОБА_2 на те, що замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулося за ініціативою позивача до його звернення до суду з позовом, оскільки відповідно до частин першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким чином, оскільки у рішенні Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 березня 2023 року не вирішено питання щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем, суд вважає, за доцільне задовольнити заяву адвоката Прядка В. М. та ухвалити додаткове рішення;

заява ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не підлягає до задоволення з наступних підстав. За приписами процесуального закону, докази про понесені судові витрати у зв`язку з розглядом справи сторони мають подати до закінчення судових дебатів у справі або в подальшому подати відповідні докази протягом п`яти днів саме після ухвалення рішення суду. Як наслідок недотримання таких встановлених законом строків визначено залишення заяви без розгляду. При цьому сторона має обґрунтувати поважність причин не подання доказів, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі. З матеріалів справи вбачається, що докази понесених відповідачем судових витрат на правничу допомогу подані до суду 23 березня 2023 року, рішення у справі ухвалено 27 лютого 2023 року, в судовому засіданні не ставилося це питання, тобто представником відповідача пропущено встановленого законом строк подання таких доказів. При цьому клопотання про поновлення процесуального строку подання таких доказів, з обґрунтуванням поважності причин їх не подання до закінчення судових дебатів у справі, не заявлено. Клопотання про поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення, яке було подано представником відповідача, не можна вважити тотожним клопотанню про поновлення процесуального строку на подання доказів. Отже вказані обставини зумовлюють необхідність залишення без розгляду заяви зробленої в порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 20 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , підписану представником ОСОБА_5 залишено без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 лютого 2023 року та додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 квітня 2023 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується в частині розподілу судових витрат, колегія суддів переглядає рішення лише в цій частині. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, як розподілити між сторонами судові витрати. Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

згідно із матеріалами справи ціна позову у справі, що переглядається, становить 3 844 279 грн, що підтверджується висновком експерта № 07-22 від 23 червня 2022 року (т. 1 а. с. 38-50). Пунктом 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду: позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується судовий збір в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2022 року (992,40 грн), розмір судового збору за подання позовної заяви у даній справи становить 12405 грн. У зв`язку із тим, що позивач, позовні вимоги якого задоволено у повному обсязі, звільнений від сплати судового збору, суд першої інстанції відповідно до вказаних норм цивільного процесуального законодавства обґрунтовано стягнув із відповідача в дохід держави судовий збір за подання позовної заяви у розмірі, що не перевищує 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 12405 грн;

з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та підтриманий у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу;

частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Ухвалюючи додаткове рішення у справі, суд першої інстанції правильно врахував, що позивачем надано належні документально підтверджені докази понесення ним витрат на правничу допомогу в розмірі 12100 грн, а відповідачем надано належних доказів на підтвердження підстав для зменшення розміру заявлених судових витрат;

посилання відповідача на процесуальні зловживання позивачем шляхом пред`явлення останнім аналогічних позовів, які були повернуті та залишені без розгляду, не є належним підтвердженням зловживань позивачем своїми правами, оскільки право на звернення до суду гарантоване кожному Конституцією України та Цивільним процесуальним кодексом, яким користувався позивач. Інших належних та належним чином підтверджених доказів на спростування визначеного позивачем розміру витрат на правничу допомогу відповідачем не надано, тому суд обґрунтовано стягнув із відповідача на користь позивача документально підтверджену суму судових витрат в розмірі 12 100 грн. Твердження скаржника, що спір виник не у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача, а у зв`язку з необхідністю здійснити розподіл житлового будинку та виділити кожному із співвласників його частину в натурі, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача судових витрат, є безпідставними, оскільки сторони не були позбавлені права досудового врегулювання спору, однак, відсутність домовленості між ними спричинила судовий спір;

щодо посилань в апеляційній скарзі на те, що судом не враховано правові позиції Верховного Суду щодо стягнення витрат на проведення експертизи, оскільки замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулося за ініціативою позивача до його звернення до суду з позовом, тому відсутні підстави для відшкодування витрат на складення такого експертного висновку, колегія суддів вказує наступне. Статтею 102 ЦПК України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Позивачем під час пред`явлення позову було надано висновок експерта № 07-22 від 23 червня 2022 року за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи, складений на його замовлення (т. 1 а.с. 38-58). За проведення експертизи позивачем сплачено 21 142,24 грн, що підтверджується копією рахунку № 7 від 27 травня 2022 року, копією Акту здачі-приймання висновку експерта № 07-22 від 23 червня 2022 року та копією платіжного доручення № 2378487645 від 10 червня 2022 року (т. 1 а. с. 59-61).

також під час розгляду справи судом першої інстанції за замовленням позивача було проведено додаткову судову будівельно-технічну експертизу та надано висновок № 07-22-01 від 12 грудня 2022 року (т. 1 а.с. 220-229).за проведення цієї експертизи позивачем сплачено 3020,32 грн, що підтверджується копією Акта здачі-приймання висновку експерта № 07-22-01 від 12 грудня 2022 року та копією платіжної інструкції № 12798366 від 09 грудня 2022 року (т. 1 а.с. 230-231). Надані позивачем докази відповідають вимогам статті 102 ЦПК України щодо висновку експерта, зокрема, у висновку вказано, що судова експертиза проводилась для подання її висновку до Соснівського районного суду м. Черкаси, експерт повідомлений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо врахування понесених позивачем витрат на проведення експертизи як судових витрат у справі та стягнення цих витрат із відповідача на користь позивача у порядку розподілу судових витрат на підставі статті 141 ЦПК України. При цьому відповідач не був позбавлений права надати висновок експерта, виготовлений на своє замовлення, у разі незгоди із наданими позивачем доказами. З огляду на викладене, колегія суддів вважала правильними висновку суду першої інстанції щодо стягнення із відповідача на користь позивача та в дохід держави судових витрат у визначеному судом розмірі та не знаходить підстав для зміни чи скасування рішення суду в частині розподілу судових витрат.

Аргументи учасників справи

26 липня 2023 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 лютого 2023 року, додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 квітня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 червня 2023 року, в якій просив:

оскаржені судові рішення в частині розподілу судових витрат скасувати.

судові витрати понесені позивачем, а саме проведення судової експертизи в розмірі 24 162,56 грн, сплата судового збору в розмірі 12 405,00 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 12 100,00 грн покласти на позивача;

судові витрати понесені ОСОБА_2 в суді першої інстанції, а саме витрати на правову допомогу в розмірі 7400,00 грн покласти на позивача.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суди порушили статтю 139 ЦПК України та не застосовували висновки суду по справі № 524/710/21 від 20 липня 2022 року: «положення ЦПК України встановлюють порядок проведення експертизи на замовлення учасника справи та порядок відшкодування витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони. Це означає, що для відшкодування витрат, пов`язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі. Враховуюче те, що замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулося за ініціативою ОСОБА 1 до її звернення до суду з позовом, то підстав для відшкодування їй витрат на складення такого експертного висновку відсутні». Суди не врахували, що замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулося за ініціативою позивача до його звернення до суду з позовом, а отже підстави для відшкодування витрат на складення такого експертного висновку відсутні. Під час розгляду справи було встановлено, що висновок експерта містив неточності та суперечив чинному законодавству України. З огляду на цю обставину в судовому засіданні експерт зазначив, що він виправить і приведе у відповідність висновок безкоштовно, що було погоджено сторонами;

порушено частину дев`яту статті 141 ЦПК України. Згідно висновків суду по справі № 521/3011/18 від 14 січня 2021 року, які не враховані при винесенні оскаржуваних рішень: «за змістом частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується». Відповідно до пункту 2 частини другої статті 44 ЦПК України подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями може визнаватися, як зловживання процесуальними правами, що суперечить завданню цивільного судочинства. Суди не взяли до уваги, що 28 вересня 2020 року відкрито провадження у справі № 712/8685/20 за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Прядка В. М. про виділ майна в натурі, визнання права власності на майно, припинення спільної часткової власності. Ухвалою від 29 червня 2022 року залишено позовну заяву без розгляду. Разом з тим, 10 червня 2022 року позивач подав новий позов до ОСОБА_2 (справа № 712/4126/22) з тим самим предметом і з тих самих підстав, що очевидно свідчить про зловживання процесуальними правами останнього;

ОСОБА_2 не заперечував щодо необхідності розподілу будинку, однак мав зауваження, які не були враховані експертом, зокрема щодо порядку поділу і подальшого обслуговування даху, підвалу та виправлення неточностей у складі господарських будівель. Без урахування цього та виправлення неточностей, даний спір не міг бути вирішений остаточно, а судове рішення не могло бути виконане, оскільки суперечило б відомостям, що містяться в технічному паспорті на будинок. Відтак, остаточний розподіл будинку здійснено з урахуванням зауважень ОСОБА_2 , після проведення додаткових експертних досліджень. Відповідач зауважував, що позивач приватизував земельну ділянку, на якій розташований будинок, відтак передача відповідачу частини будинку, що належить позивачу, має потягнути за собою і передачу земельної ділянка, яка лежить під цією частиною. Однак позивач всіляко відмовлявся надати до суду документи, які пов`язані з приватизацією земельної ділянки, він так і не подав проект приватизації, з якого можна було б визначити конфігурацію ділянки, її межі та переконатися, що після розподілу будинку відповідач не займатиме її частину. Такі дії позивача та його представника очевидно свідчать про зловживання їхніми процесуальними правами та те що даний спір виник внаслідок неправильних дій зі сторони позивача, отже судові витрати пов`язані з розглядом даної справи понесені відповідачем слід покласти на позивача;

основним порушенням в даній справі, що є зловживанням процесуальними правами зі сторони позивача та його представника адвоката Прядки В.М., є відсутність його повноважень для участі в даній справі без ордеру встановленого зразка, що було грубо проігноровано судами попередніх інстанцій і постановлено незаконні рішення. Представник позивача адвокат Прядка В.М. брав участь у справі № 712/4126/22 відповідно до договору про надання правової допомоги від 24 червня 2020 року № 43/20 та ордеру та ордеру Серія ЧК № 138524 від 24 червня 2020 року даний ордер є не чинним, тому що має попередню Типову форму, що діяла до 1 січня 2022 року. Використання такої форми ордера, як виключення, дозволялось лише до закінчення повноважень адвоката у конкретній справі, що розпочата до 01 січня 2022 року. Цивільна справа № 712/4126/22 розпочата після 01 січня 2022 року. Тому до зазначених договору про надання правової допомоги та ордеру адвокат Прядка В. М. не мав законних повноважень для прийняття участі в справі, як представник позивача ОСОБА_1 . З чого слідує, що всі дії вчинені адвокатом Прядкою В. М., в т.ч. наявність процесуальних документів в матеріалах справи за його підписом, участь в судових засіданнях, тощо є недійсними та суперечать нормам чинного законодавства.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

06 вересня 2023 року справу передано судді-доповідачу Крату В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 07 серпня 2023 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 20 липня 2022 року у справі № 524/710/21; від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 24 червня 2020 року між ОСОБА_1 та адвокатом Прядкою В. М. укладено Договір № 43/20 про надання послуг, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надавати замовнику юридичні послуги та захист інтересів останнього щодо представництва інтересів замовника, зокрема в судах першої інстанції та апеляційної інстанції.

24 червня 2020 року між ОСОБА_1 та адвокатом Прядкою В. М. укладено Угоду про вартість послуг за надання правової (професійної правничої) допомоги (додаток до Договору про надання послуг № 43/20 від 24 червня 2020 року), відповідно до умов якої робота (послуги) Виконавця з надання правової (професійної правничої) допомоги ОСОБА_1 оплачується Замовником в наступному розмірі: формування правової позиції, надання консультацій - від 600 грн до 1000 грн; аналіз документів, ознайомлення з матеріалами справ, представництво інтересів перед будь-якими особами, інша погодинна робота - від 800 грн до 1200 грн; судові засідання: відбулось - 1000 грн; не відбулось - 600 грн; за межами м. Черкаси - 2500 грн та окремо компенсація транспортних витрат; складання документів, в тому числі процесуальних - від 200 грн до 3000 грн.

Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг з надання професійної (правничої) допомоги ОСОБА_1 справі № 712/4126/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, припинення частки у спільній власності, на підставі Договору про надання послуг № 43/20 від 24 червня 2020 року у період з 10 червня 2022 року по 27 лютого 2023 року Виконавець надав Замовнику послуги з надання професійної (правничої) допомоги у справі № 712/4126/22, а саме:

10 червня 2022 року - аналіз наявних документів, надання консультації, формування правової позиції 1 800 грн;

10 червня 2022 року - написання позовної заяви для її подачі до суду Замовником 3 000 грн;

24 червня 2022 року - написання заяви про усунення недоліків 300 грн;

2022-2023 - участь адвоката у 5-ти судових засіданнях 5000 грн;

27 лютого 2023 року - написання промови у судових дебатах 2 000 грн.

Всього: 12100 грн. Зауваження в якості, кількості та терміну надання послуг у Замовника відсутні. Замовником в повному обсязі оплачено роботу Виконавця (гонорар) у сумі 12100 грн.

Згідно Детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання професійної правничої допомоги у справі № 712/4126/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, припинення частки у спільній власності, на підставі Договору про надання послуг № 43/20 від 24 червня 2020 року Виконавець надав Замовнику послуги з надання професійної (правничої) допомоги у справі № 712/4126/22, а саме: 10 червня 2022 року - аналіз наявних документів, надання консультації, формування правової позиції 1 800 грн; 10 червня 2022 року - написання позовної заяви для її подачі до суду Замовником 3 000 грн; 24 червня 2022 року - написання заяви про усунення недоліків 300 грн; 2022-2023 - участь адвоката у 5-ти судових засіданнях 5 000 грн; 27 лютого 2023 року - написання промови у судових дебатах 2 000 грн. Загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 12 100 грн.

Відповідно до копії квитанції № 10 від 03 березня 2023 року ОСОБА_1 сплачені кошти на користь адвоката Прядки В. М. у розмірі 12 100 грн у справі 712/4126/22.

За заявою позивача ОСОБА_1 , судовим експертом Калашніковим О. М., наданий висновок експерта за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи 23 червня 2022 року № 07-22, за проведення якої позивачем були сплачені кошти у розмірі 21 142,24 грн.

За надання судовим експертом Калашніковим О. М., висновку експерта за результатами проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 12 грудня 2022 року № 07-22-01, позивачем сплачені кошти у розмірі 3 020,32 грн.

На підтвердження сплати судових витрат за проведення судових експертиз ОСОБА_1 надано рахунок № 7 від 27 травня 2022 року на суму 21 142,24 грн та платіжну інструкцію № 12798366 від 09 грудня 2022 року на суму 3 020,32 грн.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, проаналізувавши оскаржені судові рішення, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з таких мотивів.

У справі, що переглядається:

позивач звернувся з позовом до суду 10 червня 2022 року;

на виконання ухвали про залишення позову без руху позивач надав висновок експерта за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи від 23 червня 2022 року № 07-22;

провадження в справі відкрито 27 червня 2022 року;

при запереченні проти стягнення витрат за проведення експертизи від 23 червня 2022 року № 07-22 відповідач в суді першої інстанції посилався на висновки зроблені в постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року в справі № 824/647/19-а (адміністративне провадження № К/9901/31359/20) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року в справі № 524/710/21 (провадження № 61-1693св22);

в оскаржених судових рішеннях суди вважали, що витрати за проведення експертизи від 23 червня 2022 року № 07-22 підлягають стягненню з відповідача.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що впрактиці касаційного суду сформувався такий підхід, що для відшкодування витрат, пов`язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі. Здійснення учасником справи замовлення експертного дослідження у поза процесуальному порядку обмежує право іншої особи приймати участь у процесі проведення експертизи, зокрема подавати заяву про відвід експерта.Наприклад:

(1)у постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року в справі № 824/647/19-а (адміністративне провадження № К/9901/31359/20) зазначено, що:

«33. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Положення статті 137 КАС України передбачають, що судом встановлюється розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Учасниками справи є, зокрема, сторони, треті особи (частина перша статті 42 КАС України). Сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач (частина перша статті 46 КАС України).

34. Таким чином КАС України встановлює порядок проведення експертизи на замовлення учасника справи та порядок відшкодування витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони. Це означає, що для відшкодування витрат, пов`язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі.

35. Оскільки в межах спірних правовідносин замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулося за ініціативою Товариства до звернення до суду з позовом, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування Товариству витрат на підготовку експертного висновку.

36. На користь такого висновку також свідчать норми частини восьмої статті 104 КАС України, які надають право учаснику справи подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи. Отже, здійснення учасником справи замовлення експертного дослідження в поза процесуальному порядку обмежує право іншої особи приймати участь у процесі проведення експертизи, зокрема подавати заяву про відвід експерта.

37. Дослідження експертом правопорушень зафіксованих в акті перевірки, які покладені в основу прийняття спірних актів індивідуальної дії, зазначення експертом про те, що висновок підготовлено для подання до суду, як і надання судом оцінки цьому висновку, не доводять того, що понесені Товариством витрати були необхідними (неминучими).

39. Суд визнає, що при ухваленні судом першої інстанції додаткового рішення та постанови суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду додаткового рішення, суди допустили порушення норм процесуального права, яке призвело до ухвалення незаконних рішень, що є підставою для їх скасування та ухвалення нового про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення»;

(2)у постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року в справі № 640/19089/20 (адміністративне провадження № К/9901/22986/21) вказано, що:

«43. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Положення статті 137 КАС України передбачають, що судом встановлюється розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Учасниками справи є, зокрема, сторони, треті особи (частина перша статті 42 КАС України). Сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач (частина перша статті 46 КАС України).

44. Таким чином КАС України встановлює порядок проведення експертизи на замовлення учасника справи та порядок відшкодування витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони. Це означає, що для відшкодування витрат, пов`язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі.

45. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі № 824/647/19-а.

46. Суди попередніх інстанцій не врахували, що в межах спірних правовідносин замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулося за ініціативою Товариства до звернення до суду з позовом, що обумовлює відсутність підстав для відшкодування Товариству витрат на підготовку експертного висновку.

47. На користь такого висновку також свідчать норми частини восьмої статті 104 КАС України, які надають право учаснику справи подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи. Отже, здійснення учасником справи замовлення експертного дослідження в поза процесуальному порядку обмежує право іншої особи приймати участь у процесі проведення експертизи, зокрема подавати заяву про відвід експерта.

48. Дослідження експертом правопорушень зафіксованих в акті перевірки, які покладені в основу прийняття спірного акта індивідуальної дії, зазначення експертом про те, що висновок підготовлено для подання до суду, як і надання судом оцінки цьому висновку, не доводять того, що понесені Товариством витрати були необхідними (неминучими)».

(3) у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року в справі № 524/710/21 (провадження № 61-1693св22) зазначено, що:

«висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Положення статті 139 ЦПК України передбачають, що судом встановлюється розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Учасниками справи є, зокрема, сторони, треті особи (частина перша статті 42 ЦПК України). Сторонами в цивільному процесі є позивач в відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України). Отже, положення ЦПК України встановлюють порядок проведення експертизи на замовлення учасника справи та порядок відшкодування витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони.

Це означає, що для відшкодування витрат, пов`язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі.

Враховуюче те, що замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулося за ініціативою ОСОБА_1 до її звернення до суду з позовом, то підстав для відшкодування їй витрат на складення такого експертного висновку відсутні. На підтвердження зазначеного також свідчать норми частини сьомої статті 106 ЦПК України, які надають право учаснику справи подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи. Отже, здійснення учасником справи замовлення експертного дослідження у поза процесуальному порядку обмежує право іншої особи приймати участь у процесі проведення експертизи, зокрема подавати заяву про відвід експерта.

Вказане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеними у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 824/647/19-а, адміністративне провадження № К/9901/31359/20, які суди безпідставно не взяли до уваги і з яким колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду погоджується. У зв`язку з цим у цій частині судові рішення підлягають скасуванню»;

(4) у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 травня 2023 року в справі № 914/3881/21 вказано, що:

«висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Положення наведених норм процесуального права передбачають, що судом встановлюється розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Відповідно до статті 41 ГПК у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. Отже, положення ГПК встановлюють порядок проведення експертизи на замовлення учасника справи та порядок відшкодування витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони. Це означає, що для відшкодування витрат, пов`язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі.

Подібні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 824/647/19-а, від 13.07.2021 у справі № 640/19089/20, на які здійснено посилання скаржником у касаційній скарзі на підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій у справі, що розглядається, не надали належної оцінки, що замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулося за ініціативою позивача до його звернення до суду з позовом, а відтак не надали оцінки наявності правових підстав для відшкодування позивачу витрат на складення такого експертного висновку».

Європейський суд з прав людини зауважив, що судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року).

«Ми рухаємось в напрямку того, щоб касаційний суд не був джерелом невизначеності судової практики і судові рішення касаційного суду були, розумно передбачуваними. Навіщо потрібна розумна передбачуваність судових рішень? Очевидно, що особа, чи фізична чи юридична, має можливість прогнозувати як буде вирішено її спір. Це одне з основних завдань, яке дозволяє зробити вирішення спору прогнозованим» (див. Крат В. І. Принцип юридичної визначеності в практиці Верховного Суду // Слово Національної школи суддів України. - 2021. - № 5 (спеціальний випуск). - С. 66 - 77.).

Касаційний суд підкреслює, що навряд чи таке застосування та тлумачення процесуальних норм щодо невідшкодування витрат за проведення експертизи до відкриття провадження в справі дозволяє зробити вирішення спору прогнозованим та відповідає принципам процесуального права, зокрема відшкодуванню судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Касаційний суд зауважує, що розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).

На основі принципу розумності запропоновано такий підхід до тлумачення як «метод чесного читання», тобто визначення застосування нормативного тексту до наявних обставин на основі того, як розумний читач, який повністю володіє мовою, зрозумів би текст на час його прийняття (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2023 року в справі № 334/9179/21 (провадження № 61-7643св22).

Судта учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статті 2 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина третя статті 133 ЦПК України).

Позовна заява, зокрема, повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (пункт 8 частини третьої статті 175 ЦПК України).

Аналогічні по суті норми містяться й в інших процесуальних кодексах (КАС, ГПК).

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що початок «вирішення спору» щодо своїх «прав та обов`язків цивільного характеру» пов`язується з поданням цивільного позову (див., зокрема: REDKA v. UKRAINE, № 19164/04, § 32, ЄСПЛ, від 21 червня 2007 року; VASILCHUK v. UKRAINE, № 31387/05, § 49, ЄСПЛ, від 10 грудня 2009 року).

Період, коли тривало провадження щодо процесуальних питань, має розглядатись як частина розгляду справи по суті та, відповідно, як частина вирішення спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру (LITVINYUK v. UKRAINE, № 55109/08, § 19, ЄСПЛ, від 01 березня 2018 року).

Обміркувавши викладене, колегія суддів зауважує, що:

розумний читач, який повністю володіє мовою, зрозумів би текст процесуальних норм так, що сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену як до подання позову, так і після (особливо, якщо судом враховано відповідний висновок експертизи як доказ). Тобто відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі;

звужувальне тлумачення процесуальних норм щодо не відшкодування судових витрат за експертизу суттєво обмежує засаду (принцип) цивільного судочинства про відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. При цьому, таке обмеження не обумовлене безпосередніми приписами норм процесуального законодавства, а зроблене касаційним судом на підставі припущень про обмеження права іншої особи приймати участь у процесі проведення експертизи, зокрема подавати заяву про відвід експерта, що не відповідає дійсності, оскільки враховуючи засаду (принцип) змагальності учасники справи не позбавлені можливості під час розгляду справи судом заперечувати проти висновку експерта, в тому числі посилаючись на наявність підстав для відводу, а суд, за таких обставин, має підстави для визнання такого висновку експерта недопустимим доказом;

відмова у відшкодування судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішенням (особливо, якщо судом враховано відповідний висновок експертизи як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, «підриває» конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права.

Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (VYERENTSOV v. UKRAINE, № 20372/11, § 65, від 11 квітня 2013 року; DEL RIO PRADA v. SPAIN, № 42750/09, § 93, від 21 жовтня 2013 року).

У зв`язку із наведеним колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: у постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року в справі № 824/647/19-а (адміністративне провадження № К/9901/31359/20), у постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року в справі № 640/19089/20 (адміністративне провадження № К/9901/22986/21), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року в справі № 524/710/21 (провадження № 61-1693св22), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 травня 2023 року по справі № 914/3881/21 зробити висновок про те, що:

«розумний читач, який повністю володіє мовою, зрозумів би текст процесуальних норм так, що сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену як до подання позову, так і після (особливо, якщо судом враховано відповідний висновок експертизи як доказ). Тобто відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі;

звужувальне тлумачення процесуальних норм щодо не відшкодування судових витрат за експертизу суттєво обмежує засаду (принцип) цивільного судочинства про відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. При цьому, таке обмеження не обумовлене безпосередніми приписами норм процесуального законодавства, а зроблене касаційним судом на підставі припущень про обмеження права іншої особи приймати участь у процесі проведення експертизи, зокрема подавати заяву про відвід експерта, що не відповідає дійсності, оскільки враховуючи засаду (принцип) змагальності учасники справи не позбавлені можливості під час розгляду справи судом заперечувати проти висновку експерта, в тому числі посилаючись на наявність підстав для відводу, а суд, за таких обставин, має підстави для визнання такого висновку експерта недопустимим доказом;

відмова у відшкодування судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішенням (особливо, якщо судом враховано відповідний висновок експертизи як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, «підриває» конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права».

Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Передати справу № 712/4126/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук