Справа № 181/301/21

Провадження № 1-кп/185/99/23

У Х В А Л А

19 вересня 2023 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області колегіально у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря  - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040480000458 від 25 жовтня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,

за участю:

прокурора  - ОСОБА_7 ,

потерпілого - ОСОБА_8 ,

представника потерпілого - ОСОБА_9 ,

захисника - адвоката - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . Зазначив, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які згідно зі ст. 12 КК України віднесено до тяжкого та особливо тяжкого злочинів та за що законом передбачене найсуворіше покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років з конфіскацією майна, а ОСОБА_6 - у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років з конфіскацією майна.

Так, відповідно до клопотання зазначено, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від суду з метою уникнення покарання за скоєне.

На даний час зазначений ризик, на думку прокурора, продовжують існувати, тому з метою запобігання йому, досягнення дієвості даного кримінального провадження необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою. Інші більш м`які запобіжні заходи не можуть бути застосовані до обвинуваченого з мотивів наведених в клопотанні.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник присутній в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, просили звільнити на запобіжний захід, у вигляді домашнього арешту. Вказали, що запобіжний захід перетворюється на відбуття покарання. Також відсутній адвокат ОСОБА_12 надіслав письмові заперечення, в яких піддав сумніву обґрунтованість підозри та допустимість досліджених доказів. Прохали змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , у клопотанні прокурора зазначено, що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватися від суду з метою уникнення покарання за скоєне.

На даний час вищезазначений ризик, на думку прокурора, продовжують існувати, тому з метою їх запобігання, досягнення дієвості даного кримінального провадження необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання. Захисник зазначив, що сама тяжкість обвинувачення не може бути єдиною підставою тримання особи під вартою. Прохав змінити запобіжний захід на домашній арешт, вказавши, що домашній арешт забезпечить виконання ОСОБА_6 процесуальних обов`язків. Також вказав, що до обвинуваченого вже було застосовано під ча досудового розслідування запобіжний захід у вигляд домашнього арешту, а тому доводи про не можливість забезпечення належної поведінки іншими запобіжними заходами є недоречними.

Представник потерпілого та потерпілий підтримали думку прокурора та заперечували проти клопотання захисників.

З`ясувавши думку сторін, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

У ст. 178 КПК України передбачений перелік обставин, що враховуються судом при вирішенні питання про запобіжний захід, серед яких вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Так, строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного щодо обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , спливає 21 жовтня 2024 року, а наступна дата судового засідання 24 жовтня 2023 року визначена з врахуванням позицій учасників кримінального провадження .

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які згідно зі ст. 12 КК України віднесено до тяжкого та особливо тяжкого злочинів та за що законом передбачене найсуворіше покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років з конфіскацією майна, а ОСОБА_6 - у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років з конфіскацією майна.

Таким чином, в разі визнання винуватості щодо обвинувачених існує загроза застосування стосовно них суворого покарання.

Дані обставини разом з даними про особи обвинувачених самі по собі свідчать про наявність ризику залишення обвинуваченими свого місця проживання (у випадку застосування щодо них більш м`якого запобіжного заходу) з метою переховування від суду.

В цьому контексті суд враховує практику ЄСПЛ в справі «Ілійков проти Болгарії», де закріплено, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування».

Окрім того оцінюючи доводи захисту щодо недопустимості доказів обґрунтованості обвинувачення суд зазначає, що в стадії дослідження доказів суд не надає їм оцінку на предмет належності допустимості та достатності, а оцінює їх при ухваленні вироку в нарадчій кімнаті.

Оцінюючи питання чи потрібно продовжувати дію найсуворішого запобіжного заходу до обвинувачених при наявності більш м`яких запобіжних заходів, суд зобов`язаний керуватись не тільки інтересами захисту а й загальними інтересами суспільства. Тому вирішуючи дане питання суд враховує дані про особу обвинувачених, тяжкість обвинувачення, яке хоча й не доведене , але пред`явлене прокурором, та вважає, що на даном етапі судового розгляду загальні інтереси суспільства все ще переважають інтереси захисту, та що навіть домашній арешт не попередить ризик у вигляді ухилення від суду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дані про особу обвинувачених, дані про можливість ухилення від суду разом з тяжкістю пред`явленого обвинувачення свідчать на користь позиції сторони обвинувачення, тому з метою запобігання встановленому ризику суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченим строк тримання під вартою.

З огляду на наявність обвинувачення у вчиненні злочину із погрозою застосування насильства, розмір застави не визначати.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 183, 331, 372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 17 листопада 2023 року включно.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити до 17 листопада 2023 року включно.

У клопотанні захисників щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт обвинуваченим - відмовити.

Строк дії ухвали до 17 листопада 2023 року включно.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для осіб, які перебувають під вартою, - протягом того же строку з моменту вручення копії ухвали.  

Головуючий суддя:         ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3