Ухвала

20 вересня 2023 року

місто Київ

справа № 334/9246/21

провадження № 61-10549ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Яремка В. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Войтович Євген Михайлович, на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09 лютого 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 червня 2023 рокуу справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Якіб`юк Юлії Арсенівни про визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції заявника

У липні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Войтович Є. М., на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09 лютого 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 червня 2023 року, у якій заявник просив оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Визначаючи підстави касаційного оскарженні рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09 лютого 2023 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 20 червня 2023 рокузаявник посилався на пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у подібних правовідносинах.

Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху для подання заявником уточненої касаційної скарги із обґрунтуванням доводу про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 120 ЗК України у подібних правовідносинах, окресленням проблематики застосування/незастосування судом апеляційної інстанції наведеної норми матеріального права у спірних правовідносинах.

Верховний Суд, залишаючи без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Войтович Є. М., констатував, що зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 120 ЗК України у подібних правовідносин, заявник належно не обґрунтував цю підставу, оскільки зазначена норма матеріального права є загальнозастосовчою, зокрема у практиці суду касаційної скарги, у тому числі із застосуванням статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

У вересні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Войтович Є. М., із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із заявою про усунення недоліків до якої додав касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи.

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню із таких підстав.

Щодо вимог процесуального закону до викладу підстав касаційного оскарження судових рішень

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Положеннями зазначеної статті передбачено, що підставою для відкриття касаційного провадження є неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

При визначенні справ із подібними правовідносинами враховується предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені судами фактичні обставини справи, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Особа, яка подала касаційну скаргу, має врахувати, що у разі посилання у касаційній скарзі на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі має бути зазначено обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Якщо касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, у такій скарзі необхідно зазначати щодо якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини третьої статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України, з наведенням обґрунтувань таких доводів.

Виконання зазначених процесуальних вимоги має на меті унеможливити використання формального та беззмістовного викладу заявниками підстав касаційного оскарження. Отже, заявник має не лише навести зміст відповідного пункту (пунктів) згаданих статей процесуального закону, а й викласти належне обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення відповідно до наведених вище правових норм.

Оцінка визначених заявником підстав касаційного оскарження судового рішення у цій справі

У поданій на усунення недоліків касаційній скарзі, як на підставу касаційного оскарження заявник посилався на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України - відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 120 ЗК України у подібних правовідносинах, яка не містить обґрунтування зазначеної підстави, оскільки фактично за змістом є аналогічною з раніше поданою касаційною скаргою.

Будь-яких інших підстав касаційного оскарження заявник не зазначив.

Висновки

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що подана ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Войтович Є. М., касаційна скарга не містить належного викладу підстав, передбачених процесуальним законом для оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку.

Отже, станом на 20 вересня 2023 року заявник вказані в ухвалі Верховного Суду від 07 серпня 2023 року недоліки не усунув, належні підстави касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України, не зазначив.

Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.

Тому касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Войтович Є. М., підлягає визнанню неподаною та поверненню заявнику.

Керуючись статтями 185, 389, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Войтович Євген Михайлович,на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09 лютого 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 червня 2023 року вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Яремко