19.09.2023        

Справа № 331/3068/23

Провадження № 2/331/1370/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023   року                                                             м. Запоріжжя

 Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Жукової О.Є.

за участю секретаря  – Мироненко О.В.

представника позивача- Чернікова Д.Ю.

представника третьої особи – Пасічник О.М.

розглянувши  в спрощеному позовному провадженні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного Фонду України, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про поновлення на роботі , стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач в тарвні 2023 року звернувся до суду з вказаним позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області , Фонду соціального страхування України, треті особи: Голова комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України ОСОБА_2 , Голова комісії з реорганізації Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області Судариков Ігор Юрійович, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про поновлення на роботі , стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області №193-к від 22.04.2023 за підписом Голови Комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області Сударикова Ігоря Юрійовича, яким вирішено звільнити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу внутрішнього аудиту управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області або на іншій рівнозначній посаді; стягнути з Фонду соціального страхування України та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 15 червня 2023 року залучено до  участі у справі в якості правонаступника відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області - Пенсійний Фонд України та виключено зі складу учасників справи Фонд соціального страхування України, Голову комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України ОСОБА_2 , Голову комісії з реорганізації Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області Сударикова Ігоря Юрійовича.

19.06.2023 від третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надійшло клопотання про закриття провадження по справі з тих підситав, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналогічне клопотання щодо закриття провадження по справі 17.07.2023 було подано представником відповідача Пенсійного Фонду України. У вказаному клопотанні педсмтавник відповідача також просив залучити в якості належного відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

В судовому засіданні представник третьої особи просив наданим ним клопотання залишити без розгляду, а клопотання відповідача вирішити на розсуд суду.

Представник відповідача до суду не з`явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи.

Представник позивача в задоволенні клопотання просив відмовити з огляду на його необґрунтованість.

Суд, вислухавши думку учасників справи, приходить до наступних висновків.

Щодо клопотання представника третьої особи про закриття провадження по справі, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями пункту 5 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.

Дії та воля сторони цивільного процесу фактично визначає спрямованість процесуальної діяльності суду та її результати.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Враховуючи вищенаведене, ту обставину, що представник третьої особи не підтримав клопотання про закриття провадження по справі, воно підлягає залишенню без розгляду.

Щодо клопотання представника відповідача ПФУ про закриття провадження по справі, то суд вважає, що воно підлягає задоволенню.

Стаття 124 Конституції України передбачає, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є 1) наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства; 2) спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вирішувала питання підсудності спорів, що виникають із трудових відносин, зокрема розмежування між цивільною та адміністративною юрисдикцією (постанови Великої Палати від 06 лютого 2019 року у справі №146/885/17-ц від 27 лютого 2019 року у справі №815/6096/17, від 05 червня 2019 року у справі №686/23445/17, від 11 вересня 2019 року у справі №523/4139/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 559/321/16-ц).

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України). Пунктом 1, 2, ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною цих функцій.

За правилами ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Пунктом 17 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

З аналізу наведених норм вбачається, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які трудові спори, а лише ті, які пов`язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням, звільненням з неї.

При наданні спору статусу публічно-правового з приводу прийняття громадян на публічну службу, проходження, звільнення з публічної служби, необхідно встановити наявність таких підстав: 1) чи проходила особа конкурс на заняття вакантної посади; 2) чи складала така особа присягу посадової особи; 3) чи присвоювався їй ранг у межах відповідної категорії посад.

Базовим (загальним) законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, є Закон України від "Про державну службу".

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України від "Про державну службу" державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби охоплюють весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби. Разом з цим, до цієї категорії не належать трудові спори: а) керівників та інших працівників державних і комунальних підприємств, установ та організацій; б) працівників, які працюють за трудовим договором у державних органах і органах місцевого самоврядування; в) працівників бюджетних установ та інше.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Як встановлено судом, відповідно до трудової книжки позивача посада, з якої його було звільнено, не відноситься до державної служби.

Виходячи зі змісту статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (у редакції до 01.01.2023) та Статуту Фонду соціального страхування України, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України 03.04.2015 № 8, Фонд є некомерційною самоврядною організацією та не належить до структури центральних органів виконавчої влади, а на працівників Фонду та управлінь виконавчої дирекції Фонду поширюється дія законодавства про працю, а відтак відсутні підстави для застосування спеціального законодавства, що регулює публічну службу.

Тому, підстави вважати , що справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, відсутні.

Заміна відповідача в справі його правонаступником не впливає на визначення юрисдикційної підсудності цього спору, оскільки визначальним при вирішенні відповідного питання було те, що відповідач у цих правовідносинах, хоча й є суб`єктом владних повноважень, однак є роботодавцем (правонаступником) у трудових відносинах з працівником, який не є публічним службовцем, а відтак спір не пов`язаний з проходженням публічної служби та відноситься до цивільної юрисдикції.

Щодо клопотання представника відповідача в частині залучення в якості належного відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, суд приходить до висновку,що в цій частині клопотання також не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Залучення до участі у справі співвідповідача або заміна неналежного відповідача за клопотанням відповідача без згоди позивача процесуальним законом не передбачена.

Таким чином, заміна неналежного відповідача можлива лише за клопотанням позивача, який самостійно визначає особу, яка, на його думку, порушує його права та охоронювані законом інтереси та звертається до неї з відповідним позовом.

Оскільки, позивач не погоджується на заміну відповідача у справі, суд у відповідності до вимог чинного законодавства України позбавлений можливості провести відповідну заміну за власною ініціативою, тож у задоволенні клопотання представника відповідача ПФУ про заміну неналежного відповідача слід відмовити.

Керуючись ст.ст.255,257,260,352,353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області Пасічник О.М. про закриття провадження по справі залишити без розгляду.

В задоволенні клопотання представника відповідача Пенсійного Фонду України Петрученя І.В. про залучення належного відповідача та закриття провадження у справі відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складений 20 вересня 2023 року.

Суддя Жукова О.Є.