У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2015 року м. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Гулько Б.І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 12 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 11 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Острозької міської ради Рівненської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що з моменту набуття ним права власності на 7/18 часток садибного житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що розташовані по АДРЕСА_1, він добросовісно заволодів 11/18 частками належними ОСОБА_3, та з того часу безперервно та відкрито володіє ними. З часу набуття ним права власності на 7/18 часток садибного житлового будинку, ОСОБА_3 там не проживає, жодного разу не з'являвся, не брав та не бере участі в утримані будинку та прибудинкової території, жодного разу не цікавився долею належної йому частини будинку. Про те, що саме ОСОБА_3 є власником 11/18 часток зазначеного будинку він дізнався лише 5 червня 2013 року за повідомленням комунального підприємства «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації». Вказував, що самовільно провадив ремонти всього будинку, здійснив за власні кошти заміну покрівлі, підключення до газової мережі, централізованої каналізаційної мережі, та постійно здійснює витрати необхідні для повноцінного та належного збереження та експлуатації всього садибного житлового будинку.

З огляду на викладене просив суд визнати за ним права власності на належну ОСОБА_3 11/18 частку житлового будинку за набувальною давністю.

Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 12 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 11 серпня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове, яким його позов задовольнити.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 335 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), правильно застосувавши норми матеріального права, дійшов до вірного висновку про те, що підстав для визнання за позивачем права власності на нерухоме майно за набувальною давністю не має, оскільки відсутні умови та підстави, передбачені ст. 334 ЦК України, а саме добросовісність набуття та, враховуючи те, що ця частина майна належить іншому власнику, який від неї не відмовився.

Із оскаржуваних судових рішень, доданих до скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності.

Згідно з положеннями п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України

у х в а л и в :

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Острозької міської ради Рівненської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 12 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 11 серпня 2015 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ Б.І. Гулько