ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
|
07 квітня 2009р. |
Справа № 2а-349/09/0870 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до: Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області, 72312, м. Мелітополь, вул. Кірова, 31
про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001311702/0 від 27.05.08р., № 0001311702/0 від 14.08.08р., № 0001311702/0 від 10.11.08р.
у складі головуючого судді Нечипуренко О.М.
при секретарі судового засідання Младенові О.П.
за участі представників сторін:
від позивача - ОСОБА_2. (дов. ВМС 511677 від 07.04.09р.)
від відповідача - ОСОБА_3(дов. № 4137 від 12.02.08р. )
ОСОБА_4. (дов. № 5977 від 04.03.09р.)
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001311702/0 від 27.05.2008р., № 0001311702/0 від 14.08.2008р., № 0001311702/0 від 10.11.2008р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 113181,00 грн., у тому числі 74094,00 грн. за основним платежем та 39087,00 грн. штрафних санкцій.
11.02.2009р. відкрито провадження в адміністративній справі №2а-349/09/0870 та призначено до судового розгляду на 16.03.2009р.
Відповідно до ст. 128 КАС України, у зв'язку з неявкою відповідача, судове засідання було відкладено та призначено до розгляду 07.04.2009р.
У судовому засіданні 07.04.2009р. позивач подав заяву в порядку ст. 116 КАС України про об'єднання в одне провадження адміністративних справ №2а-349/09/0870 та 2а-1608/09/0870, за позовами ФОП ОСОБА_1. до Мелітопольської ОДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень.
Розглянувши заяву позивача суд відмовив у її задоволенні, оскільки, по-перше, об'єднання справ ускладнить їх розгляд та потребуватиме додаткового часу для вивчення матеріалів, по-друге, вказані справи містять різні вимоги.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги і просить задовольнити їх у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем порядку проведення перевірки та зазначає, що він не зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, тому не повинен подавати декларації з ПДВ. А відтак, спірні податкові повідомлення-рішення суперечать приписам законодавства та фактичним обставинам, тому підлягають скасуванню.
Відповідач проти позову заперечив та надав письмові заперечення. Зокрема зазначив, що перевірку проведено на виконання та відповідно до приписів чинного законодавства. В ході перевірки встановлено, що обсяг оподатковуваних операцій продажу товарів позивача складає 300419,49 грн., тому позивач підлягає обов'язковій реєстрації у якості платника ПДВ та , відповідно подавати до ДПІ декларації з ПДВ за звітний період, чого він не здійснював. За результатами перевірки позивачу нараховано податкове зобов'язання з ПДВ та штрафні санкції, про що і винесено спірне податкове повідомлення-рішення.
На підставі зазначеного, відповідач у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.
У судовому засіданні 07.04.2009р., судом, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.
Відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства, у судовому засіданні здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд,-
ВСТАНОВИВ:
На підставі направлення на перевірку № 561 від 11.04.2008р. Мелітопольською ОДПІ було проведено планову документальну перевірку підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005р. по 31.12.2007р.
За результатами перевірки складено акт за № 101/17-221/2959815338 від 14.05.2008р.
В ході проведення перевірки первинних документів, книги обліку доходів та витрат, звітів про використання РРО, декларацій про доходи, книг обліку розрахункових операцій встановлено, що 23.11.2006р. обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів ФОП ОСОБА_1. досяг 300 419,49 грн. Згідно вимог пункту 2.3. статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168/97-ВР) ФОП ОСОБА_1. підлягає обов'язковій реєстрації як платник ПДВ за обсягами операцій з продажу товарів (робіт, послуг). В порушення пункту 9.6 статті 9 Закону №168/97-ВР фізична особа підприємець не подав заяву про реєстрацію в якості платника ПДВ до податкової інспекції. Якщо особа у зазначений строк не подала таку заяву про реєстрацію, вона несе відповідальність «за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування» відповідно абзацу 4 статті 9.4., пункту 10.2 статті 10 Закону № 168/97-ВР.
Тобто, перевіркою встановлено порушення підпункту п. 2.3 ст. 2, п. 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р. зі змінами і доповненнями, підпункту 4.1.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181 - III від 21.12.2000р. у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 у сумі 113181,00грн. та винесено податкове повідомлення-рішення №0001311702/0 від 27.05.2008р.
Позивач, не погоджуючись з винесеним рішенням, оскаржив його в апеляційному порядку та скарги залишені без задоволення, а відповідно податкові повідомлення-рішення без змін.
Після відмови у задоволенні скарг апеляційного порядку, позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень.
Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів).
Право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі) надано органам державної податкової служби п. 1 ст.11 Закону України від "Про державну податкову службу в Україні". Підставою для проведення виїзної планової перевірки є направлення на перевірку та план графік, затверджений ДПА України.
Перевірка даного приватного підприємця проводилася відповідно до ст.11-1 та 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ, про що свідчать матеріали справи та сам акт документальної перевірки.
Відповідно до пп. 4.2 п.4 наказу № 327 від 10.08.2005 року № 327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів нев'їздних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», де «...акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається у двох примірниках та підписується протягом 5-ти робочих днів з дня, наступного за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для суб'єктів малого підприємництва - протягом 3-х робочих днів, а для суб'єктів господарювання, які мають філії та перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10-ти робочих днів). Строк складання акта перевірки не зараховується до строку проведення перевірки з урахуванням його продовження, встановленого законом».
Крім того позивачем не прийняті до уваги положення Закону України "Про державну податкову службу в Україні", у відповідності до якого проводилась дана перевірка, а саме: ст. 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", де вказано, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; копії наказу керівника податкового органу про проведення перевірки, в якому зазначаються підстави проведення перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Посилання позивача на порушення термінів проведення перевірки та складання акту перевірки, а також нескладення опису переданих перевіряючим документів та повернення документів в порушення п.1.3 Порядку без розписки, спростовуються матеріалами справи, оскільки:
Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 11.04.2008р. вручено під розписку направлення на перевірку № 561 від 11.04.2008р., а також ознайомлено з програмою перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, в якій перелічені всі податки і збори (обов'язкові платежі) які підлягають перевірці, в тому числі податок з доходів фізичних осіб, податок на додану вартість, збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства тощо. Відповідно до наказу ОДПІ та направлення перевірка проводилася з 11.04.2008 р. по 24.04.2008 р.
Надалі позивача було запрошено до Мелітопольської ОДПІ для отримання наказу та направлення про продовження терміну проведення перевірки на період з 25.04.2008р. по 08.05.2008р., згідно направлення №561/1 від 25.04.2008р. та наказу Мелітопольської ОДПІ №507 від 25.04.2008р. Підприємець ОСОБА_1. відмовився від отримання наказу Мелітопольської ОДПІ №507 від 25.04.2008р. та направлення №561/1 від 25.04.2008р. та не з'явився до Мелітопольської ОДПІ, про що було складено акт про відмову від отримання направлення та копію наказу "Про продовження терміну планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1." від 25.04.2008р. №137/17-221/2959815338, згідно Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПАУ від 10.08.2005р № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.08.2005р. за № 925/11205.
Зазначена в акті перевірки адреса місцезнаходження суб'єкта господарювання та адреса фактичного місцезнаходження є адресою місця проживання позивача, а тому документи до перевірки платник сам надав до Мелітопольської ОДПІ. До того ж, під час підписання акту перевірки позивач своїм підписом підтвердив, що первинні документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткових (інших) документів, що свідчать про діяльність суб'єкта господарювання за період, що перевіряється, немає, тобто підприємець погодився з поверненням документів у повному обсязі.
На підставі акту перевірки № 101/17-221/2959815338 від 14.05.2008 р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001311702/0 від 27.05.2008р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 113181,00 грн., у тому числі 74094,00 грн. за основним платежем та 39087,00 грн. штрафних санкцій та з яким позивач не згоден, оскільки вважає, що він взагалі не є платником податку на додану вартість.
В ході перевірки встановлено, що в порушення вимог пп.4.1.4 п.4.1, ст. 4 Закону України “Про порядок погашенню зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п.2 ст.9 Закону України “Про систему оподаткування” ФОП ОСОБА_1. не подано у встановлені строки податкові декларації з ПДВ за період січень-грудень 2007р.
Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Згідно із п.1.5 статті 1 цього Закону штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Згідно з пп. 4.1.4 “а” п.4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
Як свідчать матеріали справи, ФОП ОСОБА_1. здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування. За період з 01.01.2006р. по 31.12.2006р. обсяг продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів склав 337008,37 грн., що підтверджується первинними документами, звітами РРО та довідкою за ф. 1-ДФ. Згідно пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97-ВР, особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) якої протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000грн, є платником податку на додану вартість. Така особа повинна зареєструватися в якості платника ПДВ в органі державної податкової служби по місцю її знаходження. Проведеною перевіркою (первинних документів, книги обліку доходів та витрат, звітів про використання РРО, декларацій про доходи, книг обліку розрахункових операцій) встановлено, що 23.11.2006р. обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів ФОП ОСОБА_1. досяг 300 419,49 грн., тобто, на виконання вимог пункту 2.3. статті 2 Закону № 168/97-ВР ФОП ОСОБА_1. підлягав обов'язковій реєстрації як платник ПДВ за обсягами операцій з продажу товарів (робіт, послуг).
Реєстрація особи в якості платника ПДВ здійснюється в порядку, визначеному статтею 9 Закону № 168/97-ВР та наказом ДПА України від 01.03.2000р. №79 "Про затвердження Положення про реєстрацію платників ПДВ", відповідно до яких заява про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість подається органу державної податкової служби не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення суми оподатковуваних операцій. Тобто, позивач повинен був в період з 23.11.2006р. до 13.12.2006р. надати до Мелітопольської ОДПІ заяву про реєстрацію в якості платника ПДВ. Але, в порушення пункту 9.6 статті 9 Закону №168/97-ВР, останній заяви про реєстрацію в якості платника ПДВ до податкової інспекції не подав.
Згідно ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо особа у зазначений строк не подала таку заяву про реєстрацію, вона несе відповідальність «за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування».
Посилання позивача на безпідставність його реєстрації у якості платника ПДВ та необхідності подання податкових декларації, спростовуються викладеним вище та зважаючи на те, що в ході перевірки податковою інспекцією встановлено, що згідно книг обліку розрахункових операцій, книг доходів та витрат ФОП ОСОБА_1визначено валовий дохід з 14.12.06р. по 31.12.06р. у сумі 17914,13 грн., також валовий доход від здійснення підприємницької діяльності у розмірі 426650,87грн., що підтверджується первинними документами, книгами обліку розрахункових операцій, книгами обліку доходів та витрат, звітів РРО. Загальна сума оподатковуваних операцій за період з 14.12.2006р. по 31.12.2007р. складає 444565,00грн., то ж податок на додану вартість з загальної суми продажу згідно ст. 6.1.1 та 7.7.1 Закону України "Про податок на додану вартість" у період з 14.12.06р. по 31.12.07р. складає 74094,00грн.
Зважаючи на викладене, податкова інспекція правомірно дійшла висновку, що ФОП ОСОБА_1. повинен нести відповідальність за неподання податкових декларацій по ПДВ за період січень 2007р. - грудень 2007р. на рівні зареєстрованого платника ПДВ , а, відтак, правомірно та у відповідності до приписів чинного законодавства позивачу донараховано податкове зобов'язання та застосовані штрафні санкції.
На підставі викладеного, враховуючи положення ч. 1 ст. 11 КАС України (розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості), суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001311702/0 від 27.05.2008р., № 0001311702/0 від 14.08.2008р., №0001311702/0 від 10.11.2008р., якими останньому визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 113181,00 грн., у тому числі 74094,00 грн. за основним платежем та 39087,00 грн. штрафних санкцій, не обґрунтовані та не підтверджені документальними доказами.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вище викладене, відповідачем доведено правомірність прийняття спірного рішення, у зв'язку з чим суд вважає вимоги позивача необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Отже, зважаючи на викладене вище, у задоволенні позову слід відмовити. У відповідності до ст. 94 КАС України судові витрати слід покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ :
У позові фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про скасування податкових повідомлень рішень №0001311702/0 від 27.05.2008р., №0001311702/0 від 14.08.2008р., № 0001311702/0 від 10.11.2008р. відмовити.
П останова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України , набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 14.04.2009р.
Суддя О.М. Нечипуренко
25.04.2009р. постанова набрала законної сили
Суддя О.М. Нечипуренко