Справа № 466/5085/23

Провадження № 1-кп/466/738/23

У Х В А Л А

підготовчого судового засідання

18 вересня 2023 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю: прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові клопотання прокурора ОСОБА_6 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.153, ч.2 ст.156, ч.ч. 3, 4 та 5 ст 301, ч.1 ст. 301-1 КК України

у кримінальному провадженні №12021140000000702 від 23 липня 2021 року,-

у с т а н о в и в :

у провадженні Шевченківського районного суду м. Львова перебувають матеріали кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.153, ч.2 ст.156, ч.ч. 3, 4 та 5 ст 301, ч.1 ст. 301-1 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021140000000702 від 23 липня 2021 року.

В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 на 60 днів без визначення застави, оскільки такий закінчується 22 вересня 2023 року, завершити судовий розгляд кримінального провадження до цієї дати є неможливим, а ризики, які обґрунтовують обрання та продовження обвинуваченому такого запобіжного заходу, не зменшились.

На даний час, існують вагомі докази, які підтверджують винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.153, ч.2 ст.156, ч.ч. 3, 4 та 5 ст. 301, ч.1 ст. 301-1 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії умисного тяжкого, та за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років, дані злочини вчинені проти волі, честі та гідності особи були вчинені із застосуванням фізичного та психологічного насильства до потерпілої.

Беручи до уваги вищенаведене, наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 , будучи обізнаним із можливою мірою покарання у разі визнання його винним у вчиненні злочину, в якому він обвинувачується, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене, може переховуватися від суду, впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також продовжити свою злочинну діяльність та вчинити інше кримінальне правопорушення, відтак, наявний ризик того, що при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу він може продовжити злочинну діяльність.

У зв`язку із вищезазначеним, а також з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов`язків, виникла необхідність у продовженні строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки більш м`які запобіжні заходи запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого не в силі.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 проти задоволення клопотання прокурора заперечили. Подали до суду заперечення про обрання міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави, у якому просили у задоволенні клопотання сторони обвинувачення відмовити та застосувати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді застави. Надали пояснення, аналогічні доводам викладених у запереченні.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні підтримав подане клопотання та просив його задовольнити. Підтримав доводи, наведені у письмовому клопотаннях.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 10.05.2023 строк тримання під вартою ОСОБА_5 продовжено до 30.05.2023 включно без визначення розміру застави.

Завершити розгляд кримінального провадження до вказаного числа є неможливим.

Суд, заслухавши обґрунтування прокурора в підтримку клопотань, заперечення захисника та обвинуваченого, приходить до висновку, що обраний та у подальшому продовжений обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід необхідно продовжити з наступних мотивів.

У відповідності до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Клопотання прокурора подано в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, відтак жодних порушень при внесенні клопотання прокурором немає.

З обвинувального акту вбачається, що обвинувачений органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні умисних тяжких кримінальних правопорушень, вчинених проти волі, честі та гідності неповнолітньої особи, користуючись її безпорадним станом із застосуванням фізичного та психологічного насильства, санкція статті яких передбачає максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років.

Вирішуючи заявлене клопотання, суд бере до уваги, що існування обґрунтованої підозри чи обґрунтованого обвинувачення передбачає наявність фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити злочин. Втім, що саме може бути розцінене як «обґрунтоване» залежить від усіх обставин справи. Факти, які дають підставу для підозри і висунення обвинувачення не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи. У цьому випадку достатніми є докази, які об`єктивно зв`язують обвинуваченого з певним злочином і не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми для висунення звинувачення.

Звертаючись в суд з клопотанням про продовження строку тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі Європейського суду з прав людини «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року закріплено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Наведені прокурором у клопотанні докази на підтвердження факту і обставин вчинення злочинів, причетності обвинуваченого до їх скоєння свідчать про подальше існування обґрунтованого обвинувачення.

Суд вважає, що і надалі продовжують існувати ризики, які передбачені ст. 177 КПК України, і які слугували підставою для обрання та продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зокрема, ризик переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, знищення, приховування або спотворення будь-яких із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та ризик незаконно впливати на потерпілу, свідків, експертів у цьому кримінальному провадженні шляхом їх переконання, залякування чи схиляння їх до зміни наданих ними показань. Даний ризик обґрунтовується тим, що потерпілою у даному кримінальному провадженні є донька підозрюваного ОСОБА_5 – ОСОБА_7 , на яку він може вчинити вплив шляхом умовляння, переконання або залякування.

Згідно ч. 4, 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування чи продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Наведені прокурором у клопотаннях докази на підтвердження факту і обставин вчинення злочину, причетності обвинуваченого до його скоєння свідчать про подальше існування обґрунтованого обвинувачення у вчиненні цих злочинів.

Разом з тим, згідно п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

А відтак, суд відмовляє в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави оскільки інкриміновані обвинуваченому злочини вчинені із застосуванням насильства щодо неповнолітньої.

Доводи сторони захисту та обвинуваченого не спростовують доводів прокурора, не перевищують суспільного інтересу у справі, який також полягає і у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, встановленні істини у справі, забезпеченні виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобіганні процесуальних ризиків.

Суд вважає, що продовжують існувати ризики, які передбачені ст. 177 КПК України, які слугували підставою для обрання та продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Підстави для визначення розміру застави - відсутні.

Зважаючи на викладене, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, слід продовжити строк тримання під вартою без визначення застави.

Керуючись ст.ст. 314, 315, 331, 376 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , термін дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів – з 18 вересня 2023 року до 16 листопада 2023 року включно.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою із можливістю внесення застави - відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити начальнику ДУ «ЛУВП № 19».

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 19.09.2023.

Суддя ОСОБА_1