ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2023 р. Справа№ 910/10692/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арома Юкрейн"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2023, повний текст рішення складено 14.03.2023

у справі № 910/10692/22 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арома Юкрейн"

до Державної казначейської служби України

про стягнення моральної шкоди 1 900 000,00 грн,-

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Арома Юкрейн" (далі - ТОВ "Арома Юкрейн", позивач) до Державної казначейської служби України (далі - Казначейство, відповідач) про стягнення моральної шкоди в сумі 1 900 000,00 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач вказує на неправомірність дій та рішень Господарського суду Миколаївської області, Південно-західного апеляційного господарського суду та Верховного Суду при розгляді господарської справи № 915/1375/20 за позовом ТОВ "РосКосметика" (правонаступником якого є ТОВ "Арома Юкрейн") до ГУ НП в Миколаївській області про стягнення моральної шкоди в сумі 1 200 000,00 грн. та судових витрат у сумі 12 300,00 грн. Позивач зазначає, що незаконні рішення господарських судів у справі № 915/1375/20 щодо відмови у позові ТОВ "РосКосметика" (ТОВ "Арома Юкрейн") призвели до порушення прав позивача на ефективний засіб правового захисту в національному органі та завдали позивачу моральної шкоди.

У позові ТОВ "Арома Юкрейн", посилаючись на ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 56 Конституції України, Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", просить стягнути за рахунок коштів Державного бюджету моральну шкоду у розмірі 1 900 000,00 грн., завдану незаконними діями та рішеннями Господарського суду Миколаївської області, Південно-західного апеляційного господарського суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду при розгляді справи № 915/1477/20.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2023 у справі № 910/10692/22 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Арома Юкрейн" до Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди в сумі 1 900 000,00 грн.

Рішення мотивоване тим, що судом не встановлено наявності усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, що є підставою для відшкодування моральної шкоди, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Арома Юкрейн" задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Арома Юкрейн" звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить вирішити питання про поновлення ТОВ "Арома Юкрейн" процесуальних строків на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2023 у справі № 910/10692/22 відповідно до його процесуального права; відкрити апеляційне провадження у справі за скаргою ТОВ "Арома Юкрейн" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2023 у справі № 910/10692/22; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2023 у справі № 910/10692/22 та ухвалити нове про відшкодування за рахунок коштів Державного бюджету моральної шкоди у розмірі 1 900 000,00 грн, завданої ТОВ "Арома Юкрейн" незаконними діями та рішення Господарського суду Миколаївської області, Південно-західного апеляційного господарського суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду при розгляді справи № 915/1375/20, що порушують його право на "ефективний засіб правового захисту в національному органі" (ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), тобто на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів державної влади (ст. 56 Конституції України).

Підстави апеляційної скарги обґрунтовані наступними доводами.

На думку скаржника, суддя першої інстанції умисне, в порушення вимог ст. 11 ГПК України, розгляд справи № 910/10692/22 здійснила:

- не відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

- не відповідно до інших правових актів, прийнятих відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України;

- без застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколів до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практики Європейського суду з прав людини, як джерело прав;

- без застосування норм права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України,

але, відповідно до постанов Верховного Суду, які не є нормами права, та в умовах, коли у Верховного Суду відсутнє право офіційного тлумачення Конституції України і законів України і їх постанови не є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій, тому що винесені не під час нового розгляду справи за позовом скаржника від 04.10.2022, і такі дії, на думку скаржника, мають ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 356 і ч. 1 ст. 364 КК України та що є, відповідно до вимог ч. 4 ст. 269 ГПК України, обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції від 28.02.2023 у справі № 910/10692/22.

Також, на думку скаржника, суддею господарського суду першої інстанції, в порушення вимог п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України, не зазначено норм права, які застосував суд.

Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права та не застосовано усталену практику Європейського суду з прав людини.

Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу

Відповідач не надав відзиву на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу передачі судової справи № 910/10692/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арома Юкрейн" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2023 у справі № 910/10692/22 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у розмірі 42 750,00 грн.

05.06.2023 від скаржника до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява, зокрема, щодо усунення недоліків позову, якій зазначив, що відповідно до вимог п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними діями чи бездіяльністю органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Також, 05.06.2023 від ТОВ "Арома Юкрейн" до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків позову та відвід суддів Північного апеляційного господарського суду Гаврилюка О.М., Ткаченка Б.О. та Майданевича А.Г. в розгляді апеляційної скарги позивача від 24.04.2023 у справі № 910/10692/22.

Заява про відвід суддів мотивована тим, що на думку скаржника в ухвалу від 09.05.2023 внесено завідомо неправдиві відомості, що є ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, а саме зазначено, що відшкодування моральної шкоди визначено сумою грошових коштів, тому заявлена позовна вимога є майновою і за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2023 у справі № 910/10692/22 має сплачуватись судовий збір.

Також на думку заявника, суддями не враховано те, що позивач не сплачував судовий збір при подання позовної заяви відповідно до вимог п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", де зазначено: "Судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними діями чи бездіяльністю органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням поданої скаржником заяви щодо усунення недоліків, положення п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", дійшла висновку, що подані матеріали достатні для відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Арома Юкрейн" пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2023 у справі № 910/10692/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Арома Юкрейн" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2023 у справі № 910/10692/22. Призначено справу № 910/10692/22 до розгляду у судовому засіданні 25.07.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 визнано необґрунтованим, заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Арома Юкрейн" відвід суддів Гаврилюка О.М., Ткаченка Б.О. та Майданевича А.Г. в розгляді апеляційної скарги від 24.04.2023 у справі № 910/10692/22. Матеріали справи № 910/10692/22 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою з метою розгляду заяви про відвід.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2023, зазначену заяву про відвід колегії суддів передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Грек Б.М., судді: Поляков Б.М., Отрюх Б.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2023 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Арома Юкрейн" про відвід колегії суддів у складі: головуючого - судді Гаврилюка О.М., суддів: Майданевича А.Г., Ткаченко Б.О. від розгляду справи №910/10692/22. Матеріали справи №910/10692/22 повернуто на розгляд колегії суддів у складі: головуючого - судді Гаврилюка О.М., суддів: Майданевича А.Г., Ткаченко Б.О.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга ТОВ "Арома Юкрейн" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2023 у справі № 910/10692/22 підлягала розгляду у судовому засіданні 25.07.2023, про що зазначено в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023.

Явка учасників справи

21.06.2023 та 27.06.2023 від позивача до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про розгляд скарги за відсутності представника позивача.

Представник відповідача у судове засідання 25.07.2023 не з`явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, у провадженні Господарського суду Миколаївської області перебувала справа № 915/1375/20 за позовом ТОВ "РосКосметика" до ГУ НП в Миколаївській області про стягнення з Державної казначейської служби України моральної шкоди в сумі 1 200 000 грн, завданої неправомірними діями ГУ НП в Миколаївській області, а також незаконними рішеннями Миколаївського окружного адміністративного суду і Одеського апеляційного адміністративного суду/П`ятого апеляційного адміністративного суду, ухваленими в адміністративній справі № 400/866/19. У цій же справі вирішувалось питання про стягнення з ГУ НП в Миколаївській області витрат на правничу допомогу у сумі 12 300,00 грн.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 24.03.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 та постановою Верховного Суду від 16.11.2021, у задоволенні позову ТОВ "РосКосметика" було відмовлено.

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ "Арома Юкрейн" вказує на незаконність дій суддів першої, апеляційної та касаційних інстанцій під час розгляду справи № 915/1375/20, що полягали у неповному з`ясуванні обставин вказаної справи, внесенні завідомо недостовірних відомостей, незастосуванні та ігноруванні належних норм чинного законодавства, що є самоправством. Вказане призвело до прийняття судами негативного рішення для позивача (відмову у позові), що порушує його право на ефективний засіб правового захисту в національному органі від дій суду. Наведені обставини стали підставою для звернення ТОВ "Арома Юкрейн" до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди в цій справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів є як відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні ділової репутації юридичної особи.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статі. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ч. 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає лише за умови, що ця шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). Тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач має довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

Так, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Разом з тим, ТОВ "Арома Юкрейн" не надало будь-яких доказів того, що рішеннями Господарського суду Миколаївської області, Південно-західного апеляційного господарського суду, Верховного Суду у справі № 915/1375/20 позивачу завдано шкоди, зокрема моральної. Позивач не вказав, в чому саме виразилась така шкода. Суд може лише здогадуватись, що це могла бути шкода, заподіяна діловій репутації товариства, оскільки позивач є юридичною особою. Проте, позивач на такі обставини не вказує та не наводить відповідних обґрунтувань, а посилається на положення Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", які не регулюють в даному випадку спірні правовідносини.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 910/10399/18.

Сторона, яка пред`являє вимоги відшкодування завданої їй моральної шкоди, не звільняється від обов`язку довести наявність такої шкоди, її розмір, надавши належні, допустимі та достовірні докази цього факту, у порядку встановленому процесуальними нормативно-правими актами, однак, позивачем не обґрунтував своєї вимоги, не надано розрахунку чи критеріїв, з яких він виходив при визначенні заявленої до стягнення суми. Позивач лише зазначив, що це розмір, достатній для розумного задоволення потреб позивача на локалізацію негативних наслідків від порушення незаконними діями та рішеннями судів, у зв`язку із чим, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що суд позбавлений можливості перевірити такі твердження позивача з огляду на відсутність будь-яких обґрунтувань та доказів в цій частині позову.

Крім того, у даній справі позивач зазначає, що прийняття господарськими судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій рішень про відмову у позові ТОВ "РосКосметика" у справі № 915/1375/20 без дотримання вимог закону та без дослідження усіх обставин справи, спричинило порушення його прав на ефективний засіб правового захисту в національному органі.

Враховуючи викладене та обставини справи, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що фактично зміст доводів позивача зводяться до незгоди із рішеннями господарських судів, ухваленими за результатами розгляду справи № 915/1375/20, а тому позивач вважає ці рішення незаконними.

Натомість, відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Аналогічної позиції притримується і Консультативна рада європейських суддів у висновку № 11 (2008) "Щодо якості судових рішень", де зазначено, що зміст конкретних судових рішень контролюється насамперед за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до ЄСПЛ.

У Висновку № 3 (2002) "Щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності" Консультативна рада європейських суддів зазначила, що судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Верховний Суд у постановах від 03.02.2021 у справі № 454/192/17 (провадження № 61-14315св19), від 22.04.2020 у справі № 454/3206/16-ц (провадження № 61-1013св19), від 25.04.2019 у справі № 757/25713/16-ц (провадження № 61-18012св18), від 10.01.2018 у справі № 454/1642/16-ц (провадження № 61-1091св17) дійшов висновку, що застосування положення частини 6 ст. 1176 ЦК України можливе лише у випадку, коли предметом позову є дії чи бездіяльність суду, які не пов`язані із здійсненням правосуддя, відправленням судочинства, що має на меті прийняття акту органом судової влади. Тобто це інші дії суддів (суду) при здійсненні правосуддя, коли спір не вирішується по суті, у разі їх незаконних дій або бездіяльності і якщо вина судді встановлена не лише вироком суду, а й іншим відповідним рішенням суду.

Відповідно до частини 5 та 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус судді» встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Крім того, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Отже, на Верховний Суд покладено функцію забезпечення однакового застосування норм права судами різних спеціалізацій.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що у межах даної справи суд не може досліджувати обставини наявності/відсутності порушень з боку Господарського суду Миколаївської області, Південно-західного апеляційного господарського суду та Верховного Суду вимог закону під час розгляду справи № 915/1375/20 та перевіряти прийняті за його наслідками судові рішення, тобто фактично переглядати ухвалені судами рішення.

Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені, натоміть усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.

Вищевказаному кореспондують положення ч. 11 ст. 49 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", якими передбачено, що держава відповідає за шкоду, завдану судом, на підставах та в порядку, встановлених законом.

Зміст вказаної норми свідчить, що на законодавчому рівні встановлено імунітет суду, і він не може бути відповідачем у справі. Наявність імунітету, за своєю суттю, є засобом, який гарантує належне функціонування системи правосуддя і дозволяє судам виконувати свою судову функцію незалежно та неупереджено.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на те, що незгода позивача з судовими рішеннями у справі № 915/1375/20 не може бути покладена в обґрунтування позову щодо незаконності дій та рішень господарських судів під час вирішення вказаної справи, позивачем не доведено протиправності дій Господарського суду Миколаївської області, Південно-західного апеляційного господарського суду та Верховного Суду, що могли спричинити шкоду, як не доведено, а судом не встановлено наявності усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, що є підставою для відшкодування моральної шкоди, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що доводи ТОВ "Арома Юкрейн" про порушення прав позивача незаконними діями/рішеннями суду є безпідставними, позовні вимоги ТОВ "Арома Юкрейн" задоволенню не підлягають, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2023 у справі № 910/10692/23 відсутні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, що були покладені в основу оскаржуваного судового рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994; п. 29-30), однак, це право не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Проніна проти України" від 18.07.2006; п. 23; рішення у справі "Hirvisaari v. Finland" ("Хірвісаарі проти Фінляндії; п. 32).

Однак, враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2023 у справі № 910/10692/22, відсутні.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Арома Юкрейн" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2023 у справі № 910/10692/22 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2023 у справі № 910/10692/22 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арома Юкрейн" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2023 у справі № 910/10692/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2023 у справі № 910/10692/22 залишити без змін.

3. Справу № 910/10692/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови складено та підписано 18.09.2023, у зв`язку із перебуванням судді Гаврилюка О.М. у відпустці та у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю суддів Гаврилюка О.М. та Майданевича А.Г.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Б.О. Ткаченко

А.Г. Майданевич