ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

"05" вересня 2023 р. Справа№ 927/1064/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Сотнікова С.В.

Полякова Б.М.

за участю секретаря судового засідання: Сивак М.С.

у присутності представників сторін:

від боржника: Хомишин М.А. - ордер серії АА №1239529 від 30.08.23

від СТОВ "Батьківщина": Биковець С.В. в порядку самопредставництва

розглядаючи апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці ім. В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 22.06.2023 року

у справі №927/1064/21 (суддя Белов С.В.)

за заявою Приватного підприємства "Трансвіт"

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці"

Миронівського інституту пшениці ім. В.М. Ремесла Національної

академії аграрних наук України"

за участю Національної академії аграрних наук України

Державного органу з питань банкрутства - Північно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Суми)

про відкриття провадження у справі про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 22.06.2023 року у справі №927/1064/21, зокрема, відсторонено арбітражного керуючого Поду В.В. від виконання повноважень розпорядника майна боржника; розпорядником майна ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" призначено арбітражного керуючого Лященко П.В.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, боржник звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 22.06.2023 у справі №927/1064/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги кредитора СТОВ "Батьківщина" в повному обсязі.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2023 вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Поляков Б.М., Руденко М.А.

Ухвалою суду від 05.07.2023 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці ім. В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 22.06.2023 у справі №927/1064/21, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/1064/21 про банкрутство ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці ім. В.М.Ремесла Національної академії аграрних наук України".

14.07.2023 року супровідним листом Господарського суду Чернігівської області №927/1064/21/10-07/906/23 від 10.07.2023 витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Слід зазначити, що головуючий суддя Остапенко О.М. з 10.07.2023 по 28.07.2023 року перебував у відпустці, а тому справу передано головуючому судді фактично 31.07.2023 року.

У зв`язку з перебуванням судді Руденко М.А. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2023 для розгляду справи №927/1064/21 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Поляков Б.М., Копитова О.С.

07.08.2023 через відділ документального забезпечення суду від скаржника надійшло клопотання про долучення доказів направлення копії апеляційної скарги арбітражному керуючому Лященко П.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці ім. В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 22.06.2023 року у справі №927/1064/21, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 05.09.2023 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У поданому через відділ документального забезпечення суду відзиві на апеляційну скаргу СТОВ "Батьківщина" просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

У зв`язку з перебуванням судді Копитової О.С. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2023 для розгляду справи №927/1064/21 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М. судді: Сотніков С.В., Поляков Б.М.

Ухвалою суду від 05.09.2023 вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №927/1064/21 за апеляційною скаргою ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці ім. В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 22.06.2023 року.

05.09.2023 року через відділ документального забезпечення суду засобами електронного зв`язку від представника СТОВ "Батьківщина" адвоката Карпенка Віктора Константиновича надійшла заява про відвід всьому складу суддів Північного апеляційного господарського суду.

Вказана заява про відвід мотивована наявністю у представника сумнівів у неупередженості та об`єктивності суддів.

Присутній в судовому засіданні 05.09.2023 року представник СТОВ "Батьківщина" Биковець С.В. подану заяву про відвід підтримав з викладених у ній підстав.

Представник боржника проти даної заяви про відвід заперечував, просив відмовити в її задоволенні з огляду на її безпідставність та необґрунтованість.

Арбітражний керуючий Пода В.В. в судове засідання не з`явився, подавши до його початку засобами електронного зв`язку клопотання про розгляд справи без його участі.

Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Колегія суддів, розглянувши заяву про відвід суддів, дійшла висновку про залишення її без розгляду, виходячи з наступного.

Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України №475/97-ВР від 17.07.1997), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.

Згідно ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу;

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя;

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Статтею 39 ГПК України, серед іншого, встановлено, що:

- питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі;

- питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість;

- якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

- питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.

- суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів зауважує, що головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду".

Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".

Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими" (рішення ЄСПЛ від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" (Belukha v. Ukraine), заява № 33949/02).

Одночасно висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.

Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням або окремою думкою судді в інших справах чи висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких заявника не влаштовує. Аналогічної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 15.09.2022 року по справі №201/10234/20.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Так, в обґрунтування поданої заяви представник СТОВ "Батьківщина" адвокат Карпенко В.К. зазначає, що колегією суддів було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці ім. В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 22.06.2023 року у справі №927/1064/21, незважаючи на не доведення та не зазначення апелянтом порушення його прав чи інтересів прийняттям оскаржуваної ним ухвали про усунення арбітражного керуючого від виконання повноважень розпорядника майна боржника, а також на те, що така ухвала не підлягає оскарженню.

За твердженням заявника, вищезазначені обставини прямо свідчать про зацікавленість суддів у винесенні завідомо неправосудного рішення, як наслідок викликають у нього сумніви у неупередженості та об`єктивності суддів.

З цього приводу судова колегія наголошує, що відповідно до частини 1 статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Аналіз наведених норм свідчить, що ГПК України виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділити на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Відповідно до частини другої статті 255 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Закону про банкрутство.

Частиною 6 ст. 12 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому ГПК України для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

У справах про банкрутство склад учасників справи визначається Законом про банкрутство (частина п`ята статті 41 ГПК України).

Судом враховано, що з 21.10.2019 введено в дію КУзПБ від 18.10.2018 №2597-VIII,який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Частиною 1 ст. 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Суб`єктний склад учасників господарського процесу за ГПК України є іншим, ніж склад учасників у справі про банкрутство за КУзПБ. Водночас, перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Коло осіб (в позовному провадженні), які мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, а також оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції визначено приписами статей 254, 255 ГПК України.

У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 року у справі №910/4475/19.

Відповідно до ст. 1 КУзПБ учасниками у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника.

Цією статтею КУзПБ визначено, що сторонами у справі про банкрутство (неплатоспроможність) є конкурсні кредитори (голова комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 14.12.2021 відкрито провадження у справі №927/1064/21 про банкрутство ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці ім. В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України".

Тобто, ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці ім. В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" у справі №927/1064/21 є безпосереднім учасником та стороною такої справи у статусі боржника.

Отже, звертаючись до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 22.06.2023 у даній справі, боржник, як сторона у справі, має таке право в силу положень статей 17 та 254 ГПК України незалежно від доведення факту вирішення такою ухвалою питання про його права, інтереси та (або) обов`язки.

Щодо можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали суду про усунення арбітражного керуючого від виконання повноважень розпорядника майна боржника у справі про банкрутство слід зазначити наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу.

Так, положеннями статті 255 ГПК України передбачено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Згідно п. 17 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 9 КУзПБ ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Кодексом.

Системне тлумачення ч. 2 ст. 9 КУзПБ, ст. 255 ГПК України у сукупності з нормою п.8 ч.2 ст.129 Конституції України дає можливість дійти висновку, що апеляційному оскарженню підлягають ухвали суду першої інстанції у разі, якщо їх включено до переліку або, коли це прямо передбачено в інших статтях ГПК України чи Закону про банкрутство, якими передбачено винесення ухвал. Всі інші ухвали можуть бути оскаржені лише одночасно з прийнятим за результатами розгляду справи рішенням чи ухвали, якою завершується розгляд справи.

Як встановлено колегією суддів, предметом апеляційного оскарження є ухвала Господарського суду Чернігівської області від 22.06.2023 року у справі №927/1064/21 про відсторонення арбітражного керуючого Поди В.В. від виконання повноважень розпорядника майна боржника та призначення на відповідну посаду арбітражного керуючого Лященко П.В.

Тобто, така ухвала належить до групи судових рішень, пов`язаних із розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства.

Більш того, оскаржувану наразі в апеляційному порядку ухвалу було прийнято на підставі та за наслідками розгляду скарги СТОВ "Батьківщина".

За вказаних обставин, ухвала суду першої інстанції про усунення арбітражного керуючого від виконання повноважень розпорядника майна боржника у справі про банкрутство підлягає апеляційному оскарженню.

Також слід зауважити, що у ГПК України не наведено вичерпного переліку обставин, які можуть викликати сумнів у неупередженості судді.

До таких обставин може бути віднесено перебування судді в особливих стосунках з особою, яка бере участь у справі. З огляду на оціночний характер цього поняття суд, розглядаючи заяву про відвід, повинен виходити з мотивів заяви про відвід і наявності доказів того, що такі стосунки можуть свідчити про упереджене ставлення судді щодо результату розгляду справи.

В свою чергу, заява про відвід не містить жодних даних про наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді та доказів на підтвердження обставин перебування судді в особливих стосунках з особою, яка бере участь у справі.

Заявником будь-якими належними і допустимими доказами не доведено наявність обставин, з якими закон, зокрема, приписи статей 35,36 ГПК України, пов`язує наявність підстав для відводу судді.

Судова колегія звертає увагу заявника, що істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена, адже суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

При цьому, не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Твердження скаржника про упередженість та необ`єктивність суддів, а також про їх зацікавленість у прийнятті рішення у даній справі є припущеннями заявника, які не підтверджені наявними у справі документами.

Водночас, саме лише припущення не може бути покладено в основу будь-якого судового акта, в тому числі й прийнятого за результатами розгляду заяви про відвід судді, а відтак не є підставою для відводу суддів у розумінні ст. 35 ГПК України.

Також у заяві жодним чином не мотивовано з посиланням на відповідні докази необхідність відводу всього складу суддів Північного апеляційного господарського суду, оскільки апеляційне провадження було відкрито колегією суддів у складі трьох суддів, а також не доведено неможливість розгляду заяви про відвід іншими суддями цього суду, які не входять до складу колегії суддів, як наслідок не обґрунтовано необхідність передачі такої заяви до суду апеляційної інстанції, що найближче територіально розташований від Північного апеляційного господарського суду, про що у заяві просить заявник.

Таким чином, заява про відвід не містить даних про наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді та доказів на підтвердження викладених у ній обставин, а вказані в заяві доводи в обґрунтування відводу суддів є безпідставними, оскільки фактично зводяться до незгоди представника з процесуальним діями суду, вчиненими під час розгляду даної справи, та містять лише необґрунтовані припущення про упередженість та необ`єктивність суддів, а також зацікавленість суду апеляційної інстанції у розгляді даної справи.

Вказані вище висновки суду як щодо права боржника на оскарження в апеляційному порядку прийнятих у справі про його банкрутство процесуальних документів, стосовно можливості апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про усунення арбітражного керуючого від виконання повноважень розпорядника майна боржника у такій справі про банкрутство, так і щодо подання відводу з мотивів лише незгоди з процесуальним діями суду є цілком очевидними та зрозумілими для фахового юриста.

В свою чергу, як встановлено судом з доданого до заяви про відвід суддів свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, Карпенко В.К. отримав таке свідоцтво ще 04.03.2011 року на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури в Чернігівській області від 01.03.2011 №3, а отже останній, як кваліфікований фахівець у галузі права зі стажем роботи адвокатом більш ніж 12 років, заявляючи відвід з наведених ним мотивів, не міг цього не знати.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці ім. В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 22.06.2023 року у справі №927/1064/21, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 25.08.2023 та призначено справу до розгляду на 05.09.2023 за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

На виконання вимог даної ухвали суду, СТОВ "Батьківщина" за підписом директора Ковальчук А.М. 21.08.2023, (згідно відмітки штемпеля поштового зв`язку на конверті) на адресу суду надіслано відзив на апеляційну скаргу боржника, датований 21.08.2023 року.

Отже, з викладеного вбачається факт обізнаності СТОВ "Батьківщина" з відкриттям апеляційного провадження принаймні щонайменш станом на 21.08.2023, а тому заяву від 05.09.2023 про відвід суддів подано з пропуском передбаченого ГПК України строку на звернення з відповідною заявою.

При цьому, жодних виняткових випадків заявником не зазначено та, з огляду на наведені у заяві мотиви відводу, судом не встановлено.

Колегія суддів зазначає, що заміна або залучення представника СТОВ "Батьківщина" Карпенка К.В. до участі у справі напередодні судового засідання (ордер від 05.09.2023 року) жодним чином не впливає на факт обізнаності саме СТОВ "Батьківщина" зі складом колегії судів, яким відкрито апеляційне провадження, оскільки учасником судового процесу виступає саме СТОВ "Батьківщина" як юридична особа, а не його конкретні представники.

Крім того, судом враховано, що заяву від 05.09.2023 року про відвід суддів подано представником СТОВ "Батьківщина" адвокатом Карпенком К.В., який в свою чергу в судове засідання 05.09.2023 року для надання відповідних пояснень по суті заяви не з`явився, причини неявки суд не повідомив, будь-яких заяв на підтримання або не підтримання поданої ним заяви суду не надав, що, на переконання колегії суддів, свідчить про свідоме затягування розгляду справи, перешкоджання такому розгляду або тиск на суд з метою усунення вказаних суддів від здійснення правосуддя, що, в свою чергу, не відповідає меті господарського судочинства та підпадає під ознаки зловживання процесуальними правами у розумінні статті 43 ГПК України.

Згідно п.11 ч.3 ст.2 ГПК України однією із основних засад господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Відповідно до положень ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Правовідносини суду із кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення у розумні строки законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, які беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Процесуальний закон вимагає та забезпечує належну поведінку сторони у господарському суді, що також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Процесуальні права надано законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду під час розгляду справ, їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не із цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, затягування розгляду, створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто використовує його всупереч основним засадам господарського судочинства, а отже зловживає ним.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі "Шульга проти України", пункт 28, №16652/04, від 02.12.2010) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення Суду у справі "Мусієнко проти України", пункт 24, № 26976/06, від 20.01.2011).

Із системного аналізу цих норм вбачається, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників господарського процесу, заборона зловживати наданими правами. (Подібної правової позиції дотримується також Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в ухвалі від 24.01.2023 року по справі №910/15200/21).

Виходячи вищевикладеного, а також враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи у їх сукупності, судова колегія вважає, що СТОВ "Батьківщина" в особі представника адвоката Карпенка В.К., звертаючись до суду із заявою від 05.09.2023 року про відвід всьому складу суддів Північного апеляційного господарського суду в день судового засідання, тобто з пропуском строку на звернення з відповідною заявою, наводячи при цьому заздалегідь необґрунтовані та неспроможні підстави для відводу, які в силу ст. 35 ГПК України прямо та очевидно не можуть бути такими, що свідчить про завідомо безпідставний відвід, а також не з`являючись в судове засідання для розгляду поданої ним заяви, вдається до зловживань процесуальними правами, наданими йому, як стороні судового процесу, з метою затягування розгляду справи або перешкоджання такому розгляду, внаслідок чого буде порушено положення законодавства про завдання та основні засади господарського судочинства, або тиску на суд з метою усунення вказаних суддів від здійснення правосуддя.

Згідно ч. 3 ст. 43 ГПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Таким чином, оскільки подання представником СТОВ "Батьківщина" адвокатом Карпенком В.К. заяви про відвід суддів Північного апеляційного господарського суду у цій справі є зловживанням процесуальними правами, колегія суддів дійшла висновку про залишення такої заяви без розгляду на підставі положень ч. 3 ст. 43 ГПК України.

В силу пункту п. 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

У відповідності до ст. 131 ГПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Згідно п.4 ч.1 ст. 132 ГПК України одним із видів заходів процесуального примусу є штраф.

Як передбачено п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 135 ГПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках невиконання процесуальних обов`язків, зокрема, ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству. (Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №910/4373/18).

Виходячи з системного аналізу наведених норм, а також встановлених судом обставин справи, оскільки представник СТОВ "Батьківщина" адвокат Карпенко В.К. вдався до зловживань своїми процесуальними правами, необхідним в даному випадку заходом процесуального примусу є накладення на нього штрафу в порядку ст. 135 ГПК України у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 05.09.2023 складає 2 684,00 грн.

Керуючись статтями 38, 42-43, 132, 135, 234 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1.Заяву представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" адвоката Карпенка Віктора Константиновича про відвід суддів Північного апеляційного господарського суду залишити без розгляду як таку, що визнана судом зловживанням процесуальним правами.

2.Стягнути з представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" адвоката Карпенка Віктора Константиновича (свідоцтво №529 від 04.03.2011 року, адреса: 17500, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Вокзальна, 4, РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA668999980313121206082026001; код класифікації доходів бюджету - 22030101) штраф у сумі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 2 684,00 грн.

Ухвала є виконавчим документом і набирає законної сили в порядку статті 235 ГПК України з дати її прийняття - 05.09.2023 року.

Ухвалу може бути пред`явлено до виконання відповідно до ч. 1 ст. 12 закону України "Про виконавче провадження" протягом трьох місяців - у строк до 05.12.2023 року.

Стягувач: Державна судова адміністрація України (01601, м. Київ, вул.Липська, 18/5, ідентифікаційний код 26255795).

Боржник: Карпенко Віктор Константинович (свідоцтво №529 від 04.03.2011 року, адреса: 17500, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Вокзальна, 4 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Ухвала може бути оскаржена до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в апеляційному порядку відповідно до ч. 4 ст. 135 ГПК України.

Повний текст ухвали підписано 18.09.2023 року після виходу судді Полякова Б.М. з відпустки.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді С.В. Сотніков

Б.М. Поляков