ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2023 р.Справа № 546/881/22

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. ,  Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 29.12.2022, головуючий суддя І інстанції: Сербіненко І.В., с. Решетилівка, Полтавська область, повний текст складено 02.01.23 року по справі № 546/881/22

          за позовом             ОСОБА_1  

          до            Інспектора з РПП СПД № 1 ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області - капітана поліції Остапенка Олександра Володимировича ,            Головного управління Національної поліції в Полтавській області                    

          про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Інспектора з РПП СПД № 1 ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області - капітана поліції Остапенка Олександра Володимировича, Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі також – відповідачі), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 767780 від 06.11.2022 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Рішенням Решитилівського районного суду Полтавської області від 29.12.2022 позов задоволено.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 767780 від 06.11.2022, винесену інспектором з РПП СПД № 1 ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області капітаном поліції Остапенком Олександром Володимировичем про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 126, ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 121-3 КУпАП у розмірі 3 400 гривень 00 копійок скасовано.

Закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126, ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 496 гривень 20 копійок.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції в Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував того, що позивач дійсно порушив ПДР, що підтверджується відеофайлами, під час розгляду справи позивач не заперечував порушення ПДР (що у нього дійсно не горіла лампа лівого ближнього світла фар), а отже немає жодних правових підстав для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, оскільки вона винесена законно, а її скасування призведе до залишення правопорушника без відповідальності.

Позивач та Інспектор з РПП СПД № 1 ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області - капітан поліції Остапенко О.О. правом на висловлення свого ставлення до апеляційної скарги не скористались.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також – КАС України).

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача,  переглянувши справу за наявними у ній доказами,  перевіривши законність і обґрунтованість  рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідно до постанови, складеної інспектором з РПП СПД № 1 ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області капітаном поліції Остапенком О. В., про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 767780 від 06.11.2022, о 19 годині 15 хвилин, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в м. Решетилівка по вул. Покровській, без права керування таким транспортним засобом, в темну пору доби не горіла лампа лівого ближнього світла фар, на номерному знаку встановлено сітку, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 121-3, ч. 2 ст. 126  КУпАП, і на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення 3 400 грн (а.с. 6).

Відповідно до копії квитанції № 0.0.27322755621 від 07.11.2022 ОСОБА_1 сплачений штраф у розмірі 3 400 гривень 00 копійок (а.с. 6 зворотна сторона).

Скориставшись правом на оскарження постанови від 06.11.2022 у судовому порядку, позивач звернувся до суду із позовом про її скасування та закриття провадження у справі про адміністративні правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження кожної обставини, вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126, ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року, № 1306 (надалі також – ПДР), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

Відповідно до п. 31.1. Правил дорожнього руху (далі - ПДР) технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Підпунктом 31.4.3.«в» ПДР передбачено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема, не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла.

Відповідно до частини 1 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з частиною 2 статті 126 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За приписами частини 2 статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень, передбачено ч. 2 ст. 36 КУпАП.

Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У вказаних вище випадках, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (стаття 283 КУпАП) на місці вчинення правопорушення.

Вказані правові висновки наведено у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 415/123/17.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2, ч. 5 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП Конституційний суд України в своєму рішенні від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 зазначив, що провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення. Також Конституційний Суд України у зазначеній справі дійшов висновку, що навіть у випадку, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, стадія фіксації адміністративного правопорушення та формування матеріалів справи є обов`язковою і має передувати такому розгляду справи.

Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 537/2088/17, правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції надано до матеріалів справи докази вчинення позивачем правопорушень, відповідальність за які передбачена за ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 121-3, ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Так, сектором поліцейської діяльності № 1 Відділу поліції № 2 Полтавського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області на адресу суду направлений диск з відеозаписом з нагрудної бодікамери поліцейського та довідку роботи бодікамери при складанні постанови БАБ №767780 від 06.11.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 121-3, ч. 2 ст. 126 КУпАП (а.с. 23, 24).

Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області з відзивом на позовну заяву надано диск з відеозаписами з нагрудної бодікамери поліцейського, засвідчені електронним підписом.

З огляду на зазначене, висновок суду першої інстанції про те, що на обґрунтування правомірності прийнятої постанови про накладання адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 767780 від 06.11.2022, відповідачем не надано допустимих доказів, є помилковим.

Проте такі докази не є належними і достатніми для підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові серії БАБ № 767780 від 06.11.2022.

Так, з долучених відеозаписів з нагрудної бодікамери поліцейського не вбачається зафіксованих обставин порушення позивачем ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Водночас колегія суддів відхиляє доводи Головного управління Національної поліції в Полтавській області про правомірність оскаржуваної постанови у зв`язку з тим, що вчинення адміністративного правопорушення позивачем не заперечується (що у нього дійсно не горіла лампа лівого ближнього світла фар), оскільки вважає, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 524/5741/16-а.

Щодо порушення позивачем ч. 2 ст. 126 КУпАП, колегія суддів зазначає таке.

Факт пред`явлення посвідчення водія позивачем підтверджується записом в постанові серії БАБ № 767780 від 06.11.2022, де у відповідній графі зазначено серію та номер документа, що посвідчує особу - НОМЕР_2 від 10.09.2022.

Із копії посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 10.09.2020 вбачається, що ОСОБА_1 , отримав посвідчення водія з відкритою категорією «А», «В», «С1» зі строком дії до 10.09.2022 (а.с. 7).

Тобто станом на час винесення оскаржуваної постанови строк дії посвідчення водія у ОСОБА_1 закінчився.

Проте, відповідно до підпункту 1 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 за № 184 «Про деякі питання допуску водіїв до керування транспортними засобами», у період дії воєнного стану та протягом року з дня припинення або скасування дії воєнного стану особа допускається до керування транспортними засобами за наявності у неї національного посвідчення водія України, виданого їй вперше на право керування транспортними засобами відповідної категорії, строк дії якого закінчився.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» № 2738-IX від 16.11.2022, який набрав чинності 18.11.2022, затверджено Указ Президента України від 7 листопада 2022 року № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким установлено, що у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року, № 2102-IX (зі змінами) – продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що при винесенні постанови про адміністративне правопорушення поліцейським не вжито заходів для забезпечення всебічного, повного і об`єктивного з`ясування всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова від серії БАБ № 767780 від 06.11.2022 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги щодо зазначених обставин висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Разом з цим колегія суддів зазначає, що п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема,  ст. 183 цього Кодексу, розглядаються органами Національної поліції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За приписами ст. 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанову про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Системний аналіз норм Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції судів у справах про адміністративні правопорушення дозволяє дійти висновку, що право закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення належить лише органу, який розглядає таку справу або ж суду, у передбачених ст. 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення випадках, та не відноситься до компетенції адміністративного суду, який перевіряє законність винесення суб`єктом владних повноважень постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відтак колегія суддів дійшла висновку, що адміністративні суди не наділені повноваженнями щодо закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення, а отже позовні вимоги в частині закриття провадження про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 121-3, ч.2 ст.126 КУпАП, за відсутністю в його діях складу правопорушення, не підлягають задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції в цій частині узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27 січня 2022 року у справі № 569/8213/17.

Стосовно розгляду судом першої інстанції справи в порядку спрощеного позовного провадження, то колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частин першої-третьої статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.  

За приписами частин другої та третьої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Главою 11 КАС України визначено особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ, зокрема параграфом 2 глави 11 КАС України – розгляд окремих категорій термінових справ.

Так, ч. 1 ст. 286 КАС України встановлено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч. 4 ст. 286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Тобто справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності розглядаються у загальному позовному провадженні, з урахуванням особливостей, визначених ст. 286 КАС України.

Верховним Судом в постанові від 22 січня 2021 року у справі № 640/11869/20 сформульовано правовий висновок, за яким: «особливостями розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження є: суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (стаття 258 КАС України); підготовче засідання не проводиться (частина третя статті 262 КАС України); перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (частина четверта статті 262 КАС України); суд розглядає справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи (частини п`ята та шоста статті 262 КАС України); клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (частина сьома статті 262 КАС України); при розгляді справи суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення; судові дебати не проводяться (частина восьма статті 262 КАС України).

При цьому важливо врахувати, що учасники справи, яка розглядається у спрощеному позовному провадженні, зазнають таких обмежень: скорочений строк на подачі заяву про відвід (стаття 39 КАС України); обмежене право позивача змінити предмет або підставу позову (стаття 47 КАС України); скорочений строк вступу у справу третіх осіб (стаття 49 КАС України); скорочений строк подачі заяви про виклик свідків (стаття 92 КАС України); скорочений строк направлення позивачем третім особам копії позовної заяви (стаття 171 КАС України); обмежене право на об`єднання справ в одне провадження (стаття 172 КАС України); скорочений строк складення судом повного тексту рішення (стаття 243 КАС України); скорочений строк розгляду справи (стаття 258 КАС України); не проводяться судові дебати (стаття 262 КАС України); не проводиться підготовче судове засідання (стаття 262 КАС України)».

За наслідками перегляду цієї справи колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, призначаючи розгляд справи у спрощеному позовному провадженні, не врахував зазначені особливості, 29 грудня 2022 року згідно з протоколом судового засідання (а.с. 35) помилково проголосив вступну та резолютивну частину рішення у справі.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не дотримано норми процесуального права в частині належного з`ясування та оцінки судом першої інстанції обставин та умов щодо розгляду справи у загальному позовному провадженні, з урахуванням особливостей, визначених ст. 286 КАС України.

Згідно з приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні з позовною заявою сплатив судовий збір у сумі 496,20 грн.

Оскільки Другим апеляційним адміністративним судом ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено частково, при цьому враховуючи, що задоволені вимоги охоплюють обсяг порушених прав та законних інтересів, тобто рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Полтавській області документально підтверджені судові витрати у сумі 496,20 грн.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області  задовольнити частково.

Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 29.12.2022 по справі № 546/881/22  скасувати.

Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 767780 від 06.11.2022.

В іншій частині у задоволенні позовних  вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 496 (чотириста дев`яносто шість) грн 20 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді О.А. Спаскін  О.В. Присяжнюк