Постанова

Іменем України

13 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 755/21821/21

провадження № 61-9877св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєва Валентина Іванівна, приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Гура Людмила Борисівна, товариство з обмеженою відповідальністю «Еверест-Буд-Інжинірінг»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва у складі судді Хромової О. О. від 18 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Голуб С. А., Писаної Т. О., Таргоній Д. О., від 07 червня 2023 року.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

1. У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєва В. І., приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Гура Л. Б., ТОВ «Еверест-Буд-Інжинірінг», про тлумачення заповіту.

2. На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , з яким вони з 2010 року проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Після його смерті відкрилася спадщина на все належне йому майно, спадкоємцем якого на підставі заповіту є вона.

3. Позивачка посилалася на те, що 26 липня 2017 року вона звернулася до приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєвої В. І. з проханням видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а саме на майнові права на об`єкти нерухомості: квартири № 134 і АДРЕСА_2 , які належали померлому на підставі договору № 337/МЕ купівлі-продажу майнових прав, додаткової угоди № 1 до договору купівлі-продажу майнових прав № 337/МЕ від 28 липня 2012 року, укладених між ТОВ «Еверест плюс» та ОСОБА_5 .

4. Постановою приватного нотаріуса Медвєдєвої В. І. від 15 вересня 2015 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на вищевказане нерухоме майно, технічна документація на нерухоме майно, а також у зв`язку з розбіжностями у правовстановлюючих документах, на підставі яких вищевказане нерухоме майно належить померлому (у заповіті, посвідченому 06 грудня 2014 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гурою Л. Б. за реєстровим № 658, вказаний договір № 338/МЕ, який був не чинним на дату посвідчення заповіту, оскільки 21 липня 2012 року сторони за договором № 338/МЕ досягли згоди щодо його розірвання та об`єднання усіх майнових прав у договорі № 337/МЕ).

5. Позивачка зазначала, що 28 червня 2012 року між ТОВ «Еверест плюс» та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 337/МЕ, відповідно до якого ТОВ «Еверест плюс» передає ОСОБА_5 майнові права на об`єкт капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_3 , проектна адреса: АДРЕСА_4 , з наступними характеристиками: квартира № 134 загальною площею 44,87 кв. м, поверх 18, а ОСОБА_5 купує майнові права на цей об`єкт нерухомості за орієнтовною загальною вартістю на день укладення цього договору в сумі 319 256,33 грн.

6. 28 червня 2012 року між ТОВ «Еверест плюс» та ОСОБА_5 укладено договір № 338/МЕ купівлі-продажу майнових прав, відповідно до якого ТОВ «Еверест плюс» передає ОСОБА_5 майнові права на об`єкт капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_3 , проектна адреса: АДРЕСА_4 , з наступними характеристиками: квартира № 135 загальною площею 45,42 кв. м, поверх 18, а ОСОБА_5 купує майнові права на цей об`єкт нерухомості за орієнтовною загальною вартістю на день укладення цього договору в сумі

323 169,66 грн.

7. 21 липня 2012 року між ТОВ «Еверест плюс» та ОСОБА_5 укладено додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу майнових прав від 28 червня 2012 року № 337/МЕ, відповідно до якої ТОВ «Еверест плюс» передає ОСОБА_5 майнові права на об`єкт капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_3 , проектна адреса: АДРЕСА_4 , з наступними характеристиками: квартира № 134/135 , загальною площею

90,29 кв. м, поверх 18, а ОСОБА_5 купує майнові права на цей об`єкт нерухомості за орієнтовною загальною вартістю на день укладення цього договору в сумі 642 425,99 грн.

8. 21 липня 2012 року між ТОВ «Еверест плюс» та ОСОБА_5 укладено додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу майнових прав від 28 червня 2012 року № 338/МЕ, відповідно до якої сторони дійшли обопільної добровільної згоди розірвати договір купівлі-продажу майнових прав № 338/МЕ від 28 червня 2012 року. Кошти, сплачені покупцем продавцю на підставі статті 4 договору купівлі-продажу майнових прав від 28 червня 2012 року № 338/МЕ, а саме 323 169,66 грн, в повному обсязі зараховані в рахунок виконання грошових зобов`язань покупця перед продавцем до договору купівлі-продажу майнових прав від 28 червня 2012 року № 337/МЕ.

9. Квартири № 134 та № 135 були об`єднані в один об`єкт під № 134/135, площа якого дорівнювала сумі площ квартир за договорами № 337/МЕ та № 338/МЕ, а вартість майнових прав дорівнювала сумі вартості майнових прав за договором купівлі-продажу майнових прав № 338/МЕ від 28 червня 2012 року, з урахуванням додаткової угоди № 1 до цього договору.

10. Посилалася на те, що у складеному заповіті ОСОБА_5 зазначено, що він заповідає їй майнові права саме на дві квартири № 134 та № 135 , які були об`єднані в одну № 134/135, а також на нежитлове приміщення в житловому будинку АДРЕСА_4 , і заповідач вважав, що немає різниці за яким договором вони придбані, оскільки кошти були сплачені ним за обома договорами № 337/МЕ та № 338/МЕ.

11. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд здійснити тлумачення заповіту від 06 грудня 2014 року, складеного та посвідченого в реєстрі за № 658 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гурою Л. Б. щодо розпорядження ОСОБА_5 , а саме: зміст заповіту, що складений

06 грудня 2014 року ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гурою Л. Б. за реєстровий № 658, відповідно до якого ОСОБА_5 заповів ОСОБА_1 належні йому майнові права на квартири № 134 та № 135 , а також на нежитлове приміщення в житловому будинку АДРЕСА_4 відповідно до договорів № 338/МЕ від 28 червня 2012 року та № 784 від 18 травня 2014 року, розуміти так, що спадкодавець заповів ОСОБА_1 свої майнові права на квартиру № 134/135 , а також на нежитлове приміщення в житловому будинку АДРЕСА_4 відповідно до договорів № 337/МЕ від 28 червня 2012 року, № 338/МЕ від 28 червня 2012 року, додаткової угоди № 1 від 21 липня 2012 року до договору купівлі-продажу майнових прав № 338/МЕ від 28 червня 2012 року та № 784 від 18 травня 2014 року.

Стислий виклад позиції відповідачів

12. Відповідачі заперечували проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Зокрема, ОСОБА_3 у відзиві на позовну заяву посилалася на те, що спадкоємцями померлого ОСОБА_5 є лише його батьки та діти. Вважала, що у спірному заповіті не передбачено передачі майнових прав на об`єднану квартиру № 134/135 , придбану на підставі договору купівлі-продажу майнових прав від 28 червня 2012 року № 337/МЕ, а тому такі права увійшли до складу спадщини за законом.

13. Зосереджувала увагу на тому, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2018 року у справі № 755/10496/15-ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки, визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на частку у спільному майні подружжя, встановлення частки у спадковому майні за заповітом. Вказане рішення залишено без змін постановою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

14. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 18 жовтня

2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

15. Розтлумачено зміст заповіту, складеного 06 грудня 2014 року

ОСОБА_5 , посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гурою Л. Б., зареєстрованого в реєстрі за № 658, відповідно до якого ОСОБА_5 заповів ОСОБА_1 належні йому майнові права на квартиру № 134/135 та майнові права на нежитлове приміщення в житловому будинку АДРЕСА_4 , згідно з договорами

від 28 червня 2012 року № 337/МЕ, від 28 червня 2012 року № 338/МЕ, додатковою угодою від 21 липня 2012 року № 1 до договору купівлі-продажу майнових прав від 28 червня 2012 року № 337/МЕ, додатковою угодою від 21 липня 2012 року № 1 до договору купівлі-продажу майнових прав від 28 червня 2012 року № 338/МЕ та договором від 18 травня 2014 року № 784.

16. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

17. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зазначене у заповіті формулювання щодо розпорядження майновими правами на квартири під номером 134 , 135 , згідно з договором купівлі-продажу майнових прав від 28 червня 2012 року № 338/МЕ, є некоректними. Майнові права на вказані квартири передавалися ОСОБА_5 на підставі двох окремих правочинів, які згодом, на підставі волі їх сторін, були об`єднані в одному договорі, у зв`язку із об`єднанням зазначених квартир в одну квартиру під № 134/135 . Судом ураховано встановлені рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 17 вересня 2015 року обставини щодо кола спадкоємців померлого ОСОБА_5 за заповітом, з урахуванням прав його батьків на обов`язкову частку у спадщині, а також визнання останніми права на включення до прав, які заповідаються на підставі спірного заповіту, майнових прав на дві квартири - № 134, № 135 .

Короткий зміст судових рішення суду апеляційної інстанції

18. Постановою Київського апеляційного суду від 07 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Дніпровського районного суду м. Києва

від 18 жовтня 2022 року залишено без змін.

19. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог і вірно розтлумачив заповіт спадкодавця ОСОБА_5 .

20. Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 05 липня

2023 року стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 по 3 425,33 грн з кожної судових витрат на професійну правничу допомогу та на обов`язкові поштові відправлення, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Узагальнені доводи касаційної скарги

21. 02 липня 2023 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 засобами поштового зв`язку подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просять скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва

від 18 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду

від 07 червня 2023 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

22. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниці зазначають неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 липня

2018 року у справі № 917/1345/17, від 08 червня 2021 року у справі

№ 662/397/15, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного судувід 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, а також постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі

№ 335/9398/16-ц, від 30 вересня 2022 року у справі № 165/3014/20 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України). Вказують, що суди не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

23. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не урахували способи тлумачення заповіту та не зазначили застосований спосіб у тексті судового рішення. Заявниці зауважують, що спадкодавцю достовірно було відомо про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав від 28 червня 2012 року №338/МЕ та об`єднання в одну квартиру двох квартир № 134 , № 135 .

24. Вважають, що судами попередніх інстанцій не було досліджено з якою метою та при яких обставинах ОСОБА_5 склав заповіт на майно, яке йому не належало, не встановили його наміри та не перевірили чи перебував спадкодавець у будь-яких цивільних правовідносинах з ОСОБА_1 .

25. Зауважують на встановленні рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2016 року у справі № 755/10496/15 обставин відсутності між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 сімейних відносин, а тому припускають, що вчинення ОСОБА_5 правочину з навмисним зазначенням нечинного на момент укладення заповіту договору могло бути обумовлено необхідністю уникнення конфліктних ситуацій з ОСОБА_1 перед смертю та залишення спадкового майна спадкоємцям за законом.

26. Посилаються на те, що суди попередніх інстанцій не встановили на підставі належних та достатніх доказів тотожності майнових прав на квартири № 134, № 135 , які були зазначені в заповіті, а також майнових прав на квартиру № 134/135 , які увійшли до складу спадщини за законом. Звертають увагу, що відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року у справі № 755/9826/20 за ними, як спадкоємцями за законом, визнано право власності на відповідні частини майнових прав на кватиру АДРЕСА_7 , проектною адресою: АДРЕСА_4 , згідно з договором купівлі-продажу майнових прав від 28 червня 2012 року № 337/МЕ. Вказаним судовим рішенням встановлено, що, складаючи заповіт на ім`я ОСОБА_1 , спадкодавець не охопив ним власну спадщину за договором купівлі-продажу майнових прав №337/МЕ від 28 червня 2012 року з урахуванням змін, внесених до нього додатковою угодою №1 від 21 липня 2012 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

27. Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 755/21821/21.

28. 02 серпня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

29. Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

30. 27 липня 2023 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат

Старенький С. Є., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.

31. На обґрунтування доводів відзиву зазначає, що судами попередніх інстанцій правильно розтлумачено зміст заповіту, не змінено волю заповідача або сам заповіт, а лише врегульовано неточності щодо зазначення у заповіті правочинів, на підстав яких спадкодавець за життя набув спадкове майно.

32. Зосереджує увагу на тому, що заповіт є чинним, відповідачі його не оскаржували та не заявляють вимог щодо його недійсності. Наміри заповідача є очевидними та правильно встановлені судами попередніх інстанцій. ОСОБА_5 зазначив у заповіті, що заповідає саме майнові права на квартири і нежитлове приміщення, оскільки вважав, що немає різниці за договором під яким номером вони придбані, при тому, що кошти були сплачені за обома договорами.

33. Тотожність об`єктів нерухомості, а саме квартир № 134 , № 135 з квартирою № 134/135 підтверджується наявними у матеріалах справи договорами купівлі-продажу майнових прав, додатковими угодами до них, а також листами ТОВ «Еверест-буд-інжініринг». При цьому відповідачі жодних зауважень до зазначених доказів під час розгляду справи не заявляли, як і не звертались до суду із клопотанням про проведення у справі судових експертиз.

34. Вважає, що оскаржені судові рішення жодним чином не порушують законних прав інших спадкоємців та не скасовують ухвалених раніше судових рішень.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

35. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 .

36. Відповідно до заповіту від 06 грудня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гурою Л. Б. та зареєстрованого в реєстрі за № 658, ОСОБА_5 , діючи добровільно і перебуваючи у здоровому розумі і ясній пам`яті, розуміючи значення своїх дій, попередньо ознайомлений з приписами цивільного законодавства, на випадок своєї смерті заповів майнові права на квартири під номером АДРЕСА_2 , згідно з договорами майнових прав № 338/МЕ від 28 червня 2012 року, № 784/МЕ від 18 травня 2014 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

37. Згідно з договором купівлі-продажу майнових прав від 28 червня

2012 року № 337/МЕ, укладеним між ТОВ «Еверест плюс» та ОСОБА_5 , ТОВ «Еверест плюс» передає ОСОБА_5 майнові права на об`єкт капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_3 , проектна адреса: АДРЕСА_4 , з наступними характеристиками: об`єкт № 134, загальною площею 44,87 кв. м, поверх 18, секція 1, а ОСОБА_5 купує майнові права на цей об`єкт нерухомості за орієнтовною загальною вартістю на день укладення цього договору в сумі 319 256,33 грн.

38. Відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав від 28 червня 2012 року № 338/МЕ, укладеного між ТОВ «Еверест плюс» та ОСОБА_5 , ТОВ «Еверест плюс» передає ОСОБА_5 майнові права на об`єкт капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_3 , проектна адреса: АДРЕСА_4 , з наступними характеристиками: об`єкт № 135, загальною площею 45,42 кв. м, поверх 18, секція 1, а ОСОБА_5 купує майнові права на цей об`єкт нерухомості за орієнтовною загальною вартістю на день укладення цього договору в сумі 323 169,66 грн.

39. 21 липня 2012 року між ТОВ «Еверест плюс» та ОСОБА_5 укладено додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу майнових прав від 28 червня 2012 року № 337/МЕ, предмет якого є майнові права на об`єкт капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_3 , проектна адреса: АДРЕСА_4 , з наступними характеристиками: об`єкт № 134/135, загальною площею

90,29 кв. м, поверх 18, секція 1, а ОСОБА_5 купує майнові права на цей об`єкт нерухомості орієнтовною загальною вартістю на день укладення цього договору в сумі 642 425,99 грн.

40. 21 липня 2012 року між «Еверест плюс» та ОСОБА_5 укладено додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу майнових прав від 28 червня 2012 року № 338/МЕ, за умовами якої, керуючись положеннями статті 8 договору купівлі-продажу майнових прав № 338/МЕ, сторони дійшли обопільної добровільної згоди розірвати договір купівлі-продажу майнових прав

від 28 червня 2012 року № 338/МЕ. Кошти, сплачені покупцем продавцю на підставі статті 4 договору купівлі-продажу майнових прав від 28 червня

2012 року № 338/МЕ, а саме 323 169,66 грн, в повному обсязі будуть зараховані в рахунок виконання грошових зобов`язань покупця перед продавцем до договору купівлі-продажу майнових прав від 28 червня 2012 року № 337/МЕ.

41. Відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав від 18 травня 2014 року № 784/МЕ, укладеного між ТОВ «Еверест-буд-інжиніринг» та ОСОБА_5 , ТОВ «Еверест-буд-інжиніринг» передає ОСОБА_5 майнові права на об`єкт капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_3 , з наступними характеристиками: господарське приміщення, загальною площею 3,00 кв. м, поверх 18, секція 1, а ОСОБА_5 купує майнові права на цей об`єкт у розмірі 27 600,00 грн.

42. Постановою приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Мєдвєдєвої В. І. від 15 вересня 2015 року, за відсутності правовстановлюючих документів, технічної документації на нерухоме майно та адреси, відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 до вирішення в суді справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки, визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на частку у спільному майні подружжя, встановлення частки у спадковому майні за заповітом та справи за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 до ОСОБА_7 , третя особа - ОСОБА_1 , про витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки наявні спадкоємці, які мають право на обов`язкову частку у майні, визначеному заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гурою Л. Б. та зареєстрованим в реєстрі за № 658.

43. Постановою від 31 липня 2017 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Мєдвєдєвої В. І. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно - об`єкти нерухомості: квартири № 135 та

АДРЕСА_8 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 через відсутність правовстановлюючих документів на вищевказане нерухоме майно, документації на нерухоме майно, а також у зв`язку з розбіжностями у правовстановлюючих документах, на підставі яких вищевказане нерухоме майно належить померлому (у заповіті, посвідченому 06 грудня 2014 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гурою Л .Б. за реєстровим № 658, вказаний договір № 338/МЕ був не чинним на дату посвідчення заповіту, оскільки сторони за договором № 338/МЕ досягли згоди щодо його розірвання та об`єднання всіх майнових прав у договорі № 337/МЕ.

44. З листа ТОВ «Еверест-буд-інжиніринг» від 02 листопада 2015 року встановлено, що згідно з технічним паспортом (інвентаризаційна справа

№ 0037) об`єктом нерухомості є квартира, розташована за будівельною адресою: АДРЕСА_3 , проектна адреса: АДРЕСА_4 з наступними характеристиками: секція 1, квартира № 134/135, поверх 18 , дві кімнати, проектна площа 90,29 кв. м.

45. Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 17 вересня

2015 року у справі № 553/2723/15-ц позов ОСОБА_4 , ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Медведева В. І., ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , про визнання права на обов`язкову частку у спадщині задоволено. Визнано за ОСОБА_6 право на обов`язкову частку у спадщині за заповітом НАЕ505785, посвідченим приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гура Л. Б., після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 сина ОСОБА_5 в розмірі 1/8 частин майнових прав на квартири АДРЕСА_2 , за будівельною адресою: АДРЕСА_3 , відповідно до договорів купівлі-продажу майнових прав від 28 червня 2012 року № 338/МЕ, від 18 травня 2014 року

№ 784/ЕМ. Визнано за ОСОБА_4 право на обов`язкову частку у спадщині за заповітом НАЕ505785, посвідченим приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гура Л. Б., після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 сина ОСОБА_5 в розмірі 1/8 частин майнових прав на квартири № 134 ,

АДРЕСА_2 за будівельною адресою: АДРЕСА_3 , відповідно до договорів купівлі-продажу майнових прав від 28 червня 2012 року № 338/МЕ, від 18 травня

2014 року № 784/ЕМ.

46. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26 жовтня

2016 року у справі № 755/10496/15, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 11 травня 2017 року,у задоволенні позовних вимог

ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Медведєва В. І., про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки, визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на частку у спільному майні подружжя, встановлення частки у спадковому майні за заповітом, у позові ОСОБА_1 про визнання права на майно за заповітом відмовлено. Постановою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 травня 2017 року залишено без змін.

Позиція Верховного Суду

47. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

48. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

49. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

50. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

51. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

52. У розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

53. Під порушенням необхідно розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

54. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

55. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

56. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

57. Згідно з положеннями пункту 5 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.

58. За змістом частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

59. За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

60. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

61. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (постанова Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18.

62. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14)).

63. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня

2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі

№ 905/1926/16 (пункт 40), від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (пункт 14)).

64. Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

65. До складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини (стаття 1218 ЦК України).

66. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).

67. Відповідно до частини першої статті 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому.

68. Частиною п`ятою статті 1254 ЦК України передбачено, що заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни.

69. Згідно зі статтею 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями.

70. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 ЦК України.

71. Відповідно до частини другої статті 1256 ЦК України суд розглядає справу про тлумачення заповіту за наявності таких умов: 1) зміст заповіту містить суперечності, неточності, що ускладнюють розуміння останньої волі заповідача; 2) наявність спору між спадкоємцями щодо тлумачення заповіту - спадкоємці мають різне уявлення про волевиявлення заповідача.

72. Тлумачення заповіту судом не повинно замінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпорядження його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Отже суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.

73. Неточне відтворення в заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене, перш за все, неоднаковим використанням в ньому слів, понять і термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частини заповіту і змістом заповіту в цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача стосовно долі спадщини.

74. Системний аналіз положень статей 213, 1256 ЦК України діє підстави для висновку, що при тлумаченні змісту заповіту не допускається пошук волі заповідача, яка не знайшла відображення у тексті самого заповіту, а також не допускається внесення змін у зміст заповіту, який є особистим розпорядженням фізичної особи щодо належного їй майна, яким вона відповідно до законодавства має право розпоряджатися на момент укладення заповіту.

75. Метою тлумачення правочину є з`ясування того, що в ньому дійсно виражено, а не того, що малось на увазі (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2019 року у справі № 335/4131/18).

76. Заповіт як остання воля особи стосується її розпоряджень на випадок смерті і тому покликаний вирішувати важливі для особи питання щодо призначення спадкоємців, позбавлення спадкоємців за законом права спадкування, визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, встановлювати інші розпорядження, які відповідають заповіту та вимогам законодавства про спадкування. Відповідно до статей 1233, 1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт може бути реалізоване протягом всього життя особи і включає як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну, скасування. Усі наведені правомочності заповідача у сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є здійсненням свободи заповіту, яка є принципом спадкового права. Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання. Юридична природа заповіту ґрунтується на його законодавчому визначенні як особистого розпорядження фізичної особи на випадок смерті (стаття 1233 ЦК України). Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 141/813/19.

77. З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.

78. Аналіз статті 1256 ЦК України свідчить, що: тлумачення заповіту може здійснюватися як при розгляді власне позовної вимоги про тлумачення змісту заповіту, так і, зокрема, при розгляді позовної вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини; з урахуванням того, що зміст заповіту може містити розпорядження про призначення спадкоємця (спадкоємців) і/або визначення спадкового майна (спадщини), то і тлумачення змісту заповіту може здійснюватися щодо таких розпоряджень заповідача (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 лютого 2022 року у справі № 474/454/18).

79. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про тлумачення заповіту, складеного 06 грудня 2014 року ОСОБА_5 , посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гурою Л. Б., зареєстрованого в реєстрі за № 658, суди попередніх інстанцій виходили з того, що таке тлумачення є очевидним, з огляду на зміни, внесені спадкодавцем 21 липня 2012 року до договорів про купівлю-продаж майнових прав від 28 червня 2012 року № 337/МЕ та № 338/МЕ.

80. Водночас, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на наявність численних судових спорів, які виникли між спадкоємцями ОСОБА_5 щодо спадкового майна, яке належало спадкодавцю на підставі указаних договорів.

81. Колегія суддів зауважує, що згідно з матеріалами справи та відкритими даними Єдиного державного реєстру судових рішень, між спадкоємцями ОСОБА_5 розглядались наступні судові спори: 1) справа

№ 553/2723/15-ц за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , треті особи на стороні позивача, що не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу

Медведєва В. І., ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання права на обов`язкову частку у спадщині; 2) справа № 755/10496/15 за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Медведєва В. І., про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки, визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на частку у спільному майні подружжя, встановлення процентної частки у спадковому майні за заповітом, визнання права на майно за заповітом; 3) справа № 755/12118/17 за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до

ТОВ «Еверест-Буд-Інжинирінг», треті особи: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєва В. І., ОСОБА_1 , про визнання права власності на майно в порядку спадкування; 4) справа № 755/9826/2020 за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до Київської міської ради, треті особи: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєва В. І., ТОВ «Еверест-Буд-Інжинірінг»,

ОСОБА_1 , про визнання прав на майнові права в порядку спадкування.

82. Суди попередніх інстанцій, вирішуючи питання про тлумачення заповіту ОСОБА_5 від 06 грудня 2014 року, не звернули уваги на те, що у межах кожної із зазначених вище судових справ судами вже надавалася правова оцінка зазначеному правочину, розкривався зміст його положень. Водночас на час перегляду цієї справи в суді апеляційної інстанції усі судові рішення у справах №№ 553/2723/15-ц, 755/10496/15,755/12118/17, 755/9826/2020 набрали законної сили.

83. Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

84. Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

85. Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу, навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (постанова Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17).

86. Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів.

87. Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

88. Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

89. Ухвалюючи оскаржену постанову у справі, яка переглядається в касаційному порядку, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на наявність судових справ, при вирішенні яких судами фактично здійснювалася інтерпретація положень заповіту ОСОБА_5 від 06 грудня 2014 року з метою вирішення спорів між спадкоємцями щодо майнових прав, не надав належної правової оцінки встановленим у зазначених вище справах обставинам, у зв`язку із чим дійшов передчасних висновків про задоволення позову у цій справі.

90. Усунути ці недоліки на стадії касаційного перегляду справи з урахуванням повноваження Верховного Суду та меж перегляду справи в касаційній інстанції (стаття 400 ЦПК України), коли необхідно встановлювати фактичні обставини та оцінювати докази, є неможливим.

91. Відповідно до пункту 1 частин третьої і четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

92. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

93. За викладених обставин, враховуючи, що законної сили судові рішення у справах між тими самими сторонами набрали на стадії апеляційного перегляду справи, а також з огляду на строк розгляду справи судами, повноваження суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

94. При новому розгляді справи необхідно надати належну правову оцінку зазначеним вище обставинам та розглянути спір з урахуванням наведених вище положень цивільного законодавства з дотриманням принципу правової визначеності.

Керуючись статтями 402, 403, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного суду від 07 червня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович