Справа № 128/1286/20

УХВАЛА

Іменем України

18 вересня 2023 року                                                                 м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі:

судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2

та учасників судового провадження:

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника обвинувачених – адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву захисника ОСОБА_6 про відвід судді Вінницького районного суду Вінницької області ОСОБА_7 у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 КК України (КП № 128/1286/20),

УСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.08.2018 за № 12018020100000868, по обвинуваченню ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 КК України.

Захисник обвинувачених – адвокат ОСОБА_6 на підставі статті 75 КПК України подав заяву про відвід судді Вінницького районного суду Вінницької області ОСОБА_7 , яка мотивована тим, що, під час досудового слідства стороною захисту було заявлено мотивоване клопотання про призначення повторної судово-медичної експертизи, в задоволенні якого слідчим було відмовлено. Слідчим суддею Вінницького міського суду Вінницької області 20.02.2020 постановлено ухвалу, якою постанову слідчого скасовано та зобов`язано призначити повторну судово-медичну експертизу. Однак досудовим слідством ухвала слідчого судді проігнорована, не виконана та така експертиза призначена не була. Під час розгляду справи в підготовчому судовому засіданні захисником було заявлено клопотання про повернення обвинувального акту, в якому було викладено відповідні підстави, серед яких невиконання досудовим слідством ухвали слідчого судді, яка набрала законної сили та є обов`язковою для виконання. В задоволенні клопотання про повернення обвинувального акту судом було відмовлено, де в ухвалі від 29.12.2020 зазначено, що відповідно до ст. 332 КПК України, суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених ст. 242 КПК України, має право доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам. Таким чином, зазначене право може бути реалізовано сторонами кримінального провадження і під час судового розгляду. Вказані факти спростовують позицію сторони обвинувачення про можливість звернення стороною захисту до слідчого судді про призначення повторної судово-медичної експертизи, так як досудовим слідством обвинувальний акт затверджений 26.02.2020 та направлений до суду без виконання вимог ухвали слідчого судді про призначення повторної експертизи, що виключило можливість такого звернення під час досудового слідства. Враховуючи зазначене, під час судового розгляду захисником заявлено обґрунтоване клопотання, яке підтримано обвинуваченими, про призначення повторної судово-медичної експертизи, в задоволенні якого судом було відмовлено. Отже, судом спростовано свій висновок, викладений в ухвалі від 29.12.2020. На думку сторони захисту, зазначені обставини беззаперечно підтверджують, що суд проявляє несправедливий та упереджений розгляд справи, не забезпечує змагальності сторін, порушує права сторони захисту щодо надання доказів невинуватості обвинувачених, що суперечить статтям 21, 22 КПК України. Захисник обвинувачених вважає, що суд особисто заінтересований у результатах розгляду справи та всі викладені обставини підтверджують його упередженість. Оскільки вказані обставини стали відомі стороні захисту 01.06.2023 під час останнього судового засідання, то така обставина дає підстави подати заяву про відвід, що узгоджується з вимогами статті 80 КПК України. Щодо призначення повторної судово-медичної експертизи, то стороною захисту це питання порушується зі стадії досудового слідства та зі стадії підготовчого судового засідання, тобто з 2020 року, що виключає підстави вважати, що сторона захисту зловживає процесуальними правами та діє з метою затягування розгляду справи, що є стандартним формулюванням заперечення сторони обвинувачення та суду при вирішенні таких питань. Тому просить задовільнити відвід головуючій судді ОСОБА_7 від розгляду кримінального провадження № 128/1286/20.

В судовому засіданні 18.09.2023 захисник обвинувачених – адвокат ОСОБА_6 підтримав заяву про відвід судді ОСОБА_7 від розгляду кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 КК України, з підстав, викладених у заяві.

Обвинувачені ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4 ,  ОСОБА_5 в судовому засіданні 18.09.2023 підтримали свого захисника – адвоката ОСОБА_6 .

Інші учасники судового провадження в судове засідання 18.09.2023, хоч в установленому законом порядку повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду даної заяви.

Попередньо через електронну пошту суду від представника потерпілого ОСОБА_8 – ОСОБА_9 надійшла заява, в якій останній зазначив, що потерпілий та його представник заперечують проти заявленого відводу, оскільки він заявлений безпідставно з метою умисного затягування розгляду справи, а також просить судовий розгляд провести без участі потерпілого та його представника.

Суддя Вінницького районного суду Вінницької області ОСОБА_7 , якій заявлено відвід, в судове засідання для дачі пояснень не з`явилася, хоч в установленому порядку повідомлялася про дату, час і місце розгляду заяви.

Заслухавши думки присутніх учасників судового провадження, оглянувши матеріали кримінального провадження № 128/1286/20, cуд дійшов такого висновку.

Підстави для відводу судді передбачені статтями 75-76 КПК України.

       Відповідно до ст. 75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.

Частиною п`ятою статті 80 КПК України визначено, що відвід повинен бути вмотивований.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 КПК України, у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.

Судом установлено, що 22.05.2020 до Вінницького районного суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань31.08.2018 за № 12018020100000868, по обвинуваченню ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 КК України. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 22.05.2020 визначено суддю ОСОБА_7 .

Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області ОСОБА_7 від 25.05.2020 призначено підготовче судове засідання по вищезазначеному кримінальному провадженню.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 29.12.2020 відмовлено в клопотанні захисту обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_6 про повернення обвинувального акту прокурору; кримінальне провадження призначено до судового розгляду; прийнято до провадження позов ОСОБА_8 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди; визначено за ОСОБА_8 статус цивільного позивача, за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 статус цивільних відповідачів.

В подальшому проводився судовий розгляд по даному кримінальному провадженню.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 01.06.2023 відмовлено в задоволенні клопотання захисника обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про призначення повторної комісійної судово-медичної експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України та пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом.

Згідно з Законом України «Про судоустрій і статус суддів», суддя зобов`язаний, зокрема, справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, дефініція «незалежний суд» означає насамперед «незалежний від виконавчої влади і сторін у справі» (див. напр.: Ringeisenv. Austriajudgementof 23 June 1973, SeriesA, No. 16, p. 95).

Європейський суд у своїх рішення зазначає, що право на безсторонній суд включає як об`єктивні, так і суб`єктивні елементи (рішення у справах «Пєрсак проти Бельгії» від 01.10.1982, «Де Куббер проти Бельгії» від 26.10.1984). Об`єктивний критерій безсторонності полягає у тому, щоб встановити, чи існували при розгляді справи факти, які ставлять під сумнів незалежність суддів (приміром, легітимність складу суду). Другий критерій – це критерій суб`єктивної безсторонності, тобто, відсутність упередженості або тенденційності в поведінці судді при розгляді конкретної справи.

Тобто, вирішуючи питання про відвід судді у кримінальному провадженні з підстав наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості, необхідно розглядати об`єктивність судді у двох аспектах: як внутрішній стан судді, його свободу від будь-яких схильностей, упередженості, а також як дії судді сприймаються стороннім спостерігачем.

Відповідно до пункту 67 рішення ЄСПЛ у справі «Мироненко та Мартиненко проти України», особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

У відповідності до положень п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 № 2006/23, суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Статтею 5 Кодексу суддівської етики визначено, що незалежність судді під час здійснення правосуддя є передумовою дії принципу верховенства права та невід`ємною складовою справедливого суду.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так, у справах «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Зазначену позицію Європейського суду підтримав й Верховний Суд України у справі №5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01.03.2012 у справі № 5-15п12).

Головна мета відводу – гарантування безсторонності суду, зокрема щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Стаття 6 Конвенції вимагає, щоб суд у межах своїх повноважень був неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає змісту нормативної конструкції «неупередженість (безсторонність) судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд має керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці ЄСПЛ.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції слід встановлювати згідно з: а) «об`єктивним критерієм», який передбачає, що наявність упередженості суду (суддів) повинна визначатися окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; б) «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи, і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можна поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості заявник повинен довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних складових неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про особисте переконання та поведінку конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).

Як указано в Бангалорських принципах поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та соціальної ради ООН 27.07.2006 № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Практика ЄСПЛ свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) потрібно визначити окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункти 45-50 рішення ЄСПЛ у справі «Морель проти Франції»; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі «Пескадор Валеро проти Іспанії») або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі «Лука проти Румунії»), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованого сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі «Пабла Кю проти Фінляндії»; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі «Мікаллеф проти Мальти»).

У рішенні ЄСПЛ від 09.11.2009 (справа «Білуха проти України») зазначено, що у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими».

Заявлений адвокатом ОСОБА_6 відвід практично зводиться до незгоди із процесуальним рішенням судді ОСОБА_7 , що було прийняте останньою під час судового розгляду 01.06.2023, та припущень заявника щодо її упередженості.

Разом з цим, законодавець висуває певні вимоги для подачі заяви про відвід, дотримання яких є необхідними, та гарантує усунення можливого зловживання права на відвід.

Незгода з прийнятими рішеннями, відповідно до чинного КПК України, не може бути підставою для відводу судді або свідчити про особисту заінтересованість судді в результатах провадження, викликати сумнів у неупередженості судді.

З приводу наведеного, суд звертає увагу на те, що виходячи із правових норм, закріплених в ст.ст. 75, 76 КПК України, ст. 14 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ст.ст. 126, 129 Конституцій України, рішення суду, дії або бездіяльність суддів під час здійснення правосуддя, підготовки, розгляду справ у судових інстанціях, звернення рішення до виконання тощо можуть оскаржуватися в апеляційному та касаційному порядку, і не є підставою для відводу судді у справі.

Таким чином, беручи до уваги відсутність належного обґрунтування заяви про відвід судді Вінницького районного суду Вінницької області ОСОБА_7 , відсутність підстав, визначених законодавством, для відводу судді, суд не вважає заяву про відвід такою, що ґрунтується на вимогах закону, а тому дана заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 75, 80, 81, 372, 376 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви захисника ОСОБА_6 про відвід судді Вінницького районного суду Вінницької області ОСОБА_7 у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 КК України (КП № 128/1286/20),– відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДЯ                         Юлія КАРПІНСЬКА