Постанова

Іменем України

06 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 750/10540/20

провадження № 61-6396св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Число Світлана Миколаївна, товариство з обмеженою відповідальністю «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Іванченко Ольга Ігорівна, на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова

від 25 березня 2021 року у складі судді Рахманкулової І. П. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 20 березня 2023 року у складі колегії суддів: Євстафіїва О. К., Скрипки А. А., Шарапової О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання.

Позовну заяву мотивовано тим, що 25 березня 2017 року між сторонами укладено договір довічного утримання, відповідно до якого

позивач передала у власність ОСОБА_2 належну їй квартиру АДРЕСА_1 , а відповідач зобов`язався довічно утримувати позивача. У договорі зазначено, що її грошове утримання складається з первинного (одноразового) грошового платежу у розмірі 28 000 грн та щомісячних платежів у розмірі 700 грн, які сплачуються банківським або поштовим переказом чи готівкою під розписку.

Також договором передбачена щомісячна оплата ОСОБА_2 житлово-комунальних послуг (з утримання будинку та прибудинкової території, газо-, тепло-, водопостачання (до 4 м3 і гарячої, і холодної води у разі наявності лічильника води), електропостачання (до 100 кВт.год), плати за користування телефоном (крім міжнародних, міжміських розмов та розмов з абонентами мобільного зв`язку) і радіоточкою, оплата соціального пакета кабельного телебачення, домофону у встановлені договорами про надання послуг строки.

Зазначала, що починаючи з жовтня 2018 року відповідач став систематично неналежним чином виконувати свої договірні обов`язки. Так, у жовтні, листопаді, грудні 2018 року останній мав оплатити комунальні послуги у підвищеному розмірі, про що його було завчасно повідомлено, але кошти у сумі 2 288,50 грн від нього надійшли лише 12 лютого 2019 року, тобто з простроченням. У зв`язку з цим позивач вимушена була власними коштами оплатити ці послуги; заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг з січня до квітня 2019 року у розмірі 1243,75 грн погашена лише 05 серпня

2019 року.

Отже, позивач неодноразово використовувала свої кошти на оплату вказаних послуг, а також зверталася за допомогою до сусідів та знайомих. Оскільки ОСОБА_2 на зв`язок не виходив, вона вирішила розірвати укладений ними договір довічного утримання у зв`язку з недобросовісністю ОСОБА_2 20 серпня 2020 року вона надіслала відповідачу заяву-повідомлення з проханням розірвати укладений сторонами договір довічного утримання за їх взаємною згодою, внаслідок неналежного виконання відповідачем його умов, однак такої згоди сторони не дійшли.

Посилаючись на викладене, позивач просила розірвати договір довічного утримання, укладений 25 березня 2017 року між нею та ОСОБА_2 .

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 20 березня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір довічного утримання від 25 березня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідач порушив істотні умови укладеного між сторонами договору, що полягає в оплаті ним протягом спірного періоду вартості спожитих житлово-комунальних послуг у неповному обсязі внаслідок отримання ОСОБА_1 житлової субсидії й пільгових знижок, а тому цей договір слід розірвати.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

До Верховного Суду 29 квітня 2023 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просив їх скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Касаційну скаргу мотивовано тим, щоістотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, однак у справі, яка переглядається, позивач не зазнала жодних збитків або упущеної вигоди.

Акцентує увагу на тому, що несплата комунальних послуг не може вважатися істотним порушенням ним умов договору довічного утримання, що значною мірою позбавляло відчужувача того, на що вона розраховувала.

Зазначає, що зарахування монетизації субсидії на рахунок надавачів комунальних послуг або виплата суми субсидії позивачу особисто виключає будь-яку провину відповідача та не є порушенням договору. Крім того, у цій частині суди вийшли за межі позовних вимог.

При цьому, вважає, що ним виконувалися усі умови договору, у тому числі сплата житлово-комунальних послуг, а тому суди дійшли помилкового висновку про розірвання договору.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Пояснення на касаційну скаргу

У червні 2023 року від приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Число С. М. надійшли письмові пояснення, в яких остання посилається на те, що вона роз`яснила позивачу умови та наслідки укладення оспорюваного правочину, з`ясувала її волевиявлення, що у повній мірі підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи. Вважає, що позивач не підтвердила свої доводи щодо невиконання відповідачем умов договору належними та допустимими доказами.

У червні 2023 року від ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» надійшли письмові пояснення, в яких товариство зазначає, що договір довічного утримання виконується відповідачем належним чином та у повному обсязі, заборгованості за житлово-комунальні послуги не було, а тому відсутні підстави для розірвання договору довічного утримання.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 31 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25 березня 2017 року ОСОБА_1 (відчужувач) та ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_2 (набувач), укладено договір довічного утримання, відповідно до умов якого відчужувач передала у власність набувачеві квартиру

АДРЕСА_1 , взамін чого набувач зобов`язався забезпечувати відчужувача утриманням довічно на умовах цього договору (п. 1).

Набувач зобов`язався довічно утримувати відчужувача, тобто забезпечувати грошовими ресурсами для задоволення її життєвих потреб, на які остання самостійно буде забезпечувати себе харчуванням, одягом, лікарськими засобами тощо. Сторони домовилися, що грошове утримання складається з первинного (одноразового) грошового платежу у розмірі 28 000 грн та щомісячних платежів у розмірі 700 грн на місяць, що щомісячне грошове утримання буде надаватися відчужувачу банківським або поштовим переказом або готівкою під розписку.

Крім цього, набувач зобов`язаний щомісячно сплачувати житлово-комунальні послуги за квартиру у строки, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг, незалежно від того, з ким вони укладені (набувачем чи відчужувачем). У разі неможливості самостійно оплатити набувачем житлово-комунальні послуги він попереджає про це відчужувача не пізніше ніж за 10 календарних днів до строку сплати відповідних платежів та перераховує кошти на їх оплату відчужувачу банківським або поштовим переказом або надає готівкою під розписку.

До оплачуваних щомісячних витрат на комунальні послуги належать: послуги ЖЕК з утримання будинку та прибудинкової території, плата за користування природним газом, теплопостачання, водопостачання (в обсязі: гаряча й холодна вода - до 4 м3 у разі наявності лічильників) та електроенергія в обсязі до 100 кВт.год, плата за телефон (крім міжнародних, міжміських розмов та розмов з абонентами мобільного зв`язку) і радіоточку, за послуги соціального пакету кабельного телебачення та оплата домофону.

У випадку зміни тарифів на вищезазначені послуги відчужувач зобов`язана письмово повідомити про це набувача протягом 10 днів з дня отримання нею квитанцій з новими тарифами. У випадку несвоєчасного повідомлення відчужувачем про зміну тарифів набувач не несе відповідальності за виникнення заборгованості за відповідний місяць по сплаті комунальних послуг. Сторонам роз`яснено, що при виникненні у майбутньому потреби забезпечення відчужувача іншими видами матеріального забезпечення чи догляду відчужувач самостійно, на свій розсуд, несе всі витрати на ці види забезпечення в межах коштів, отриманих за умовами договору (п. 6).

Щомісячне грошове утримання буде виплачуватись набувачем на користь відчужувача починаючи з моменту укладання цього договору до 10 числа поточного місяця на банківський (картковий) рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у філії - Чернігівське обласне управління АТ «Ощадбанк» ТВБВ № 10024/012 МФО 353553, ЄДРПОУ 09353504, отримувач - ОСОБА_1 , або поштовим переказом за адресою: АДРЕСА_2 , або готівкою на руки під розписку (п. 7).

Сума грошового щомісячного утримання підлягає індексації та нараховується щорічно в лютому місяці чергового року за попередній рік з урахуванням річного індексу інфляції споживчих цін за інформацією Державної служби статистики України. Несвоєчасна сплата індексації не є порушенням істотних умов договору (п. 8).

Відчужувач засвідчує, що визначене сторонами щомісячне грошове утримання є достатнім для її матеріального забезпечення та не потребує подальшого перегляду сторонами (п. 10).

При надходженні грошового переказу на банківську картку або на поштове відділення за місцем проживання відчужувача коштів відповідно до пункту 7 цього договору зобов`язання набувача за відповідний місяць вважаються виконаними в повному обсязі (п. 11).

Набувач гарантує, що відчужувач залишає за собою довічне право на проживання у вказаній квартирі. Відчужувач не має права вселяти та реєструвати у квартирі інших осіб (п. 12).

Істотними умовами договору вважаються щомісячні платежі в межах, встановлених цим договором, первинний (одноразовий) грошовий платіж та довічне право на проживання відчужувача у квартирі (п. 14).

Цей договір може бути розірваний за згодою сторін, а у випадку невиконання його істотних умов і відмови від добровільного розірвання однієї зі сторін - у судовому порядку (п. 15).

Згідно з копіями листів-відповідей з додатками ТОВ «Чернігівгаз збут»

від 22 січня 2020 року, АТ «Облтеплокомуненерго» від 26 січня 2021 року,

КП «Деснянське» Чернігівської міської ради від 27 січня 2021 року,

КП «Чернігівводоканал» від 22 січня 2021 року, КП «АТП-2528» Чернігівської міської ради від 22 січня 2021 року, наданих на запити адвоката

ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , заборгованість за житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_3 відсутня.

Стороною відповідача складено таблицю, у якій відображено відомості щодо сплати житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_3 , за період з грудня 2017 року до січня 2020 року, відповідно до якої нараховано плату за ці послуги в загальній сумі

37 501,09 грн, оплачено ОСОБА_2 - 29 065 грн, надано ОСОБА_1 субсидії - 23 031 грн, а різниця між нарахованими до сплати ОСОБА_1 та сплаченими ОСОБА_2 сумами коштів становить 14 594,90 грн - переплата.

Згідно з копією листа Управління соціального захисту населення Деснянського району Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради від 21 січня 2021 року, починаючи з березня 2017 року до грудня 2020 року домогосподарству за згаданою вище адресою призначено та нараховано субсидію на загальну суму 24 454,65 грн.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової економічної експертизи у цивільній справі від 23 вересня 2021 року встановлено таке: щодо поповнення платіжної карти ОСОБА_1 було перераховано на оплату комунальних послуг за період з квітня 2017 року до грудня 2020 року 29 221,55 грн (не враховуючи щомісячне утримання, згідно з договором довічного утримання від 25 березня 2017 року за цей же період); по сплаті ОСОБА_1 комунальних послуг постачальникам послуг (в об`ємі даних, відображених у наданих на дослідження квитанцій) за період з квітня 2017 року до грудня 2020 року підтверджується документально сума сплати за комунальні послуги ОСОБА_1 у розмірі 22 350,35 грн; заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 зі сплати житлово-комунальних послуг за періоди дослідження не встановлено; різниця у сплаті ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 між поповненням платіжної карти останньої (у тому числі на комунальні послуги) та сплатою комунальних послуг ОСОБА_1 постачальникам послуг (в об`ємі даних відображених у наданих на дослідження квитанцій послуг) за період з квітня 2017 року до грудня

2020 року становить 6 871,20 грн.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частин першої та другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Статтею 744 ЦК України встановлено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або її частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Договір довічного утримання є однією із правових форм забезпечення непрацездатних за віком або за станом здоров`я фізичних осіб. Недієздатна особа, відчужуючи квартиру (домоволодіння) передусім має на меті отримання утримання, догляду і інших послуг, яких вона потребує в наслідок недієздатності.

Закон чи договір не ставить в залежність факт належності здійсненого забезпечення утриманням чи доглядом від прийняття виконання таких дій відчужувачем. Відтак зобов`язання за договором довічного утримання вважається належно виконаним з моменту вчинення передбаченої договором дії набувачем. Мотиви неприйняття виконання, як і сам факт такого неприйняття не мають правового значення до вирішення питання про належність виконання набувачем своїх обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 749 ЦК України у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.

За правилами статті 751 ЦК України матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини.

Правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане (частина перша статті 756 ЦК України).

Згідно з вимогами статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Порушення є істотним, якщо тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати у реальних збитках і (або) упущеної вигоди; її розмір, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу повноважень суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду України

від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19 (провадження

№ 61-11407св20).

Відповідно до пункту 14 укладеного між сторонами договору довічного утримання істотними умовами договору вважаються щомісячні платежі в межах, встановлених цим договором, первинний (одноразовий) грошовий платіж та довічне право на проживання відчужувача у квартирі (п. 14).

До щомісячних платежів у розумінні пункту 6 договору входять 700 грн, які набувач зобов`язаний надавати відчужувачу шляхом банківського або поштового переказу, або готівкою під розписку, а також сплата щомісячно житлово-комунальних послуг.

Таким чином, істотними умовами договору довічного утримання сторони визначили: довічне право проживання відчужувача у квартирі, первинний (одноразовий) грошовий платіж у розмірі 28 000 грн, вчасну сплату щомісячного грошового утримання у чітко визначеному розмірі платежу - 700 грн, а також житлово-комунальні послуги.

Звертаючись до суду із позовом, позивач посилалася на те, що відповідач неналежним чином виконує умови договору щодо сплати житлово-комунальних послуг, допускає прострочення платежів.

Суди попередніх інстанцій погодилися з такими аргументами позивача та вважали за можливе розірвати укладений між сторонами договір.

Однак Верховний Суд вважає висновки судів необґрунтованими, оскільки виходячи з правової природи договору, аналізу умов договору довічного утримання від 25 березня 2017 року, положень статті 755 ЦК України та підстав позову, суди не звернули уваги, що відповідач станом на час звернення позивача до суду із цим позовом належним чином виконував істотні умови вказаного договору: забезпечував право проживання відповідача у квартирі, сплатив первинний (одноразовий) грошовий платіж у розмірі 28 000 грн, вчасно сплачував щомісячне грошове утримання у чітко визначеному розмірі платежу - 700 грн, а також житлово-комунальні послуги, а позивач у свою чергу не надала суду належних та допустимих доказів істотного порушення відповідачем умов договору довічного утримання щодо житлово-комунальних послуг, не довівши наявність правових підстав для його розірвання.

Суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки листам-відповіддям з додатками ТОВ «Чернігівгаз збут» від 22 січня 2020 року,

АТ «Облтеплокомуненерго» від 26 січня 2021 року, КП «Деснянське» Чернігівської міської ради від 27 січня 2021 року, КП «Чернігівводоканал»

від 22 січня 2021 року, КП «АТП-2528» Чернігівської міської ради від 22 січня 2021 року, наданих на запити адвоката ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , відповідно до яких заборгованість за житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_3 , відсутня.

Крім того, відсутність заборгованості за житлово-комунальні послуги підтверджено також висновком експерта за результатами проведення судової економічної експертизи від 23 вересня 2021 року.

Також про сплату відповідачем житлово-комунальних послуг свідчать надані ним квитанції (а. с. 95-105, т. 1).

Позивач не надала достатніх доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання покладених на нього обов`язків за договором довічного утримання.

Відповідач не перешкоджає позивачу проживати у квартирі, сплатив одноразовий платіж у розмірі 28 000 грн, а також сплачує щомісячні платежі у розмірі 700 грн, що не оспорюється сторонами.

Колегія суддів вважає, що незначна затримка у сплаті житлово-комунальних послуг у спірний період (жовтень 2018 року - квітень 2019 року) не може бути підставою для розірвання договору, оскільки зазначене не призвело до завдання позивачу збитків чи упущеної вигоди. Висновок судів та доводи позивача про сплату нею особисто житлово-комунальних послуг за спірний період не підтверджені матеріалами справи. Надані позивачем розрахунки житлово-комунальних послуг не є доказами сплати нею цих послуг.

Отже, надані відповідачем докази спростовують твердження позивача про невиконання умов договору довічного утримання, а тому відсутні підстави для його розірвання, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31 травня 2023 року у справі № 761/27177/20.

Посилання судів на неправильність нарахування комунальних послуг з урахуванням наданої позивачу субсидії, яку відповідач не має, виходить за межі позовних вимог, оскільки позивач не обґрунтовувала позовні вимоги цими підставами.

Отже, суди порушили вимоги частини першої статті 13 ЦПК України, відповідно якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Іванченко Ольга Ігорівна, задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 березня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 20 березня 2023 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Число Світлана Миколаївна, товариство з обмеженою відповідальністю «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів»,про розірвання договору довічного утримання відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович