Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2023 року Справа№200/4383/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

11 серпня 2023 року з використанням підсистеми «Електронний суд» Богач Віта Іванівна , представниця позивача ОСОБА_1., подала до суду адміністративний позов до відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення перерахунку розміру пенсії позивача;

- зобов`язати відповідача перерахувати розмір пенсії позивача з 07.10.2009 з компенсацією втрати частини доходу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що до грудня 1997 року проживав в м. Донецьку та отримував пенсію за віком. Після виїзду на постійне місце проживання до Ізраїлю, його було знято з обліку та виплату пенсії було припинено. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року у справі №200/17428/21 частково задоволені позовні вимоги позивача: зобов`язано відповідача поновити виплату пенсії за віком з 07.10.2009. В червні 2023 року позивачу була виплачена заборгованість у розмірі 89654,71 гривень. Позивач зазначає що, виплата заборгованості по пенсійним виплатам з 07.10.2009 буда здійснена без змін, передбачених пенсійним законодавством. Відповідач нарахував пенсію позивачу в твердому незмінному розмірі з листопада 2009 року, таким чином відповідач поновив пенсію не включив позивача в коло осіб, стосовно яких зобов`язаний проводити масові перерахунки пенсії. Позивач вважає, що під час поновлення виплати, пенсія за минулий час повинна бути нарахована та виплачена у розмірі, визначеному відповідно до діючого законодавства на дату нарахування її до виплати, у тому числі з урахуванням діючих норм стосовно індексації пенсії.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні з наступних підстав. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.08.2022 у справі №200/17428/21 виконано в межах покладених судом зобов`язань, а саме поновлено виплату пенсії за віком з 07.10.2009. Листами від 10.05.2023 № 8454-6412/А-02/8-0500/23 та від 06.08.2023 № 14920-13701/А-02/8-0500/23 представника позивача повідомлено про порядок надання реквізитів банківського рахунку відповідно до норм чинного законодавства. Виплата пенсії буде проведена у встановлений законом спосіб на банківський рахунок за заявою, поданою представником за довіреністю. При цьому, чинне законодавство дійсно не містить норм, в яких встановлено, що пенсія поновлюється в розмірі, визначеному на дату припинення її виплати. Водночас, це також не означає, що поновлення виплати пенсії проводиться за нормами, чинними на дату поновлення, оскільки за період такої невиплати зміна розміру пенсії відбувалась поступово, з урахуванням чинного на час проведення перерахунку законодавства. Окрім того, будь-які масові перерахунки та індексація не передбачені рішенням суду. Також відповідач зазначив що, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до повноваженого органу Пенсійного фонду України у встановленому порядку. Вимоги щодо стягнення компенсацію втрати частини доходів, нараховану на пенсійні кошти, які ще не виплачені, є передчасними.

14 серпня 2023 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

14 серпня 2023 року у відповідача витребувані докази.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , постійно проживає в країні Ізраїль.

Згідно з посвідченням № НОМЕР_2 , виданим 21.04.1995, ОСОБА_1 з 16 лютого 1965 року довічно призначена пенсія за віком (Список №1).

16 серпня 2022 року рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/17428/21 частково задоволені позовні вимоги позивача: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не поновлення та невиплати пенсії позивачу; зобов`язано відповідача поновити виплату пенсії за віком позивача з 07.10.2009 та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок, за заявою поданою представником за довіреністю.

04 квітня 2023 року представник позивача В. Богач звернулась до Пенсійного фонду України із запитом щодо розміру поновленої пенсії ОСОБА_1

10 квітня 2023 року Пенсійний фонду України листом №2800-030102-8/19229 повідомив, що поновлення виплати раніше призначеної пенсії, поновлюється в розмірі, що склався станом на дату припинення виплати пенсії, якщо інше не передбачено рішенням суду.

22 травня 2023 року задоволено заяву позивача про встановлення судового контролю у справі №805/17458/21.

11 червня 2023 року представник позивача Акерман О.М. звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою про виплату компенсації втрати частини доходу, перерахунок розміру пенсії та повідомити його про дату та спосіб виплати пенсії.

06 серпня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом №14920-13701/А-02/8-0500/23 повідомило, що загальна сума доплати позивачу з 01.10.2009 по 30.06.2023 складає 89654,71 гривень, 544,00 гривень за кожний місяць, для проведення виплати пенсії на банківську установу позивачу необхідно надати заяву з актуальними реквізитами. Виплата компенсації рішенням суду не передбачена.

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України).

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 25 Конституції України гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону №1058-ІV).

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №1058-ІV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, зокрема, рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов`язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закон №1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим законом та досягли встановленого цим законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Як зазначено у статті 1 Закон №1058-IV мінімальна пенсія це державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.

Згідно із абзацом 8 частини 2 статті 5 Закону №1058-IV виключно цим Законом визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.

Відповідно статті 16 Закону №1058-IV застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.

Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

Статтею 42 Закону №1058 встановлено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Отже, з дня поновлення виплати пенсії позивач користується усіма правами на підвищення та перерахунок пенсії згідно з Законом №1058-IV, будь-яких обмежень його прав як пенсіонера, якому призначено виплату пенсії за рішенням суду, наведеним Законом не встановлено.

Отже, виконання вимог закону, в тому числі, щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій є обов`язком відповідача.

На підставі наведеного у сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо не проведення перерахунку позивачу пенсії за віком, у законодавчо встановлених розмірах, з урахуванням збільшення розмірів мінімальної пенсії за віком.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у справі Сук проти України від 10.03.2011, поняття майно в першій частині статті 1 Протоколу першого має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Певні інші права та інтереси, що складають активи, наприклад, борги, можуть також вважатися майновими правами і, відповідно, майновому розумінні цього положення. Держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Таким чином, право на пенсію включається в поняття майно в розумінні статті 1 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. А тому, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат, в даному випадку збільшення розміру мінімальної пенсії за віком, у разі збільшення розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, в рамках національної системи соціального забезпечення, та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.

А тому, суд погоджується з твердженнями представника позивача про те, що оскільки позивачу поновлена виплата пенсії за віком, відповідач зобов`язаний це право реалізовувати шляхом проведення послідуючих перерахунків з дати поновлення, незалежно від того, виплата пенсія поновлена добровільно чи за рішенням суду.

Пенсія повинна бути нарахована та виплачена в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

Як було встановлено судом, відповідачем проведено перерахунок пенсії позивачу, що підтверджується розпорядженнями, проте зазначені протоколи містили графу Особливості, в якій зазначено Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм. - з 07.10.2009 по довічно; призначення за рішенням суду - з 07.10.2009 по довічно.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16.08.2022 року у справі №200/17428/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити виплату пенсії за віком позивачу з 07.10.2009.

На виконання рішення суду від 16.08.2022 у справі №200/17428/21, відповідачем поновлено виплату пенсії, яке містить, зокрема, графу Особливості, в якій зазначено Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм. - з 07.10.2009 по довічно; призначення за рішенням суду - з 07.10.2009 по довічно. Загальна сума до виплати за період з 07.10.2009 по 30.06.2023 склала 89654,71 гривень, по 544,00 гривень за кожен місяць.

Суд звертає увагу, що рішення суду від 16.08.2022 у справі №200/17428/21 не містять застережень щодо встановлення твердого розміру пенсійної виплати позивачеві та щодо того, що пенсія позивача не підлягає масовим перерахункам.

Таким чином, при поновленні позивачеві пенсії та здійсненні перерахунку відповідачем безпідставно встановлено особливість Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.;, що призвело до порушення права позивача на належний розрахунок пенсії та подальшого підвищення її розміру відповідно до приписів статті 42 Закону № 1058-ІV.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії позивача з 07.10.2009.

Щодо вимог стосовно виплати компенсації втрати частини доходу, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 вказаного закону передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок №159) відтворюють положення Закону № 2050-ІП, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється лише у випадку, якщо відповідні виплати були нараховані, проте не виплачені.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 20 травня 2020 року у справі №815/1226/18, пенсія за віком призначається особі один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Водночас пенсія стає «нарахованою» в момент призначення пенсії і залишається такою («нарахованою») до її чергової зміни.

Необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону №2050-ІІІ та Порядку №159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов`язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію (постанова Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі №240/186/20).

Відповідно до статті 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Враховуючи те, що в даному випадку представник позивача звернувся з відповідною заявою про виплату компенсації до відповідача, але останній відмовився її виплатити, а також те, що відповідач виконує обов`язки, покладені на нього законодавством, тільки за наявності рішення суду, яке спонукає його до цього, наявні підстави вважати, що право позивача на отримання компенсації при відновленні виплати пенсії буде порушене відповідачем, позовні вимоги про компенсацію втрати частини доходів підлягають задоволенню.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі статтею 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, пред`явлені до відповідача, слід задовольнити повністю.

Пунктом 2 частини 1 статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Зазначеній нормі кореспондують положення пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України відповідно до яких у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тому, суд, з метою повного захисту порушених прав позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не здійснення перерахунку розміру пенсії та зобов`язати відповідача провести позивачу перерахунок пенсії за віком з 07 жовтня 2009 року відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, з компенсацією втрати частини доходів».

Щодо розподілу судових витрат.

Сплата судового збору за клопотанням позивача була відстрочена ухвалою суду від 14 серпня 2023 року до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з частиною 2 статті 133 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Зважаючи на те, що у спірних правовідносинах відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не використав надані йому дискреційній повноваження, що змусило позивача звернутися до суду із даним позовом, судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (частина 1 статі 139 КАС України).

За приписами статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Адміністративний позов немайнового характеру поданий в електронній формі, а тому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути 858,88 гривень {(2684,00*0,4)*0,8}.

Керуючись статтями 2, 3-10, 20, 22, 25, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84121, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Свободи, буд. 3, код ЄРДПОУ 13486010, e-mail: gu@dn.pfu.gov.ua) задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком з 07 жовтня 2009 року відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, з компенсацією втрати частини доходів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) гривень 88 копійок.

Повний текст рішення складений 14 вересня 2023 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя А.І. Циганенко