Справа № 603/171/21

Провадження № 1-кп/603/4/2023

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2023 р. м.Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання – ОСОБА_2

розглянувши обвинувальний акт в кримінальному провадженні №12020210140000115 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 грудня 2020 року

про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Луквиця Богородчанського району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 , водія ТОВ «Поліпласт Україна», з вищою освітою, одруженого, на утриманні одна малолітня дитина, не депутата, не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною першою статті 286 КК України

за участю:

прокурора – ОСОБА_4 ;

обвинуваченого – ОСОБА_3 ;

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 ;

потерпілого – ОСОБА_6 ;

цивільні відповідачі – не з`явилися

в с т а н о в и в :

03 грудня 2020 року приблизно о 09 год 00 хв, водій ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Ravon R4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якому перебував пасажир ОСОБА_7 , рухався автомобільною дорогою Н-18 зі сполученням «Івано-Франківськ-Бучач-Тернопіль», в напрямку від м. Івано-Франківськ до м. Монастириська, Тернопільської області.

Рухаючись у вказаному напрямку, на відрізку 45 км + 345 м зазначеної автодороги, що за межами м. Монастириська, Чортківського району, Тернопільської області, зі швидкістю 70-80 км/год, водій ОСОБА_3 не був достатньо уважний, належно не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, перед початком перестроювання не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, перед початком обгону на ділянці з обмеженою оглядовістю не переконався, що смуга зустрічного руху вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, та під час обгону перетнув лінію 1.1 горизонтальної дорожньої розмітки, чим порушив вимоги пунктів: 1.5 частини 1, 1.10 (в частині визначення поняття «дорожня обстановка» і виконання його вимог), 2.3 (підпунктів «б», «д»), 10.1, 14.2. «в», 14.6 «г», розділу 34 (в частині роз`яснень щодо обмежень лінії 1.1 горизонтальної дорожньої розмітки) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року зі змінами та доповненнями, які зобов`язували його своїми діями не створювати загрозу безпеці дорожнього руху, небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків, оскільки водій перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху свого автомобіля повинен переконатись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

При наближенні до прилягання другорядної дороги, зліва, відносно руху автомобіля «Ravon R4», водій ОСОБА_3 , з метою виконання маневру - обгону вантажного автомобіля, який рухався попереду нього у попутному напрямку, змінив напрямок свого руху ліворуч, перетнувши суцільну горизонтальну лінію дорожньої розмітки, та виїхав на зустрічну смугу руху, чим порушив вимоги дорожньої розмітки п.1.1 (вузька суцільна лінія), та перед початком цього виїзду на ділянці з обмеженою оглядовістю не переконався, що смуга зустрічного руху вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані та що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, перед початком обгону, чим порушив вимоги пункту 10.1 та розділу 34 (в частині роз`яснень щодо обмежень лінії 1.1 горизонтальної дорожньої розмітки) ПДР України.

У вказаний час водій ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 рухався, в межах своєї смуги руху у напрямку до м. Івано-Франківськ, тобто назустріч автомобілю «Ravon R4».

Внаслідок порушення вказаних пунктів Правил, ОСОБА_3 не забезпечив безпеку дорожнього руху та після виїзду на зустрічну смугу руху, в порушення п. п. 1.10 (в частині визначення поняття «дати дорогу», і виконання його вимог), 11.3 Правил дорожнього руху України, не надав перевагу в русі автомобілю «Volkswagen Passat», а допустив наїзд передньою частиною керованого автомобіля на передню частину автомобіля «Volkswagen Passat».

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Ravon R4» ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому медіального щиколотка лівої великогомілкової кістки, з приводу якого 14.12.2020 року ОСОБА_7 було проведено оперативне втручання – відкрита репозиція, металоостеосинтез медіального щиколотка двома гвинтами, синці на тулубі, садна на тулубі, обличчі та в ділянці лівого ліктьового суглоба, які за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки при звичайному перебігу травматичного процесу, потребують для свого повного загоєння термін, тривалістю більш як 21 день та водій автомобіля «Volkswagen Passat» ОСОБА_6 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми грудей з переломами 8-го правого та 5-го лівого ребер, що ускладнилась розвитком двобічної післятравматичної плевропневмонії, закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, забійної рани волосистої частини голови, садна на голові, синці на обличчі та передній поверхні грудей, які за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки при звичайному перебігу травматичного процесу, потребують для свого повного загоєння терміну, тривалістю більш як 21 день.

Порушення водієм ОСОБА_3 вимог пунктів: 1.5 частини 1, 1.10 (в частині визначення понять: «дати дорогу», «дорожня обстановка», і виконання їх вимог), 2.3 (підпунктів «б», «д»), 10.1, 11.3, 14.2. «в», 14.6 «г», пункту 1.1 дорожньої розмітки (вузька суцільна лінія), розділу 34 (в частині роз`яснень щодо обмежень лінії 1.1 горизонтальної дорожньої розмітки) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року зі змінами та доповненнями, перебуває у прямому причинному зв`язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням потерпілому ОСОБА_7 та потерпілому ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Отже, ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, а саме порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_7 та потерпілому ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Обвинувачений ОСОБА_3 , суду повідомив, що визнає факт вчинення дорожньо-транспортної пригоди, натомість не вважає себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки не настали необхідні суспільно небезпечні наслідки, що є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони кримінального правопорушення передбаченого, частиною першою статті 286 КК України, тобто вважає, що потерпілим не заподіянні середньої тяжкості тілесні ушкодження. Також указує, що сторона обвинувачення обґрунтовує обвинувачення недопустимими доказами. Тобто обвинувачений ОСОБА_3 винуватим себе не визнав.

Надаючи показання в суді обвинувачений ОСОБА_3 вказав, що у 2020 році працював на підприємстві ТОВ «Доронік Україна» і за ним був закріплений автомобіль «Ravon R4». 03 грудня 2020 року він перебував у дома в м. Івано-Франківськ, оскільки це був вихідний день. Зранку цього дня до нього зателефонував ОСОБА_7 і попросив відвезти його на службовому автомобілі до м. Хмельницький, він погодився, взявши без дозволу керівництва ТОВ «Доронік Україна» службовий автомобіль. Доїжджаючи до м.Монастириська, на підйомі, вирішив обігнати вантажівку, і перетнувши суцільну лінію та виїхавши на зустрічну смугу, помітив, що на зустріч рухається автомобіль. Задля уникнення зіткнення різко повернув ліворуч, однак такий маневр не допоміг і автомобілі зіткнулися. Після чого він втратив свідомість, отямившись тоді, коли його намагалися витягти з автомобіля. Після цього приїхав автомобіль швидкої допомоги та його було госпіталізовано. Вказав, що неодноразово спілкувався із потерпілим ОСОБА_6 з приводу відшкодування йому матеріальної шкоди, навіть подав до суду заяву в якій вказав, що має намір сплатити протягом 2021 року 250 000 грн, натомість потерпілим не погоджено цей розмір шкоди і не вказано реквізитів карткового рахунку, на який можна зарахувати кошти. З потерпілим ОСОБА_7 він порозумівся й останній жодних претензій до нього не має.

У дебатах просив його виправдати у зв`язку з недоведеністю стороною обвинувачення вчинення ним кримінального правопорушення.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, його провина доводиться зібраними у кримінальному провадженні та перевіреними у судовому засіданні належними та допустимими доказами, обсяг та порядок дослідження яких визначений з урахуванням думки учасників судового провадження.

Так, потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні повністю підтвердив обставини дорожньо-транспортної пригоди 03.12.2020 року зазначивши, що приблизно о 10 годині виїхав з м. Монастириська і рухався в напрямку міста Івано-Франківськ. Одразу за населеним пунктом (Монастириська), виїхавши на підйом, побачив, що на зустріч їде вантажівка, а по зустрічній смузі руху її обганяє білий автомобіль. Через кілька секунд його автомобіль із цим автомобілем зіткнулися і він втратив свідомість. Коли отямився, відчув що болить усе тіло, особливо голова. Коли його витягли з автомобіля, помітив що у нього тече кров із голови та носа. Побачив пошкоджений свій автомобіль, а поруч на цій же смузі перпендикулярно стояв білий автомобіль, який також був сильно пошкоджений. За деякий час його відвезли у м. Монастириська де провели рентген обстеження та дослідження за допомогою ультразвукових хвиль стану органів і тканин, після чого госпіталізували до лікарні. Просив обвинуваченого покарати суворо, оскільки той не жалкує за вчиненим, жодних реальних намагань відшкодувати завдану його здоров`ю та майну шкоду протягом усього часу здійснення кримінального провадження не зробив.

Потерпілий ОСОБА_7 повідомив, що події, про які йдеться в обвинуваченні, сталися 03 грудня 2020 року. Він повертався із службового відрядження і попросив обвинуваченого ОСОБА_3 , щоб той автомобілем завіз його до Хмельницької області, на що останній погодився. Так, рухаючись дорогою Івано-Франківськ – Тернопіль, автомобіль потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок чого він отримав тілесні ушкодження. Про обставини аварії нічого детально пояснити не може, оскільки в момент зіткнення автомобіля за дорогою не стежив, позаяк дивився у телефон, а пізніше втратив свідомість. Потерпілий також повідомив, що до нього в лікарню приїжджав обвинувачений ОСОБА_3 і просив вибачення. Після надання показань потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання не з`являвся, просив справу розглянути без нього, вказав, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, просив не карати суворо.

Крім цього, винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК України об`єктивно, стверджується іншими дослідженими та проаналізованими в судовому засіданні доказами, зокрема:

- показаннями свідка ОСОБА_8 , який у суді розповів, що рік тому (точний час не пам`ятає), він близько 13 год (точної год теж не пам`ятає) їхав із м. Монастириська до с. Комарівка. Десь на відстані одного кілометра від знака м. Монастириська, на другому підйомі, помітив скупчення транспорту і зрозумів, що сталася дорожньо-транспортна пригода. Під`їхавши до місця ДТП побачив автомобіль швидкої допомоги і працівників поліції, а також два пошкоджених автомобіля: «Volkswagen Passat» чорного кольору, який стояв майже на узбіччі з правої сторони в напрямку м. Івано-Франківськ, та автомобіль білого кольору, схожий на автомобіль марки «Renault», який стояв поруч із чорним автомобілем. Бачив як потерпілого ( ОСОБА_7 ) із білого автомобіля на носилках віднесли в автомобіль швидкої допомоги і повезли в лікарню. Після чого витягли потерпілого ОСОБА_6 з його автомобіля, він був при свідомості й відмовлявся від госпіталізації, однак через деякий час знепритомнів і його теж повезли в лікарню. Бачив також як працівники поліції проводили фіксування даної дорожньо-транспортної пригоди, проводили необхідні заміри на ділянці дороги де сталася аварія;

- показаннями свідка ОСОБА_9 , який у суді розповів, що рік тому (точний час не пам`ятає), він близько 10 год (точної години теж не пам`ятає) їхав у напрямку м. Івано-Франківськ. На другому підйомі за м. Монастириська його обігнав автомобіль швидкої допомоги і зупинився на підйомі де сталася аварія. Він також там зупинився і помітив пошкоджений автомобіль потерпілого ОСОБА_6 , який стояв на узбіччі, а поруч стояв пошкоджений автомобіль білого кольору. Потерпілий ОСОБА_6 перебував біля свого автомобіля. У нього була розбита голова і він скаржився на болі у животі. Працівники швидкої допомоги надавали медичну допомогу пасажиру білого автомобіля ( ОСОБА_7 ). Як з`ясувалося, з його сторони при зіткненні не спрацювала подушка безпеки. Згодом його госпіталізували. На місці аварії залишилися ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , які себе погано почували і їх також пізніше повезли у лікарню, хто саме відвозив не пам`ятає.

Він залишався на місці дорожньо-транспортної пригоди до евакуації автомобілів. Допомагав працівникам поліції проводити необхідні заміри, був присутній при огляді місця події;

- показаннями свідка ОСОБА_10 , який у суді розповів, що займав посаду дізнавача і 3 грудня 2020 року чергував в м. Монастириська в складі слідчої оперативної групи. Заступив зранку. У першій половині дня (точної год не пригадує) надійшло повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, що сталася біля м. Монастириська, у напрямку м. Івано-Фрнанківськ. Прибувши на місце аварії проводив огляд місця події, склав протокол і додаток до нього із фототаблицею. У протоколі огляду місця події відобразив точне місце де сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме на якій ділянці дороги із зазначенням відстані від знаку. Після прибуття на місце пригоди слідчого, займався охороною місця події;

- показаннями свідка ОСОБА_11 , який у суді розповів, що у грудні 2020 року перебував на посаді слідчого Монастириського відділу поліції. Точного часу й дати не пригадує, однак на початку грудня, він після добового чергування перебував на робочому місці. Йому зателефонував ОСОБА_10 і повідомив про дорожньо-транспортну пригоду, в якій учасники отримали тілесні ушкодження, що трапилася за м. Монастириська у напрямку м. Івано-Франківськ. Після чого, він виїхав на місце пригоди та провів огляд пошкоджених транспортних засобів («Volkswagen Passat» чорного кольору та «Ravon R4» білого кольору), зробив кілька світлин цих транспортних засобів. Потерпілих на місці аварії уже не було, оскільки їх госпіталізували. По закінченню необхідного документування, викликали евакуатор і пошкоджені автомобілі завезли на майданчик Монастириського відділу поліції. На наступний день звернувся із клопотанням до слідчого судді про арешт цих автомобілів. Більш детально про ці події повідомити не може, оскільки не пригадує.

Винність ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, підтверджується й іншими доказами, зокрема:

- протоколом огляду місця події від 03.12.2020 року зі схемою дорожньо-транспортної пригоди та долученою таблицею ілюстрацій, згідно якого дізнавачем Монастириського відділення поліції Теребовлянського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області лейтенантом поліції ОСОБА_10 в присутності понятих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було оглянуто місце дорожньо-транспортної пригоди - ділянку проїзної частини дороги Тернопіль – Бучач – Івано-Франківськ, Н 18, кілометр 45 плюс 345 метрів, на якій зіткнулися два автомобілі, а саме: автомобіль чорного кольору марки «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_6 , та автомобіль білого кольору марки «Ravon R4», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 . При огляді асфальтованого покриття, де відбулася дорожньо-транспортна пригода встановлено, що на дорозі знаходиться дорожній знак 8.5.1 (суцільна лінія 1.1). Огляд проводився в світлу пору доби, дорожнє покриття є вологим у зв`язку з чим не виявлено гальмівного шляху. З місця дорожньо-транспортної пригоди вилучено та евакуйовано на майданчик для утримання транспортних засобів у м.Монастириська обидва автомобілі (т. 2 а.м.к.п. 68-77);

- протоколом огляду предметів від 03.12.2020 року, а саме автомобіля марки «Ravon R4», державний номерний знак НОМЕР_1 (т.2 а.м.к.п. 80-84);

- протоколом огляду предметів від 03.12.2020 року, а саме автомобіля марки «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 (т.2 а.м.к.п. 85-88);

-висновком експерта Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи № 1573, згідно якого встановлено: при газохроматографічному дослідженні взірця крові громадянина ОСОБА_6 , відібраного медичними працівниками КНП «Монастириська ЦРЛ» МРР 03 грудня 2020 року о 10 годині 40 хвилин – метилового, етилового, пропілового, бутилового, алілового спиртів та їх ізомерів не виявлено (т.2 а.м.к.п. 94-96);

- висновком експерта Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи № 1572, згідно якого встановлено: при газохроматографічному дослідженні взірця крові гр.-на ОСОБА_3 , відібраного медичними працівниками КНП «Бучацька ЦРЛ» БРР 03 грудня 2020 року о 14 годині 25 хвилин – метилового, етилового, пропілового, бутилового, алілового спиртів та їх ізомерів не виявлено (т.2 а.м.к.п. 97-99);

- висновком експерта від 16.03.2023 № 622/22-22 за результатами проведеної судової автотехнічної експертизи, згідно з яким: 1. У дорожній обстановці, встановленій за результатами вивчення матеріалів справи, з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, водій автомобіля «Ravon R4», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_3 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 2.3. «б», 10.1, 12.6 «ґ», 14.2 «в», 14.6 «г», розділу 34 (в частині роз`яснень щодо обмежень лінії 1.1 горизонтальної дорожньої розмітки) Правил дорожнього руху України; 2. У даній дорожній обстановці, встановленій за результатами вивчення матеріалів справи, з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, водій автомобіля «Volkswagen Passat» ОСОБА_6 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 12.3, 12.6 «ґ» Правил дорожнього руху України; 3. Наявність технічної можливості у водія ОСОБА_3 уникнення зіткнення із автомобілем «Volkswagen Passat» полягала в належному виконанні ним вимог п.п. 2.3 «б», 10.1, 14.2 «в», 14 «г», розділу 34 (в частині роз`яснень щодо обмежень лінії 1.1 горизонтальної дорожньої розмітки) Правил дорожнього руху України, для чого в останнього не було перешкод технічного характеру; 4. У даній дорожній обстановці, встановленій за результатами вивчення матеріалів справи, водій ОСОБА_6 не мав технічної можливості зупинити керований ним автомобіль до місця виявлення автомобіля «Ravon R4» з моменту виникнення небезпеки для руху і тим самим уникнути дорожньо-транспортної пригоди. Тим більше, така можливість виключалася до місця зіткнення, оскільки автомобіль «Ravon R4» у вказаний момент в процесі обгону рухався у зустрічному напрямку; 5. У даній дорожній обстановці, встановленій за результатами вивчення матеріалів справи, в діях водія автомобіля «Ravon R4» вбачалися невідповідності вимогам п.п. 10.1., 14.2 «в», 14.6 «г», розділу 34 (в частині роз`яснень щодо обмежень лінії 1.1 горизонтальної дорожньої розмітки) Правил дорожнього руху України; 6. При заданому механізмі розвитку дорожньо-транспортної пригоди, виходячи з відомостей, які містяться у матеріалах справи та обставинах, встановлених за результатами проведених досліджень, в момент виникнення небезпеки для руху водій автомобіля «Volkswagen Passat» перебував у аварійній ситуації. Дії водія, який перебуває у аварійній обстановці, Правилами дорожнього руху не регламентуються. Тому оцінка діям водія ОСОБА_6 з моменту виникнення небезпеки для руху (з моменту настання аварійної обстановки) даною експертизою не надається; 7. Причиною настання досліджуваної пригоди, з технічної точки зору, слід вважати невідповідність дій водія автомобіля марки «Ravon R4» ОСОБА_3 вимогам п.п. 2.3 «б», 10.1, 14.2 «в», 14.6 «г», розділу 34 (в частині роз`яснень щодо обмежень лінії 1.1 горизонтальної дорожньої розмітки) Правил дорожнього руху України (т. 4 а.м.к.п. 35-40).

В судовому засіданні експерт ОСОБА_12 роз`яснив свій висновок від 16.03.2023 року № 622/22-22, зокрема в частині методів проведення експертизи, вихідних даних використаних при проведенні експертного дослідження. Також детально пояснив, як повинен був діяти у відповідній дорожній обстановці водій ОСОБА_3 та водій ОСОБА_6 . Чи мав при такій дорожній обстановці водій ОСОБА_6 можливість запобігти зіткненню автомобілів. Та яку невідповідність вимог правил дорожнього руху допустив водій ОСОБА_3 . Тобто у судовому засіданні експерт підтвердив свій висновок. Висновок узгоджується із показаннями потерпілого ОСОБА_6 , що стосується технічної можливості дій водія автомобіля «Volkswagen Passat» запобігти зіткненню та показанням обвинуваченого ОСОБА_3 щодо причин настання дорожньо-транспортної пригоди;

- висновком експерта Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 26.01.2021 року №1520/20-22 за результатами проведення судової автотехнічної експертизи, згідно якого встановлено: 1) система рульового керування автомобіля «Ravon R4», державний номерний знак НОМЕР_1 на момент проведення експертного огляду знаходилась у аварійному стані і вимогам Правил дорожнього руху України щодо її технічного стану не відповідала; 2) робоча гальмова система автомобіля «Ravon R4», державний номерний знак НОМЕР_1 перебувала у аварійному стані та вимогам Правил дорожнього руху України не відповідала; 3) стан коліс та шин автомобіля «Ravon R4», державний номерний знак НОМЕР_1 на момент проведення експертизи знаходився у функціонально придатному стані та вимогам Правил дорожнього руху України відповідав. Несправностей ходової частини, які б могли стати технічною причиною самостійної зміни руху та втрати курсової стійкості при експертному огляді не виявлено; 4) виявлені несправності основних систем автомобіля, що впливають на безпеку руху (система рульового керування, робоча гальмова система та система зовнішніх світлових приладів) виникли одночасно під час (внаслідок) дорожньо-транспортної пригоди; 5) оскільки виявлені несправності системи рульового керування, робочої гальмової системи та зовнішніх світлових приладів автомобіля «Ravon R4», державний номерний знак НОМЕР_1 , виникли одночасно під час (внаслідок) дорожньо-транспортної пригоди (т. 2 а.м.к.п. 101-105);

- висновком експерта Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 29.01.2021 року №1521/20-22 за результатами проведення судової автотехнічної експертизи, згідно якого встановлено: 1) система рульового керування автомобіля «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_3 , на момент проведення експертного огляду знаходилась у аварійному стані та вимогам Правил дорожнього руху України щодо її технічного стану не відповідала; 2) технічний стан робочої гальмової системи вимогам Правил дорожнього руху України не відповідав. Разом з тим, ознак, які б могли свідчити про функціональну непридатність вказаної системи автомобіля «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_3 , і несправностей, які б могли стати технічною причиною самостійної зміни напрямку руху, під час експертного дослідження не виявлено; 3) технічний стан ходової частини автомобіля «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_3 , у тому числі стан коліс та шин на момент проведення експертизи, вимогам Правил дорожнього руху України не відповідав; 4) система приладів зовнішнього освітлення автомобіля «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_3 , знаходиться в стані повної відмови, що обумовлено значними механічними пошкодженнями та руйнуванням елементів системи в передній частині; 5) несправності (пошкодження) елементів рульового керування, робочої гальмової системи, приладів зовнішнього освітлення та стану шин автомобіля «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_3 , виникли під час (внаслідок) дорожньо-транспортної пригоди, а тому, звичайно вони не могли бути технічною причиною самостійної зміни руху та втрати курсової стійкості автомобіля. Отже, цілком очевидно, що водій ОСОБА_6 не міг виявити вказані пошкодження та несправності до дорожньо-транспортної пригоди; 6) оскільки несправності (пошкодження) елементів рульового керування, робочої гальмової системи, приладів зовнішнього освітлення та стану шин автомобіля «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_3 , виникли під час (внаслідок) дорожньо-транспортної пригоди (т. 2 а.м.к.п.108-112);

- висновком експерта Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 05.02.2021 року №1522/20-22 за результатами проведення судової транспортно-трасологічної експертизи, згідно з яким встановлено: 1) місце зіткнення автомобілів «Ravon R4», державний номерний знак НОМЕР_1 , та «Volkswagen Passat» державний номерний знак НОМЕР_3 знаходиться: - у поперечному напрямку в межах правого узбіччя смуги руху в напрямку с.Гончарівка, в районі ділянки розташування осипу пластикових уламків, що на Схемі пригоди позначено під №4; - у повздовжньому напрямку, в районі ділянки розташування осипу пластикових уламків, що на Схемі пригоди позначено під №4; 2) інших слідів трасологічного характеру на автомобілі «Ravon R4», державний номерний знак НОМЕР_1 , крім слідів виникнення яких пов`язано із наслідками зіткнення з автомобілем «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_3 , під час експертного огляду не виявлено ( т.2 а.м.к.п. 115-119);

- висновком експерта Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 05.02.2021 року №1523/20-22 за результатами проведення судової транспортно-трасологічної експертизи, згідно з яким встановлено:1) місце зіткнення автомобілів «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_3 та «Ravon R4», державний номерний знак НОМЕР_1 знаходиться: - у поперечному напрямку в межах правого узбіччя смуги руху в напрямку с.Гончарівка, в районі ділянки розташування осипу пластикових уламків, що на Схемі пригоди позначено під №4; - у повздовжньому напрямку, в районі ділянки розташування осипу пластикових уламків, що на Схемі пригоди позначено під №4; 2) інших слідів трасо логічного характеру на автомобілі «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_3 , крім слідів виникнення яких пов`язано із наслідками зіткнення з автомобілем «Ravon R4», державний номерний знак НОМЕР_1 , під час експертного огляду не виявлено ( т.2 а.м.к.п. 122-126);

- висновком експерта Чортківського районного відділення №1 Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи №56, згідно з яким встановлено: 1) у громадянина ОСОБА_7 встановлені такі ушкодження: закритий перелом медіального щиколотка лівої великогомілкової кістки, з приводу якого 14.12.2020 року ОСОБА_7 було проведено оперативне втручання – відкрита репозиція, метало остеосинтез медіального щиколотка двома гвинтами, синці на тулубі, садна на тулубі, обличчі та в ділянці лівого ліктьового суглоба. Дані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів незадовго до поступлення ОСОБА_7 в лікарню, не виключено під час дорожньо-транспортної пригоди; 2) вищезазначені тілесні ушкодження не супроводжувались небезпечними для життя явищами і згідно пункту 2.2.1. «правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, Київ-1995, за ознакою тривалого, понад три тижні, розладу здоров`я відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, оскільки при звичайному перебігу травматичного процесу, потребують для свого повного загоєння термін тривалістю більш як 21 день; 3) зазначений у медичній карті лікуючим лікарем діагноз «закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку» не підтверджений об`єктивними клінічними даними ( т. 2 а.м.к.п.128-130);

- висновком експерта Чортківського районного відділення №1 Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи № 57, згідно з яким встановлено: 1) за даними наданих медичних документів у ОСОБА_6 встановлені такі ушкодження: закрита травма грудей з переломами 8-го правого та 5-го лівого ребер, що ускладнилась розвитком двобічної післятравматичної плевропневмонії, закрита черепно-мозкова травма зі струсом головного мозку, «забійна рана» волосистої частини голови, садна на голові, синці на обличчі та передній поверхні грудей. Дані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів незадовго до поступлення ОСОБА_6 в лікарню, не виключено під час дорожньо-транспортної пригоди; 2) вищезазначені тілесні ушкодження не супроводжувались небезпечними для життя явищами і згідно пункту 2.2.1. «правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, Київ-1995, за ознакою тривалого, понад три тижні, розладу здоров`я відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, оскільки при звичайному перебігу травматичного процесу, потребують для свого повного загоєння термін тривалістю більш як 21 день (т. 2 а.м.к.п. 131-133).

Таким чином, аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази, оцінюючи їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до вимог ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, вважає вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведеною у повному обсязі, а тому його дії кваліфікує за частино першою статті 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли середньої тяжкості тілесне ушкодження.

У суді обвинувачений не визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки на його переконання не настали необхідні суспільно небезпечні наслідки, що є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони кримінального правопорушення передбаченого, цією статтею кримінального закону.

Як відомо, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту - це дія або бездіяльність особи, яка керує транспортним засобом, пов`язана з порушенням однієї або кількох вимог Правил дорожнього руху або інших нормативних актів, що регламентують безпеку дорожнього руху чи експлуатацію транспорту.

Об`єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, включає три обов`язкові ознаки: а) суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху); б) суспільно небезпечні наслідки (спричинення потерпілому середньої тяжкості, тілесних ушкоджень; в) причинний зв`язок між діянням і наслідками.

При цьому належить враховувати, що злочин, передбачений статтею 286 КК України, є злочином з так званим матеріальним складом, і обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушення правил дорожнього руху, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частині першій статті 286 КК України, тобто тільки такі порушення правил дорожнього руху, які є причиною настання цих наслідків і перебувають з ними у причинному зв`язку.

В частині першій статті 286 КК України наслідками є – середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Як слідує з показань обвинуваченого ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_6 , що саме через порушення Правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_3 сталася дорожньо-транспортна пригода.

Тож дії ОСОБА_3 перебувають у причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому, як указано у висновках судово-медичних експертиз № 56, № 57 усі тілесні ушкодження у потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_7 утворилися від дії тупих предметів незадовго до поступлення їх у лікарню, не виключено під час дорожньо-транспортної пригоди.

Із показань потерпілих у судовому засіданні з`ясовано, що тілесні ушкодження, які були предметом експертного дослідження отримані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 03.12.2020 року, за участю водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_6 ..

У цих же висновках судовим експертом констатовано, що тілесні ушкодження, отримані потерпілим ОСОБА_6 і ОСОБА_7 за ознакою тривалого, понад три тижні, розладу здоров`я відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Отже, є всі необхідні ознаки, якими характеризується об`єктивна сторона частини першої статті 286 КК України.

Також неприйнятними є аргументи сторони захисту щодо недопустимості висновків судово-медичних експертиз № 56, № 57 з підстав отримання експертом медичної документації у непроцесуальний спосіб, не попередження експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, дослідження експертом даних медичної документації без огляду потерпілих, сумнівності даних про наявність тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_6 та суперечливих даних про дату госпіталізації цього потерпілого, що зазначено у медичних документах.

Що стосується доводів про надання на судово-медичну експертизу документів отриманих з порушенням порядку встановленого КПК, вони спростовуються матеріалами кримінального провадження, а саме ухвалами слідчого судді про тимчасовий доступ до речей та документів від 17 лютого 2021 року, якими слідчим ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 у даному кримінальному провадженні надано доступ до медичної документації – медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_6 та стаціонарного хворого ОСОБА_7 , а також протоколами тимчасових доступів до речей і документів від 04 березня 2021 року (т. 2 а.с.м.к.п. 211-221). Після чого ці медичні документи були надані експерту для проведення експертного дослідження.

Отже підстав вважати, що вказані медичні документи отримані не у визначений законом порядок відсутні.

Голослівним є аргумент сторони захисту щодо непопередження експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, позаяк на перших аркушах висновків № 56 (т. 1 а.с.м.к.п. 128), № 57 (т. 1 а.с.м.к.п. 131) є підпис експерта ОСОБА_15 під написом: «з правами та обов`язками експерта, що передбачені ст. 69 КПК України, ознайомлений. Відповідно до ч. 2 ст. 102 та ст. 70 КПК України попереджений щодо відповідальності за ст. ст. 384, 385 КК України за завідомо неправдивий висновок, відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків».

Також не відповідають законодавству твердження сторони захисту про неприпустимість проведення медичної експертизи на підставі медичних документів без огляду хворого, оскільки Інструкцією про проведення судово-медичної експертизи, затвердженою наказом МОЗ України 17.01.1995 року № 6, допускається проведення експертиз з метою встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень тільки за медичною документацією без огляду потерпілого.

Відхиляє суд і доводи сторони захисту щодо сумнівності даних про наявність тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_6 . Як убачається із висновку № 57, експерту було надано медичні документи хворого ОСОБА_6 . Дані медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_6 містили достатньо об`єктивних судово-медичних даних для встановлення результатів експертного дослідження. За медичними даними (клінічними, рентгенологічними), у потерпілого ОСОБА_6 мали місце такі тілесні ушкодження – поєднана травма: відкрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забійна рана, подряпини шкіри лобно-тім`яної ділянки голови, закрита травма грудної клітки, перелом 8 ребра справа і 5 ребра зліва, двобічна після травматична плевропневмонія. У стаціонарі проведено 21-ліжко-день. Про це мовиться у дослідницькій частині висновку експерта.

Як зазначено у підсумковій частині цього висновку : «вищезазначені тілесні ушкодження не супроводжувались небезпечними для життя явищами (у наданих медичних документах не описано проявів шоку тяжкого ступеня, масивної крововтрати тощо) і згідно пункту 2.2.1. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», м. Київ-1995, за ознакою тривалого, понад три тижні, розладу здоров`я відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, оскільки, при звичайному перебігу травматичного процесу, такі ушкодження потребують для повного свого загоєння термін, тривалістю більш як 21 день.

Тобто тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості експертом встановлено за ознакою тривалого розладу здоров`я, а не небезпечного ушкодження для життя в момент заподіяння.

Не бере до уваги суд посилання адвоката про те, що тілесні ушкодження, які оцінював експерт могли утворитися у потерпілого ОСОБА_6 після дорожньо-транспортної пригоди, оскільки даних про те, що цьому потерпілому завдано ще й інші тілесні ушкодження, під час його перебування на стаціонарному лікуванні, немає.

Тому суд вважає, що саме версія обвинувачення щодо отримання потерпілим ОСОБА_6 тілесних ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди є більш розумно обґрунтована, у порівнянні з версією сторони захисту, яка містить припущення про отримання потерпілим тілесних ушкоджень після дорожньо-транспортної пригоди, і саме вона знаходиться у відповідності зі всіма доказами у справі, які визнані судом належними та допустимими, і саме вона є повністю прийнятна, в тому числі для стороннього спостерігача, оскільки не породжує жодного розумного сумніву. Більше того, версія сторони обвинувачення підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_6 , який повідомив, що усі тілесні ушкодження описані експертом у висновку № 57 отримані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 03 грудня 2020 року.

І наостанок, суд не повинен з довірою відноситися до будь-якого твердження сторони захисту та перевіряти його, а лише до того твердження, яке породжує у суду обґрунтовано розумний сумнів щодо наявності того чи іншого факту.

Також суд не може визнати дані висновку експертизи недопустимим доказом лише за умови, що медична картка хворого ОСОБА_6 містить деякі неточності щодо дати госпіталізації цього потерпілого (03.11.2020, 03.12.2020), оскільки вважає це опискою. Копії медичних документів, що містяться у справі це підтверджують. Наприклад: у медичній картці стаціонарного хворого № 21182 у графі № 1 «дата госпіталізації» стоїть виправлена дата 03.12.2020; у графі 23 «медичні процедури та хірургічні операції» проставлена дата 03.12.2020; у графі 29 «спеціальні відмітки», «онкологічний профілактичний огляд», «обстеження органів грудної клітки» указані дати – 03.12.2020. На документах первинної форми облікової документації міститься дата 03.12.2020, на записі лікаря приймального відділення проставлена також дата 03.12.2020.

Отже, технічні помилки і описки, допущені медичним працівником при заповненні медичної карти хворого, не є суттєвими для переконання про неправильність висновку експерта, його неповноту чи необ`єктивність, а тому не є підставою для визнання цього доказу недопустимим.

Отже в суду не виникає сумніву, що хворий ОСОБА_6 був госпіталізований саме 03.12.2020 року.

Попри це, суд також вважає безпідставними твердження сторони захисту щодо недопустимості протоколу огляду місця події та протоколів огляду предметів, які начебто зібрані з грубим порушенням норм КПК України.

В основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду повинні знаходитися права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права.

На користь відповідного висновку свідчить зміст ст. 87 КПК України, якою визначено критерії недопустимості засобів доказування у зв`язку з недотриманням законного порядку їх одержання.

З наведеного слідує, що імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини - заборони катування й нелюдського поводження (ст. 3 Конвенції, ч. 1 ст. 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. «с» ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім`ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України).

Відтак у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України.

Такий підхід щодо застосування правил кримінального процесуального закону, при оцінці судом доказів за критерієм допустимості, є сталим і неодноразово підтверджувався в судових рішеннях касаційної інстанції.

Суд вважає, що в клопотанні захисника не наведено підстав, за яких можна визнати недопустимими доказами протокол огляду місця події та протоколи огляду предметів від 03 грудня 2020 року. В клопотанні захисника наведено лише формальні, на його думку, порушення вимог КПК України, які нібито були допущені слідчим та дізнавачем при проведенні вказаних слідчих дій. Натомість захисником не вказано, які були допущені порушення прав та свободи його підзахисного ОСОБА_3 .

Досліджений в судовому засіданні письмовий доказ, зокрема протокол огляду місця події, складено уповноваженою на те особою в присутності понятих. Сам огляд проведено відповідно до вимог статті 237 КПК України, а тому ця слідча дія не викликає сумніву в суду.

Огляд предметів, а саме автомобілів «Ravon R4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 , від 03.12.2020, проведено також відповідно до вимог кримінального процесуального закону, опис слідчої дії та її результати відображені у протоколі, який складено уповноваженою на те особою. У протоколах зазначено, які саме автомобілі оглядалися, детально описано усі пошкодження цих автомобілів, зазначено в який час доби автомобілі оглядалися. Оглянуті предмети (автомобілі) були сфотографовані на фотоапарат НІКОН Н120 про що вказано у протоколі. До протоколів додано ілюстровані таблиці із фотографічними зображеннями пошкоджених автомобілів.

Жодних порушень прав та свобод обвинуваченого ОСОБА_3 при вчиненні цих слідчих дій суд не виявив. Протокол огляду місця події та протоколи огляду предметів, надані стороною обвинувачення, не викликають сумнівів, а тому суд не вбачає підстав для визнання їх недопустимими доказами.

Більше того, обвинуваченим ОСОБА_3 або його захисниками не оскаржувались рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб в порядку статей 206, 303 КПК України. Так само, як і не надано жодного доказу на підтвердження можливих неправомірних дій чи зацікавленості з боку співробітників правоохоронних органів.

Оцінюючи показання свідків та потерпілих, суд вважає їх послідовними, чіткими, взаємоузгодженими між собою, що містять інформацію про винуватість ОСОБА_3 у вчиненому кримінальному правопорушенні. Указані показання отримані під час судового розгляду безпосередньо, відповідно до вимог статті 22 КПК України, з дотриманням правил допиту свідка та потерпілого. Зміст цих показань цілком узгоджується із показаннями обвинуваченого ОСОБА_3 . Деякі розбіжності в показаннях свідків щодо часу проведення слідчих дій на місці дорожньо-транспортної пригоди свідчать про індивідуальне суб`єктивне сприйняття ними обставин та неможливістю буквально відтворити часові межі усіх подій, які мали місце в минулому.

Такі розбіжності не є суттєвими та не впливають на загальний висновок суду щодо винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 .

У разі визнання особи винуватою у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), суд у відповідності до частини третьої статті 374 КПК України, окрім іншого, зазначає мотиви призначення покарання.

При призначенні покарання суд відповідно до статті 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину обвинуваченим ОСОБА_3 , який згідно з статтею 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, особу обвинуваченого, який має родину, одружений, на утримані має одну малолітню дитину, працює водієм, по місцю проживання та роботи характеризується позитивно, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, вину не визнав, не розкаявся, збитки не відшкодував, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Суд також враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 протягом судового розгляду не надавав критичної оцінки своїм діям та не висловлював співчуття потерпілому ОСОБА_6 , не відшкодував йому (хоча б частково) спричинену шкоду, тим самим демонстрував зневагу до наслідків, які спричинили його діяння, це свідчить про небажання ставати на шлях виправлення та його підвищену суспільну небезпечність.

Письмову заяву обвинуваченого ОСОБА_3 про погодження потерпілим ОСОБА_6 суми виплати, суд розцінює як формальність, оскільки жодних дій які б свідчили про намір реально (як от зарахування коштів на депозитний рахунок нотаріуса чи в інший спосіб) хоча б частково компенсувати шкоду, обвинувачений за більш як два роки не вчинив. Реквізити карткового рахунку потерпілого ОСОБА_6 обвинуваченому були надані.

Тому, суд приходить до висновку, що покарання ОСОБА_3 повинно бути призначено у виді, який не є максимальним за санкцією частини першої статті 286 КК України, як просила прокурор та потерпілий, а у виді - арешту, в межах наближених до максильного строку санкції вказаної норми.

Поряд з цим, суд бере до уваги, що закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов`язана з користуванням таким правом, є їх роботою, джерелом засобів для існування тощо. Ці обставини потребують врахування з точки зору більш виваженого підходу до аспектів призначення покарання, однак не вказують на неможливість застосування такого додаткового покарання.

На переконання суду, обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, адже як вважає суд, це буде необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_3 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, зокрема, у сфері безпеки дорожнього руху та відповідатиме вимогам ст. 65 КК України.

З огляду на викладене, підстав для застосування статті 69 КК України щодо обвинуваченого ОСОБА_3 суд не вбачає, оскільки це вважатиметься явно несправедливим внаслідок м`якості, не відповідатиме адекватності (відповідності) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу ОСОБА_3 , а відтак, недостатнім для досягнення мети покарання.

Цивільний позов потерпілого (цивільного позивача) ОСОБА_6 на підставі поданої ним заяви суд залишає без розгляду.

Відповідно до ст. ст. 122, 124 КПК України документально підтверджені процесуальні витрати, пов`язані із проведенням судової експертизи, слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 367-371, 373-374, 615 КПК України, суд, -

                                       у х в а л и в :

Визнати винуватим ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК України та призначити йому основне покарання у виді арешту на строк п`ять місяців, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік шість місяців.

Строк основного покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту взяття під варту.

Строк додаткового покарання обчислювати з моменту відбуття основного покарання.

Цивільний позов ОСОБА_6 від 31 травня 2021 року про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням – залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз, а саме за:

судову автотехнічну експертизу № 1520/20-22 від 26.01.2021 року, витрати якої становлять - 2941 гривень 92 копійки;

судову автотехнічну експертизу № 1521/20-22 від 29.01.2021 року, витрати якої становлять - 2941 гривень 92 копійки;

судову транспортно-трасологічну експертизу № 1522/20-22 від 05.02.2021 року, витрати якої становлять - 3595 гривень 68 копійок;

судову транспортно-трасологічну експертизу № 1523/20-22 від 05.02.2021 року, витрати якої становлять - 3595 гривень 68 копійок;

судову автотехнічну експертизу № 622/22-22, витрати якої становлять 5108 гривень 96 копійок, загальна сума яких складає 18 184 (вісімнадцять тисяч сто вісімдесят чотири) гривні 16 коп.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Монастириського районного суду Тернопільської області від 08.12.2020 року (ухвала №603/745/20, провадження № 1-кс/603/109/2020) та ухвалою слідчого судді Монастириського районного суду Тернопільської області від 08.12.2020 року (ухвала №603/745/20, провадження № 1-кс/603/108/2020) - скасувати

Речові докази:

автомобіль марки «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 належить ОСОБА_6 , місце реєстрації: с. Горожанка Чортківського (Монастириського) району Тернопільської області, що зберігається на території спецмайданчика для утримання транспортних засобів сектора поліцейської діяльності №1 (м.Монастириська) відділення поліції №2 (м.Бучач) Чортківського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Тернопільській області, за адресою: вул. Сагайдачного, 2, м. Монастириська Тернопільської області, - після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_6 ;

автомобіль марки «Ravon R4», державний номерний знак НОМЕР_1 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 належить ТОВ «УЛФ-Фінанс», м. Київ, що зберігається на території спецмайданчика для утримання транспортних засобів сектора поліцейської діяльності №1 (м.Монастириська) відділення поліції №2 (м.Бучач) Чортківського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Тернопільській області, за адресою: вул. Сагайдачного, 2, м. Монастириська Тернопільської області - після набрання вироком законної сили повернути ТОВ «УЛФ-Фінанс».

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги через суд, який ухвалив вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1