П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

14 вересня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/2145/22

Перша інстанція: суддя Цховребова М.Г.,

повний текст судового рішення

складено 13.07.2023, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача – судді Косцової І.П.,

суддів – Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року у справі за позовом   ОСОБА_1  до  Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому, з  урахуванням заяви про зміну предмету позову, просила:

визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії від 16.12.2021 № 053130008203, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити та виплачувати пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня, що настав за днем досягнення пенсійного віку – ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що відсутність печатки у трудовій книжці не може вважатися достатньою підставою для відмови для визначення загального трудового стажу на підставі трудової книжки, оскільки внесення записів до відомостей про особу до трудової книжки не здійснювалось позивачем.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження,  позов задоволений частково.

Суд визнав протиправним та скасував оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, зобов`язав відповідача повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії від 15.12.2021 року та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

У задоволенні позовної вимоги про зобов`язання призначити пенсію за віком суд відмовив.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що недотримання правил ведення трудової книжки не може бути підставою для не зарахування періоду роботи до страхового стажу особи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права, ГУПФ України в Одеській області просить скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що до страхового стажу позивача не враховано періоди роботи з 01.09.1979 по 31.01.2002, оскільки в трудовій книжці НОМЕР_1 на титульній сторінці відсутня печатка.

При цьому апелянт зазначає, що пунктом 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Оскільки печатка може містити текст, зображення, особистий підпис (факсиміле) тощо, дія норм пункту 1 Порядку №637 розповсюджується і на записи, відтворені на документи за допомогою печатки. Відповідно вищевказані періоди можуть бути зараховані до страхового стажу за умови підтвердження факту роботи уточнюючими довідками.

ОСОБА_1 надала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує на законність та обґрунтованість рішення суду 1-ї інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Враховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції, відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.

Фактичні обставини справи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 15.12.2021 року позивач звернулась до ГУПФ України в Одеській області з заявою про призначення пенсії за віком. (а/с 49)

До заяви позивачкою додано: диплом (свідоцтво, атестат) про навчання, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, заяву про спосіб виплати пенсії, паспорт, свідоцтво про народження дитини, трудову книжку, довідку про прийняття на роботу, свідоцтво про шлюб.

Відповідно до розписки-повідомлення, заява та документи позивача прийнято 15.12.2021 року і зареєстровано за №10123. (а/с 50)

16.12.2021 року ГУПФ України в Сумській області прийняло рішення №053130008203 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , в якому зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховані періоди роботи: з 01.09.1979 р. по 31.01.2002 р., зазначені в трудовій книжці НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці відсутня печатка. Для зарахування вищезазначених періодів роботи в страховий стаж необхідно надати уточнюючі довідки та довідки про перейменування (а/с 81).

Бездіяльність відповідача щодо призначення пенсії за віком та законність рішення про відмову у призначенні пенсії є предметом спору у справі, що розглядається.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (надалі - Закон №1058).

Статтею 8 Закону №1058 передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до статті 8 Закону №1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону № 1058).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону від 09.07.2003 №1058-IV).

Порядок та умови зарахування періодів трудової діяльності та інших періодів, що враховуються до стажу роботи для призначення пенсії до 01.01.2004 року, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон №1788).

Відповідно до статті 62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. №637 (далі – Порядок №637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Приписами ч.1 ст.26 Закону №1058-IV визначено необхідний страховий стаж 28 років.

А згідно ч.2 ст.26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2021 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу  від 18 до 28 років.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було зараховано страховий стаж позивачки 22 р. 03 м. 15 д.. При цьому відповідач зазначив, що періоди з 01.09.1979 р. по 31.01.2002 р. не зараховано,  оскільки на титульній сторінці трудової книжки відсутня печатка.

Апеляційний суд зазначає, що згідно з абзацом 1 п. 1.1 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (далі – Порядок №22-1)  заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Форма заяви про призначення пенсії наведена в Додатку 2 Порядку № 22-1.

Згідно п.4.1 Порядку №22-1 заяви про перерахунок пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Згідно п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення (перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення виплати тощо) пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду України в установленому порядку. За наслідками розгляду заяви та доданих до неї документів орган, що призначає   (здійснює перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення виплати тощо) пенсії, відповідно до положень ст.44 Закону №1058-IV та положень п.4.3, 4,7 Порядку 22-1 приймає рішення про призначення   (перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення виплати тощо) пенсії або про відмову в призначенні   (перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший, поновленні виплати тощо) пенсії з зазначенням обґрунтувань такої відмови.

Тобто, відмовляючи особі в призначенні пенсії, орган, що призначає пенсію, має зазначити причини такої відмови, у тому числі обґрунтувати мотиви не зарахування до страхового стажу окремих періодів його роботи.

У свою чергу згідно з вимогами ст.101 Закону України  «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. У разі сумніву або розбіжностей в документах, які враховуються при обчисленні пенсії, відповідач має вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Під час розгляду справи по суті, відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження звернення до підприємств, в яких працювала (навчалась) позивачка, або архівні установи для отримання відомостей щодо спірних періодів.

Відповідачами також не надано до суду жодного доказу на підтвердження того, що записи у трудовій книжці позивачки та вкладиші до неї є недійсними та недостовірними.

Крім того, Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах.

Згідно з п.4 Постанови КМУ «Про трудові книжки працівників» від 27 квітня 1993 року №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже, оскільки відповідно до правил Постанови №301  відповідальність за організацію ведення обліку трудових книжок покладається на керівника підприємства, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві.

Тобто, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а, від 09.08.2019 у справі № 654/890/17 та від 12.09.2022 року у справі № 569/16691/16-а.

Окрім того, апеляційний суд зауважує, що в оскаржуваному рішенні взагалі не зазначено правові (юридичні) підстави, застосовані відповідачем для висновку, що для зарахування вищезазначених періодів роботи в страховий стаж необхідно надати уточнюючі довідки та довідки про перейменування.

По-перше, відповідно до розписки-повідомлення до заяви позивача, яку прийнято 15.12.2021 року і зареєстровано за №10123, у Переліку документів, яких недостатньо для призначення пенсії, уточнюючі довідки та довідки про перейменування не зазначені, як документи, яких недостатньо для призначення пенсії.

По-друге, в рішенні не зазначено (не конкретизовано), які саме, за який саме період тощо необхідно надати уточнюючі довідки та довідки про перейменування якого(-их) саме органів/організацій/підприємств/тощо.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акту правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення відповідним органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Встановлені судом обставини свідчать про недотримання відповідачем вимог щодо ясності, чіткості, доступності, зрозумілості та обґрунтованості щодо оскаржуваного рішення, виконання яких є запорукою передбачуваності для позивача наслідків виконання або невиконання ним законних вимог відповідача.

Відтак, невиконання суб`єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна правова позиція щодо загальних вимог до актів індивідуальної дії викладена у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 380/5383/21.

Резюмуючи усе вищевикладене, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції щодо протиправності рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії позивачки та наявність підстав для його скасування та зобов`язання пенсійного органу повторно розглянути заяву позивачки.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції встановлено всі обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Зважаючи, що судом першої інстанції правомірно розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач І.П. Косцова

Судді Ю.В. Осіпов  В.О. Скрипченко