Справа № 2-116

2009р.

РІШЕННЯ

ІМ’ЯМ УКРАЇНИ

«06» травня 2009 року Березнівський районний суд Рівненської області

під головуванням судді            Мельника В.Я.

при секретареві                       Прокопчук Ю.В.

з участю прокурора                 Боротюка   О.О.

представника позивачки            ОСОБА_1

представника відповідача          ОСОБА_2

представника третьої

особи без самостійних вимог,

Поліської сільської ради            Лисинчук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Березне справу за позовом прокурора Березнівського району в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, знесення огорожі та встановлення межі,

ВСТАНОВИВ:

  21 листопада 2008 року прокурор звернувся в суд в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_5 з позовом про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки.

   В позовній заяві прокурор вказує, що відповідач ОСОБА_5 через декілька років після купівлі позивачкою ОСОБА_4 будинку про АДРЕСА_1, самовільно збудував літню кухню на межі своєї земельної ділянки. В послідуючому він за стіною літньої кухні звів огорожу, яку потім при заміні старої огорожі продовжив таким чином, що в’їзд до будинку ОСОБА_4 звузився з 3.5 метра до 2 метрів в окремих місцях.  

   З повідомлення інспекції з контролю за охороною і раціональним використанням земель Рівненської області слідує, що через відсутність правовстановлюючих документів у сторін, встановити факт самовільного захоплення земельної ділянки неможливо.

   Проте, прокурор вважає встановленим цей факт з показань свідків - громадян, що опитані в ході прокурорської перевірки. Вони в своїх поясненнях прокурору підтвердили, що в минулому огорожі з боку літньої кухні відповідача не було.

   Прокурор покликається на ст. 158 ЗК України і вказує, що земельні спори в межах населених пунктів вирішується органом місцевого самоврядування.

   Поліська сільська рада по наслідках перевірки дотримання вимог земельного законодавства в даному спорі вказала ОСОБА_5 на необхідність перенесення огорожі вглиб своєї ділянки з таким розрахунком, щоб ширина вулиці, яка веде до ОСОБА_4, становила 3.5 метра.

   Прокурор просить в заяві винести рішення, яким зобов’язати відповідача ОСОБА_5 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, знести огорожу так встановити огорожу по стіні літньої кухні.

   В судовому засіданні прокурор Боротюк О.О. підтримав позовні вимоги, уточнив, що сформулювавши позовні вимоги в назві заяви як повернення  самовільно зайнятої земельної ділянки, мав на увазі звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки і перенесення огорожі до межі, на якій збудована літня кухня відповідача.

   Представник ОСОБА_4, її дочка ОСОБА_1, підтримавши вимоги позовної заяви прокурора, пояснила, що відповідач, збудувавши огорожу за літньою кухнею, почав перебудовувати огорожу на всьому протязі вулиці, замінюючи її частинами до рівня огорожі за літньою кухнею, таким чином звузивши вулицю, що веде до господарства ОСОБА_4 в окремих місцях майже до двох метрів.

   На доказ того, що раніше за літньою кухнею ОСОБА_6 не було огорожі покликається на фотографії, зроблені у кінці 90-х років, та відеозапис, з яких видно, що на той час огорожі за    літньою кухнею відповідача не було.

   Просить задоволити позов прокурора. Як представник позивачки ОСОБА_4 в ході судового розгляду справи збільшила позовні вимоги і просить також стягнути з відповідача моральну шкоду у зв’язку з порушенням прав її матері на користування вулицею належної ширини до свого будинку.

   Поряд з цим, конкретний розмір спричиненої позивачці моральної шкоди не вказала.

   Представник відповідача ОСОБА_2 позовних вимог ОСОБА_4 не визнала. Показала, що огорожу її чоловік встановив на межі з вулицею, що веде до господарства позивачки. В минулому навпроти літньої кухні огорожі дійсно не було. Чоловік її збудував, але з таким розрахунком, що вона знаходиться на одному рівні зі старою огорожею, яка була від центральної дороги у вулицю, та далі за літньою кухнею в напрямку господарства позивачки.

   Пояснила також, що позивачка в даний час в своєму будинку не проживає, виїхала на постійне місце проживання за межі району. Будинок має намір продати.

  Просить відмовити в позові за його безпідставністю.

   Допитані як свідки ОСОБА_7та ОСОБА_8 дали пояснення аналогічні тим, що й ОСОБА_1, а свідок ОСОБА_9 показав, що раніше, у 2005 році, він заїжджав у двір позивачки автомобілем марки «ЗИЛ», а в минулому році ледве проїхав автомашиною ГАЗ-51, що на його думку свідчить про те, що огорожа переносилася.

   Суд вислухав як спеціаліста заступника начальника Березнівського районного управління земельних ресурсів ОСОБА_10, який пояснив, що земельні спори, які виникають щодо земельних ділянок в межах населених пунктів, належать до компетенції місцевих рад.

   Він вказав також, що проведені перевірки з цього питання спеціалістами управління в присутності представників Поліської сільської ради, порушень не виявили.  

   Допитана в судовому засіданні представник Поліської сільської ради як третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_3 показала, що в жодного з учасників спору немає державних актів, які посвідчували б їх право власності чи користування землею, як під будівництво житлових будинків, так і для ведення селянського господарства біля них. Через постійні суперечки і скарги сторони не можуть  узгодити межу, яка відділяє вулицю з боку господарства ОСОБА_2.

   Пояснила, що неодноразово виходила на місце, обмірювала обидві земельні ділянки сторін під забудову і перевищення її площі в порівнянні з погосподарською книгою у ОСОБА_5 не встановила. Показала також, що за літньою кухнею ОСОБА_5 побудував огорожу на рівні тої, що існувала на всьому протязі вулиці  до їх господарств раніше.

   Вислухавши сторін, прокурора Боротюка О.О., який вважає його позов доведеним дослідженими судом доказами, суд відмовляє в його задоволенні за безпідставністю вимог.

     Прокурором не доведено тієї обставини, що відповідач ОСОБА_5 збільшив розмір своєї земельної ділянки, що була виділена йому під забудову, за рахунок вулиці, яка веде до господарства ОСОБА_4

    Так, із земельно-кадастрової книги на а. с. 13-14 слідує, що земельні ділянки, якими користуються сторони по справі  ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що проживає з сім’єю в господарстві тещі ОСОБА_11, становлять відповідно 0.25 га та 0.24 га.

     Лист сільського голови с. Поліське Березнівського району на адресу прокурора району (а. с. 34) свідчить, що змін у площах присадибних земельних ділянок сторін по справі не відбулося.          

     Ця обставина стверджується оглянутими судом записами в земельно-кадастровій книзі щодо їх первинних обмірів у 1994 році, та записів у  погосподарській книзі на 2006 – 2010 роки.

     Аналогічні пояснення в судовому засіданні дала землевпорядник сільської ради ОСОБА_3, що поликається на проведені нею обміри земельних ділянок ( абриси на а. с. 35).

    Зазначена обставина доводиться також актом обстеження комісії Поліської сільської ради  від 25 лютого 2008 року на а. с. 36, висновком по наслідках перевірки начальника управління земельних ресурсів ОСОБА_12  ( а. с. 21), висновком по наслідках перевірки управлінням з контролю за використанням  і охороною земель у Рівненській області ( а. с. 22), які порушень з боку ОСОБА_5 не виявили.

    Земельні ділянки сторін по справі не визначені в натурі, як того вимагає ч.1 ст.79 ЗК України, а саме, як частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

   А відповідно до вимог ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки, виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

   Також, частина перша статті 126 ЗК України передбачає, що право власності на земельну ділянку посвідчується, за винятком випадків визначених частиною другою цієї статті, державним актом.

    Жодна із сторін такого акту не отримала, меж їх господарств та вулиці між ними не встановлено, в той же час судом встановлено, що межа яка склалася між господарством ОСОБА_5 та вулицею до господарства ОСОБА_4 відповідачем не змінювалася, ним лише зведено огорожу на рівні межі за будівлею літньої кухні, а тому самовільного захоплення земельної ділянки в даному випадку не мало місця.  

   Прокурор обґрунтував позовні вимоги про порушення відповідачем вимог земельного законодавства лише на показаннях свідків, що за встановлених в судовому засіданні обставин не можуть бути взяті за основу доведеності того, що відповідач чинить перешкоди ОСОБА_4 в користуванні спільною вулицею чи її земельною ділянкою.

   За таких обставин в позові прокурору має бути відмовлено.

   З названих підстав не може йти мова про спричинення стороні моральної шкоди, крім цього розмір цієї шкоди позивачем не визначено.  

Керуючись ст. ст. 10-11, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 125-126, 158, 212 ЗК України,

ВИРІШИВ:

        Прокурору Березнівського району в позові в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, знесення огорожі та встановлення межі по стіні літньої кухні, відшкодування моральної шкоди, відмовити.

        На рішення сторонами і зацікавленими особами може бути внесена апеляційна скарга до апеляційного суду Рівненської області протягом 20 днів після подання заяви про його апеляційне оскарження.

        Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня   проголошення рішення.

                              Суддя: