233 № 202/10173/23      

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       11 вересня 2023 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого

судді:                                                 ОСОБА_1 ,

за участю

секретаря                                         ОСОБА_2 ,

прокурора                                         ОСОБА_3 ,

захисника         ОСОБА_4 ,

обвинуваченого                                 ОСОБА_5 ,

розглянув у підготовчому судовому засіданні, в рамках окремої процесуальної дії, клопотання щодо запобіжного заходу, укримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023050010001014 від 06 квітня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402КК України, -

ВСТАНОВИВ:

       Прокурор, у підготовчому судовому засіданні, звернувся до суду з письмовим клопотанням про застосування  запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти на 60 днів, зважаючи на те, що ризики, передбачені п.п.1,3,5 ст.177КПК України станом на теперішній час не перестали існувати, а запобіжний захід, не пов`язаний із утриманням в умовах ізоляції, не надасть повної можливості контролювати обвинуваченого та забезпечити повне та всебічне розслідування кримінального провадження.        

       Захисник, посилаючись на тривалість утримування ОСОБА_5 в умовах ізоляції, просив суд змінити запобіжний захід на більш м`який, такий як домашній арешти, який дозволить проходити належне лікування його підзахисному. Разом з тим, просив суд, у разі відмови у зміні запобіжного заходу та задоволенні клопотання прокурора, одночасно, визначити менший розмір застави, як альтернативний запобіжних захід, із покладання на обвинуваченого відповідних обов`язків.

        Обвинувачений повністю підтримав свого захисника.

        Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши заявлене прокурором клопотання та його вимоги, враховуючи клопотання сторони захисту, приходить до такого.

Відповідно до ч.3 ст.315КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

На поточний час кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 перебуває на стадії підготовчого судового засідання, та завершити його розгляд до закінчення строку дії попередньої ухвали, тобто до 14 вересня 2023 року включно - не можливо, у зв`язку із проведенням відповідних процесуальних дій судового провадження.

Обговоривши з учасниками кримінального провадження питання доцільності обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 із можливістю застосування альтернативного запобіжного заходу та/або його зміни на більш м`який, суд вважає, що на час розгляду справи у підготовчому судовому засіданні, не зникли існуючи ризики, передбачені ст.177КПК України, а саме те, що ОСОБА_5 може спробувати: переховуватися від органів досудового розслідування та (або) суду; незаконно впливати на учасників процесу; вчинити інше кримінальне правопорушення.

       Розглядаючи зазначене питання, судом враховується, що за вимогами п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

       Рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЧ, що узгоджується з вимогами ч.5 ст.9 КПК України.

       ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

       Відповідно до вимог ст.177КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

       При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178КПК України, зокрема тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення /зменшення/ ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Тримання під вартою, згідно до ч.1 ст.183КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177КПК України.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року.

Тобто із зазначених рішень Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване. Суд зобов`язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості та законності застосованого до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402КК України, яке відповідно до вимог ст.12КК України відноситься до категорії тяжких злочинів з санкцією від 5 до 10 років позбавлення волі, а тому зазначає, що можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачають вимоги п.4 ч.2 ст.183КПК України.

Крім того судом враховується наявність ризиків, передбачених ст.177КПК України, а саме:

       - ризик переховування від суду, підтверджується тим, що суворість покарання за обвинувачення у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років, може бути визнане обвинуваченим ОСОБА_5 більш небезпечним, ніж втеча; крім того, ОСОБА_5 є мешканцем іншої області, що вказує на існування обґрунтованих підстав та можливості там переховуватись.

- ризик незаконно впливати на свідків обґрунтовується тим, що обвинувачений  ОСОБА_5 отримавши доступ до матеріалів досудового розслідування в порядку ст.290 КПК України, володіє інформацією стосовно свідків у кримінальному провадженні, які є його співслужбовцями, у зв`язку з чим останній перебуваючи на волі матиме можливість безперешкодно впливати на вказаних учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови від показів, з метою уникнення кримінальної відповідальності. За таких обставин ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом;

- ризик вчинення іншого кримінального правопорушення підтверджується тим, що ОСОБА_5 перебуваючи на волі з метою ухилитися від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому обґрунтовано обвинувачується, як військовослужбовець, може вчинити самовільне залишення військової частини або місця служби, дезертирство чи ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом, тобто кримінальні правопорушення, передбачені статтями 407, 408, 409КК України.

Відповідно до вимог ст.177КПК України підставою для застосування та/або продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Ризик - це невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для суду подій, визначених у ч.1 ст.177КПК України.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку, коли така особа обвинувачується у вчиненні злочину: ризик того, що особа не з`явиться до суду; ризик того, що підозрюваний (обвинувачений), у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (справа «Пірузян проти Вірменії»).

Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Тож, зазначені та встановлені судом ризики виправдовують продовження відносно обвинуваченого виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд погоджується із стороною обвинувачення, що у разі застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не можливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

Обґрунтовуючи доцільність продовження обвинуваченому виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під варто, суд враховує, правову позицію Європейського суду з прав людини викладену у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, де Суд вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від слідства.

Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Суд вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, що йому інкримінуються, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Тож, будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на теперішній час не встановлено. Не застосування такого запобіжного заходу, на переконання суду, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого і запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам.

Враховуючи, що кримінальне провадження неможливо завершити до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу, суд, не роблячи передчасних висновків щодо вини обвинуваченого, не даючи оцінки зібраним доказам, приймаючи до уваги тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у його скоєнні; дані про особу обвинуваченого, а також наявність ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, зазначені у ч.1 ст.177КПК України, вважає необхідним продовжити стосовно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів.

При цьому продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.

До того ж, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан на 30 діб, який на теперішній час продовжено Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затверджено Законом України  № 3275-ІХ від 27 липня 2023 року з 05 години 30 хвилин, 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Так, відповідно до ст.176КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402 - 405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Обвинувачення у вчиненні військовослужбовцем під час дії правового режиму воєнного стану у військовому злочині за зазначеними вище кваліфікаціями, свідчить про максимальний ступінь суспільно-небезпечного діяння.

Враховуючи все вищенаведене, у суду не має підстав для задоволення потреб сторони захисту, щодо зміни запобіжного заходу на більш м`який, бо така позиція захисту, на думку суду, викликана самим лише досягненням бажаного результату у виді звільнення з під варти обвинуваченого, що в жодному випадку не може бути підставою для зміни обраного раніше запобіжного заходу, а доводи сторони обвинувачення, враховуючи все вищезгадане, є більш пріоритетними під час вирішення питання щодо запобіжного заходу.

Оскільки обвинувачений є військовослужбовцем, з урахуванням положень ст.4 Закону України «Про попереднє ув`язнення», Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», Порядку тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців, тримання під вартою в ізоляторі тимчасового тримання повинно відбуватись на гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Відповідно до ч.3 ст.183КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч.4 ст.183КПК України під час дії воєнного стану, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2,258-258-6,260,261,402-405,407,408,429,437-442 Кримінального кодексу України.

Задовольняючи клопотання прокурора про продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, враховуючи всі обставини справи, зокрема процесуальну тяганину під час зміни підсудності справи, яка фактично вплинула на розумні строки розгляду кримінального провадження в суді, дані щодо особи обвинуваченого, його стійкі соціальні зв`язки, матеріальне становище та забезпечення, як військовослужбовця, його наміри скорішого розгляду кримінального провадження по суті та бути більш вигіднішим державі, під час воєнного стану, поза межами ізоляції від суспільства, вважає за можливе визначити обвинуваченому розмір застави, виходячи з наступного:

Відповідно до ч.ч.4,5 ст.182КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Щодо особи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Враховуючи встановлені судом ризики передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177КПК України, дані про особу обвинуваченого, його майновий стан, в тому числі отримання ним у минулому постійного та систематичного доходу під час проходження служби в Збройних Силах України, тяжкості кримінального правопорушення, а також те, що інкриміноване ОСОБА_5 вказує на обставини спрямовані на завдання шкоди авторитету правоохоронних органів та ЗСУ в цілому, з огляду на військову загрозу державі Україна з боку російської федерації, та те, що існує суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, але й враховуючи наміри самого обвинуваченого у скорішому розгляді кримінального провадження по суті, цілю чого є бути ним більш вигіднішим державі, під час воєнного стану, поза межами ізоляції від суспільства, допомагаючи боронити від ворога – застава у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 161040 (сто шістдесят одна тисяча сорок) гривень, 00 копійок, буде достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177КПК України.

Будь-яких обставин, які б унеможливлювали визначення обвинуваченому ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, суд на теперішній час не вбачає.

Окрім цього, застосовуючи щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов`язки, визначені частиною 5 статті 194 КПК України.

З огляду на вищевикладене, клопотання сторони обвинувачення цілком підлягає задоволенню, тоді як у клопотанні сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу, слід відмовити.

Керуючись ст. 315КПК України, суд,–

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу – відмовити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до:

09 листопада 2023 року - включно.

Обвинуваченого ОСОБА_5 тримати під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Одночасно визначити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 161040 (сто шістдесят одна тисяча сорок) гривень, 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області в будь-який момент протягом дії ухвали до:

09 листопада 2023 року - включно.

У разі внесення застави, на підставі ч.5 ст.194КПК України покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

-прибувати до суду у визначений час;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому дислокується військова частина у якій він проходить військову службу, без письмового дозволу суду;

-повідомляти суд про зміну свого місця перебування;

-не спілкуватися зі свідками за даним кримінальним провадженням;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави до:

09 листопада 2023 року - включно.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Після отримання та перевірки протягом одного дня документу, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 з - під варти та повідомити усно і письмово прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні та Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з - під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із обранням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з - під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого обрано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити заставодавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки обвинуваченого.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Копію ухвали для відома та виконання направити учасникам судового провадження, а також начальнику гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 для виконання та вручення обвинуваченому ОСОБА_5 із отримання від останнього особистої розписки із датою вручення копії ухвали.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту проголошення, а особою яка тримається під вартою з моменту отримання копії ухвали.

Суддя                                                                         ОСОБА_1