ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/2784/23 пров. № А/857/12730/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:                                        Затолочного В.С.,

суддів:                                                  Довгополова О.М., Курильця А.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу  Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року у справі № 300/2784/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про  визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій (рішення суду першої інстанції прийнято суддею Матуляк Я.П. в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області 15.06.2023 в порядку письмового провадження), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі – ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо непроведення з 01.03.2023 перерахунку та виплати пенсії без обмеження максимальним розміром пенсії (доплат, надбавок, підвищень, індексації, премії) від грошового забезпечення, яке зазначене в довідці про розмір грошового забезпечення, виданій Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Івано-Франківській області» від 29.04.2021 № 46, з урахуванням виплачених сум; зобов`язання провести з 01.03.2023 перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром пенсії (доплат, надбавок, підвищень, індексації, премії) від грошового забезпечення, яке зазначене в довідці про розмір грошового забезпечення, виданою Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Івано-Франківській області» від 29.04.2021 № 46, з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.  

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог, покликається на те, що максимальний розмір пенсії позивача відповідно до положень статті 43 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон № 2262-ХІІ), статті 2 Закону України від 8 липня 2011 року № 3668-17 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (зі змінами, внесеними Законами від 24 грудня 2015 року № 911-VIII та від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, зв`язку з чим відповідач здійснив перерахунок та виплату пенсії на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Приписи статті 43 Закону № 2262-ХІІ в редакції, чинній на момент перерахунку позивачу пенсії, носять імперативний характер та неконституційними не визнавались.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області та з 2013 року отримує пенсію за вислугу років (23 роки, в календарному обчисленні 23 роки) відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі – Постанова № 168) з 01.03.2023 ОСОБА_1 установлено підвищення пенсії та проведено перерахунок пенсії, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 59% сум грошового забезпечення згідно довідки державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Івано-Франківській області» від 29.04.2021 № 46, після чого розмір пенсії (з надбавками) склав 25426,48 грн, який обмежено десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність при її виплаті, що становить 20930,00 грн., та підтверджується розрахунком за пенсійною справою № 0903003243 (МВС).

ОСОБА_1 звернувся до ГУПФУ в Івано-Франківській області із заявою від 07.04.2023, згідно якої просив провести перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром пенсії, з урахуванням виплачених сум.

За результатами розгляду вказаної заяви, відповідач, листом від 10.05.2023 № 4034-3599/Т-02/8-0900/23 повідомив позивача, серед іншого, що ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії та її розмір з 01.03.2023 становить 25426,48 грн, однак виплата проводиться в максимальному розмірі – 20930,00 грн відповідно до пункту 2 Постанови № 168.

Позивач, не погоджуючись із застосованим обмеженням щодо максимального розміру пенсії, в результаті проведеного перерахунку і вважаючи вказані дії відповідача протиправними, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Оцінюючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, апеляційний суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема, Закон № 2262-ХІІ.

Відповідно до положень статті 2 Закону України від 8 липня 2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі – Закон № 3668-VI) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Законом № 3668-VI внесено зміни у частину сьому статті 43 Закону № 2262-ХІІ, яку викладено в такій редакції: «максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини цього Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення, встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.

Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин, змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин наявна колізія між Законом № 2262-XII (урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016) та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

З огляду на вищенаведене, до спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.

Аналогічні правові висновки щодо застосування вищенаведених правових норм викладено у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19.

Апеляційний суд вважає за необхідне зауважити те, що спір у цій справі стосується правомірності дій пенсійного органу щодо врахування при перерахунку пенсії позивача з 01.03.2023 на підставі Постанови № 168 норм щодо обмеження пенсійних виплат максимальним розміром.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

У спірних відносинах наведене положення Постанови № 168 суперечить приписам Закону № 2262-XII з урахуванням зазначеного вище Рішення Конституційного Суду України, які є спеціальними та підлягають застосуванню відповідачем.

Таким чином, попри наявність в Постанові № 168 застереження про підвищення розміру пенсії у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, станом на момент здійснення відповідачем такого перерахунку пенсії позивача у зв`язку із проведенням її індексації чинної норми, яка б визначала розмір такого максимального обмеження, Закон не містить, оскільки положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 визнані такими, що не відповідають Конституції України, внаслідок чого втратили чинність з дати ухвалення відповідного Рішення.

Отже, відповідачем протиправно обмежено максимальним розміром належну позивачу пенсію.

Тому суд апеляційної інстанції вважає, що до позивача не може застосовуватися обмеження максимального розміру пенсії, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження основного розміру пенсії позивача максимальним розміром та зобов`язання ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу без обмеження максимальним розміром підлягають задоволенню.

Таким чином, апеляційна скарга Г ПФУ України в Івано-Франківській області не спростовує правильність висновків, якими мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року у справі № 300/2784/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. С. Затолочний

судді О. М. Довгополов

А. Р. Курилець