ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа №641/1157/23 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/818/1110/23

Категорія: ч.4 ст.186, ч.2 ст.146, ч.2 ст.355,

ч.3 ст.357, ч.1 ст.309 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого судді         ОСОБА_2 ,

суддів         ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря         ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові судове провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Комінтернівського районного суду м.Харкова від 10 липня 2023 року, -

УСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою продовжено строк тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , 1995 року народження, на 60 діб, до 07 вересня 2023 року.

В апеляційній скарзі захисник  ОСОБА_6 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначила, що:

-обвинувачений ОСОБА_7 перебуває під вартою більше 7 місяців, із них за 4 місяці судового розгляду було встановлено лише порядок дослідження доказів;

-клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу не містить об`єктивних обставин, які б підтверджували наявність заявлених ним ризиків, а також те, що вони не зменшились на час розгляду клопотання;

- ОСОБА_7 не вчиняв жодних дій, які б свідчили про наявність у нього наміру уникнути правосуддя, вчинити вплив на свідків та потерпілого або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється;

- ОСОБА_7 має стійкі соціальні зв`язки, а саме батьків, цивільну дружину, з якою проживає однією родиною з 2016 року, має постійну роботу – зареєстрований як фізична особа підприємець і тісно співпрацює з ТОВ «СВЕТОПРИБОР» та Харківським учбово-виробничим підприємством №3 Харківського УВО «Електросвітло» Українського товариства сліпих, які надали останньому позитивні характеристики. Зауважила, що керівництво ТОВ «СВЕТОПРИБОР» звернулось до Комінтернівського районного суду м.Харкова із заявою в якій зобов`язалось у випадку обрання запобіжного заходу не пов`язаного із триманням під вартою забезпечити належний рівень процесуальної поведінки ОСОБА_7 ;

-наявність в діях ОСОБА_7 складу тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, є сумнівною;

-під час судового засідання прокурором в усній формі було заявлено клопотання про не встановлення розміру застави обвинуваченому, однак такій поведінці прокурора судом не було надано оцінки ані під час судового засідання, ані в оскаржуваному рішенні.

Просить ухвалу суду скасувати та змінити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід на такий, що не пов`язаний з позбавленням волі.

Обвинувачений, захисник, прокурор, будучи повідомленими належним чином про дату, час та місце судового засідання, заяв чи клопотань про особисту участь в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції не надали, у зв`язку з чим апеляційний розгляд проводився за відсутності останніх.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків передбачених ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних проступків, нетяжких злочинів та тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 10 років, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції у своєму рішенні.

       Однак, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а саме того, що ОСОБА_7 обвинувачується у тому числі вчиненні тяжкого злочину, з метою заволодіння чужим майном, вчинений в умовах воєнного стану, на думку колегії суддів, у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого.

При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.

За таких обставин, посилання сторони захисту на недоведеність існування ризиків, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки існування ризиків в тому числі і втечі від правоохоронних органів та суду об`єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні.

Що стосується доводів сторони захисту про те, що наявність в діях ОСОБА_7  складу тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,  є сумнівною, колегія суддів не бере до уваги, оскільки зазначені обставини, повинні бути оцінені судом при ухвалені остаточного рішення у цьому кримінальному провадженні.

Посилання захисника на наявність у обвинуваченого батьків, цивільної дружини, а також постійного джерела доходу, в даному конкретному випадку недостатньо свідчить про належне виконання обвинуваченим своїх процесуальних прав та обов`язків, в разі обрання щодо нього більш м`якого запобіжного заходу.

З цих же підстав колегія суддів не бере до уваги посилання захисника на наявність у обвинуваченого ділових зав`язків.

З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення та дійшов обґрунтованого висновку про те, що ризики встановленні під час обрання запобіжного заходу на даний час не зменшилися та продовжують існувати.

За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_7 його процесуальних прав та обов`язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.

Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, у тому числі щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується саме у вчиненні вищезазначеного злочину та з урахуванням обставин його вчинення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав неможливим визначення розміру застави останньому, а тому доводи захисника в цій частині є необґрунтованими.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 та відсутності підстав для зміни чи скасування судового рішення за доводами апеляційної скарги захисника.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Ухвалу Комінтернівського районного суду м.Харкова від 10 липня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 – без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: