УХВАЛА

м. Вінниця

14 вересня 2023 р.          Справа № 120/12495/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Головного державного виконавця Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ткачук Олени Сергіївни (вул. Винниченка, 29, м. Вінниця)

про: визнання протиправними та скасування постанов

ВСТАНОВИВ:

До провадженні Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного державного виконавця Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ткачук Олени Сергіївни про визнання протиправними та скасування постанов.

Ухвалою суду від 21.08.2023 року дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків шляхом надання до суду доказів отримання оскаржуваних постанов 14.08.2023 року, уточнення суб`єктного складу учасників справи та зазначити відомості щодо відповідача з урахуванням вимог п. 2 ч. 5 ст. 160    та ч. 3 ст. 287 КАС України та надання доказів сплати судового збору в розмірі 2 147, 20 грн.

30.08.2023 року за вх.№52042/23 до суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору у зв`язку з майновим станом.

Вирішуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд керується такими мотивами.

Приписами  ч. 1 ст. 133 КАС України визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Ця норма встановлює можливість полегшення судом тягаря судових витрат для осіб з низьким рівнем достатку. Положення такої норми спрямоване на те, щоб сплата судового збору не була перешкодою для доступу до суду малозабезпечених осіб, і слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду незалежно від майнового стану.

Водночас, згідно з ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Таким чином, відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, який є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.

Звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення, як зазначив Верховний Суд в ухвалі від 09.09.2019 (справа №215/5482/17), є дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість якого пов`язується з майновим станом особи.

Також, Верховний Суд вказав, що Закон України "Про судовий збір" не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2005 р. у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява №71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява №73547/01).

В даному ж випадку, заявляючи клопотання про звільнення від сплати судового збору позивачем не додано доказів, відповідно до яких суд може розглянути клопотання про звільнення від сплати судового збору, ураховуючи розмір річного доходу за попередній календарний рік, позаяк долучена до клопотання про звільнення від сплати судового збору копія довідки пенсійного органу, яка інформує про відсутність у позивача субсидії, а також довідки про те, що позивач не перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій облатці та не отримує пенсію згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", не дає можливості встановити розмір річного доходу позивача за минулий рік.

Із зіставлення вимог закону з доводами позивача, наведеними для звільнення його від сплати судового збору, суд зазначає, що ним не надано доказів наявності підстав для звільнення від сплачення судового збору, визначених ст.  8 Закону України "Про судовий збір".

Зокрема, факт неотримання субсидії або ж пенсії, не є апріорі підтвердженням наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, оскільки позивач може отримувати дохід із інших джерел, наприклад, бути працевлаштованим станом на дату подання клопотання про звільнення від сплати судового збору, отримувати виплати із центру зайнятості, тощо.

Аналогічна правова позиція з даного питання висловлена у Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.04.2022 року у справі №    9901/377/21.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору та зазначає про  необхідність надання ним  до суду доказів сплати судового збору в розмірі 2 147, 20 грн.

Таким чином суд констатує, що недоліки позовної заяви в повному обсязі не усунуто.

З огляду на те, що недоліки позовної заяви не усунені та з метою недопущення порушення прав та інтересів позивача та забезпечення права доступу до правосуддя, суд вважає за необхідне продовжити позивачеві строк для усунення недоліків шляхом надання доказів сплати судового збору в розмірі 2 147, 20 грн.

Суд звертає увагу позивача, що у разі не усунення недоліків, суд у відповідності до положень ст. 169 КАС України змушений повернути позов особі, що його подала.

Водночас слід врахувати, що суддя Вінницького окружного адміністративного суду Маслоід О.С. на підставі наказів № 095 в/к    від 23.08.2023 року та № 103 в/к від 08.09.2023 року в період з 28.08.2023 року по 13.09.2023 року перебувала у відпустці, а тому дана ухвала постановлена у строк, визначений КАС України.

Керуючись  ст. 133, 160, 161, 169, 171, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного державного виконавця Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ткачук Олени Сергіївни про визнання протиправними та скасування постанов.

Надати позивачеві 10-денний строк, з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви у спосіб, зазначений в мотивувальній частині ухвали.

Дану ухвалу направити позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя                                                                                Маслоід Олена Степанівна