Справа № 404/3459/22

Номер провадження 2/404/838/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2023 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого судді –   Іванової Н.Ю.

                       при секретарі           -  Коцюбі Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, - 

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року представник позивача звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, просив суд: в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) за кредитним договором №05-101193608-Ф від 01 квітня 2008 року в розмірі 20 002,38  дол. США та 10560,00 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру під АДРЕСА_1 Кіровоградської області, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу 23 березня 2006 року по реєстру №942, право власності зареєстроване в ОКП «Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» 24 березня 2006 року (реєстраційний №14116660, номер запису 46667 в книзі 138), шляхом проведення електронних аукціонів (прилюдних торгів) у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеної на підставі оцінки, складеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, із забезпеченням безперешкодного доступу до предмета іпотеки уповноважених представників АБ «Укргазбанк». Стягнути з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» понесені по справі судові витрати.

     В обґрунтування поданого позову зазначено, що 01 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 05-101193608-Ф.

    За умовами кредитного договору та додаткової угоди до нього Банк надав позичальнику кредит в сумі 20 000,00 доларів США на строк з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2028 року, зі сплатою процентів, виходячи із 13,3% річних.

   В подальшому між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 від 19 жовтня 2010 року до кредитного договору, за умовами п.3.1. якої, позичальник зобов`язався: повернення суму кредиту здійснювати, щомісячно з 1-го по 10-те число кожного місяця, починаючи з листопада 2012 року, у розмір 103,04 доларів США, а останній платіж сплачується у сумі 102,20 доларів США не пізніше 31 березня 2028 року.

   Відповідно до п.3.1. Кредитного договору, в редакції Додаткової угоди № 2 від 19.10.2010 року, Позичальник зобов`язався: повернути суму кредиту не пізніше 31.03.2028 року, сплачувати заборгованість за кредитом щомісячно не пізніше 10-го (десятого) числа кожного місяця починаючи з листопада 2012 року, у розмір 103,04 доларів США, а останній платіж сплачується у сумі 102,20 доларів США не пізніше 31.03.2028 року.

   В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 01 квітня 2008 року між банком та відповідачем укладено договір іпотеки без оформлення заставної, який посвідчений нотаріально, реєстровий номер 1905.

   За умовами п.2.1. договору іпотеки (зі змінами) та п.2.1. кредитного договору, в забезпечення вимог по кредитному договору, в іпотеку банку передано нерухоме майно - квартиру під АДРЕСА_2 , загальною площею - 62,14 кв.м. (з урахуванням знижувального коефіцієнту), житловою площею - 38,4 кв. м., що знаходиться в будинку АДРЕСА_3 , яка належить відповідачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу 23 березня 2006 року по реєстру № 942.

     Право власності зареєстроване в обласному комунальному підприємстві «Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» 24 березня 2006 року, реєстраційний №14116660, номер запису 46667 в книзі 138.

    В зв`язку з порушенням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, 01 жовтня 2013 року банк направив позичальнику претензію про повернення заборгованості по кредиту в розмірі 18558,88 дол. США.

   Вказана претензія була особисто отримана відповідачем 10 жовтня 2013 року, але незважаючи на це, відповідач не погасив кредитну заборгованість у встановлений банком строк. В зв`язку з цим, в червні 2014 року банк був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав іпотекдодержателя.

   Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 грудня 2014 року по справі №404/5065/14-ц, позовні вимоги АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 були задоволені повністю та вирішено: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 05-101193608-Ф, від 01 квітня 2008 року, в сумі 18804,27 доларів США та 10560,00 гривень, на користь АБ «Укргазбанк» звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_4 , яка належить ОСОБА_1 , на праві приватної власності, шляхом проведення прилюдних торгів, а також виселити ОСОБА_1 із вказаної квартири.

  В подальшому, рішення суду першої інстанції від 09 грудня 2014р. було скасоване апеляційним судом, в результаті апеляційного перегляду за апеляційною скаргою відповідача.

  Вказано, що  згідно рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 11 лютого 2015р. (провадження № 22-ц/781/254/15), судом було встановлено, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором виконував неналежним чином, не в повному обсязі та з порушенням графіку щомісячних платежів, у зв`язку з чим станом на 20 листопада 2014 року заборгованості складає 18804,27 грн. доларів США та 10560 грн.

  В той же час, судом зауважено, що згідно із ст.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року, закріплено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Оскільки, в ході розгляду справи судом було встановлено, що відповідач зареєстрований та використовує квартиру (предмет іпотеки), загальною площею 62,14 кв.м, як місце постійного його проживання і у нього відсутнє у власності інше нерухоме житлове майно, суд дійшов висновку, що іпотечне майно під час дії вищезазначеного закону не може бути примусово відчужене, а тому вимоги АБ «Укргазбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки та його виселення задоволенню не підлягають.

  На думку суду, неправильне застосування судом Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року №1304-VII (далі - Закон про мораторій) відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення.

  Оскільки на той час судова практика була неоднозначною та суперечливою в частині застосування положень вказаного Закону про мораторій, тому банком було прийнято рішення про недоцільність касаційного оскарження постанови апеляційного суду та призупинено дій по примусовому стягненню Предмету іпотеки до моменту закінчення/зняття мораторію.

І лише 23 квітня 2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» від 13 квітня 2021 р. № 1381-ІХ. Згідно п.2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення якого встановлено, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» поновлює свою дію на п`ять місяців з дня набрання чинності Законом № 1381-ІХ, тобто діє до 23 вересня 2021 р.

   Наявність вказаного рішення суду про відмову у зверненні стягнення на предмет іпотеки через дію Закону про мораторій та неоднозначна судова практика його застосування, об`єктивно позбавляли АБ «Укргазбанк» можливості реалізувати свої права іпотекодержателя, до моменту скасування мораторію – 23 вересня 2021 року.

  З моменту винесення рішення по справі відповідач не здійснив повного погашення кредитної заборгованості, а також не звертався до банку із заявою про реструктуризацію боргу, в порядку передбаченому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» від 13 квітня 2021 р.

Вважає, що застосування до даної позовної заяви положень п.2 ч.1 ст.186 ЦПК України є недопустимим з огляду на вищевказані обставини, оскільки в даній справі підставою позову є скасування мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, а також інший предмет позову, оскільки заборгованість має інші складові та підстави виникнення.

В той же час, виходячи з усталеної судової практики Верховного Суду про те, що після направлення претензії (вимоги) про дострокове повернення кредиту в повному розмірі, право банку на нарахування відсотків у розмірі передбаченому умовами кредитного договору припинилося, оскільки в даних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зокрема, згідно ч.2 ст.625 ЦК України, - боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Невиконання відповідачем умов кредитного договору та вимоги банку протягом 9  років істотно порушує майнові права та інтереси АБ «Укргазбанк», оскільки завдає значних збитків, що полягають у матеріальних втратах від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та безпідставному користуванні позичальником грошовими коштами банку.

Таким чином, з направленням банком претензії у 2013 році та її невиконанням відповідачем, у АБ «Укргазбанк» виникло також право на отримання компенсації, передбаченої ч.2 ст. 625 ЦК України, за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, в межах 3-річного строку позовної давності.

Згідно розрахунку заборгованості 3% річних, за період з 24 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року заборгованість відповідача у вигляді 3% річних від суми невиконаного грошового зобов`язання складає 1443,50 дол. США.

Пунктом 3.3.4. Договору іпотеки передбачено, що іпотекодавець зобов`язаний на період дії дійсного договору застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість за власний рахунок від всіх ризиків по даному виду страхування та виконувати всі умови кредитного договору при здійсненні страхування. Також вчиняти всі необхідні дії для дійсності договору страхування, за яким застраховано предмет іпотеки, зокрема вчасно сплачувати всі чергові страхові платежі, сплата яких забезпечувала б дію договору страхування на строк не менший, ніж той, в межах якого позичальник виконає всі зобов`язання за кредитним договором, а будь-яка чергова сплата платежів продовжувала б дію договору страхування не менше, ніж на наступний рік.

01 квітня 2008 року між відповідачем та ЗАТ СК «Українська страхова група» укладено договір добровільного страхування заставного майна за № 04-1001-0281, на період з 02 квітня 2008 р. по 01 квітня 2009 р.

Після 01 квітня 2009 року, відповідач не укладав договорів страхування заставного майна на наступний термін, тому відповідно до п.4.2. договору іпотеки за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо страхування предмету іпотеки на період дії договору іпотекодавець зобов`язаний сплатити на користь іпотекодержателя штраф у розмірі 5% від заставної вартості предмета іпотеки згідно п.2.3.дійсного договору.

Оскільки вартість предмета іпотеки становить 211200 грн. (п.2.3. договору іпотеки), п`ять відсотків від цієї суми становить 10560,00 грн., отже розмір штрафу за невиконання умов договору іпотеки складає 10560 гривень.

Таким чином, станом на 23 лютого 2022 року загальна заборгованість відповідача за кредитним договором № 05-101193608-0 від 01 квітня 2008 року складає 20002,38 дол. США та 10560,00 грн., яка складається з: 18558,88 дол. США заборгованість по тілу та відсоткам станом на 30 вересня 2013 року вказана у претензії про дострокове повернення кредиту, 1443,50 дол. США заборгованість 3% річних в порядку ч.2 ст.625 ЦК України та 10560 грн. штраф згідно п.4.2. договору іпотеки.

Згідно приписів п.6.1 договору іпотеки, іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки у разі порушення іпотекодавцями (позичальником) обов`язків за цим та/або кредитним договором та невиконання вимоги іпотекодержателя про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором. В п.6.3. договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Також, відповідно п.п. 2.1, 4.2.5. кредитного договору, у разі невиконання позичальником зобов`язань передбачених цим договором, відшкодування заборгованості здійснюється в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 .

Просив суд визнати поважними причини пропущений строку позовної давності.

Зазначав, що до обставин, які унеможливлювали подання Банком позову у даній справі, належать наявність постанови апеляційного суду Кіровоградської області від 11 лютого 2015р. (провадження №22-ц/781/254/15) та введення з 07 червня 2014 року мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті. Наявність вказаного мораторію дає підстави стверджувати, що перебіг позовної давності зупинився на період з 07 червня 2014 року по 23 вересня 2021 року.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 серпня 2022 року відкрито провадження у справі.

28 листопада 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що  відповідно до п. 1.1. іпотечного договору від 01 квітня 2008 р., дійсний договір забезпечує всі вимоги іпотекодержателя, які випливають з кредитного договору № 05-101193608-Ф від 01 квітня 2008 року.

Позивач зазначає до розрахунку заборгованості за кредитним договором від 01 квітня 2008р. №05-101193608-Ф борг за кредитним договором у вигляді 3% річних від суми невиконаного зобов`язання.

3% річних від суми невиконаного зобов`язання не є заборгованістю за кредитним договором, так як з моменту пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 другою статті 1050 ЦК України, припиняються правовідносини сторін, які ґрунтуються на кредитному договорі, в охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання саме грошового зобов`язання (постанова ВС від 14.07.2021 у справі №755/896/20).

В позові не вказано розмір простроченої суми з якої позивач обрахував вказану заборгованість у вигляді 3% річних від суми невиконаного зобов`язання.

В порушення зазначеної норми у позовній заяві взагалі не зазначено жодного розрахунку, натомість розрахунок додано до позову, як доказ позовних вимог, але розрахунок взагалі не є доказом. До розрахунку боргу позивач зарахував штраф відповідно до п. 4.2. Іпотечного договору у розмірі 10 560,00 грн. за те, що відповідач не укладав договори страхування на заставне майно після 01 квітня 2009 р.

Згідно з п. 6.1. іпотечного договору, іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки у разі порушення обов`язків за іпотечним договором.

Право звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки виникло у позивача після 01 квітня 2009р. Вказаний штраф позивачем не стягувався, позовна давність щодо стягнення вказаного штрафу минула, вказаний штраф не є зобов`язанням, яке забезпечено іпотечним договором.

Відповідно до п. 6.2. іпотечного договору, у разі порушення іпотекодавцем умов кредитного договору та/або умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодацю письмову вимогу про усунення порушень. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зазначена у договорі та Законі вимога до відповідача взагалі не направлялась.

Вказано, що 24 березня 2016 ПАТ АБ «Укргазбанк» звертався з позовом до ОСОБА_1 до Кіровського районного суду м. Кіровограда про стягнення заборгованості, яка утворилась станом на 12 лютого 2016 р.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 квітня 2016 р. відкрито провадження за вказаним позовом у справі № 404/2061/16. Рішенням Кіровського районного суду від 24 листопада 2016р. у задоволені позову відмовлено.

Надавши претензію від 01 жовтня 2013 р. про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом та сплату відсотків за користування кредитом банк відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив термін виконання основного зобов`язання до 20 жовтня 2013 р. Тобто, ПАТ АБ «Укргазбанк» подав позов з пропуском строку позовної давності.

Сторони встановили як строк дії договору, так і строки виконання зобов`язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню до 31 березня 2028 р.

Позивач, використовуючи право, надане йому ч. 1 ст. 651, ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України, направив відповідачу письмову претензію від 01 жовтня 2013 р. про необхідність дострокової сплати суми заборгованості протягом 10 днів, і тим самим змінив строк виконання зобов`язань за кредитним договором від 01 квітня 2008 р. № 05-101193608-Ф, надавши строк 10 днів, тобто до 20 жовтня 2013 р.

Зазначав, що позивач у позові безпідставно вказує про зупинення перебігу позовної даності внаслідок набрання чинності ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» на період 07 червня 2014 року по 23 вересня 2021 року.

На професійну правничу допомогу у складанні заяв по суті справи та з процесуальних питань і розгляді справи в Кіровському районному суді м. Кіровограда відповідач планує витратити 9 000 грн.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 травня 2023 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в судовому засіданні.

Представник позивача в судове засідання надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідача, адвокат Усатенко В.Ю.  просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Зазначив, що докази судових витрат будуть надані протягом 5 днів відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

   Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Частиною другою статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

    Судом встановлено, що 01 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», відповідно до статуту товариства та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №05-101193608-Ф, згідно умов якого, позичальником було отримано кредит в сумі 20 000 дол. США для задоволення споживчих потреб позичальника під заставу квартири зі сплатою 13,3 % річних, з кінцевим строком повернення по 31 березня 2028 року.

   В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 01 квітня 2008 року між банком та відповідачем укладено договір іпотеки без оформлення заставної, який посвідчений нотаріально, реєстровий номер 1905.

   За умовами п.2.1. договору іпотеки (зі змінами) та п.2.1. кредитного договору, в забезпечення вимог по кредитному договору, в іпотеку банку передано нерухоме майно - квартиру під АДРЕСА_2 , загальною площею - 62,14 кв.м. (з урахуванням знижувального коефіцієнту), житловою площею - 38,4 кв. м., що знаходиться в будинку АДРЕСА_3 , яка належить відповідачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу 23 березня 2006 року по реєстру № 942.

    В зв`язку з порушенням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, 01 жовтня 2013 року банк направив позичальнику претензію про повернення заборгованості по кредиту в розмірі 18558,88 дол. США.

   Вказана претензія була отримана відповідачем 10 жовтня 2013 року.

    В червні 2014 року банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

   Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 грудня 2014 року по справі №404/5065/14-ц, позовні вимоги АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 були задоволені повністю та вирішено: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 05-101193608-Ф, від 01 квітня 2008 року, в сумі 18804,27 доларів США та 10560,00 гривень, на користь АБ «Укргазбанк» звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_4 , яка належить ОСОБА_1 , на праві приватної власності, шляхом проведення прилюдних торгів, а також виселити ОСОБА_1 із вказаної квартири.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 11 лютого 2015 року, рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 грудня 2014 року скасовано та у задоволенні позову АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, відмовлено.

Також, судом встановлено, що рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 листопада 2016 року (справа № 404/2061/16-ц), в задоволенні позову ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором №05-101193608-Ф від 01 квітня 2008 року, відмовлено у повному обсязі. Підставою відмови у задоволенні позову стало те, що суду не було надано доказів на підтвердження наявності заборгованості ОСОБА_1 перед банком та її розміру, а саме первинних документів, оформлених у відповідності до вимог ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», також не надано самого розрахунку заборгованості, що дозволило б суду перевірити законність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог та встановити розмір кредитної заборгованості.

Звертаючись із новим позовом до суду банк просить звернути стягнення на теж майно відповідача, а саме на предмет іпотеки.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Закінчення строку дії кредитного договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань (частина четверта статті 631 ЦК України).

Підставами звернення стягнення на предмет іпотеки є: рішення суду, виконавчий напис нотаріуса або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України «Про іпотеку»).

Право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки визначені у статті 38 Закону України «Про іпотеку». За таких обставин, ураховуючи сутність іпотеки та зміст правових механізмів забезпечення прав усіх сторін спірних правовідносин, ефективним способом відновлення прав кредитора є застосування передбаченої угодою сторін процедури звернення стягнення на іпотечне майно як однієї з умов надання (отримання) кредиту.

Відповідно до пункту 3.1.6 Договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку одноразової чи неодноразових прострочок позичальником сплати процентів за користування кредитними коштами, неповернення кредиту іпотекодержателю, використання кредиту не за цільовим призначенням або порушення інших умов кредитного договору.

Відповідно до пункту 6.1 Договору іпотеки іпотекодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки у наступних випадках:

- якщо у момент настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні кредиту (чергового платежу по кредиту) та/або несплаті або частковій несплаті процентів та/або при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у встановлені кредитним договором строки;

- якщо у 2-денний строк після загибелі, пошкодження чи втрати предмета іпотеки іпотекодавці не здійснюють його заміну у відповідності до п. 3.3.3 цього Договору;

- порушення іпотекодавцями/позичальником обов`язків за цим та/або кредитним договором та невиконання вимоги іпотекодержателя про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором;

- якщо інша, ніж іпотекодержатель особа набула право стягнення на предмет іпотеки.

У статті 12 Закону України «Про іпотеку» вказано, що в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Законом чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання. Підстави та спосіб задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки визначені у розділі V Закону України «Про іпотеку».

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Отже, за змістом частини першої статті 12, частини першої статті 33 та статті 35 Закону України «Про іпотеку» реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише тоді, якщо останнє невиконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другої статті 35 Закону України «Про іпотеку». Недотримання іпотекодержателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки є однією з підстав для відмови в позові.

Вказані вище висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц.

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилом статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частина п`ята статті 261 ЦК України).

У зобов`язальних відносинах суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку.

Однак, за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності само по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України).

У разі пропущення строку позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними і прийняти рішення про задоволення позову (частина п`ята статті 267 ЦК України). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов`язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша статті 267 ЦК України), установлюючи для особи, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.

Якщо умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Отже, якщо за умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником частинами кожного місяця, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов`язання. При цьому, право вимагати повернення щомісячних прострочених платежів у кредитора виникає за обставин, якщо ним дотримано строк давності за вимогами про повернення кредиту в цілому.

Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов`язання, яким є строк виконання зобов`язання у повному обсязі (кінцевий строк повернення кредиту й платежів за ним) або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов`язання та зумовлює визначення моменту початку перебігу строку позовної давності.

Зазначений правовий висновок викладений Верховним Судом України в постанові від 09.11.2016 року у справі № 6-2251цс16.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Слід розмежовувати вимогу про стягнення боргу за основним зобов`язанням (actio in personam) та вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). Вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки «піддається» впливу позовної давності. На неї поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки. На вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки поширюються всі правила щодо позовної давності (початок перебігу, зупинення, переривання, наслідки спливу тощо).

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений такий обов`язок позичальника, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Використовуючи своє право згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, шляхом пред`явлення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, банк змінив строк виконання зобов`язання.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

З урахуванням зміни строку основного зобов`язання позивач звернувся до суду поза межами трирічного строку позовної давності, що спростовує відповідні доводи позовної заяви.

Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та  від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18).

Висновки щодо застосування наслідків спливу позовної давності до вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі зміни кредитором строку дії кредитного договору шляхом звернення із позовом про дострокове стягнення усієї заборгованості за кредитним договором, викладено у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 204/4089/15-ц (провадження № 61-1442св20), від 16 грудня 2020 року у справі № 715/1200/17 (провадження № 61-18670св19), від 17 листопада 2021 року у справі № 501/2410/18 (провадження № 61-9177св21), від 12.01.2022 року у справі №158/3330/19.

Посилання позивача на те, що діяв Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не є підставою вважати, що строк позовної давності для звернення стягнення на предмет іпотеки Банком зупинився чи пропущений з поважних підстав, а відтак, у позивача була можливість звернутися за судовим захистом в межах строків позовної давності.

У рішенні від 20 вересня 2011 року у справі «ВАТ «Нафтова компанія «ЮКОС» проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Боржник має певні матеріально-правові права, які безпосередньо пов`язані з позовною давністю. Будь-який суд національної юрисдикції, вирішуючи питання про пропуск кредитором позовної давності, фактично вирішує питання не тільки про право кредитора на звернення до суду за захистом свого порушеного права, але й про право боржника бути звільненим від переслідування або притягнення до суду.

За таких підстав, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилалися представник позивача та представник відповідача, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, враховуючи відповідні позиції Верховного Суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, враховуючи пропуск позивачем строку позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Судові витрати позивачеві згідно зі ст. 141 ЦПК України відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 141, 76-81, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Єреванська, буд.1.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 , ІПН: НОМЕР_1 .

Повний текст судового рішення складено 14.09.2023 року.

Суддя Кіровського Н. Ю. Іванова

районного суду

м.Кіровограда