РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2023 року

м. Рівне

Справа № 569/18230/22

Провадження № 22-ц/4815/773/23

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.

суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»

розглянула в порядку письмового провадження в м. Рівне апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 квітня 2023 року, ухваленого в складі судді Першко О.О., дата складання повного тексту судового рішення 28 квітня 2023 року,  у справі № 569/18230/22

в с т а н о в и в :

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів.

Позов мотивований тим, що станом на 15 березня 2022 року в його користуванні знаходилося дві платіжні картки АТ КБ «Приватбанк» - «Універсальна» та «Для виплат». На картці «Універсальна» банком був розрахований кредитний ліміт у розмірі 200 000 грн. 00 коп., на картці «Для виплат» знаходились особисті кошти в розмірі 10 502 грн. 40 коп.

16 березня 2022 року він виявив факт несанкціонованого зняття кредитних та особистих коштів із вказаних платіжних карток. Відповідно до банківської виписки по руху коштів по картці/рахунку «Для виплат» 15 та 16 березня 2022 року невідомими особами було здійснено дві транзакції, зокрема здійснено переказ його особистих коштів на суму 10 500 грн. 00 коп. Також, як вбачається з банківської виписки по руху коштів по картці/рахунку «Універсальна» 15 та 16 березня 2022 року невідомими особами було здійснено ряд операцій. Всього було знято 206 299 грн. 98 коп. шляхом здійснення 37 транзакцій, з них 199 799 грн. 38 коп. - кредитні кошти, 6 500 грн. 60 коп. - особисті кошти позивача. Залишок кредитних коштів на його рахунку становив 200 грн. 62 коп.

Виявивши факт несанкціонованого зняття коштів, він відразу зателефонував на гарячу лінію АТ КБ «Приватбанк» за номером 3700 для блокування зазначених платіжних карток та повідомив співробітників банку про незаконне списання невідомими особами грошових коштів по картках «Універсальна» та «Для виплат». Також, він звернувся до правоохоронних органів із заявою про факт вчинення невідомими особами протиправних дій стосовно цих карткових рахунків.

Умови договорів про обслуговування карткових рахунків він не порушував, картки «Універсальна» та «Для виплат» та їхні реквізити третім особам не передавав, нікому не повідомляв свої ПІН-коди та СVV2 коди. На номер телефону не приходили а ні смс-повідомлення, а ні дзвінки від АТ КБ «Приватбанк» стосовно підтвердження списання грошових коштів з його рахунків.

Пізніше картку «Універсальна» банком було перевипущено, здійснено часткове повернення кредитних коштів шляхом проведення 35 транзакцій. Всього банком було повернуто 180 500 грн. 00 коп. на картку/рахунок «Універсальна».

Решту списаних кредитних коштів на картку «Універсальна» перераховано не було. Крім того, 01 травня 2022 року банком було списано відсотки за використання кредитного ліміту в розмірі 2 404,24 грн. Його особисті кошти на картку/рахунок «Для виплат» також повернуто не було.

За наведених обставин, він звернувся до відповідача з вимогою повернути решту суми безпідставно списаних коштів, а також скасувати нараховані відсотки за використання кредитного ліміту в розмірі 2 404,24 гривень проте, відповідач відмовив у поверненні решти суми безпідставно списаних коштів.

Крім того, здійсненням несанкціонованих транзакцій на його карткових рахунках та з тривалою бездіяльністю установи банку щодо повернення вкрадених коштів у повному розмірі йому заподіяно моральної шкоди.

Просив суд про задоволення позовних вимог.

  Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 25 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів – задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 10 500 (десять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок, інфляційні втрати в розмірі 1 897 (одна тисяча вісімсот дев`яносто сім) гривень 61 копійка, 3% річних в розмірі 229 (двісті двадцять дев`ять) гривень 89 копійок та пеню в розмірі 1 453 (одна тисяча чотириста п`ятдесят три) гривні 00 копійок.

Зобов`язано Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» відновити залишок коштів на картковому рахунку ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) до стану, у якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій від 15-16 березня 2022 року, шляхом повернення 19 299 (дев`ятнадцяти тисяч двісті дев`яноста дев`яти) гривень 38 копійок.

Зобов`язано АТ КБ «Приватбанк» скасувати за картковим рахунком ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) будь-яку заборгованість за використаним кредитним лімітом (з урахуванням відсотків, неустойки, комісії та інших штрафних санкцій), що утворилися внаслідок несанкціонованих операцій від 15-16 березня 2022р.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволені позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки позивач звернувся до банку, про факт транзакцій, вже після проведення спірних транзакцій та зарахування коштів на рахунок отримувача, тому на думку банка, позивач, має особисто нести цивільно-правову відповідальність. Вказує, що позивачем не надано жодних доказів того, що спірні списання коштів з карток відбулися поза його волею , так як операції відбулися з ручним веденням номера картки та CVV –коду.

Заявник зазначає застосування судом першої інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.

Суд  не звернув увагу на те, що позивачем не надано доказів наявності кримінального провадження та наслідків розгляду його заяви про вчинення кримінального правопорушення які б достеменно встановлювали факт здійснення шахрайських дій з картковими рахунками позивача.

Крім того, вважає, що оскільки вини банку у здійсненні несанкціонованого переказу коштів немає тому підстав для списання нарахованих відсотків за кредитною карткою немає.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений строк не надходив.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду таким вимогам відповідає.

Вбачається, що по картці/рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) і додатковим рахункам договору SAMDNWFC00065133794 від 31 грудня 2020 року за період з 15 березня 2022 року по 02 грудня 2022 року, а саме 15 березня 2022 року здійснено зняття готівки в банкоматі без картки на суму 4 000 грн. 00 коп., а 16 березня 2022 року здійснено переказ на свою картку через додаток Приват24 на суму 6 500 грн. 00 коп.

З виписки по картці/рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) і додатковим рахункам договору SAMDN 52000077650103 від 13 березня 2013 року за період з 15 березня 2022 року по 02 грудня 2022 року відбулося несанкціонованого списання грошових коштів в загальній сумі 206 500 грн. 00 коп.

 Позивач зазначає, що вказані операції він не здійснював. SMS-повідомлень про зняття та переведення грошових коштів на його мобільний телефон не надходило, а тому відразу зателефонував на гарячу лінію АТ КБ «Приватбанк» за номером 3700 для блокування зазначених платіжних карток та повідомив співробітників банку про незаконне списання невідомими особами грошових коштів по картках «Універсальна» та «Для виплат».

 Пізніше банком було повернуто особисті грошові кошти у розмірі 8 200,00 грн., які були зняті з картки «Для виплат».

Картку «Універсальна» банком було перевипущено, відновлено залишок коштів на рахунку позивача НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) в загальній сумі 180 500 грн. 00 коп.

01 травня 2022 року банком було списано відсотки за використання кредитного ліміту в розмірі 2404,24 грн.   

Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Стаття 1073 ЦК України визначає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», що був чинним на час виникнення спірних правовідносин,  визначено, що держатель електронного платіжного засобу - фізична особа, яка на законних підставах використовує електронний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного електронного платіжного засобу.

Електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ.

Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.  

Відповідно до п.14.12  ст.14 вказаного Закону, користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Використання електронного платіжного засобу за довіреністю не допускається, крім випадку емісії додаткового електронного платіжного засобу для довіреної особи. Представник користувача має право отримати електронний платіжний засіб за довіреністю, що видана користувачем та посвідчена у встановленому законодавством порядку. У такому разі банк не несе відповідальності за проведення операцій з використанням такого електронного платіжного засобу, виданого представнику за довіреністю.

Згідно з пунктом 2 розділу VI положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення № 705, в редакції на час виникнення спірних правовідносин) емітент зобов`язаний надавати ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу, лише держателю електронного платіжного засобу.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення № 705 банк зобов`язаний повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу; Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.

Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення № 705 користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.

Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.  Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (пункт 6 розділу VI Положення № 705).

Положеннями пунктів 7-9 розділу VI Положення № 705 визначено, що емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.

Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 03 жовтня 2022 року у справі  № 387/746/18, аналіз вказаних положень актів цивільного законодавства дає підстави для висновку, що при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов`язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, що дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу.

Банк зобов`язаний інформувати користувача про всі операції з використанням платіжного засобу, а платник зобов`язаний повідомляти банк про всі оспорювані ним операції, здійснені з використанням електронного платіжного засобу. Крім того, у випадку повідомлення користувачем банку про платіжні операції, які він не використовував, банк зобов`язаний вжити заходів щодо збереження залишку коштів користувача та провести ретельне розслідування таких фактів і повідомити користувача про його наслідки.

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 753/16954/16-ц, від 01 липня 2020 року у справі № 712/9107/18,  від 21 квітня 2021 року у справі № 751/6050/18, від 27 січня 2021 року у справі № 210/1242/18,  сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів

Частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи не підтверджується, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції від його імені, а як вже зазначалося вище, сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої  конфіденційної інформації.

Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку.

За встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що є доведеним факт несанкціонованого списання грошових коштів з рахунків позивача, а відповідач не надав суду доказів на підтвердження вчинення позивачем дій чи бездіяльності, які  сприяли втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою.

Отже, наявні підстави для задоволення позову.

Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.  

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду 10 квітня 2019 року у справі № 524/3979/16-ц та від 10 липня 2019 року в справі  № 522/22780/15-ц, оскільки висновки суду касаційної інстанції у наведених справах не суперечать висновкам суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 14 вересня 2023року

Головуючий :                                                Гордійчук С.О.

Судді :                                                         Боймиструк С.В.

                                        Шимків С.С.