ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а-1636/1908-2010 р

13 грудня 2010 року Суддя Козівського районного суду

Тернопільської області

ОСОБА_1

розглянувши в порядку скороченого провадження в смт. Козові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі про визнання дій незаконними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії,-

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2010 року позивачка ОСОБА_2 звернулася в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії за період останніх шість місяців з дня подання заяви, з урахуванням раніше сплачених сум.

Посилається на те, що набувши статус дитини війни, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», вона має право на одержання пенсії, підвищеної на 30 % мінімальної пенсії за віком із 01 січня 2007 року. Однак, відповідачем вказану вимогу закону не було виконано, у 2007 році надбавка не виплачувалася, в 2008 - 2009 роках, та по даний час така надбавка виплачувалася позивачці не в повному обсязі.

Просить суд визнати дії відповідача незаконними, зобов’язати перерахувати та виплатити їй пенсію з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період останніх шість місяців з дня подання заяви, з врахуванням виплачених сум. Судові витрати покласти на відповідача.

Представник відповідача надіслав до суду письмове заперечення, в якому відносно позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні, оскільки Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195 передбачено, що фінансування виплат за цим Законом проводиться із Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, та будь-яких порушень законодавства з боку Пенсійного Фонду України немає. Законодавством України визначено, що фінансування ст. 6 Закону № 2195 проводиться з Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного Фонду України.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що вказаний адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 народилася 22 червня 1939 року, що підтверджується копією паспорту громадянина України, є пенсіонером за віком та має статус дитини війни, що стверджується пенсійним посвідченням та не заперечується відповідачем.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195, дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195 в редакції від 19 грудня 2006 року передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195 ).

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195 встановлено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно – правовими актами.

Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195 була призупинена. Рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 п.12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнано неконституційним. Таким чином, положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» втратив свою чинність з 09 липня 2007 року, тобто з моменту прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення.

Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195 викладено в новій редакції, відповідно до якої, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни – п. 41 розділу II Закону. Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано неконституційним. Таким чином, положення пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» втратив свою чинність з 22 травня 2008 року, тобто з моменту прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про неконституційність.

Рішення Конституційного суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, які визнані неконституційними, є обов’язковим до виконання на території України, остаточним та не може бути оскаржене.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09 липня 2003 року мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Протягом 2007 року позивачка не отримувала надбавку, як дитина війни, у січні – березні 2008 року здійснювалась у розмірі 47 грн., квітні – червні 2008 року – 48 грн. 10 коп., липні – вересні 2008 року – 48 грн. 20 коп., жовтні – грудні 2008 року, та у 2009-2010 роках – 49 грн. 80 коп. щомісячно, про що відповідачем надано довідку № 1992 від 02 грудня 2010 року.

Відповідно до п.п. 7 п. 2.2 «Положення про управління Пенсійного фонду в районах, містах і районах у містах», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року, управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на невиплату 30-ти відсоткової надбавки до пенсії через відсутність фінансування з державного бюджету, оскільки статтею 46 Конституції України, передбачено право громадян на соціальний захист. Щомісячна доплата до пенсії дітям війни є формою реалізації даного конституційного права позивачки, як дитини війни. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Відсутність у державному бюджеті коштів, не може бути підставою для порушення права позивачки на соціальний захист, у тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом, та реалізація даного права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії як на причину невиконання, покладених на нього зобов’язань не є доказом законності такої невиплати, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Таким чином, аналізуючи зібрані у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд приходить до переконання про доведеність позовних вимог позивачки та вважає, що вони підлягають задоволенню, оскільки в даному випадку мають місце порушення прав позивачки ОСОБА_2, які підлягають захисту шляхом зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі провести нарахування та виплату позивачці передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з врахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум за останні шість місяців з дня подання заяви, з 06 червня 2010 року по 06 грудня 2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 17, 18, 71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 162, 163, 167, 183-2, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 22, 64, п. 1,6 ст. 92, ч. 2 ст. 152 Конституції України, рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/ 2007, рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, ст.ст. 1, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195, п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21 січня 1993 року «Про державне мито» суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі про визнання дій незаконними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії – задоволити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі щодо невиплати ОСОБА_2 державної соціальної допомоги, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі провести нарахування та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195, за період з 06 червня 2010 року по 06 грудня 2010 року включно, з урахуванням врахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та раніше сплачених сум.

Витрати по оплаті судового збору в розмірі 3 /три/ грн. 40 коп. компенсувати ОСОБА_2 за рахунок Державного бюджету України.

Постанова суду підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Козівський районний суд Тернопільської області протягом 10 днів з дня отримання копії даної постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: підпис

З оригіналом: вірно