РІШЕННЯ                                    

                                                                            ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                         Справа №2- 58/09

                                                                   (повне)

5 березня 2009р.                                                                                                    м. Вінниця

            Вінницький районний суд Вінницької  області

            в складі головуючого: Ганкіної І.А.

             при секретарі : Шуляк Т.А.            

      Розглянувши у відкритому судовому  засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину;

      Позовом ОСОБА_2 до  ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування ? частини будинку та визнання права власності на ? частину будинку в ідеальних долях, -

                                                    Встановив:

      ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину.

      ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом  до  ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування ? частини будинку та визнання права власності на ? частину будинку в ідеальних долях.

      Позовні вимоги були об»єднані в одне провадження ухвалою суду від 23.12.2008р.

      В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1  свій позов підтримала, зустрічний не визнала та суду показала, що в 1994р. зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 Від шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 01.09.2003р. шлюб між подружжям було розірвано і спільне проживання сторін було припинено. Дитина залишилася проживати з позивачкою.  Після припинення спільного проживання  відповідач добровільно запропонував вчинити дарування 1)2 будинку АДРЕСА_1, що належав бувшому подружжю, як набутий у шлюбі і 9.09.2002р. уклав договір дарування, за яким подарував частку даного будинку позивачці по справі. При цьому дарування було вчинено без будь яких умов і питання про аліментні забов»язання при цьому сторони не вирішували. Після розірвання шлюбу відповідач надавав гроші на утримання сина добровільно, однак з кінця 2008р. припинив грошове утримання сина, в зв»язку з чим позивачка була змушена звернутися до суду з позовом, який підтримує в повному обсязі. В зустрічному позові просить відмовити, так як при вчиненні дарування питання про аліменти на дитину сторонами не вирішувалося.

     Представник відповідача ОСОБА_3  позов ОСОБА_1 визнав частково, зустрічний позов ОСОБА_2 підтримав та суду показав, що відповідач(він же позивач)  ОСОБА_2 визнає, що ОСОБА_3 є його сином та згоден сплачувати аліменти на дитину, однак у мінімальному розмірі, так як не має на даний час ніяких доходів, існує на доходи своєї теперішньої дружини та утримує двох пристарілих членів сім»ї. Суду показав, що за час перебування у шлюбі з позивачкою подружжя набуло у власність будинок АДРЕСА_1, згідно договору купівлі-продажу від 19.07.2001р. Після того, як стосунки між подружжям погіршилися, вони вирішили добровільно розділити належне їм майно та уклали у нотаріуса угоду за якою позивачці було видано свідоцтво про право власності на одну другу даного будинку. Решту будинку ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 за договором дарування від 9.09.2002р. При цьому, даний договір дарування було укладено в наслідок усної угоди між подружжям. за яким свою частину будинку відповідач передав у дарунок ОСОБА_1 в рахунок погашення аліментного забов»язання. Дана умова виконувалася обома сторонами, однак оскільки позивачка звернулася до суду за стягненням аліментів, ОСОБА_2 вважає, що ОСОБА_1 порушила їх домовленість, а тому договір дарування підлягає до розірвання, шляхом визнання недійсним.

       Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне:

        В 1994р. ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 Від шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3, що підтверджує відповідне свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_1 від 18.10.195р.

       1.07.2001р. під час перебування сторін у шлюбі ОСОБА_2 уклав договір купівлі- продажу за яким набув у власність будинок АДРЕСА_1.

      Після того, як стосунки між подружжям погіршилися, сторони вирішили добровільно розділити належне їм майно та уклали у нотаріуса угоду за якою позивачці було видано свідоцтво про право власності на одну другу даного будинку від 22.08.2002р.

      Решту будинку тією ж часткою ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 за договором дарування від 9.09.2002р.

      З огляду даного договору дарування визначення, що даний дар було здійснено під умовою, а саме, під умовою забезпечення аліментного забов»язання відносно утримання дитини ОСОБА_3   не вбачається.

      01.09.2003р. шлюб між подружжям було розірвано і спільне проживання сторін було припинено.

     Дитина залишилася проживати з матір»ю, що визнано сторонами, а тому в силу ст.61 ЦПК України доказування не потребує.

      Матеріальну допомогу на утримання сина, ОСОБА_2 надавав добровільно, однак з кінця 2008р. отримання коштів на утримання дитини було припинено.

       Ст. 180 Сімейного Кодексу України визначає обов"язок батьків утримувати свою непрацездатну дитину.

 Право на отримання аліментів має той з подружжя ,на утриманні якого знаходиться дитина.

Факт знаходження дитини на утриманні матері підтверджує вищезазначена довідка комітету микрорайону «Набережний» від 5.08.2008р. за №1036.

Визначаючись щодо можливості стягнення з відповідача зазначених сум аліментів, суд виходить з того, що  ст.181 СК України надає право тому з батьків, хто утримує дитину вимагати в суду присудження аліментів в частці від доходу її матері чи батька, і (або) у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів, заявлений позивачкою суд вважає достатнім та можливим для сплати ОСОБА_2,  а тому вимога ОСОБА_1 щодо стягнення аліментів в розмірі 1)4 частини всіх видів доходів, але не менш  30 процентів прожиткового мінімуму певного віку дитини підлягає до повного задоволення.

Щодо вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування ? частини будинку та визнання права власності на ? частину будинку в ідеальних долях, суд виходить з того, що за ст.190 СК України право на отримання аліментів може бути припинено в зв»язку з переходом до дитини права на нерухоме майно.

Однак, вказаний договір дарування посвідчує факт передачі майна не дитині, а ОСОБА_1, що суперечить суті та вимогам зазначеної статті.

Крім того, згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду тексту договору дарування від 09.09.2002р.  визначення, що даний дар було здійснено під умовою, а саме, під умовою забезпечення аліментного забов»язання відносно утримання дитини ОСОБА_3   не вбачається.

Інші докази укладення такої угоди суду також не надані, а тому. суд вважає, що дана вимога суду не доведена та до задоволення не підлягає.  

Керуючись ст.ст181,182,184,190  СК України, ст.ст.15,30,60,61,214,21,232 ЦПК України, -          

                                                               Вирішив:

             Позовні вимоги задовільнити частково.

              Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець АДРЕСА_3,  приватного підприємця, жителя  АДРЕСА_2 та області на користь ОСОБА_1   на утримання дитини ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі ? частини всіх видів доходів,  але не менш 30 процентів прожиткового мінімуму певного віку дитини починаючи з 24.11.2008р., до досягнення дитиною повноліття.

       Стягнути з ОСОБА_2  державне мито в сумі 51 грн. та послуги ІТЗ в сумі 7 грн.50 коп. на користь держави.      

        В задоволенні позову   ОСОБА_2 до  ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування ? частини будинку та визнання права власності на ? частину будинку в ідеальних долях відмовити.

          Рішення суду може бути оскаржено  до  Апеляційного суду Вінницької області  через Вінницький районний суд  шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення  рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України шляхом подачі апеляційної скарги в строк передбачений для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Суддя