Справа № 588/980/23

Провадження № 2/588/203/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2023 року                                                        м. Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області у складі: головуючого судді Огієнка О.О., за участю: секретаря судових засідань Лободи Т.С., відповідачки ОСОБА_1 , представника відповідачки ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_3 у травні 2023 року звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що відповідачка звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву № б/н від 22.10.2012. При підписанні анкети-заяви відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом із «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Відповідно до виявленого бажання відповідачці було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який у подальшому збільшився до 29000,00 грн. Для користування кредитним картковим рахунком відповідачці було видано кредитну картку.

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі надавши відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та у межах кредитного ліміту.

Відповідачка не виконала взяте на себе зобов`язання за договором не надавши кошти для погашення заборгованості розмір якої, згідно розрахунку позивача, станом на 20.03.2023 складає 35563,72 грн.

У зв`язку з наведеним, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 22.10.2012 у розмірі 35563,72 грн, а також судові витрати у розмірі 2684,00 грн.

Ухвалою суду від 11.05.2023 було відкрито провадження у даній справі та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін.

16.07.2023 представником відповідачки адвокатом Сумцовим Є.С. були подані письмові пояснення щодо заявленого позову, у яких останній вказав, що 06.07.2022 відповідачка звернулася до відділення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та повідомила про обставини щодо списання без її участі та відома коштів з її карткового рахунку в розмірі 28051,56 грн зі списанням комісії у розмірі 975,47 грн. Також 06.07.2022 відповідачка звернулася із заявою про вчинення злочину до відділення поліції №1 (м. Тростянець) Охтирського РВП ГУНП в Сумській області в якій повідомила про обставини несанкціонованого доступу до її карткового рахунку в результаті чого з її кредитної картки було здійснено переказ коштів без її відома. За вказаною заявою було відкрито кримінальне провадження №12022200540000042 за статтею 190 КК України у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами. Таким чином відповідачка виконала вимоги закону та невідкладно повідомила банк про платіжну операцію, яка нею не виконувалася. Сума нарахованого позивачем боргу відповідачки відповідає сумі, яка незаконно була перерахована з її рахунку невідомими особами та саме на цю суму банком було нараховано відсотки. Іншої заборгованості за власними зобов`язаннями, що не пов`язані із оспорюванню сумою, у відповідачки перед банком немає. Тому представник відповідачки просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

14.08.2023 представником позивача на виконання ухвали суду про витребування доказів було надано інформацію щодо усіх звернень ОСОБА_1 по факту вчинення відносно неї шахрайських дій невідомими особами, а саме переказу коштів з її картки 06.07.2022 у розмірі 28051,56 грн у тому числі звернень щодо блокування карткового рахунку. Зокрема представник позивача вказав, що: операцію було проведено 06.07.2022 о 11 год 18 хв. на суму 28887,47 грн, з картки № НОМЕР_1 ; канал проведення операції – лігпей; тип проведення операції – Приват24 Р2Р; для проведення операції вводилися дані картки – номер картки, cvv код, термін дії; фінансовий номер знаходився у клієнта; операцію проведено через довірений пристрій; як шахраям вдалося провести транзакції – клієнту телефонували, питали дані нібито карти заблокують, клієнт відправила кошти на карту іншого банку, клієнт дані передала, нажимала усі кнопки, які казали, не зафіксовано вхід з нетипового пристрою в аккаунт Приват24; переказ було проведено на карту № НОМЕР_2 – МоноБанк (а.с. 104).

15.08.2023 представниця позивача подала заперечення на письмові пояснення представника відповідачки в яких вказала, що 06.07.2022 до банку надійшло платіжне доручення клієнта про переказ коштів у розмірі 28051,56 грн. Ініціатором переказу є власник карткового рахунку, переказ ініційовано з використанням держателем електронного платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг, що не суперечить вимогам ст. 21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Даний платіж ініційований клієнтом через інтернет, а саме шляхом введення інформації про номер картки, термін її дії та CVV код та проходженням успішної авторизації. Кожна транзакція забезпечена захистом від шахрайський дій, а саме проходження клієнтом авторизації, тобто введення реквізитів картки, які дають можливість ідентифікувати клієнта та картковий рахунок, та додаткове підтвердження операції шляхом введення одноразового ОТР-паролю (коду авторизації), який надсилається банком на мобільний телефон клієнта, який зареєстрований ним у банківській системі. Тобто для підтвердження операції відповідачкою отримано та введено одноразовий ОТР-пароль, який і завершив транзакцію. У разі збігу пароля з відправленим клієнту банк перевіряє номер мобільного телефону клієнта, а саме: чи зареєстрований він у системі Приват24 і/або Mobile Banking. Якщо номер мобільного телефону зареєстрований і збігається з номером телефону клієнта, вважається, що клієнт прийняв умови публічного договору, розміщеного у відповідному розділі Умов та правил, згідно з яким клієнту надаватимуться затребувані ним послуги. Сторони визнають ОТР-пароль, що збігся, електронним підписом клієнта. Тобто посилання відповідачки на те, що коштами заволоділи співробітники банку або шахраї є необґрунтованими, оскільки кожна операція забезпечена авторизацією та ОТР-паролі для входу в комплекси та підтвердження платежів надсилалися на її номер мобільного телефону та доступні були тільки відповідачці. На даний час у кримінальному провадженні жодну особу не було визнано винною у вчиненні злочину у судовому порядку. Відповідачка у свою чергу має право стягнути суму відшкодування з винних осіб установлених у кримінальному порядку. Тому представниця позивача просить суд задовольнити вимоги банку у повному обсязі.

У судове засідання представник позивача не з`явився, але в позовній заяві просив справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідачка та її представник у судовому засіданні проти позову заперечили пославшись на обставини викладені у письмових поясненнях, просили відмовити позивачу в задоволенні позову. Також відповідачка ствердила, що 06.07.2022 їй телефонував представник банку та просив підтвердити, що дійсно картки належать їй. Вона це підтвердила, але не повідомляла ніяких кодів. Після цього розмова закінчилася. Вона одразу зайшла у Приват24 та виявила відсутність грошей на рахунку. Того ж дня вона звернулася до відділення «ПриватБанк» та отримала нову картку.

Крім того, представник відповідачки подав докази на підтвердження розміру понесених відповідачкою витрат на правничу допомогу, які просив стягнути з позивача.

Заслухавши пояснення відповідачки та її представника, дослідивши матеріали справи та матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022200540000042 від 07.07.2022, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що між сторонами мають місце цивільні правовідносини, пов`язані зі спорами про виконання зобов`язань, які виникли за кредитним договором, позов частково обґрунтований і підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг № б/н від 22.10.2012, згідно із якою отримала кредит у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с. 14).

У вказаній анкеті-заяві зазначено, що разом із Пам`яткою клієнта, Умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, вони складають договір про надання банківських послуг, примірник якого відповідачка отримала для ознайомлення в письмовому вигляді.

Розмір кредитного ліміту неодноразово змінювався, що вбачається з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки (а.с. 12).

Для користування кредитними коштами відповідачці було видано кредитні картки: №  НОМЕР_3 дата відкриття 10.04.2013 з терміном дії до 06/16 (карта Універсальна); №  НОМЕР_4 дата відкриття 20.09.2013 з терміном дії до 09/17 (карта Універсальна з фото); №  НОМЕР_5 дата відкриття 08.07.2017 з терміном дії до 07/21 (карта Універсальна); №  НОМЕР_5 дата відкриття 01.09.2017 з терміном дії до 07/21 (карта Універсальна); №  НОМЕР_6 дата відкриття 08.07.2019 з терміном дії до 04/23 (карта Універсальна); № НОМЕР_7 дата відкриття 06.07.2022 з терміном дії до 03/24 (картка Універсальна); № НОМЕР_1 дата відкриття 12.01.2021 з терміном дії до 11/24 (картка Універсальна) (а.с. 13).

Із виписки про рух коштів по картковому рахунку вбачається, що відповідачка починаючи з 10.04.2013 користувалася кредитними коштами, зокрема знімала готівку, переводила кошти на інші рахунки, оплачувала покупки у магазинах (а.с. 54-57).

Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідачка належним чином не виконувала, що створило заборгованість розмір якої, згідно розрахунку позивача, станом на 20.03.2023 складає 35563,72 грн. Вказаний розмір заборгованості складається з наступного: 28699,70 грн – заборгованість за кредитом; 6864,02 грн – заборгованість за відсотками (а.с. 5-11).

Також до позовної заяви представником позивача додано паспорт споживчого кредиту, яким передбачені умови кредитування в залежності від типу кредитного продукту що надається АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 15-19).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд не погоджується із доводами позивача про те, що анкета-заява №б/н від 22.10.2012 разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами» складає договір про надання банківських послуг, з огляду на таке.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Протокольною ухвалою суду було відмовлено позивачу в огляді офіційного веб-сайту АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з огляду на положення ст. 85 ЦПК України, відповідно до яких письмові, речові та електронні докази, які не можна доставити до суду, оглядаються за їх місцезнаходженням. У порядку, передбаченому цією статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту. У разі необхідності для проведення такого огляду суд може залучити спеціаліста.

Отже підставою для огляду, встановлення та фіксування змісту електронних доказів, які знаходяться, зокрема, на веб-сайті є неможливість доставити їх до суду.

Зважаючи на те, що позивачем до позовної заяви було долучено роздруковані Умови та правила надання банківських послуг, які були досліджені у судовому засіданні, тому відсутні підстави для огляду веб-сайту.

Також суд враховує, що Витяг з «Умов та Правил надання банківських послуг», а також Витяг з «Тарифів», які були додані позивачем до позовної заяви на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог не містять підпису відповідачки, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 22.10.2012 шляхом підписання анкети-заяви.

Крім того, суд не приймає як складову частину кредитного договору укладеного між позивачем та відповідачкою паспорт споживчого кредитування, оскільки ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Такі висновки суду щодо застосування норм права відповідають висновкам Верховного Суду викладеним у постанові у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 року у справі №393/126/20.

Таким чином, зміст укладеного сторонами договору та умови кредитування відображенів анкеті-заяві, яку підписала ОСОБА_1 . У вказаній анкеті-заяві сторонами не узгоджено розмір відсотків за користування коштами.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Відтак вимоги позивача щодо стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками за користування кредитом не підлягають задоволенню.

Разом з тим, зважаючи на установлені судом обставини про те, що відповідачка користувалася кредитними коштами, наданими їй АТ КБ «ПРИВАТБАНК», однак фактично отримані та використані кошти в добровільному порядку не повернула, тому з відповідачки підлягає стягненню заборгованість за фактично отриманою сумою кредитних коштів.

Доводи відповідачки про те, що кошти з карткового рахунку були списані без її участі та відома суд відхиляє, оскільки такі обставини спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

Зокрема, як зазначав суд вище, згідно відомостей наданих представником позивача операцію щодо зняття коштів з карткового рахунку відповідачки було проведено 06.07.2022 о 11 год 18 хв. на суму 28887,47 грн, з картки № НОМЕР_1 та для проведення цієї операції вводилися дані картки – номер картки, cvv код, термін дії. Фінансовий номер знаходився у клієнта. Операцію проведено через довірений пристрій (а.с. 104).

Також за клопотанням представника відповідачки було витребувано матеріали кримінального провадження зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12022200540000042 від 07.07.2022 за заявою ОСОБА_1 по факту заволодіння шляхом обману грошовими коштами, що знаходились на банківському рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Згідно вказаних матеріалів, допитана в ході досудового розслідування потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що 06.07.2022 близько 11 години їй зателефонував невідомий чоловік, який представився представником АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та повідомив, що заблокує її банківський рахунок, якщо вона не відповідатиме на запитання та відмовиться від процедури підтвердження того, що вона є власницею рахунку. Також цей чоловік повідомив, що для того щоб не були заблоковані її банківські картки необхідно повідомити йому цифри, які їй надійшли в той час у смс повідомленні на телефон, що вона і зробила. Після цього вона виявила що гроші з її рахунку були переведені на невідомий рахунок (а.с. 162).

Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

За змістом пунктів 5-8, 11 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління Національного банку України від 5 листопада 2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.

Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.

Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Згідно п. 33.3 ст. 33 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», платник зобов`язаний відшкодувати шкоду, заподіяну банку або іншій установі - учаснику платіжної системи, що його обслуговують, внаслідок недотримання цим платником вимог щодо захисту інформації і проведенням незаконних операцій з компонентами платіжних систем (платіжні інструменти, обладнання, програмне забезпечення тощо). При цьому банк або інша установа - учасник платіжної системи, що обслуговує платника, звільняється від відповідальності перед платником за проведення переказу.

Отже, зважаючи на установлені судом обставини про те, що відповідачка своїми діями сприяла незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, тому саме на неї покладається ризик збитків від здійснення даної операції.

Після установлення у кримінальному провадженні особи, яка незаконно заволоділа коштами відповідачки, остання зможе заявити до такої особи цивільний позов про відшкодування завданих їй збитків.

Таким чином, вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2684, 00 грн.

Оскільки позовні вимоги судом задоволені на 80,70%, отже витрати позивача на оплату судового збору мають бути стягнуті з відповідачки пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що враховуючи сплачену суму судового збору становить 2165 грн 99 коп.

Вирішуючи питання про стягнення з позивача понесених відповідачкою судових витрат, пропорційно розміру задоволених позовних вимог,які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн, суд враховує таке.

Відповідно до положень статті 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник відповідачки в обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу подав: договір про надання правової допомоги від 23.06.2023; додаток № 1 до договору про надання правової допомоги від 23.06.2023; ордер на надання правової допомоги адвокатом Сумцовим Є.С. від 27.06.2023; акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 07.09.2023, квитанцію від 07.09.2023 про перерахування відповідачкою адвокату Сумцову Є.С. коштів за надання правової допомоги в розмірі 6000,00 грн.

Указані докази підтверджують факт понесення ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір в сумі 6000,00 грн.

Зважаючи на обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціну позову, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним зі складністю справи та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2020 року у справі № 143/173/19 (провадження № 61-16088св19) зроблено висновок, що: «згідно з частинами п`ятою, шостою статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами».

Також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц суд звернув увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Стороною позивача не було заявлено клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги представника відповідачки та не доведено неспівмірність таких витрат.

Таким чином, оскільки позов підлягає задоволенню частково, з позивача на користь відповідачки підлягають стягненню фактично понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, пропорційно розміру задоволених позовних вимог,що становить 1158,00 грн.

Керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 22.10.2012 у розмірі 28699 (двадцять вісім тисяч шістсот дев`яносто дев`ять) грн 70 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» кошти на відшкодування судових витрат по оплаті судового збору в розмірі 2165 (дві тисячі сто шістдесят п`ять) грн 99 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 кошти на відшкодування витрат на отримання професійної правничої допомоги у розмірі 1158 (одну тисячу сто п`ятдесят вісім) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

позивач – Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», адреса місцезнаходження: вул.Грушевського, буд. 1 Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570;

відповідачка – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_8 виданий Тростянецьким РВ УМВС України в Сумській області 11.09.1996, РНОКПП НОМЕР_9 .

Повне рішення суду складено 12.09.2023.

Суддя                                                                         О. О. Огієнко