Справа № 727/1655/23

                                                       Провадження № 2/727/574/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2023 року Шевченківський районний суд м. Чернівці у складі:

головуючого судді Гавалешка П.С.,

за участю секретаря судового засідання Рудої І.В.,

розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю  «Фінансова компанія «Прайм Альянс»  до ОСОБА_1 ,   ОСОБА_2   про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» (далі - ТзОВ «ФК Прайм Альянс») з позовом до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в якому просить стягнути в солідарному порядку з останніх на свою користь - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, а саме – 249 548,00 грн та 865 452, 53 грн індексу інфляції. В загальній сумі 1 115000, 53 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 09.07.2008 року між ВТБ Банк правонаступником якого є АТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №279/07/08Ра/к, відповідно до якого останній надав ОСОБА_1 кредит в сумі 97 000 доларів США зі строком користування до 08.07.2015 року.

09.07.2008 року між ВТБ Банк правонаступником якого є АТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 та позичальником було укладено договір поруки №279/07/08Ра/п, відповідно до якого останній ОСОБА_2 поручається перед банком за виконання позичальником зобов`язань щодо повернення кредиту за договором №279/07/08Ра/к від 09.07.2008 року.

09.07.2008 року між банком та позичальником було укладено договір застави відповідно до у мов якого предметом застави є автомобіль марки BMW модель X5.

27.08.2015 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ ФК «Довіра та гарантія» було укладено договір відступлення права вимоги № 270815, купівлі-продажу майнових прав, відповідно до якого останній став єдиним власником всіх прав вимоги за зазначеними кредитними договорами.

Рішенням Шевченківського районного суду м Чернівці від 08.05.2018 року, було задоволено заяву про заміну стягувача ПАТ «ВТБ Банк» на правонаступника ТОВ Фінансова Компанія Довіра та гарантія прав кредитора по кредитному договору №279/07/08Ра/к від 09.07.2008 року у виконавчому провадженні по примусовому виконанню рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 10.12.2014 року.

29 січня 2019 року між ТОВ ФК Довіра та Гарантія» та ТОВ ФК Прайм Альянс» укладено договір факторингу № 29/01/19-1 від 29 січня 2019 року відповідно до якого за вказаним договором право вимоги перейшло до ТОВ «Прайм Альянс»

Позивач керуючись статтею 625 ЦК України та посилаючись на те, що відповідачі не погасили наявну у них заборгованість за кредитними договорами, право вимоги по яких він набув, просить суд позов задовольнити.

Ухвалою суду від 28 лютого 2023 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі з розглядом справи у загальному провадженні.

25 квітня 2023 року позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог: а саме: в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 3% річних за договором №279/07/08Ра/к та договором №279/07/08Ра/п від 09 липня 2008 року за період з 01 лютого 2017 року по 23 лютого 2022 року в розмірі 21 818 доларів США 46 центів, що еквівалентно курсу гривні на день подачі позову 797 870 54 грн. та судові витрати по сплаті судового збору, тобто в частині стягнення індексу інфляції позивач відмовився від вказаних вимог.

Ухвалою суду від 02 травня 2023 року було прийнято заяву представника позивача про зменшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 22 травня 2023 року було закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Представник відповідачів у поданому відзиві позовні вимоги не визнав. Посилаючись на те, що оскільки позивач внаслідок пропуску строку позовної давності втратив право на звернення з позовом про стягнення основної заборгованості, в зв`язку з чим не набувши права на нарахування 3% річних, просить суд в задоволенні позову відмовити.

Позивач своїм правом на подачу відповіді на відзив не скористався.

В судове засідання, яке було призначене на 04 вересня 2023 року, після дослідження письмових доказів у справі, представник позивача не з`явився, надавши суду заяву з проханням закінчити розгляд справи у їх відсутності.

Представник відповідачів надав суду 04 вересня 2023 року аналогічну заяву, про закінчення розгляду справи у їх відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що  09 липня 2008 року між ВТБ Банк правонаступником якого є АТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №279/07/08Ра/к, відповідно до якого останній надав ОСОБА_1 кредит в сумі 97 000 доларів США зі строком користування до 08.07.2015 року. Відповідно до умов договору за користування кредитними коштами, відповідач ОСОБА_1 зобов`язаний був сплатити проценти у розмірі 13,5% річних.

09.07.2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно умов якого, ОСОБА_2 поручається за виконання ОСОБА_1 зобов`язань по кредитному договору №279/07/08/Ра/к від 09.07.2008 року.

Відповідно до ухвали Шевченківського районного суду від 25 квітня 2019 року (справа№727/7980) замінено стягувача у справі №727/2-7980/13 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на його правонаступника – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс».

Крім того встановлено, що 10 грудня 2014 року Апеляційним судом Чернівецької області було частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці у справі № 727/2-7980/13 від 25 серпня 2014 року і ухвалено рішення про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованість за Кредитним договором № 279/07/08/Ра/к від 09 липня 2008 року у розмірі 143 646,10 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 14 липня 2014 року становить 1 642 946,93 гривень.

З розрахунку, наданого позивачем вбачається, що ТОВ « ФК «Прайм Альянс», як правонаступником ПАТ «ВТБ Банк» було нараховано 3 відсотки річних на суму заборгованості, яка визначена рішенням Апеляційним судом Чернівецької області від 10.12.2014 року за період з 01 лютого 2017 року по 23 лютого 2022 року, що становить суму - 21818,46 доларів США 3% річних, що еквівалентно гривні за курсом на день подання позовної заяви – 797870,54 грн., просить стягнути солідарно з відповідачів.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 24 грудня 2019 року залишено в силі ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 жовтня 2019 року у справі №727/7980/13-ц, якою було відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» про видачу дубліката виконавчого документу та поновлення строку на його пред`явлення до примусового виконання.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 631 ч.2 ЦК України визначає, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до статті 625 ЦК України мірою відповідальності боржника за прострочене виконання грошових зобов`язань є інфляційні втрати від суми боргу та нараховані збитки у розмірі 3 % річних, оскільки вони є способом захисту майнових прав, у тому числі відшкодування збитків.

Ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності

У позовній заяві позивач зазначає, що 10 грудня 2014 року Апеляційним судом Чернівецької області було частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці у справі № 727/2-7980/13 від 25 серпня 2014 року і ухвалено рішення про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованість за Кредитним договором № 279/07/08/Ра/к від 09 липня 2008 року у розмірі 143 646,10 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 14 липня 2014 року становить 1 642 946,93 гривень.

У зв`язку з невиконанням вказаного рішення суду, ТОВ «Прайм Альянс», як правонаступник ПАТ «ВТБ Банк» було нараховано 3 відсотки річних та інфляційні втрати на суму заборгованості, яка визначена рішенням Апеляційним судом Чернівецької області від 10.12.2014 року за період з лютого 2017 року по лютий 2022 року.

Позивач нараховує 3 відсотки річних на суму заборгованості, визначена в рішенні Апеляційним судом Чернівецької області від 10.12.2014 року.

Поряд з тим, як вбачається з Ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 жовтня 2019 року у справі №727/7980/13-ц в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» про видачу дубліката виконавчого документу та поновлення строку на його пред`явлення до примусового виконання відмовлено.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до  ч.4,  ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно з ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Відповідно до ч.6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

З огляду на вказане, виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, а дотримання строку пред`явлення виконавчого документу до виконання є обов`язковою умовою примусового виконання зобов`язання.

Пропущення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання позбавляє права кредитора на примусове виконання зобов`язання.

Враховуючи, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, то пропущення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є позбавлення права на судовий захист, а відтак позбавлення права на примусове стягнення грошових коштів за кредитним договором.

Отже, враховуючи вищевказане суд приходить до наступного.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Натуральним зобов`язанням (obligatio naturalis) є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном. Конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Кредитор в натуральному зобов`язанні не має права нараховувати 3 % річних та інфляційні втрати, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 757/44680/15-ц (провадження № 61-32171сво18).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 757/44680/15-ц (провадження № 61-32171сво18) зазначено, що «в постанові Верховного Суду України від 26 квітня 2017 року у справі № 3-1522гс16 зроблено висновок, що «зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК), а тому 12 квітня 2016 року (дата здійснення розрахунку за виконані роботи) і є датою, коли зобов`язання припинилося. Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим. Зважаючи на викладене, висновок суду першої інстанції про сплив позовної давності за вимогами про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних у зв`язку зі спливом строку за вимогою про стягнення основного боргу - помилковий, оскільки інфляційні та річні не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК України». У справі № 3-1522гс16 між сторонами не існувало натурального зобов`язання і тому висновок у справі № 3-1522гс16 не може бути застосований у справі, що переглядається. У справі, що переглядається ПАТ «Родовід Банк» просило стягнути з відповідача 3 % річних від суми простроченої заборгованості за тілом кредиту за період з 04 червня 2014 року по 22 жовтня 2015 року. Оскільки рішенням Печерського районного суду міста Києва від 02 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 липня 2015 року, було відмовлено у задоволенні позову АТ «Родовід Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором від 25 грудня 2006 року № 15.3/СЖ-229.06.2 у зв`язку з пропуском позовної давності, то 3 % річних у справі, що переглядається, були нараховані до вимоги, яка існує в натуральному зобов`язанні».

Особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності (частина перша статті 267 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором (стаття 625 ЦК України).

Не допускається зарахування зустрічних вимог у разі спливу позовної давності (пункт 4 частини першої статті 602 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм, з урахуванням принципу розумності свідчить, що:

- натуральним зобов`язання (obligatio naturalis) є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, оскільки боржник заявив про застосування позовної давності і яка застосована судом, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном;

- задавненим зобов`язанням є зобов`язання, в якому стосовно задавненої вимоги спливла позовна давність, кредитор не пред`являє в судовому порядку позову про захист задавненої вимоги і боржник відповідно не заявив про застосування до неї позовної давності.

Пропущення строк пред`явлення виконавчого документу до виконання має аналогічні наслідки як і пропущення строк позовної давності – це позбавлення права на захист.

Винесення судового рішення є лише однією із стадій судового провадження, а тому додержання строку пред`явлення такого рішення до виконання є важливою умовою отримання судового захисту.

Суд, зважаючи на вказане, бере до уваги, що у випадку пропущення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, кредитора позбавлений права на примусовий захист, його право не може бути захищене в примусовому порядку.

У справі, що розглядаються встановлено, що предметом позову у даній справі є стягнення 3% річних від простроченої суми грошового зобов`язання за кредитним договором за 09.07.2008 року між ВТБ Банк правонаступником якого є АТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №279/07/08Ра/к, відповідно до якого останній надав ОСОБА_1 кредит в сумі 97 000 доларів США зі строком користування до 08.07.2015 року.

В додатку до позовної заяви позивачем додано розрахунки 3% річних.

Відповідно до Ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 жовтня 2019 року у справі №727/7980/13-ц в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» про видачу дубліката виконавчого документу та поновлення строку на його пред`явлення до примусового виконання відмовлено.

Таким чином, зобов`язання за кредитним договором №279/07/08Ра/к не може бути захищене в примусовому порядку, адже Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» пропустило строк на пред`явлення виконавчого листа до виконання та у поновленні цих процесуальних строків їм відмовлено.

Зважаючи на вказане, враховуючи те, що зобов`язання за кредитним договором № 279/07/08/Ра/к від 09 липня 2008 року не може бути захищене в примусовому порядку, тобто за своїми ознаками таке зобов`язання на час звернення із цим позовом є натуральним, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанія» Прайм Альянс» до   ОСОБА_1 , ОСОБА_2   про стягнення 3% річних, слід відмовити.

Керуючись 12, 13, 76-81, 141, 247, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Прайм Альянс» до   ОСОБА_1 , ОСОБА_2   про стягнення 3% річних  - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 11.09.2023 року

Cуддя П.С. Гавалешко