Постанова

Іменем України

08 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 569/14046/22

провадження № 61-7880св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Департамент патрульної поліції Національної поліції України,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 січня 2023 року під головуванням судді Бучко Т. М. та постанову Рівненського апеляційного суду від 11 травня 2023 року у складі колегії суддів Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Хилевича С. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути з відповідача на його користь завдану моральну шкоду в розмірі 2 000 000 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 31 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся на скорочений номер екстреного виклику поліції «102» з повідомленням, що автомобіль марки «Mercedes Sprinter» з реєстраційний номером НОМЕР_1 тривалий час перешкоджає виїзду його власного автомобіля з прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 .

На виклик приїхав екіпаж № 105 Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в Рівненській області ДПП), який встановивши факт порушення водієм автомобіля марки «Mercedes Sprinter» пункту 15.9(и) Правил дорожнього руху та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КУпАП, відмовились виносити постанову на власника транспортного засобу, оскільки не змогли встановити його особу.

Вказував, що протиправна бездіяльність працівників УПП в Рівненській області ДПП у неприпиненні адміністративного правопорушення, не притягненні винної особи до адміністративної відповідальності, мало наслідком порушення його прав і свобод, яке виявилося в неможливості подальшого пересування транспортним засобом.

Позивач вважав, що розчарування у протиправних діях державного органу завдала відчутної зміни його психологічного стану, виникнення недовіри до представників державних органів у цілому. Також він отримав моральні страждання (негативні емоції, нервування, стрес), що мало наслідком завдання моральної шкоди, яку він оцінює у 2 000 000 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рівненський міський суд Рівненської області рішенням від 16 січня 2023 року у задоволенні позову відмовив.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач не надав доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями заподіювача та шкодою, на яку він посилається.

Рівненський апеляційний суд постановою від 11 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 січня 2023 року залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що за результатами проведеної службової перевірки по даному факту в діях працівників УПП в Рівненській області ДПП не вбачається ознак дисциплінарного проступку, підстав для подальшої їх оцінки в межах Дисциплінарного статуту Національної поліції - немає.

Таким чином, поліцейські екіпажу УПП в Рівненській області ДПП вчинили всі необхідні дії покладені на них відомчими інструкціями та нормативно-правовими актами. Будь-яких доказів щодо наявності ознак їх протиправної бездіяльності матеріали справи не містять.

Отже, ОСОБА_1 не доведено завдання йому моральної шкоди разом із складовими елементами, необхідними для покладення цивільно-правової відповідальності з її відшкодування на Державу Україна, що в силу вимог статті 81 ЦПК України року було його процесуальним обов`язком.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 січня 2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 11 травня 2023 року, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

Заявник вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм статей 23, 1167, 1173, 1174 ЦК України у подібних правовідносинах.

Разом з тимкасаційна скарга мотивована тим, що з урахуванням пункту з) частини третьої статті 265-4 КУпАП і факту розташування транспортного засобу, який перешкоджав виїзду/в`їзду транспортному засобу позивача з прилеглої території на відстані значно меншій, ніж 10 метрів від виїзду з прилеглої території, зафіксованого працівниками патрульної поліції, вбачається кваліфікація даного правопорушення за частиною третьою статті 122 КУпАП та відповідно необхідність вчинення працівниками поліції тимчасового затримання транспортного засобу шляхом доставлення його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку з викликом евакуатора через чергового відповідного територіального органу Національної поліції, чого зроблено не було, що додатково підтверджує бездіяльність працівників поліції, протиправність їх дій, як фактор завдання позивачу моральної шкоди. Протиправна бездіяльність працівників УПП в Рівненській області ДПП у зв`язку з неприпиненням адміністративного правопорушення та непритягненні винної особи до адміністративної відповідальності, що мало наслідком порушення прав і свобод ОСОБА_1 .

Моральна шкода позивача полягає в тому, що він постійно нервував, психологічні напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок протиправної бездіяльності державного органу.

Суди попередніх інстанцій порушили вимоги статті 19 Конституції України, Закону України «Про Національну поліцію», Положення про Департамент патрульної поліції, затверджений наказом Національної поліції України від 06 листопада 2015 року № 73, розділи ХІІІ та ХІV наказу Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі».

Заявник посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 174/207/22, від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17.

Будь-яке порушення прав громадянина з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам і завжди призводить до моральних страждань.

Відзив на касаційну скаргу

У липні 2023 року Департамент патрульної поліції подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Зазначає, що позивачем не доведено факту вчинення протиправних дій (бездіяльності) інспектором патрульної поліції УПП в Рівненській області ДПП. Позивач не аргументує суті моральної шкоди, в чому вона виражається та заявлену ціну моральної шкоди, а лише обмежується загальним переліком можливого прояву моральних страждань.

У липні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відповідь на відзив на касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу задовольнити.

Аргументи, викладені у відповіді на відзив на касаційну скаргу, є аналогічними з аргументами касаційної скарги.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 28 червня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Рівненського міського суду Рівненської області.

Справа № 569/14046/22 надійшла до Верховного Суду 11 липня 2023 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 31 серпня 2022 року звернувся на скорочений номер екстреного виклику поліції «102» з повідомленням про порушення Правил дорожнього руху України. Поліцейський наряд УПП в Рівненській області ДПП прибув на місце події та виявив транспортний засіб «Mercedes Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що був припаркований із порушенням Правил дорожнього руху України. Оскільки водія на місці події не було, притягнути його до адміністративної відповідальності не вдалося.

31 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на дії поліцейських роти № 4 батальйону УПП в Рівненській області ДПП, за результатом розгляду якої прийнято рішення, що поліцейські діяли відповідно до повноважень, наданих законом, та в межах компетенції.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди вказаними органами діють правила частини шостої цієї статті - шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил передбачених зокрема статтями 1173, 1174 ЦК України.

У пункті 32 постанови від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що […застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування].

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 вказала, що […необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою].

Наявність цих умов у межах розгляду цивільної справи має довести позивач.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судами встановлено, що 31 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на дії поліцейських роти № 4 батальйону УПП в Рівненській області ДПП.

За результатами проведеної службової перевірки по даному факту в діях працівників УПП в Рівненській області ДПП не вбачається ознак дисциплінарного проступку, підстав для подальшої їх оцінки в межах Дисциплінарного статуту Національної поліції - немає.

Таким чином, поліцейські екіпажу УПП в Рівненській області ДПП вчинили всі необхідні дії покладені на них відомчими інструкціями та нормативно-правовими актами. Будь-яких доказів щодо наявності ознак їх протиправної бездіяльності матеріали справи не містять.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами факт завданої йому шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між діями (бездіяльністю) посадових осіб УПП в Рівненській області ДПП щодо розгляду звернення позивача до поліції та настанням шкоди.

Посилання в касаційній скарзі на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 174/207/22, від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки фактичні обставини справи, яка є предметом касаційного перегляду та у наведених заявником справах не є однаковими. При цьому, питання щодо відшкодування шкоди, яка завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади вирішується у кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених обставин справи. Судами попередніх інстанцій встановлено всі фактичні обставини справи, враховано доводи сторін, надано належну оцінку поданим сторонами доказам та правильно застосовано вищезазначені норми статей 23, 1173, 1174 ЦК України.

Доводи касаційної скарги про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм статей 23, 1167, 1173, 1174 ЦК України у подібних правовідносинах є безпідставними, оскільки є усталена практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, на яку посилається заявник та висновки якої застосовані судом апеляційної інстанції.

Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судами фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм матеріального закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 січня 2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 11 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров