Кропивницький апеляційний суд

№ провадження 11-кп/4809/594/23 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2023 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати у кримінальних справах у складі:

головуючого судді – ОСОБА_2 ,

суддів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі секретаря – ОСОБА_5 ,

прокурора – ОСОБА_6 ,

захисника – ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кропивницькому апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 10 серпня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Кіровоградського районного суду Кіровоградської області перебуває кримінальне провадження № 12022121040000692 від 08.11.2022, по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України.

В судовому засіданні, яке відбулось 10 серпня 2023 року суд за клопотанням прокурора в порядку ст. 331 КПК України продовжив дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 строком на шістдесят днів, тобто з 11 год. 00 хв. 10 серпня 2023 року по 11 год. 00 хв. 08 жовтня 2023 року включно з визначенням застави у тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в якості застави, що в грошовому еквіваленті становить 80 520 грн.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, які скоїв під час іспитового строку, вчинених повторно, умисно, з корисливих мотивів, до затримання офіційно не працював, не мав постійного джерела доходу, ці обставини дають суду підстави вважати, що перебуваючи на волі, обвинувачений може ухилитися від суду з метою уникнення покарання, а також може продовжити злочинну діяльність, оскільки є особою матеріально незабезпеченою та особою схильною до вчинення злочинів проти власності, а застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не забезпечить його належної процесуальної поведінки та попередження ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, обвинувачений ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просить змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт в певний час доби.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_8 зазначає, що прокурором не доведено існування ризиків, визначених ст. 177 КПК України. Зазначені прокурором у клопотанні ризики є уявними та не підтверджуються жодним доказом.

Також зауважує, що протягом 7 місяців судом не доведена його вина у вчиненні інкримінованих йому злочинах.

Також прокурор зазначив у клопотанні, що він офіційно не працює, але в державі оголошений військовий стан, а тому офіційно працевлаштуватись дуже важко. Між тим, він працював неофіційно, чим повністю забезпечував себе. Також його мати надавала підтримку, а тому вважає, що жодного ризику не існує.

На переконання обвинуваченого ОСОБА_8 , наразі він утримується під вартою безпідставно. Також бажає, щоб до нього застосувати положення ст. 616 КПК України, оскільки він має бажання піти служити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника у підтримку поданої апеляційної скарги, думку прокурора, яка заперечила проти задоволення апеляційних вимог у повному обсязі та просила ухвалу суду першої інстанції залишити без зміни, дослідивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги обвинуваченого, колегія суддів приходить до наступного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, суд першої інстанції зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 КПК України на суд покладено такий самий обов`язок, а саме - повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Колегія суддів за результатами апеляційного перегляду ухвали районного суду встановила, що зазначені вимоги кримінального закону судом першої інстанції належно дотримані.

За змістом ч.2 ст. 177, ст. 197 КПК України підставою як для застосування запобіжного заходу, у тому числі і у виді тримання під вартою, так і продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України. Частиною першою ст. 194 КПК України визначений обов`язок суду встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як вбачається із матеріалів судового провадження, питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою було вирішене на стадії судового розгляду. Тобто це питання вирішувалось на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання перестала існувати і на заміну якої висунуте обвинувачення. Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні. Таким чином, при вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою у суді першої інстанції на стадії судового розгляду та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції, вирішальним є вирішення питання про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.

З наданих районним судом матеріалів убачається, що в провадженні Кіровоградського районного суду Кіровоградської області знаходиться кримінальне провадження № 12022121040000692 від 08.11.2022, по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України.

Так у судовому засіданні 10.08.2023 під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 судом першої інстанції належним чином враховано конкретні обставини даного кримінального провадження, а також тяжкість злочинів, які скоєні під час іспитового строку, вчинені повторно, умисно, з корисливих мотивів, до затримання офіційно не працював, не мав постійного джерела доходу.

На переконання колегії суддів вказані обставини у своїй сукупності дають підстави стверджувати, що перебуваючи на волі, обвинувачений може ухилитися від суду з метою уникнення покарання, а також може продовжити злочинну діяльність, оскільки раніше судимий, скоїв злочин під час іспитового строку, а отже є особою схильною до вчинення злочинів проти власності.

Таким чином застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не забезпечить його належної процесуальної поведінки та попередження ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, про що обґрунтовано зазначив суд першої інстанції.

Обставин, які б свідчили на користь зменшення раніше встановлених судом ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_8 , колегією суддів не встановлено, а тому є обґрунтований висновок суду першої інстанції, що менш суворі види запобіжних заходів не здатні забезпечити ризики передбачені ст. 177 КПК України та належне виконання покладених на обвинувачених процесуальних обов`язків.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).

Виходячи з наведеного доводи апеляційної скарги обвинуваченого про те, що прокурор не довів існування ризиків є необґрунтованими, оскільки питання щодо продовження строків тримання під вартою розглядалось судом в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, та з матеріалів провадження вбачається, що при продовженні строків тримання під вартою ОСОБА_8 районний суд враховував не лише тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винними у вчиненні інкримінованих злочинів, а й існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобіганню яким може сприяти лише тримання останніх під вартою.

Апеляційні доводи обвинуваченого на недоведеність його вини не беруться до уваги колегією суддів, оскільки питання щодо доведеності вини особи у вчиненні кримінальних правопорушень, яка ґрунтується на належних, допустимих та достатніх доказах, вирішується в нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку у справі, а не на стадії її розгляду, зокрема і під час вирішення питання про необхідність продовження або застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Як встановлено ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: п. 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи з наведеного визначена ОСОБА_8 застава у тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, цілком відповідає вимогам кримінального процесуального закону, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, не є надмірним або непомірним для нього.

Інших переконливих доводів щодо незаконності рішення суду першої інстанції в апеляційній скарзі не наведено та не надано під час апеляційного розгляду справи.

Беручи до уваги ту обставину, що дане кримінальне провадження в суді першої інстанції не завершено до спливу продовженого строку тримання під вартою, підстави для скасування оскаржуваної ухвали з тих підстав, на які посилається в своїй апеляційній скарзі обвинувачений, апеляційний суд не вбачає.

Керуючись статтями 177, 178, 376, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8   залишити без задоволення, а ухвалу Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 10 серпня 2023 року, якою відносно обвинуваченого ОСОБА_8   продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою – без зміни.

Ухвала набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4