ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2023 р. м. Рівне Справа № 918/513/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участю секретаря судового засідання Ярощук О.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (34400, Рівненська обл., м. Вараш, код ЄДРПОУ ВП 05425046)

до Приватного підприємства Науково-виробнича фірма "ІМЕКС ХІМГРУПП" (вул. Волкова, 36, Черкаси, Черкаська область, 18016, код ЄДРПОУ 36584093)

про стягнення 10 334 грн 42 коп.

за зустрічним позовом Приватного підприємства Науково-виробнича фірма "ІМЕКС ХІМГРУПП" (вул. Волкова, 36, Черкаси, Черкаська область, 18016, код ЄДРПОУ 36584093)

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (34400, Рівненська обл., м. Вараш, код ЄДРПОУ ВП 05425046)

про стягнення 10 826 грн 76 коп.

у судове засідання з`явилися:

- від ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" - Гутнік Мар`яна Анатоліївна (в режимі ВКЗ);

- від ПП НВФ "ІМЕКС ХІМГРУПП" - Тарасенко Ольга Василівна (в режимі ВКЗ);

Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

ВСТАНОВИВ:

26 травня 2023 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області надійшов позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (далі - ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ", позивач), до Приватного підприємства Науково-виробнича фірма "ІМЕКС ХІМГРУПП" (далі - ПП НВФ "ІМЕКС ХІМГРУПП", відповідач) про стягнення 10 334 грн 42 коп., з яких: 6 945 грн 65 коп. - пеня та 3 388 грн 77 коп. - штраф.

Ухвалою від 31.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/513/23. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи призначено на 29.06.2023.

20 червня 2023 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області надійшов відзив відповідача та зустрічний позов ПП НВФ "ІМЕКС ХІМГРУПП" до ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" до ТОВ - фірми "Кортакоз" про стягнення 7 726 грн 00 коп. (з яких - 1 089 грн 21 коп. - 3 % річних та 6 636 грн 38 коп. - інфляційні втрати).

Ухвалою від 21.06.2023 зустрічну позовну заяву залишено без руху. Встановлено Приватному підприємству Науково-виробнича фірма "ІМЕКС ХІМГРУПП" строк та спосіб на усунення недоліків.

23 червня 2023 року від ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" надійшла відповідь на відзив на первісний позов.

27 червня 2023 року через підсистему "Електронний суд" від ПП НВФ "ІМЕКС ХІМГРУПП" надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено позовну заяву у новій редакції, а також надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

Із нової редакції зустрічної позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача 10 826 грн 76 коп., з яких: 9 383 грн 78 коп. - інфляційні втрати, 1 442 грн 98 коп. - 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог ПП НВФ "ІМЕКС ХІМГРУПП" зазначає, що ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" не виконало зобов`язання за Договором поставки № 53-122-01-22-11823 від 23.02.2022 із своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою від 29.06.2023 оголошено перерву у судовому засіданні на 18.07.2023.

03 липня 2023 року судом встановлено, що позивач за зустрічним позовом усунув недоліки позовної заяви у спосіб, вказаний судом, та скористався правом, передбаченим ст. 46 ГПК України на збільшення позовних вимог.

Ухвалою від 03.07.2023 прийнято зустрічну позовну заяву ПП НВФ "ІМЕКС ХІМГРУПП" до ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" про стягнення 10 826 грн 76 коп. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом. Здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Замінено судове засідання з розгляду справи № 918/513/23 по суті, призначене на 18.07.2023 підготовчим засіданням.

17 липня 2023 року від ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.

Ухвалою від 18.07.2023 закрито підготовче провадження у справі № 918/513/23. Призначено справу № 918/513/23 до судового розгляду по суті на 29.08.2023. Постановлено провести судове засідання 29.08.2023 по справі № 918/513/23 у Господарському суді Рівненської області із представником ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" Гутнік Мар`яною Анатоліївною та з представником ПП НВФ "ІМЕКС ХІМГРУПП" Тарасенко Ольгою Василівною в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 29.08.2023 оголошено перерву до 07.09.2023.

07 вересня 2023 року представники учасників справи з`явилися у судове засідання в режимі відеоконференції, підтримали свої правові позиції, викладені у заявах по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи та заперечення ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" та ПП НВФ "ІМЕКС ХІМГРУПП", судом встановлено наступне.

23 лютого 2022 року між ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" (далі - замовник) та ПП НВФ "ІМЕКС ХІМГРУПП" (далі - постачальник) укладено Договір поставки № 53-122-01-22-11823 (далі - Договір).

Згідно з умовами п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується поставити і передати у власність замовника продукцію, а замовник в свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1 (додаток № 1 до договору).

Предметом поставки по даному Договору є продукція; 24960000-1 Рідини охолоджуючі, які передбачені специфікацією № до даного Договору. (п. 1.2. Договору).

Місцем виконання даного Договору є місто Вараш Рівненської області (п. 1.4. Договору).

Згідно з п. 2.1. Договору ціна продукції, що поставляється за цим Договором складає 115995 грн 60 коп. з ПДВ.

Загальна сума Договору (вартість продукції) становить 139 194 грн 72 коп. (п. 2.2. Договору).

Кількість продукції та ціна за одиницю продукції вказана у специфікації № 1 (додаток № 1) до даного Договору. (п. 2.3. Договору).

Сторонами погоджено, що продукція поставляється в строк до 30.04.2022. Продукція поставляється постачальником на умовах DDP згідно "Інкотермс-2010". Місце поставки та вантажоодержувач - 34400. м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" ДІЇ "НАЕК "Енергоатом". (п. 3.1. Договору).

У відповідності до п. 8.4 Договору датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної або накладної Вантажоодержувачем.

Згідно з п. 9.3. Договору усі спори, що виникають з цього Договору або пов`язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. (п. 9.3. Договору).

Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України. Претензійний порядок досудового вирішення спорів є обов`язковим. (п. 9.4. Договору).

Згідно з п. 12.1. Договору Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (для контрагентів які застосовують печатку). Строк дії даного договору - по 31.12.2022.

Згідно з умовами Специфікації № 1 до Договору, яка є Додатком № 1 до Договору, поставці підлягає товар на загальну суму 139 194 грн 72 коп., а саме:

- Рідина для нейтралізації відпрацьованих газів Ad Blue@TM «Автотрейд» на загальну суму 15 480 грн 00 коп.;

- Охолоджуюча рідина ВТС-20 NF на загальну суму 18 342 грн 50 коп.;

- Тосол А-40 (синій) ТМ «Автотрейд» на загальну суму 60 173 грн 10 коп.;

- Емульсол ЕТ-2У на загальну суму 22 000 грн 00 коп.

Судом встановлено, що ПП НВФ "ІМЕКС ХІМГРУПП" поставив для ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" товар за Договором на суму 114 454 грн 72 коп., що підтверджується видатковими накладними, а саме:

- № РН-0000101 від 12.05.2023 на суму 90783 грн 72 коп. (з ПДВ) (підписана 12.05.2022 вантажоодержувачем);

- № РН-0000162 від 27.06.2022 на суму 23 760 грн 00 коп. (з ПДВ) (підписана 06.07.2022 вантажоодержувачем).

Поставку продукції на суму 24 651,00 грн ПП НВФ "ІМЕКС ХІМГРУПП" не здійснено.

Листом № 31-03/2 від 31.03.2022 постачальник повідомив замовника про відтермінування поставки у зв`язку з введенням воєнного стану та гарантував здійснення поставки у обсягах передбачених договором.

Листом від 27.05.2022 № 7433/041 замовник повідомив постачальника про необхідність здійснення поставки продукції.

Листом від 31.05.2022 № 7579/041 замовник повідомив постачальника про необхідність допоставки продукції та добровільну сплату штрафних санкцій.

Листами від 01.06.2022 № 01-06/1 та від 13.06.2022 № 13-06/1 постачальник повідомив замовника про збільшення вартості продукції та неможливість здійснення поставки, посилаючись на виникнення форс-мажорних обставин та лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 02024/02.0-7.1.

Оскільки сторони не дійшли між собою згоди щодо здійснення поставки продукції на суму 24 651,00 грн, а також щодо сплати неустойки за прострочення поставки продукції, - ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" звернулося до суду із даним позовом до ПП НВФ "ІМЕКС ХІМГРУПП".

В обґрунтування первісних позовних вимог ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" зазначає, що ПП НВФ "ІМЕКС ХІМГРУПП" не виконало зобов`язання за Договором поставки № 53-122-01-22-11823 від 23.02.2022 із своєчасної поставки товару на суму 114 543 грн 72 коп. та поставки товару на суму 24 651 грн 00 коп., за що передбачена відповідальність у вигляді штрафних санкцій.

ПП НВФ "ІМЕКС ХІМГРУПП" у відзиві на первісний позов заперечує проти задоволення первісних позовних вимог. Відповідач за первісним позовом підтверджує, що здійснив поставку за Договором на загальну суму 114 543 грн 72 коп. Стосовно іншої продукції, яка обумовлена умовами Договору, ПП НВФ "ІМЕКС ХІМГРУПП" вказує, що листами від 01.06.2022 та від 13.06.2022 повідомив ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" про неможливість її поставки у зв`язку із введенням воєнного стану та неможливістю здійснення імпорту сировини для її виготовлення. Відповідач за первісним позовом в підтвердження настання для нього форс-мажорних обставин посилається на лист ТПП № 2024/02-7.1. від 28.02.2022.

У відповіді на відзив ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" зазначає, що ПП НВФ "ІМЕКС ХІМГРУПП" не підтверджено належним чином настання форс-мажорних обставин, що мали вплив на виконання умов Договору від 23.02.2022, не надано сертифікату ТПП, а тому відповідач зобов`язаний сплатити штрафні санкції за невиконання господарського зобов`язання.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договорам поставки.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача за первісним позовом та заперечення відповідача за первісним позовом, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісних позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони обумовили між собою у п. 3.1. Договору строк поставки товару на загальну суму 139 194 грн 72 коп. - по 30.04.2022.

30 квітня 2022 року є вихідним днем (суботою), першим робочим за яким є 02.05.2022.

Згідно з ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно з листом Міністерства юстиції України № 26245/14036-33-20/8.1.2 від 15.06.2020 року "Щодо неоднакового застосування прийменників до і по на позначення кінцевої календарної дати та прийменника до в поєднанні з числівниково-іменниковою формою" для позначення початкової і кінцевої дати, тобто певного періоду часу, у документах прийменник "з" треба вживати в парі з прийменником "до". Інколи, щоб увиразнити входження певної дати до встановленого терміну, додають прислівник "включно". Проте його вживання поряд з останньою датою недоречне. Прийменники "до" і "по" визначають кінцеву календарну дату чинності чи виконання чого-небудь, проте вони розрізняються сферами свого використання: "до" закріплений за офіційно-діловим стилем, а "по" за розмовним. Отже, в офіційному вжитку для визначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь потрібно вживати лише прийменник "до".

Зважаючи на викладене, судом встановлено, останнім днем для виконання зобов`язань ПП НВФ "ІМЕКС ХІМГРУПП" із поставки товару - є 02.05.2022.

Згідно з ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Відповідно до ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв`язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Відтак у зв`язку із тим, що сторони Договору обумовили між собою строк поставки товару по 30.04.2022, судом встановлено, що ПП НВФ "ІМЕКС ХІМГРУПП", поставивши товар 12.05.2022 та 27.06.2022, відповідно є таким, що прострочив виконання зобов`язання:

- на суму 90 783 грн 72 коп. - із 03.05.2022 до 11.05.2022 (9 днів);

- на суму 23 760 грн 00 коп. - із 03.05.2022 до 05.07.2022 (64 дні);

- на суму 24 651 грн 00 коп. - із 03.05.2022 до 01.11.2022 (183 дні).

За своїм змістом, сплив строку відноситься до категорії юридичних фактів.

В залежності від того, ким встановлюються ті чи інші строки, у матеріальному праві прийнято розрізняти наступні види строків: а) законні (законодавчі) строки, тобто такі, що визначені законодавцем у відповідних нормах права, а також у актах цивільного законодавства України; б) договірні строки, які встановлюються сторонами (стороною) у відповідних правочинах; в) строки, призначені судом або іншим органом, уповноваженим розглядати цивільні спори; г) строки позовної давності.

Характерною рисою строків, визначених законом або актами цивільного законодавства, є неможливість їх зміни за волевиявленням учасника або учасників цивільних відносин, за винятком випадків, безпосередньо визначених законом або відповідним актом цивільного законодавства.

Договірні строки встановлюються за домовленістю сторін у відповідному правочині. Метою встановлення договірних строків є визначення сторонами за договором певного періоду у часі, у який мають бути виконані конкретні зобов`язання, визначені договором. Такі строки можуть бути змінені, скорочені або подовжені за домовленістю сторін.

Сплив строку породжує певні юридичні факти, з настанням яких закон пов`язує певні юридичні наслідки. В цьому сенсі прийнято розрізняти наступні види строків:

А) строки, які визначають час (період у часі) для виконання обов`язків і здійснення прав. Прикладом такого строку є строк виконання підрядником певних робіт, визначений договором, та строк реалізації останнім його прав, як підрядника, встановлених договором і актами цивільного законодавства.

Б) строки, що визначають час існування самого суб`єктивного права або обов`язку. У цивілістиці такі строки прийнято іменувати припиняючими. Наслідком закінчення (спливу) припиняючого строку є припинення певного права або обов`язку. Прикладом такого строку є строк у шість місяців, встановлений ч. 1 ст. 1270 ЦК для прийняття спадщини.

В) гарантійні строки, тобто строки, протягом яких покупець або замовник, у випадку виявлення недоліків у придбаній або виготовленій для нього речі, має право вимагати усунення дефектів, заміни речі, або її повернення та витребування сплачених раніше грошових коштів, без звернення до суду.

Г) строки позовної давності - строки, протягом яких особа має право звернутися до суду за захистом порушеного права.

Отже, сплив строку на поставку товару певні юридичні факти, з настанням яких закон та Договір пов`язує настання для ПП НВФ "ІМЕКС ХІМГРУПП" певних юридичних наслідків, а саме - нарахування пені та штрафу.

За приписом ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів.

Однією з загальних засад цивільного законодавства згідно зі ст. 3 ЦК України є свобода договору.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 627 ЦК України, встановлено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

У відповідності до ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Як вбачається із ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України)

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

З аналізу чинних норм законодавства вбачається, що неустойка може бути договірною та позадоговірною (законною). Умову про договірну неустойку має бути зазначено в договорі (ч. 1 ст. 547 ЦК України). Недотримання письмової форми зазначення в договорі умови про сплату неустойки робить його нікчемним (ч. 2 ст. 547 ЦК України). Стосовно позадоговірної неустойки відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначено розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Велика Палата Верховного Суду у постанові № 904/4156/18 від 10.12.2019 зазначає, що господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визнання у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду порушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Судом встановлено, що сторони на підставі вільного волевиявлення та свободи договору узгодили між собою та зафіксували у п. 9.1. Договору, що у випадку порушення строків поставки постачальник зобов`язаний сплатити замовнику пеню у розмірі 0, 1 % вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, постачальник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

У випадку порушення постачальником взятих на себе зобов`язань по поставці продукції відносно якості або комплектності, постачальник сплачує Замовнику штраф у розмірі 20% вартості неякісної (некомплектної) продукції. Сплата вказаних штрафних санкцій не звільняє постачальника від виконання зобов`язань по договору.

Сплата вказаних штрафних санкцій не звільняє постачальника від виконання зобов`язань по Договору.

Сторонами погоджено, що строк позовної давності за вимогами про стягнення штрафних санкцій, передбачених п. 9.1. даного договору становить 3 (три) роки. (п. 9.2. Договору).

Тобто, з вищезазначених положень Договору вбачається, що нарахування пені та штрафу здійснюється за порушення строків виконання зобов`язань за договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, як вбачається із відзиву ПП НВФ "ІМЕКС ХІМГРУПП» відповідач за первісним позовом просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу та пені за Договором № 53-122-01-22-11823 від 23.02.2022 внаслідок дій обставин непереборної сили, які не залежали від відповідача за первісним позовом, та не дали йому можливості виконати зобов`язання про поставку товару на суму 114 543 грн 72 коп. у строк до 30.04.2022 та на суму 24 651 грн 00 коп. узагалі.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 627 ЦК України, встановлено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписом ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленим Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів.

Однією з загальних засад цивільного законодавства згідно зі ст. 3 ЦК України є свобода договору.

Судом встановлено, що сторони Договору узгодили між собою у п. 11.1., що сторона звільняється від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань по договору, коли неможливість виконання безпосередньо викликана дією обставин, що не залежать від волі сторони, які сторона не могла передбачити і застерегти розумними мірами (непереборна сила). До таких обставин належать: стихійні лиха, екстремальні погодні умови, пожежі, війни, страйки, військові дії, громадські безпорядки, дії органів державної влади тощо.

Пунктом 11.4. Договору визначено, що відповідним доказом наявності дії обставин непереборної сили та їх тривалості є сертифікат Торгово-промислової палати України згідно Закону України «Про Торгово-промислові палати України» або відповідно до діючого законодавства, інших компетентних органів.

Пунктом 11.5. Договору визначено, що неповідомлення чи несвоєчасне повідомлення про настання або зупинення дії обставин непереборної сили, позбавляють сторону права посилатися на них.

Судом встановлено, що листами від 01.06.2022 та від 13.06.2022 ПП НВФ "ІМЕКС ХІМГРУПП» повідомляв ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" про неможливість поставки товару на суму 24 651 грн 00 коп. у зв`язку із введенням воєнного стану та неможливістю здійснення імпорту сировини для її виготовлення. Відповідач за первісним позовом в підтвердження настання для нього форс-мажорних обставин посилається на лист ТПП № 2024/02-7.1. від 28.02.2022.

Господарський суд відхиляє аргументи ПП НВФ "ІМЕКС ХІМГРУПП», викладені у відзиві та бере до уваги принцип свободи договору та презумпцію правомірності правочину. Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Суд зауважує, що сторони самостійно дійшли згоди про те, що у випадку настання обставин непереборної сили вони зобов`язані повідомити один одного про настання таких обставин, а у випадку неповідомлення чи несвоєчасне повідомлення про настання або зупинення дії обставин непереборної сили, позбавляють сторону посилатися на них.

При цьому, як вбачається із доказів, наданих відповідачем за первісним позовом в якості підтвердження настання обставин непереборної сили, відповідач не надав суду жодних доказів того, що існує неможливість здійснення імпорту сировини для її виготовлення за Договором.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання".

Пунктом 11.3. Договору визначено, що сторони зобов`язані повідомити про настання та припинення дії обставин непереборної сили в письмовій формі протягом 3-х днів з моменту виникнення або припинення дії обставин непереборної сили.

Направлення для ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" листів про неможливість поставки товару на суму 24 651 грн 00 коп. у зв`язку із виникненням форс-мажорних обставин не відповідає процедурі, яка узгоджена сторонами у п. 11.1.-11. Договору та свідчить про несвоєчасність повідомлення постачальником замовника про настання в першого обставин непереборної сили 24.02.2022 у зв`язку із введенням воєнного стану, що в свою чергу позбавляє ПП НВФ "ІМЕКС ХІМГРУПП» права посилатися на них.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об`єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об`єднання.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислові палати створюються з метою сприяння розвиткові народного господарства та національної економіки, її інтеграції у світову господарську систему, формуванню сучасних промислової, фінансової і торговельної інфраструктур, створенню сприятливих умов для підприємницької діяльності, всебічному розвиткові усіх видів підприємництва, не заборонених законодавством України, науково-технічних і торговельних зв`язків між українськими підприємцями та підприємцями зарубіжних країн.

Приписами ч. 1 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Згідно з ч. 2 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Листом-роз`ясненням Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 ТПП України на підставі ст. ст. 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 року № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 № 40(3) (з наступними змінами).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

За умовами п. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 регламенту).

Таким чином, порівнюючи офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 з правилами засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які містяться в регламенті, господарський суд дійшов таких висновків.

У законі та регламенті, а також п. 11.4 Договору зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а на сайті ТПП України 28.02.2022 розміщено загальний офіційний лист.

У загальному офіційному листі ТПП України від 28.02.2022 зазначено, що його видано на підставі ст.ст. 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та Статуту ТПП України.

Проте, в ст. ст. 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" нічого не повідомлено про офіційні листи ТПП України та їх правовий статус, а статут ТПП України у вільному доступі відсутній.

Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 не містить (та і не може містити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Таким чином, використання загального офіційного листа ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання через військову агресію російської федерації проти України повинен супроводжуватися принаймні і іншими доказами на підтвердження неможливості виконати зобов`язання в строк та належним чином.

Крім цього, господарський суд бере до уваги, що відповідач за первісним позовом мав змогу звернутися до ТПП України або відповідної регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин або ж обставин непереборної сили відповідно до регламенту, проте цього не зробив, а поважних причин неможливості звернутися суду не повідомив.

Як вбачається з листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 форс-мажорною обставиною в Україні визнано військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення 24.02.2022 воєнного стану в нашій державі. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 і до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Таким чином, в силу приписів ч. 1 ст. 617 ЦК, ч. 2 ст. 218 ГК та ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

28 лютого 2022 року ТПП України видала лист-підтвердження про настання форс-мажорних обставин, утім такий лист не може слугувати абсолютним доказом неможливості виконати зобов`язання для всіх без виключення суб`єктів господарювання. І навіть в самому листі є застереження про те, що обставини є надзвичайними та невідворотними за зобов`язаннями, виконання яких стало неможливим у встановлений термін, але аж ніяк не для всіх зобов`язань, як помилково вказує відповідач.

Тобто головним є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

Щоб засвідчити форс-мажорні обставини відповідачу необхідно звернутися до Торгово-промислової палати, а для того, щоб отримати сертифікат про форс-мажорні обставини, потрібно довести причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається, як на підставу неможливості виконати зобов`язання. Утім відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності форс-мажору у спірних правовідносинах (відповідний сертифікат Торгово-промислової палати).

Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності відповідач за первісним позовом у відзиві посилаючись на введення воєнного стану в Україні стверджує, що ці обставини (форс-мажорні) зумовили неможливість поставки товару за Договором від 23.02.2022.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Відтак саме лише твердження відповідача за первісним позовом про те, що непоставка товару на суму 24 651 грн 00 коп. сталася з причин настання форс-мажорних обставин, та пов`язана з військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану, а також неможливістю здійснення імпорту сировини для її виготовлення є таким, що не підтверджене належними та допустимими доказами.

Адже виходячи з наведених норм законодавства, висновків Верховного Суду, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.

У матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчував би наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за Договором від 23.02.2022.

Слід відзначити, що воєнний стан на території України не означає, що відповідач за первісним позовом не може здійснювати господарської діяльності та здійснювати поставку товару, адже протилежного ПП НВФ "ІМЕКС ХІМГРУПП» не доведено відповідними доказами.

Відповідач за первісним позовом не надав доказів того, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало ПП НВФ "ІМЕКС ХІМГРУПП» здійснювати господарську діяльність під час введеного воєнного стану та перешкоджали відповідачу повідомити позивача за первісним позовом про настання 24.02.2022 обставин непереборної сили та настання обставин неможливості здійснення імпорту сировини для її виготовлення.

Окрім цього, суд зауважує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач за первісним позовом перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини стосуються обох сторін Договору від 23.02.2022.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача за первісним позовом як недоведені документально.

Також, суд зазначає, що відповідачем за первісним позовом не доведено належними засобами доказування обставину звернення до органів ТПП про засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) щодо неможливості виконання зобов`язання з поставки товару за Договором від 23.02.2022 та видачі органами ТПП сертифікату про такі обставини.

Оскільки сторони, укладаючи Договір, погодили відповідальність за несвоєчасне виконання постачальником зобов`язань по поставці товару у вигляді пені та штрафу, а відповідач за первісним позовом не довів належними та допустимими доказами про існування форс-мажорних обставин для нього, то вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача пені та штрафу є обгрунтованими.

При цьому як встановлено судом, у зв`язку із тим, що сторони Договору обумовили між собою строк поставки товару по 30.04.2022, судом встановлено, що ПП НВФ "ІМЕКС ХІМГРУПП", поставивши товар 12.05.2022 та 27.06.2022, відповідно є таким, що прострочив виконання зобов`язання:

- на суму 90 783 грн 72 коп. - із 03.05.2022 до 11.05.2022 (9 днів);

- на суму 23 760 грн 00 коп. - із 03.05.2022 до 05.07.2022 (64 дні);

- на суму 24 651 грн 00 коп. - із 03.05.2022 до 01.11.2022 (183 дні).

Судом перевірено розрахунки пені та штрафу долучені позивачем за первісним позовом до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу (з 01.05.2022 до 01.11.2022) та встановлено, що останні не є арифметично вірними, оскільки ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" при нарахуванні пені помилково здійснив її нарахування із 01.05.2022, в той час коли 01.05.2022 та 02.05.2022 були днями, коли відповідач за первісним позовом іще не був таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Обґрунтований розмір стягнення з відповідача за первісним позовом пені становить 6 848,82 грн., а штрафу - 3 388 грн 77 коп.

Розрахунок пені та розрахунок штрафу, які здійснено господарським судом долучено до матеріалів справи.

Зважаючи на викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість первісних позовних вимог у частині стягнення за Договором пені у розмірі 6 848,82 грн. та штрафу - 3 388 грн 77 коп.

При цьому господарський суд відмовляє у задоволенні первісних позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 96 грн 83 коп.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача за зустрічним позовом та заперечення відповідача за зустрічним позовом, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісних позовних вимог виходячи з наступного.

ПП НВФ "ІМЕКС ХІМГРУПП" в обґрунтування зустрічних позовних вимог вказує, що ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" здійснив оплату поставленого товару із простроченням, відповідно зобов`язаний на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України сплатити інфляційні втрати у розмірі 9 383 грн 78 коп. та 3 % річних у розмірі 1 442 грн 98 коп.

ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" у відзиві заперечує проти задоволення зустрічного позову та вказує, що ПП НВФ "ІМЕКС ХІМГРУПП" визначив періоди нарахування, які не відповідають умовам договору, що мало наслідком безпідставне збільшення 3 % річних та інфляційних втрат. Відповідачем за зустрічним позовом надано контррозрахунок, у якому ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" вказує, що нараховані інфляційні втрати не можуть становити більше ніж 5 922 грн 32 коп., а 3 % річних - 1 017 грн 37 коп. Водночас відповідач за зустрічним позовом просить суд зменшити інфляційні втрати та 3 % річних на 90 %.

Судом встановлено, що ПП НВФ "ІМЕКС ХІМГРУПП" поставив для ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" товар за Договором на суму 114 543 грн 72 коп., що підтверджується видатковими накладними, а саме:

- № РН-0000101 від 12.05.2023 на суму 90 783 грн 72 коп. (з ПДВ) (підписана 12.05.2022 вантажоодержувачем);

- № РН-0000162 від 27.06.2022 на суму 23 760 грн 00 коп. (з ПДВ) (підписана 06.07.2022 вантажоодержувачем).

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» за умови реєстрації постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.

Згідно з п. 6.2. Договору про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.

Постачальник зобов`язаний скласти належним чином оформлену податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН протягом терміну, встановленого п. 201.10 ПКУ.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що ярлик на придатну продукцію № 1-3-31 на Рідину для нейтралізації відпрацьованих газів AdBlue ТМ «Автотрейд» у кількості 600 л. на загальну суму 18 576,00 грн., що отримана згідно з видатковою накладною від 12.05.2023, - оформлено 17.05.2022.

Про оформлення ярлика від 17.05.2022 замовник повідомив постачальника листом № 9650/041 від 18.05.2022.

Відтак суд зазначає, що строк оплати товару на суму 18 576,00 грн. - до 01.07.2022 включно.

Як вбачається із матеріалів справи, ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" здійснив оплату товару 27.09.2022 згідно з платіжною інструкцією № 11631 на суму 9040,32 грн. та 03.10.2022 згідно з платіжною інструкцією № 11868 на суму 9535,68 грн.

Отже, ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" є таким, що прострочив виконання зобов`язань із оплати товару:

- із 02.07.2022 до 26.09.2022 на суму 9 040,32 грн.

- із 02.07.2022 до 02.10.2022 на суму 9 535,68 грн.

Ярлик на придатну продукцію № 1-3-030-22 оформлено 20.05.2022 на Тосол А-40 (синій) ТМ «Автотрейд» у кількості 1870 кг. на загальну суму 72 207,72 грн., про що замовник повідомив постачальника листом 7330/041 від 25.05.2022.

Відтак суд зазначає, що строк оплати товару на суму 72 207,72 грн. - до 04.07.2022 включно.

Оплата за вказаний товар була проведена двома платежами:

- 04.10.2022 у сумі 31 968,00 грн. (платіжна інструкція №11916 від 04.10.2022);

- 22.11.2022 у сумі 40 239,72 грн. (платіжна інструкція 13997 від 22.11.2022).

Отже, ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" є таким, що прострочив виконання зобов`язань із оплати товару:

- із 05.07.2022 до 03.10.2022 на суму 31 968,00 грн.

- із 05.07.2022 до 21.11.2022 на суму 40 239,72 грн.

Ярлик на придатну продукцію № 1-3-47 оформлено 07.07.2022 на Емульсол ЕТ-2У у кількості 180 кг. на загальну суму 23 760,00 грн., про що замовник повідомив постачальника листом 9876/041 від 11.07.2022.

Отже строк його оплати до 22.08.2022 включно (з огляду на те, що 45-й календарний день припадає на 21.08.2022, що є вихідним днем, а відтак переноситься на перший після нього робочий день).

Оплата за вказаний товар була проведена 22.11.2022 у сумі 23 760,00 грн. (платіжна інструкція №14031 від 22.11.2022).

Отже, ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" є таким, що прострочив виконання зобов`язань із оплати товару:

- із 23.08.2022 до 21.11.2022 на суму 23 760,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат та 3% річних долучений позивачем до справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено, що останній не є арифметично вірним, а позивачем за зустрічним позовом невірно обраховано періоди прострочення виконання зобов`язання.

За розрахунками суду обґрунтований розмір стягнення з відповідача за зустрічним позовом інфляційних втрат становить 5 960 грн 66 коп., а 3 % річних - 1 015 грн 36 коп.

Розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, які здійснено господарським судом долучено до матеріалів справи.

Щодо вимоги відповідача за зустрічним позовом зменшити розмір інфляційних втрат та 3 % річних на 90 % суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сплата 3 % річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму "інфляційних втрат" як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (п. 43 мотивувальної частини постанови).

З огляду на викладене суд констатує, що зобов`язання з оплати 3% річних та інфляційних втрат у випадку прострочення боржником зобов`язання випливає в силу ч.2 ст. 625 ЦК України, а тому для виникнення у боржника даного зобов`язання позивачу за зустрічним позовом немає необхідності спочатку звертатися до відповідача за зустрічним позовом із вимогою про оплату вказаних сум, а вже у зв`язку із їх неоплатою - до суду за захистом своїх прав.

Посилання відповідача за зустрічним позовом на наявність підстав для зменшення сум 3% річних та інфляційних втрат, як-то складне фінансове становище зумовлене обставинами непереборної сили, господарський суд оцінює критично та відхиляє, оскільки інфляційні втрати та 3% річних не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, відтак у господарського суду відсутні процесуальні повноваження для зменшення сум даного грошового зобов`язання.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 Господарського кодексу України.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Щодо посилань ВП "Рівненська АЕС" на висновок Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 щодо можливості суду за певних умов зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника, суд зазначає наступне.

Дані висновки зроблені Верховним Судом з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, зокрема, те, що п.5.5 договору поставки №АП-02-0110 від 01.06.2017, невиконання якого стало підставою для звернення з позовом у справі №902/417/18, передбачено, що сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч.2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

Пунктом 8.38 постанови Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначено, що суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання, проте з аналізу договору поставки, представленого при розгляді первісного позову та зустрічного позову у справі № 918/513/23 сторонами не було змінено відсотків річних, а ПП НВФ ІМЕКС ХІМГРУПП" наполягає на стягненні відсотків річних, у розмірі, встановленому ч.2 ст. 625 ЦК України - 3% за весь час прострочення.

Крім того, постанова Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 не містить висновків стосовно можливості суд зменшувати інфляційні втрати.

З огляду на викладене у сукупності суд відмовляє у задоволенні вимоги ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" про зменшення 3 % річних та інфляційних втрат, які заявлені до стягнення за зустрічним позовом.

Зважаючи на викладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення зустрічних позовних вимог у частині стягнення за Договором інфляційних втрат у розмірі 5 960 грн 66 коп. та 3 % річних у розмірі 1 015 грн 36 коп.

При цьому господарський суд відмовляє у задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення з відповідача 3 423 грн 12 коп. інфляційних втрат та 427 грн 62 коп. 3 % річних.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 17 Закону України 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21.01.1999 в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 28.10.2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Суд наголошує на недопустимості порушення одного з основоположних принципів правосуддя, що його було сформульовано Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium) від 26.10.1984 - має не лише здійснюватися правосуддя, ще має бути видно, що воно здійснюється.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення первісного позову та про стягнення з ПП НВФ "ІМЕКС ХІМГРУПП» на користь ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ» 10 237 грн 59 коп. (з яких - 6 848,82 грн. пеня, 3 388 грн 77 коп. штраф), а також про часткове задоволення зустрічного позову та про стягнення з ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ» на користь ПП НВФ "ІМЕКС ХІМГРУПП» 6 976 грн 02 коп. (з яких - 5 960 грн 66 коп. інфляційні втрати та 1 015 грн 36 коп. - 3 % річних).

Згідно з ч. 11 ст. 238 ГПК України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Оскільки вимоги як за первісним так і за зустрічним позовом підлягають частковому задоволенню, суд дійшов висновку провести зустрічне зарахування присуджених сум та стягнути між ними різницю з ПП НВФ "ІМЕКС ХІМГРУПП» на користь ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ» у розмірі 3 261 грн 57 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору у даній справі при поданні первісного позову є стягнення з ПП НВФ "ІМЕКС ХІМГРУПП» на користь ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ» 10 334 грн 42 коп.

Враховуючи положення Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду первісної позовної заяви з майновими вимогами у розмірі 10 334 грн 42 коп. ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ» слід сплатити судовий збір в розмірі 2 684 грн 00 коп.

Судом встановлено, що позивачем за первісним позовом сплачено судовий збір у необхідному розмірі, що підтверджується платіжною інструкцією № 5483 від 23.05.2023 на суму 2 684 грн 00 коп.

Предметом спору у даній справі при поданні зустрічного позову (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та позовної заяви в новій редакції) є стягнення з ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ» на користь ПП НВФ "ІМЕКС ХІМГРУПП» 10 826 грн 76 коп.

Враховуючи положення Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду зустрічної позовної заяви з майновими вимогами у розмірі 10 826 грн 76 коп. ПП НВФ "ІМЕКС ХІМГРУПП» слід сплатити судовий збір в розмірі 2 684 грн 00 коп.

Судом встановлено, що позивачем за зустрічним позовом сплачено судовий збір у необхідному розмірі, що підтверджується платіжною інструкцією № 5922 від 14.06.2023 на суму 2684 грн 00 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 10 237 грн 59 коп., то розмір судового збору пропорційно частині задоволеної вимоги становить 2658 грн 85 коп., який покладається на ПП НВФ "ІМЕКС ХІМГРУПП».

Зважаючи на викладене, судовий збір у розмірі 25 грн 15 коп. залишається за ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ».

Оскільки зустрічні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 6 976 грн 02 коп., то розмір судового збору пропорційно частині задоволеної вимоги становить 1729 грн 38 коп., який покладається на ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ».

Зважаючи на викладене, судовий збір у розмірі 954 грн 62 коп. залишається за ПП НВФ "ІМЕКС ХІМГРУПП».

Оскільки вимоги як за первісним так і за зустрічним позовом підлягають частковому задоволенню, суд дійшов до висновку провести зустрічне зарахування присуджених сум судового збору та стягнути між ними різницю з ПП НВФ "ІМЕКС ХІМГРУПП» на користь ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ» у розмірі 929 грн 47 коп.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 202, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" до Приватного підприємства Науково-виробнича фірма "ІМЕКС ХІМГРУПП" про стягнення 10 334 грн 42 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Науково-виробнича фірма "ІМЕКС ХІМГРУПП" (вул. Волкова, 36, Черкаси, Черкаська область, 18016, код ЄДРПОУ 36584093) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (34400, Рівненська обл., м. Вараш, код ЄДРПОУ ВП 05425046) пеню у розмірі 6 848 (шість тисяч вісімсот сорок вісім) грн 82 коп., штраф у розмірі 3 388 (три тисячі триста вісімдесят вісім) грн 77 коп. та 2 658 (дві тисячі шістсот п`ятдесят вісім) грн 85 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти первісних позовних вимог про стягнення 96 грн 83 коп. пені - відмовити.

4. Зустрічний позов Приватного підприємства Науково-виробнича фірма "ІМЕКС ХІМГРУПП" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" про стягнення 10 826 грн 76 коп. задовольнити частково.

5. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (34400, Рівненська обл., м. Вараш, код ЄДРПОУ ВП 05425046) на користь Приватного підприємства Науково-виробнича фірма "ІМЕКС ХІМГРУПП" (вул. Волкова, 36, Черкаси, Черкаська область, 18016, код ЄДРПОУ 36584093) 5 960 (п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят) грн 66 коп. інфляційні втрати, 1 015 (одна тисяча п`ятнадцять) грн 36 коп. - 3 % річних та 1729 (одна тисяча сімсот двадцять дев`ять) грн 38 коп. судового збору.

6. У задоволенні решти зустрічних позовних вимог про стягнення 3 423 грн 12 коп. інфляційних втрат та 427 грн 62 коп. 3 % річних. - відмовити.

7. Провести зустрічне зарахування сум, стягнутих за первісним та зустрічним позовами та стягнути різницю між ними з Приватного підприємства Науково-виробнича фірма "ІМЕКС ХІМГРУПП" (вул. Волкова, 36, Черкаси, Черкаська область, 18016, код ЄДРПОУ 36584093) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (34400, Рівненська обл., м. Вараш, код ЄДРПОУ ВП 05425046) у розмірі 3 261 грн 57 коп.

8. Провести зустрічне зарахування сум судового збору, стягнутих за первісним та зустрічним позовами та стягнути різницю між ними з Приватного підприємства Науково-виробнича фірма "ІМЕКС ХІМГРУПП" (вул. Волкова, 36, Черкаси, Черкаська область, 18016, код ЄДРПОУ 36584093) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (34400, Рівненська обл., м. Вараш, код ЄДРПОУ ВП 05425046) 929 (дев`ятсот двадцять дев`ять) грн 47 коп. судового збору.

9. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано - 12.09.2023.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О. Пашкевич